Рішення

від 23.01.2023 по справі 754/200/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/200/21

Провадження № 2/752/1040/23

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві в поряду загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання бездіяльності та дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

в січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М., керівника Київської місцевої прокуратури № 3, в якому просив суд стягнути із відповідача державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. на користь позивача заробітну плату, яку він не отримав із вини державного виконавця, в сумі 393707,34 грн., та моральну шкоду в сумі 200000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 08.07.2015 року був призваний на військову службу під час мобілізації. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.08.2018 року № 499, із позивачем було укладено контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України строком на п`ять років. Про укладення зазначеного контракту ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено директора ТОВ «Укрмонолітмонтаж» Пустового Д.М. В Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61537785 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі № 754/10512/19 про поновлення позивача на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж». Позивач вказує, що в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем у визначені законом строки не було перевірено виконання зазначеного рішення суду, а також не було вчасно винесено постанову про накладення на боржника штрафу та не попереджено боржника про кримінальну відповідальність, в зв`язку із невиконанням рішення суду. Крім того, державний виконавець, в зв`язку з невиконанням без поважних причин зазначеного рішення суду не надіслав вчасно органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та не вжив належних заходів щодо виконання рішення суду. В червні 2020 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із листом, в якому просив надати роз`яснення щодо вже виконаних дій державним виконавцем, а також просив негайно виконати рішення суду. Позивач вказує, що лише після його звернення державним виконавцем з порушенням встановлених законом строків було направлено вимогу боржнику про надання підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду та поновлення позивача на роботі. Також з порушенням встановлених законом строків державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на ТОВ «Укрмонолітмонтаж». В листопаді 2020 року зазначене виконавче провадження було завершене, однак, позивача не було повідомлено належним чином про це. З огляду на неправомірну бездіяльність державного виконавця, позивача не було поновлено на роботі та не було проведено розрахунок по заробітній платі, чим було завдано позивачу матеріальної шкоди на суму 393707,34 грн. та моральної шкоди в сумі 200000,00 грн., в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2021 року, справу було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 01.03.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

В квітні 2021 року до суду від відповідача державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що дії державного виконавця Васильченка М.М. при примусовому виконанні ВП № 60947560 та ВП № 61537785 в судовому порядку не оскаржувались та незаконними не визнавались. Крім того, за вимогами закону державний виконавець не є належним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами, а також обґрунтування позову та завдання позивачу шкоди є недоведеними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

В травні 2021 року позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо не проведення перевірки виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі № 754/10512/19 в триденний термін після відкриття виконавчого провадження; визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо невчасного направлення 26.06.2020 року на адресу боржника вимоги про надання підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду; визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо несвоєчасного винесення постанови від 19.08.2020 року про накладення штрафу на боржника; визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо несвоєчасного винесення постанови від 02.10.2020 року про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо не звернення до суду із поданням про примусовий привід боржника; визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо несвоєчасного звернення до органу досудового розслідування із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо неповідомлення стягувача ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження № 61537785; стягнути із відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача завдану неправомірними діями та бездіяльністю державного виконавця матеріальну шкоду в сумі 393707,34 грн., та моральну шкоду в сумі 200000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2021 року, було замінено відповідача державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. на належного відповідача Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також було прийнято заяву про зміну предмет позову, подану позивача в межах розгляду даної справи, та вирішено в подальшому розглядати справу з урахуванням вимог зазначеної заяви.

В зв`язку із відрядженням судді Слободенюк А.В. до Дніпровського районного суду м. Києва, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 185 від 06.04.2022 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Просив позовні вимоги задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2019 року у справі № 752/25425/18, позов ОСОБА_1 до ТОВ "Укрмонолітмонтаж", третя особа - директор ТОВ "Укрмонолітмонтаж" Пустовий Д.М., про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, було задоволено частково. Стягнуто із ТОВ "Укрмонолітмонтаж" (ЄДРПОУ 35078050) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066 гривень 93 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578 гривень 61 копійку. Стягнуто із ТОВ "Укрмонолітмонтаж" (ЄДРПОУ 35078050) на користь держави 1 762 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2019 року, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року, було змінено. Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 315 066 грн. 93 коп. (за вирахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів) та компенсацію в сумі 82708,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» судовий збір на користь держави в сумі 3 977 грн. 74 коп.

На виконання рішення суду у справі № 752/25425/18 було видано виконавчий лист про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 315 066 грн. 93 коп. (за вирахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів) та компенсацію в сумі 82708,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі № 754/10512/19, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж», третя особа: Пустовий Д.М. , про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, було відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж», третя особа: Пустовий Д.М. , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, було задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» № 70-К від 01 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2018 року по 27 лютого 2020 року включно у розмірі 239395, 24 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» на користь держави судовий збір у розмірі 2443,95 грн. В частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити негайне виконання рішення суду.

28.02.2020 року на виконання зазначеного рішення в частині поновлення позивача на посаді Деснянським районним судом м. Києві було видано виконавчий лист у справі № 754/10512/19.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.11.2020 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року було залишено без змін.

В провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 60947560 з примусового виконання виконавчого листа № 752/25425/18, виданого 24.05.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 397774,93 грн.

Доказів визнання неправомірними дій та/або бездіяльності державного виконавця в рамках зазначеного виконавчого провадження, матеріали справи не містять.

Крім того, в провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61537785 з примусового виконання виконавчого листа № 754/10512/19, виданого 28.02.2020 року Деснянським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж».

13.03.2020 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченком М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61537785 на підставі виконавчого листа № 754/10512/19, виданого Деснянським районним судом м. Києва від 28.02.2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж».

Крім того, 13.03.2020 року державним виконавцем було винесено постанови про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» у розмірі 18892,00 грн. та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №61537785, які становлять 269,00 грн.

26.06.2020 року державним виконавцем Васильченком М.М. була направлена вимога до ТОВ «Укрмонолітмонтаж» про надання підтвердження виконання рішення суду.

19.08.2020 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченком М.М. було винесено постанови про накладення штрафу на Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» у розмірі 5100 грн. та 02.10.2020 року у розмірі 10200 грн. у зв`язку з невиконанням ТОВ «Укрмонолітмонтаж» рішення суду.

18.11.2020 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченком М.М. було направлено до Голосіївського управління поліції ГУНП у місті Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій просили вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» Пустового Д.М. за невиконання виконавчого листа № 754/10512/19 від 28.02.2020 виданого Деснянським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера ТзОВ «Укрмонолітмонтаж».

Також, 18.11.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61537785 у зв`язку із повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року, було поновлено ОСОБА_1 строк звернення зі скаргою на постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васильченко М.М., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» про закінчення виконавчого провадження. Скаргу задоволено. Постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васильченка М.М. від 18.11.2020 року, прийнятої в межах виконавчого провадження № 61537785, було скасовано та відновлено виконавче провадження № 61537785.

Поруч із цим, доказів, того, що дії та/або бездіяльність державного виконавця в частині виконання виконавчого листа № 754/10512/19, виданого Деснянським районним судом м. Києва від 28.02.2020 року, в рамках виконавчого провадження № 61537785, були визнані у встановленому законом порядку неправомірними та такими, що суперечили закону, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що дії посадової особи відповідача в рамках виконавчого провадження перебували в причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням боржником судового рішення та завдання позивачу шкоди.

В обгрунтування вимог позову зазначено, що внаслідок несвоєчасного вжиття державним виконавцем належних заходів з примусового виконання зазначеного рішення суду, позивача не було поновлено на роботі, що призвело до завдання позивачу матеріальної шкоди, у виді невиплати заробітної плати, та моральної шкоди.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала на те, що між діями (бездіяльністю) посадової особи державної виконавчої служби та завданням позивачу шкоди відсутній причинно-наслідковий зв`язок, а відтак підстави для відшкодування шкоди відповідачем відсутні.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що позивач, який був стягувачем у виконавчому провадженні, фактично оскаржує дії та бездіяльність посадової особи відповідача в ході проведення виконавчих дій, що призвело, на думку позивача, до завдання йому шкоди, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав в цій частині позовних вимог, оскільки в даному випадку законом передбачає інший порядок, а саме: оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дії та бездіяльності державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - слід відмовити.

В частині позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 р. у справі справи № 920/31/18 та від 08.05.2018 у справі № 920/316/17.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб вважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.

Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.

Незаконні (неправомірні) дії - це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону.

В даному випадку, звертаючись до суду, позивач просить стягнути із відповідача на свою користь матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадової особи відповідача, що призвело до невиконання боржником рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та невиплати позивачу заробітної плати, - в сумі 393707,34 грн., а також моральну шкоду, яка була завдана внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадової особи відповідача, що призвело до неналежного виконання рішення суду боржником та понесення позивачем душевних страждань, - в сумі 200000,00 грн.

Однак, варто вказати, що стороною позивача не було надано суду доказів визнання у встановленому законом порядку неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб щодо примусового виконання судового рішення, стягувачем за яким був позивач, як і не доведено в ході розгляду справи, а судом не встановлено, що дії (бездіяльність) державного виконавця перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із завданою позивачу шкодою.

Крім того, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи і твердження позивача про те, що саме внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) посадової особи відповідача, рішення суду у справі № 754/10512/19 в рамках виконавчого провадження № 61537785, боржником не було виконане належним чином, та позивача не було вчасно поновлено на роботі.

У справі відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували наявність неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні рішення суду, що встановлена у визначеному законом порядку та причинного зв`язку між бездіяльністю (діями) державного виконавця та пред`явленою до стягнення шкодою.

Крім того, відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновками експертів.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його прав, завдання шкоди та її розміру.

Відповідно до частин першої, шостої та сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

При цьому, у відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України, позивач не надав суду докази на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та вини відповідача у її заподіянні.

Суд вважає недоведеним факт завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди внаслідок дій (бездіяльності) державного виконавця, а, навпаки, вбачається спроба позивача перекласти відповідальність за неналежне виконання рішення суду та вчасне не поновлення позивача на посаді, що призвело до завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди, із боржника за виконавчим провадженням, - на державу.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю (діями) відповідача та завданою позивачу шкодою, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а відтак суд вважає, що в задоволенні зазначених позовних вимог слід також відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81,141, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання бездіяльності та дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.П. Чередніченко