Постанова

від 28.06.2023 по справі 754/200/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/200/21 головуючий у суді І інстанції Чередніченко Н.П.

провадження № 22-ц/824/6925/2023 суддя доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності та дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо не проведення перевірки виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року у справі № 754/10512/19 в триденний термін після відкриття виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо невчасного направлення 26 червня 2020 року на адресу боржника вимоги про надання підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо несвоєчасного винесення постанови від 19 серпня 2020 року про накладення штрафу на боржника;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо несвоєчасного винесення постанови від 02 жовтня 2020 року про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо не звернення до суду із поданням про примусовий привід боржника;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо несвоєчасного звернення до органу досудового розслідування із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. щодо неповідомлення стягувача ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження № НОМЕР_1;

- стягнути із відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача завдану неправомірними діями та бездіяльністю державного виконавця матеріальну шкоду в сумі 393 707 грн. 34 коп. та моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2015 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 17 серпня 2018 року № 499, із позивачем було укладено контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України строком на п`ять років. Про укладення зазначеного контракту ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено директора ТОВ «Укрмонолітмонтаж» ОСОБА_2 В Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі № 754/10512/19 про поновлення позивача на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж». Позивач вказує, що в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем у визначені законом строки не було перевірено виконання зазначеного рішення суду, а також не було вчасно винесено постанову про накладення на боржника штрафу та не попереджено боржника про кримінальну відповідальність, в зв`язку із невиконанням рішення суду. Крім того, державний виконавець, в зв`язку з невиконанням без поважних причин зазначеного рішення суду не надіслав вчасно органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та не вжив належних заходів щодо виконання рішення суду. В червні 2020 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із листом, в якому просив надати роз`яснення щодо вже виконаних дій державним виконавцем, а також просив негайно виконати рішення суду. Позивач вказує, що лише після його звернення державним виконавцем з порушенням встановлених законом строків було направлено вимогу боржнику про надання підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду та поновлення позивача на роботі. Також, з порушенням встановлених законом строків державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на ТОВ «Укрмонолітмонтаж». В листопаді 2020 року зазначене виконавче провадження було завершене, однак, позивача не було повідомлено належним чином про це. З огляду на неправомірну бездіяльність державного виконавця, позивача не було поновлено на роботі та не було проведено розрахунок по заробітній платі, чим було завдано позивачу матеріальної шкоди на суму 393 707,34 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує про те, що

місцевим судом не надано правової оцінки обставинам того, що постанова про закінчення виконавчого провадження була визнана неправомірною та скасована.

Крім того, зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що станом на момент подачі до виконання виконавчого листа у ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на рахунках зберігалися кошти, однак, державний виконавець внаслідок невжиття ним оперативних виконавчих дій допустив фактичне зняття цих коштів керівником вказаної установи, а, відтак, твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не доведено обставину незаконності дій державного виконавця в рамках виконавчого провадження та не перебування їх в причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням боржником судового рішення та завдання цим позивачу шкоди не відповідає дійсності.

У відзиві на апеляційну скаргу Голосіївський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) вказує про те, що докази того, що дії та/або бездіяльність державного виконавця в частині виконання виконавчого листа № 754/10512/19, виданого Деснянським районним судом міста Києва від 28 лютого 2020 року, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, були визнані у встановленому законом порядку неправомірними та такими, що суперечили закону, відсутні, як і відсутні докази того, що дії посадової особи Відділу в рамках виконавчого провадження перебували в причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням боржником судового рішення та завдання позивачу шкоди. Крім того, позивач, який був стягувачем у виконавчому провадженні, фактично оскаржує дії та бездіяльність посадової особи відповідача в ході проведення виконавчих дій, що призвело, на думку позивача, до завдання йому шкоди. Однак, позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав в цій частині позовних вимог, оскільки в даному випадку законом передбачено інший порядок, а саме: оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Також, звертаючись до суду, позивач просить стягнути із Відділу на свою користь матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадової особи відповідача, що призвело до невиконання боржником рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та невиплати позивачу заробітної плати, - в сумі 545 133 грн. 24 коп., а також моральну шкоду, яка була завдана внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадової особи відповідача, що призвело до неналежного виконання рішення суду боржником та понесення позивачем душевних страждань, - в сумі 200 000,00 грн. Однак, позивачем не визнано у встановленому законом порядку неправомірність дій та бездіяльності посадових осіб щодо примусового виконання судового рішення, стягувачем за яким був позивач, як і не доведено в ході розгляду справи, що дії (бездіяльність) державного виконавця перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із завданою позивачу шкодою. Крім того, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи і твердження позивача про те, що саме внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) посадової особи відповідача, рішення суду у справі № 754/10512/19 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, боржником не було виконане належним чином, та позивача не було вчасно поновлено на роботі. В порушення вимог ст. 81 ЦПК України, позивач не надав суду докази на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та вини відповідача у її заподіянні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року у справі № 752/25425/18 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрмонолітмонтаж», третя особа - директор ТОВ «Укрмонолітмонтаж» ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, було задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066 грн. 93 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578 грн. 61 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року змінено. Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 315 066 грн. 93 коп. (за вирахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів) та компенсацію в сумі 82 708 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання рішення суду у справі № 752/25425/18 було видано виконавчий лист про стягнення із ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 315 066 грн. 93 коп. (за вирахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів) та компенсацію в сумі 82 708 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року у справі № 754/10512/19, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Укрмонолітмонтаж», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, було відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Укрмонолітмонтаж», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Укрмонолітмонтаж» № 70-К від 01 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж». Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2018 року по 27 лютого 2020 року включно у розмірі 239 395 грн. 24 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В частині поновлення на роботі ОСОБА_1 вирішено допустити негайне виконання рішення суду.

28 лютого 2020 року на виконання зазначеного рішення в частині поновлення позивача на посаді Деснянським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист у справі № 754/10512/19.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопад 2020 року, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року було залишено без змін.

В провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/25425/18, виданого 24 травня 2019 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення із ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 397 774 грн. 93 коп.

В провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 754/10512/19, виданого 28 лютого 2020 року Деснянським районним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж».

13 березня 2020 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченком М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 754/10512/19, виданого Деснянським районним судом міста Києва від 28 лютого 2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж».

13 березня 2020 року державним виконавцем було винесено постанови про стягнення виконавчого збору з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» у розмірі 18 892,00 грн. та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження НОМЕР_1, які становлять 269,00 грн.

26 червня 2020 року державним виконавцем Васильченком М.М. була направлена вимога до ТОВ «Укрмонолітмонтаж» про надання підтвердження виконання рішення суду.

19 серпня 2020 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченком М.М. було винесено постанови про накладення штрафу на Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» у розмірі 5 100 грн. та 02 жовтня 2020 року у розмірі 10 200 грн. у зв`язку з невиконанням ТОВ «Укрмонолітмонтаж» рішення суду.

18 листопада 2020 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченком М.М. було направлено до Голосіївського управління поліції ГУНП у місті Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій останній просив вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника ТОВ «Укрмонолітмонтаж» ОСОБА_2 за невиконання виконавчого листа № 754/10512/19 від 28 лютого 2020 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж».

Також, 18 листопада 2020 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку із повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року було поновлено ОСОБА_1 строк звернення зі скаргою на постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васильченко М.М., заінтересована особа: ТОВ «Укрмонолітмонтаж» про закінчення виконавчого провадження. Скаргу задоволено. Постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васильченка М.М. від 18 листопада 2020 року, прийнятої в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, було скасовано та відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав в частині позовних вимог щодо оскарження дії та бездіяльність посадової особи відповідача в ході проведення виконавчих дій, оскільки в даному випадку закон передбачає інший порядок, а саме: оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Щодо вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не доведено факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок дій (бездіяльності) державного виконавця, а, навпаки, вбачається спроба позивача перекласти відповідальність за неналежне виконання рішення суду та вчасне не поновлення позивача на посаді, що призвело до завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди, із боржника за виконавчим провадженням, - на державу.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує про те, що в Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі № 754/10512/19 про поновлення позивача на посаді головного інженера ТОВ «Укрмонолітмонтаж». Позивач вказує, що в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем у визначені законом строки не було перевірено виконання зазначеного рішення суду, а також не було вчасно винесено постанову про накладення на боржника штрафу та не попереджено боржника про кримінальну відповідальність, у зв`язку із невиконанням рішення суду.

З огляду на неправомірну, на думку позивача, бездіяльність державного виконавця, позивача не було поновлено на роботі та не було проведено розрахунок по заробітній платі, чим було завдано йому матеріальної шкоди на суму 393 707 грн. 34 коп. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Відтак, позивач просить суд визнати незаконними дії та бездіяльність дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1.

Звертаючись до суду з вказаним позовом саме до державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка М.М., позивач не звернув уваги, що чинним законодавством передбачено інший порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця.

Так, у відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, закон не передбачає можливості оскарження дій державного виконавця, який виконує судове рішення, постановлене у цивільній справі, шляхом подання позовної зави в порядку визначеному ЦПК України.

Встановивши, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а саме подав позов про визнання дій державного виконавця незаконними при виконанні судового рішення постановленого у цивільній справі, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в його задоволенні з зазначених підстав.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про відшкодування шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава, як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №761/7165/17.

Виходячи із зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку, що державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченко М.М. не є належним відповідачем у вказаній справі.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено клопотання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про стягнення відшкодування за спричинену шкоду, виходив з невірних мотивів, допустивши не відповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни рішення в мотивувальній частині.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 03 липня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.