Рішення

від 18.01.2023 по справі 210/6543/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6543/21

Провадження № 2/210/73/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 січня 2023 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Біди А.В.,

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу №84 від 11 жовтня 2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», наказів про звільнення №107-к\трвід 13 грудня 2021 року та №109-к\трвід 13 грудня 2021 року, поновлення на раніше займаних посадах, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

11листопада 2021 року представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Мотрук В.І. звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу №84 від 11 жовтня 2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», наказів про звільнення №107-к\трвід 13 грудня 2021 року та №109-к\трвід 13 грудня 2021 року, поновлення на раніше займаних посадах, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування уточненого позову зазначили, що 12.02.2014 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на основі наказу №7 від 12.02.2014 року на посаду вихователя в комунальний санаторний дошкільний навчальний заклад №186. Позивач ОСОБА_1 має педагогічну освіту по спеціальності вихователь дошкільного закладу.08.10.2019 року позивач ОСОБА_2 була прийнята на підставі наказу №111-к/пер. на посаду вихователя в комунальний заклад «дошкільний навчальний заклад (ясла садок) №186 компенсуючого санаторного типу. Позивач ОСОБА_2 має вищу педагогічну освіту.

Також вони пройшли курси підвищення кваліфікації та отримали свідоцтва за фахом вихователів закладів дошкільної освіти і відповідно відповідають займаним посадам по всім параметрам. Жодних претензій по роботі до них не має, порушень трудової дисципліни не допускали , дисциплінарних стягнень не мають.

Вкомунальному закладі було п`ять груп дітей, в подальшому одну групу закрили, вони працюють в п`ятій групі, яка не закрита вихователями і в їх групі 16 дітей.

Реорганізації комунального закладу не має, фінансування не зменшено, кількість дітей не зменшена. В січні 2021 року директор комунального закладу А.Кучір поставила працювати вихователями двох помічників вихователів, які не мають відповідної кваліфікації, а також не мають педагогічної освіти. Також на даний час в ясла садку працює дочка директора ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка є студентом педагогічного університету, диплом ще не отримала і відповідно не є спеціалістом дошкільних навчальних закладів.

В комунальному закладі також є методист, яка працює на 1,8 ставки в той час коли в садах де є 4 групи у методиста повинно бути 0,5 ставки.

11.10.2021 року позивачів визвала директор комунального закладу «дошкільний навчальний наклад (ясла - садок» №185А.Кучір і заявила, що їх буде звільнено з займаних посад, мотивуючи це тим, що в них є дохід у вигляді пенсій, а також мотивувала тим, що молодь, яка навіть не має фахової освіти вона звільняти не буде.

11.10.2021 року директор Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого санаторного типу» Криворізької міської Ради А. Кучір склала наказ №84 к\тр. Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення і в наказній частині зазначено, що позивачі підлягають вивільненню з займаних посад. Підставою для даного наказу ОСОБА_6 вказала, що метою вивільнення є забезпечення економічного і ефективного використання бюджетних коштів та посилення фінансово бюджетної дисципліни.

Фактично питання про звільнення позивачів директором ясла-саду А. Кучір, вирішене тому, щоб в подальшому не бути звільненим ними оскаржується наказ про попереднє вивільнення.

Позивачами був поданий позов до суду з метою оскаржити даний наказ. Не зважаючи на це 13.12.2021 року директор Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого санаторного типу» Криворізької міської ради А.Кучір видала наказ №107-к\тр про звільнення ОСОБА_1 та наказ №109-к\тр про звільнення ОСОБА_2 . В даних наказ вказані ті ж самі підстави, що і в наказі про попередження працівників про наступне вивільнення.

В тексті наказів відповідач посилається на скорочення численності працівників, однак в наступні дні вона приймає на роботу двох нових працівників на посади вихователів.

Також, при складанні наказу №84 відповідач не врахував той факт, що в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого санаторного типу Криворізької міської Ради» не має змін в організації виробництва і праці.

Вважають, що видавши дані накази керівник дошкільного закладу мала на меті отримання додаткових ставок для інших працівників, які будуть ними розроблятися, щоб збільшити розмір їх заробітних плат або ж для прийняття нових людей на роботу, що фактично і сталося.

Позивачі вважають дані накази незаконними та необґрунтованими і винесеними з порушенням норм Конституції України та трудового кодексу України.

Враховуючи викладене, позивачі просять суд визнати недійсним наказ відповідача №84 від 11.10.2021 р. «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення» виданий директором комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого санаторного типу» Криворізької міської ради А. Кучір та накази від 13.12.2021 року №107-к\тр про звільнення позивача ОСОБА_1 та наказ 109-к\тр про звільнення позивача ОСОБА_2 та скасувати їх. Поновити позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на раніше займану посаду вихователем комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого санаторного типу Криворізької міської Ради» та зобов`язати відповідача виплатити позивачам середній заробіток за період вимушеного прогулу в сумі: позивачу ОСОБА_1 135931,60 грн., та позивачу ОСОБА_2 в сумі 107934,40 грн. Стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 12листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

14 грудня 2021 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, вказуючи, що позивачі не мали переважне право на залишенні на роботі, що спростовує доводи позивачів про порушення відповідачем вимог ст..42 КЗпП України під час видання оскаржуваних наказів. Посилання позивачів у своєму позові на те, що в закладі працює дочка керівника ОСОБА_5 , яку було залишено на роботі, а позивачів звільнено, є некоректним, оскільки, ОСОБА_5 , яка має вищу педагогічну освіту рівня бакалавр, з 04.01.2021 р. працює у КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» на посаді інструктора з фізкультури, а не вихователя. Натомість, посада інструктора з фізкультури не скорочується впровадженими змінами в організації виробництва і праці, оскільки не передбачена окремо для кожної дитячої групи. При вирішенні питання про скорочення чисельності працівників кваліфікація і продуктивність праці перевіряється роботодавцем у тих працівників, посади яких скорочуються. Втім, позивачі безпідставно порівнюють свої посади, що скорочуються з посадою ОСОБА_5 , якої зміни в організації виробництва і праці не стосувались, як і посади багатьох інших працівників закладу. Зважаючи на вищевикладене, представник відповідача просив у позові відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, присутнім не був, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Однак, будучи присутнім в попередніх судових засідання просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює вихователем в КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» на декретній посаді. Позивачі гарно виконували свої обов`язки, їх групу не було скорочено. Вона була присутня на засіданнях профспілки. На першому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були присутні, потім їм було вручено протокол та запрошено на друге засідання профспілки, на якому було вирішено, що саме вони підпадають під дію наказу про попереднє вивільнення. Стосовно підстави звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їй невідомо, але вона зазначає, що в ОСОБА_1 неповна вища освіта, а в ОСОБА_2 великий перерив в роботі. Також, вона пояснила, що в КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» працюють вихователі, які не мають фахову освіту, але навчаються. Після звільнення позивачів до закладу на посаду вихователів було прийнято інших людей на декретні посади. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після звільнення було запропоновано інші робочі місця на декретну посаду в даному закладі та в інших дитячих садках, але вони відмовились.

Також, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює помічником вихователя в КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186», здобуває освіту в Нікопольському педагогічному коледжі. Працювала вихователем приблизно сім місяців до того як її групу скоротили. Вона була присутня на профспілковому засіданні, разом з усіма іншими членами профспілки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були присутні на другому засіданні профспілки, після того як їм було вручено протокол. Вона зазначає, що в ОСОБА_1 не має вищої освіти, а в ОСОБА_2 є вища освіта, але вона не атестована та має великий перерив в роботі. Після звільнення позивачів на роботу приймались нові люди.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що працює інструктором з фізкультури в КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186». Вона не була присутня на засіданні профспілки. Після звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до закладу було прийнято двох людей на посаду вихователя. Позивачам були запропоновані декретні посади вихователів.

Свідок ОСОБА_9 , яка була дописана в судовому засіданні пояснила, що працює вихователем в КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» з 14.12.2021 року. Вона не знайома особисто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , її за переводом переведено до КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» на декретну посаду, разом з нею була прийнята ще одна людина.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працює директором КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186», в закладі на постійній основі працює 38 працівників. ОСОБА_1 працює з лютого 2014 року на посаді вихователя. ОСОБА_2 з жовтня 2019 року працює на посаді вихователя. Відповідно до наказу відділу освіти Виконкому Металургійної районної у місті ради та змін штатного розпису вона повинна була скоротити 1 садову групу. В зв`язку зі скороченням 1 садової групи, вона скоротила 2 посади вихователя та 1 посаду помічника вихователя тому, що на 1 садову групу є 2 вихователя та 1 помічним вихователя. Рішення стосовно скорочення посад вихователя директор закладу приймає самостійно. Вихователі не закріплюються за певною групою. Позивачі зі всіх працівників дитячого закладу серед інших найбільш не відповідають займаним посадам, не використовують нові технології в учбовому процесі, не користуються новітніми розробками, не досконало володіють комп`ютерними знаннями .

Частиною 1статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону УкраїниПро судоустрій і статус суддів).

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями12,81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 5-6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормамист. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України).

Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12.02.2014 року прийнята на посаду вихователя в КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» шляхом переведення з КДНЗ №79, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 9-13)

ОСОБА_2 з 08.10.2019 року прийнята на посаду вихователя до КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186», відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 22-23)

Наказом №84-к/тр від 11.10.2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення 13.12.2021 року, який було видано директором КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186»Кучір А. (а.с. 24)

Відповідно до попередження про наступне вивільнення пропонувались всі наявні вакансії у закладі станом на 11.10.2021 року, а саме вихователь, навантаження 0,9 ставки на час відпустки по догляду за дитиною та наявні вакансії у дошкільних закладах Металургійного району станом на 11.10.2021 року. (а.с. 25)

Згідно акту від 11.10.2021 року, який склала комісія закладу, 11.10.2021 року ОСОБА_1 було попереджено, що відповідно до наказу від 11.10.2021 року №113 посада, яку обіймає ОСОБА_1 , скорочується з 13.12.2021 року. Також були запропоновані наявні вакансії. ОСОБА_1 відмовилась підписувати попередження про наступне вивільнення. (а.с. 26)

Наказом №107-к/тр від 13.12.2021року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , вихователя комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради, 13.12.2021 року у зв`язку зі скороченням численності працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги відповідно до законодавства. (а.с. 54)

Повідомленням №99 від 13.12.2021 року «Про наявні вакантні посади» вихователю ОСОБА_1 запропоновано перелік наявних вакансій в даному закладі та в закладах Металургійного району. (а.с. 55)

Наказом №109-к/тр від 13.12.2021року «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 , вихователя комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради, 13.12.2021 року у зв`язку зі скороченням численності працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги відповідно до законодавства. (а.с. 56)

Повідомленням №101 від 13.12.2021 року «Про наявні вакантні посади» вихователю ОСОБА_2 запропоновано перелік наявних вакансій в даному закладі та в закладах Металургійного району. (а.с. 57)

Від представника відповідача на доповнену позовну заяву надійшов доповнений відзив в якому він зазначає, що доповнений позов не визнають в повному обсязі з наступних підстав.

07 жовтня 2021 року Відділ освіти Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради видав наказ № 331 «Про внесення змін до мережі закладів освіти», проаналізувавши показники списочного складу вихованців закладів станом на 01.10.2021 р., з метою забезпечення економного й ефективного використання бюджетних коштів та посилення фінансово-бюджетної дисципліни в межах власних повноважень вирішив внести зміни до мережі закладів дошкільної освіти Металургійного району шляхом закриття груп. Відповідно до вищевказаного наказу у КЗ ДНЗ (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу КМР закрито 1 садову групу. Згідно п.4 Наказу №331, керівника КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу» КМР зобов`язано привести чисельність працівників у відповідність до штатного розпису від 11.10.2021 р., в разі вивільнення працівників, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, вжити заходів щодо попередження про звільнення згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та видати відповідні накази, надавши їх до відділу освіти виконкому Металургійної районної у місті ради. (а.с. 79)

08.10.2021 року керівником КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» було видано наказ №113 «Про внесення змін до Штатного розпису комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради», яким вирішено до 11.10.2021 р. внести зміни та затвердити новий Штатний розпис, а також привести чисельність працівників закладу у відповідність до нового Штатного розпису від 11.10.2021 р. В разі вивільнення працівників, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, вжити заходів щодо попередження про звільнення згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зобов`язано попередити під особистий підпис працівників закладу про зміни в організації виробництва і праці. (а.с. 80)

11.11.2021 р. на підставі вищевказаного Наказу №331 Відділу освіти комітету Металургійної районної у місті ради, а також Наказу №113 керівника закладу у КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» було затверджено новий Штатний розпис, в якому передбачено кількість штатних посад вихователів 7,460. Натомість, до запровадження Наказом №331, тобто станом на 10.10.2021 р. у КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186», згідно Штатного розпису, затвердженого 01.09.2021 р., кількість штатних посад вихователів становила 9,260. (а.с. 81-82) Таким чином, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, що полягають у скорочені чисельності працівників внаслідок закриття однієї групи, штатна чисельність вихователів дошкільного закладу зменшилась на дві штатні посади. Це зумовлено тим, що в кожній дитячій групі працюють по два вихователя.

08.10.2021 р. керівник КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» звернулась до первинного профспілкового комітету з поданням, в якому просила надати згоду на звільнення вихователів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Згідно Протоколу №13 від 08.10.2021 р. така згода профспілковим комітетом була надана керівнику закладу. (а.с. 83-84)

11.10.2021 р. керівником КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №186» було видано наказ №84-к/тр, про необхідність попередження про наступне вивільнення з 13.12.2021 р. вихователів закладу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. (а.с. 85) Вихователів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення та запропоновано всі наявні вакансії для продовження трудових відносин, також наявні вакансії у дошкільних закладах Металургійного району станом на 11.10.2021 р. Ознайомившись з наявними вакансіями станом на 13.12.2021 р., зазначені вище працівники відмовились підписати повідомлення для підтвердження факту ознайомлення (а.с. 85-99)

13.12.2021 р. Наказом №107-к/тр ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя КЗ ДНЗ (ясла-садок) №186 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. (а.с. 100)

13.12.2021 р. Наказом №109-к/тр ОСОБА_2 було звільнено з посади вихователя КЗ ДНЗ (ясла-садок) №186 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. (а.с. 101)

Вихователь ОСОБА_2 прийнята на роботу з 08.10.2019 р., має вишу педагогічну освіту, у 1979 році закінчила Криворізький державний педагогічний інститут за спеціальністю Педагогіка і методика початкового навчання. Не працювала за педагогічним фахом з 18.10.1996 р. по 05.04.2013 р., а також з 31.05.2016 р. по 08.10.2019 р. Мала нарікання з боку батьків вихованців. (наведені обставини підтверджуються копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2 , копією диплома ОСОБА_2 , копією трудової книжки ОСОБА_2 , копією звернення від 05.02.2020 р., копією Пояснювальної ОСОБА_2 від 10.02.2020 р.) (а.с. 102-111)

Вихователь ОСОБА_1 прийнята на посаду вихователя 12.02.2014 р., має середню педагогічну освіту, у 1980 році закінчила Жовтоводський педагогічний технікум за спеціальністю Вихователь дитячого садка. (наведені обставини підтверджуються копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 , копією диплому ОСОБА_1 , копією трудової книжки ОСОБА_1 ) (а.с. 112-118)

Отже, виходячи з вищевикладеного, відповідач надав перевагу іншим працівникам, оскільки зазначив, що вони мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці порівняно з позивачами. Натомість позивач ОСОБА_1 не має повної вищої освіти, її кваліфікаційний рівень - молодший спеціаліст. Тобто, за кваліфікаційним рівнем вона поступається іншим вихователям. Позивач ОСОБА_2 хоча і має вищу педагогічну освіту, проте, дуже тривалий час не працювала за спеціальністю, а саме з 18.10.1996 р. по 05.04.2013 р., а також з 31.05.2016 р. по 08.10.2019 р. Така тривала перерва зумовила погіршення кваліфікації позивача, у зв`язку з чим на її адресу під час роботи у КЗ ДНЗ (ясла-садок) №186 надходили скарги батьків. Зважаючи на викладене, позивачі не мали переважне право на залишенні на роботі, що спростовує доводи позивачів про порушення відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України під час видання оскаржуваних наказів. Посилання позивачів у своєму позові на те, що в закладі працює дочка керівника ОСОБА_5 , яку було залишено на роботі, а позивачів звільнено, є вкрай некоректним, оскільки, ОСОБА_5 , яка має вищу педагогічну освіту рівня бакалавр, з працює у КЗ ДНЗ (ясла-садок) №186 на посаді інструктора з фізкультури, а не вихователя. Натомість, посада інструктора з фізкультури не скорочується впровадженими змінами в організації виробництва і праці, оскільки не передбачена окремо для кожної дитячої групи. Позивачі безпідставно порівнюють свої посади, що скорочувались з посадою ОСОБА_5 , якої зміни в організації виробництва і праці не стосувались, як і посади багатьох інших працівників закладу.

За клопотанням позивачів від 18.08.2022 року ухвалою суду від 18.08.2022 року про витребування доказів було витребувано від відповідача посадові інструкції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що позивачі зі всіх працівників дитячого закладу серед інших найбільш не відповідають займаним посадам, не використовують нові технології в учбовому процесі, не користуються новітніми розробками, не досконало володіють комп`ютерними знаннями.

24.08.2022 року на виконання ухвали від відповідача надійшла копія посадової інструкції №6 вихователя відповідно до якої в обов`язки вихователя не входять обставини зазначені свідком ОСОБА_4 . Посадовою інструкцією це не прямо передбачено. Отже, доказів які підтверджують покази свідка суду не надано, також не надано доказів щодо проходження працівниками відповідних кваліфікаційних курсів з даного питання.

Представником позивачів з відділу освіти Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради витребувана довідка про середньо денну заробітну плату позивачів, згідно якої середньо денна заробітна плата ОСОБА_1 складає 485,47 грн., а ОСОБА_2 складає 385,48 грн. (а.с. 219-220)

Позивачем ОСОБА_2 було надано до суду додаткові пояснення по справі відповідно до яких, відповідач порушив вимоги ст.42, 49-2 КЗпП України оскільки не здійснив належну, повну та об`єктивну оцінку кваліфікації та продуктивності праці осіб, що підлягають вивільненню, що в підсумку призвело до помилкового визначення позивачів як осіб, що підлягають вивільненню. Згода виборного комітету профспілкового органу на вивільнення позивачів є необґрунтовано, оскільки було порушено порядок розгляду подання роботодавця, профспілковий орган фактично усунувся від покладених на нього законодавством обов`язків по захисту прав та законних інтересів членів профспілки, виніс рішення без дослідження всіх обставин, суб`єктивно та неупереджено, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення виборного органу профспілкової організації є необґрунтованим. Позивачам під час процедури вивільнення була запропонована посада вихователя на час відпустки по догляду за дитиною, однак така посада не є вакансією, оскільки зайнята працівником, що знаходиться у відпустці, за яким зберігається робоче місце на весь час відпустки, а отже не може бути запропонована для переведення вивільнюваному працівнику. (а.с. 222-228)

У зв`язку з вищевикладеним вбачається, що між сторонами склались трудові правовідносини, які регулюються положеннями трудового законодавства.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістомстатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП України).

За ч. 1ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватися законодавством.

Частиною 3статті 32 КЗпП Українивизначено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно із ч. 4ст. 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6ст. 36цього Кодексу.

Статтею 36 КЗпП Українивизначено підстави припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною.

У п. 6 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипередбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Суд звертає увагу, що питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, оскільки в ньому відсутній їх вичерпний перелік. Зокрема, тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці наведено в п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9Про практику розгляду трудових спорів, відповідно до якого припинення трудового договору за п. 6ст. 36 КЗпП Українипри відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

У правовій позиції Верховного Суду щодо звільнення на підставі п. 6ст. 36 КЗпП України, викладеної у постанові від 04.12.2019 року справа № 215/4817/17, визначено, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

Позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 273/212/16-ц, а саме, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Закон детально не регламентує порядок відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці і не встановлює,що передбачена п.6 ст.36КЗпПУкраїни незгода працівника продовжувати роботу з такими змінами в нових умовах має бути у письмовій формі (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 року справа № 447/334/18, провадження № 61-1210св20).

Відповідно до ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника лише у випадку змін в організації виробництва, ліквідації, реорганізації підприємства, виявленої невідповідності займаній посаді, недостатньої кваліфікації, систематичних невиконань своїх обов`язків, порушення трудової дисципліни, прогулу, нез`явлення на роботу більш ніж 4 місяці.

Згідно ст.42КЗпП Українипереважне правона залишенняна роботіпри вивільненніпрацівників узв`язкуіз змінамив організаціївиробництва іпраці при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно дост.49-2КЗпП Українипро наступневивільнення працівниківперсонально попереджаютьне пізнішеніж задва місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконним та необґрунтованим, зважаючи на те, що у позивачів великий стаж роботи вихователями, вони є кваліфікованими фахівцями, мають фахову освіту. Позиція відповідача стосовно тривалого перериву в роботі ОСОБА_2 та неповної вищої освіти ОСОБА_1 є не вагомою. Позивачів було звільнено в зв`язку зі змінами в штатному розписі, відповідно до наказу відділу освіти Виконкому Металургійної районної у місті ради, але ж з показів свідків вбачається, що змін в штатному розписі фактично не відбулось тому, що на наступний день після звільнення позивачів на посаду вихователя до КЗ ДНЗ (ясла-садок) №186 було прийнято 2 осіб, тобто в діях директора закладу, відносно звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається правових підстав. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наказ №107-к\тр від 13.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ №109-к\тр від 13 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 » підлягає скасуванню.

Наказ №84-к/тр від 11.10.2021 року є незаконним і винесеним з порушенням норм Конституції України та норм кодексу Законів про працю України, з огляду на те, що зміни які повинні були пройти в зв`язку з наказом відділу освіти Виконкому Металургійної районної у місті ради фактично не відбулись. Позиція відповідача стосовно звільнення кваліфікованих спеціалістів, з досвідом роботи, без доган та стягнень є необґрунтованою. Тому, наказ №84-к\тр від 11.10.2021 року підлягає скасування, а позивачі повинні бути поновлені на посадах вихователів.

Відповідно достатті 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода обов`язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України, є зокрема, Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року» від 22.06.1982, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3933-XII(далі - Конвенція МОП №158).

Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенція МОП №158 є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.

Стаття 9 Конвенції МОП № 158 покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 міститься в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 235/3148/17-ц, від 23.01.2019 у справі № 520/211/16-ц.

За змістом ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогулце час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, який затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 року, передбачено що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позивачів звільнено з роботи 13 грудня 2021 року, тобто з цього часу було порушено їх трудові права і поновлюються вони лише судом 18 січня 2023 року, тому саме цей період, тобто з дня наступного за днем звільнення до дня ухвалення судового рішення, і слід визнати вимушеним прогулом.

Згідно уточненої довідки про розрахунок не отриманої заробітної плати позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 08.11.2022 року середньо денна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 485,47 грн., а ОСОБА_2 складає 385,48 грн.

Таким чином, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2021 року по 18 січня 2023 року в сумі 135931,60 гривень, виходячи з розрахунку: 485,47 грн. (середньоденна заробітна плата) х 280 робочих днів (час вимушеного прогулу).

Таким чином, підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2021 року по 18 січня 2023 року в сумі 107934,40 гривень, виходячи з розрахунку: 385,48 грн. (середньоденна заробітна плата) х 280 робочих днів (час вимушеного прогулу).

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи розрахункові відомості, надані позивачем, відповідачем не оскаржувались, іншого розрахунку середньомісячного заробітку, а також робочого графіку позивача, відповідачем надано не було.

Згідно з п.2,4 ч.1ст.430ЦПК України рішення про поновлення незаконно звільненого працівника та про присудження працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

За встановлених обставин та враховуючи те, що у позивачів відсутні інші можливості захистити своє порушене право, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістомстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до п. 2. ч. 1ст. 43 ЦПКучасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2ст. 43 ЦПКучасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1ст. 79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5-6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1-4ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

У рішення Верховного суду від 17.09.2019 року у справі №810/2806/18 «Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16»

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, а саме у рішенні Верховного суду від 04.02.2020 року у справі №1.380.2019.001036 зазначено наступну позицію Верховного суду «Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Верховного суду від 26.06.2019 року у справі №200/14113/18-а «При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.»

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

22 жовтня 2021 року між Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Адвокатом Мотрук Василем Івановичем, укладений договір про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору, вказаний детальний перелік послуг.(а.с. 27-28)

Відповідно до Акту виконаних робіт за Договором про надання послуг від 22.10.2021 року, який підписаний між Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Адвокатом Мотрук Василем Івановичем, сторони за цим договором домовились, що вартість послуг за даним договором становить 10 000 грн. Відповідно до переліку виконаних робіт і затрату часу на їх виконання сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг: консультація, вивчення та аналіз наказів про вивільнення, складання позовної заяви та подальша участь в судових засіданнях. Разом складає 10 000 гр. (а.с. 29)

Відповідно до квитанції від 22 жовтня 2021 року адвокатом Мотрук В.І прийнято від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оплату за договором про надання юридичних послуг від 22.10.2021 року в розмірі 10 000 грн. (а.с. 31)

Враховуючи викладене, судові витрати понесені Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даній цивільній справі, складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., вказані витрати підтвердженні матеріалами справи.

Відповідно до квитанції №ПН1246 від 11.11.2021 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908,00 гривень. (а.с. 1)

Отже, на користь ОСОБА_1 з відповідача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині визнання недійсними та скасування наказів № 84 від 11 жовтня 2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення»» та наказів № 107-к\тр від 13 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та №109-к\тр від 13 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 », що тягне за собою поновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на займаних ними посадах. Стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в розмірі 135931,60 гривень, на користь ОСОБА_2 в розмірі 107934,40 гривень. Також, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень на користь ОСОБА_1 та в розмірі 5000,00 гривень на користь ОСОБА_2 .

Відповідно дост.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судовий збір, згідно квитанції №ПН1246 від 11.11.2021 року, було сплачено саме ОСОБА_1 , зважаючи на це позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідност. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.8,129 Конституції України,15, 16, 23 ЦК України, 5-1, 21, 32, 36, 141, 235, 237-1Кодексу законів про працю України,постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів",постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.12,13,79,80,81,89,141,259,263-265,268,430 ЦПК Українисуд, -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу №84 від 11 жовтня 2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», наказів про звільнення №107-к\тр від 13 грудня 2021 року та №109-к\тр від 13 грудня 2021 року, поновлення на раніше займаних посадах, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ №84 від 11 жовтня 2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Визнати недійсним та скасувати наказ №107-к\тр від 13 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі у Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради, на посаді вихователя.

Стягнути за кошти держави, шляхом бюджетних асигнувань з місцевого бюджету, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 135 931,60 гривня (сто тридцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одну гривню 60 копійок), витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок), та суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Визнати недійсним та скасувати наказ №109-к\тр від 13 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на роботі у Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради, на посаді вихователя.

Стягнути за кошти держави, шляхом бюджетних асигнувань з місцевого бюджету, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 107 934,40 гривні (сто сім тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні 40 копійок), та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні решти уточнених позовних вимог, - відмовити.

Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 27 січня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

-відповідач:Комунальний заклад«Дошкільний навчальнийзаклад (ясла-садок)№186Компенсуючого (санаторного)типу» Криворізькоїміської ради,код ЄДРПОУ:26372242,юридична адреса:50065,Дніпропетровська область,м.Кривий Ріг,вул.Степана Тільги,18а.

Суддя: Н. Ю. Вікторович