Рішення

від 23.01.2023 по справі 904/3497/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3497/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агросвіт Груп ЛТД" (18006, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Чехова, 43, ідентифікаційний код 44636587)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" (49087, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макуха, буд.1, ідентифікаційний код 43489649)

про стягнення 933 200,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 93 320,00 грн.10% штрафу,77 249,86 грн. пені, 4 634,99 грн. 3% річних

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агросвіт Груп ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 11.10.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" заборгованості на загальну суму 1 108 404,85 грн., з яких:

- 933 200,00 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 93 320,00 грн. 10% штраф;

- 77 249,86 грн. пеня за період з 16.08.2022 по 11.10.2022;

- 4 634,99 грн. 3% річних за період з 16.08.2022 по 11.10.2022.

Також, позивачем заявлено до стягнення суму судового боргу в розмірі 16 978,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №105 від 15.04.2022 щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 1 890 000,00 грн. за наступними видатковими накладними:

- №224 від 09.08.2022 на суму 966 000,00 грн.;

- №225 від 09.08.2022 на суму 924 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази відправлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

До Господарського суду Дніпропетровської області 24.10.2022 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3497/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 28.11.2022 о 10:00год.

Підготовче засідання 28.11.2022 відкладено на 19.12.2022 о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 23.01.2023 о 11:30год.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв`язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №757/2022 від 7 листопада 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представник позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агросвіт Груп ЛТД" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №105 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість товару, відповідно до умов договору.

Під товаром в договорі розуміються мінеральні добрива, засоби захисту рослин (п.1.2 договору).

Найменування, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в специфікаціях, видаткових накладних, додатках, які є невід`ємною частиною до договору (п.1.3 договору).

Ціна однієї метричної тонни мінеральних добрив та загальна вартість товару вказується в Рахунках та Специфікаціях до договору (п.3.1 договору).

Загальна вартість договору складається на підставі цін, погоджених сторонами в Специфікаціях до договору, і визначається як сума всіх партій товару, поставлених протягом строку дії договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника, відповідно визначених умов в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.4.1 договору поставка товару в межах договору здійснюється згідно умов, обумовлених в Специфікаціях до договору (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року).

Право власності на товар, що поставляється за договором, переходить від постачальника до покупця з моменту оплати покупцем вартості товару (п.4.2 договору).

Датою відвантаження товару вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. У разі неможливості надати товарно-транспортну накладну та/або видаткову накладну в момент фактичної передачі товару, постачальник зобов`язується передати вищезазначені документи з використанням факсимільного зв`язку та/або скановані копії первинних документів електронною поштою, з подальшою заміною їх на оригінали протягом 5 (п`яти) робочих днів (п.4.3 договору).

Відповідно до п.8.3 договору договір складено в двох екземплярах українською мовою, кожний з яких має однакову юридичну силу. Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині виконання господарських обов`язків - до їх повного виконання (п.8.4 договору).

Покупцем надано постачальнику Гарантійний лист №17 від 28.04.2022, яким гарантувало оплату за Діамофоску 10:26:26 NPK згідно рахунку №191 від 04.08.2022 в розмірі 1 033 200,00 грн. до 29.08.2022.

У Специфікації №4 від 04.08.2022 сторони погодили поставку товару - добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне NPK(S) 10-26-26 В у кількості 45т. на загальну суму 1 890 000,00 грн. Умови (базис) поставки товару: за умовами EXW - зі складу продавця в м. Буринь, Конотопського району. Сумської області. Строк оплати товару: покупець здійснює передплату у розмірі 10% від загальної вартості товару по Специфікації, а залишкові 90% по факту завантаження добрива.

Постачальником виставлено рахунок на оплату №191 від 04.08.2022 на суму 1 890 000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснена поставка товару належної якості та в належній кількості, в повному обсязі, відповідно до вимог договору та Специфікації № 4 від 04.08.2022, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 890 000,00 грн.:

- №224 від 09.08.2022 на суму 966 000,00 грн.;

- №225 від 09.08.2022 на суму 924 000,00 грн.

Позивач посилається на неналежне виконання покупцем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати, а саме відповідачем здійснена лише часткова оплата поставленого товару у сумі 956 800,00 грн., а саме 15.08.2022 - 856 800,00 грн. та 16.09.2022 - 100 000,00 грн. Основна заборгованість за товар становить 933 200,00 грн., що є причиною виникнення спору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію №30/22-08 від 30.08.2022 в якій позивач вимагав у строк 3 (три) календарні дні з моменту отримання претензії сплатити заборгованість, яка виникла за договором поставки №105 від 15.04.2022 та Специфікацією № 4 від 04.08.2022 та перерахувати кошти на рахунок позивача. Вказана претензія повернута Укрпоштою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявними видатковими накладними, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 933 200,00 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.5.1 договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або недосконале виконання зобов`язань за договором, включаючи відшкодування збитків, що були понесені не винною стороною та сплату штрафних санкцій.

У випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу (п.5.2 договору).

У випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від загальної суми простроченої заборгованості (п.5.3 договору).

Відповідно до п.5.9 договору нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 12 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені та штрафу до стягнення із відповідача на користь позивача належить пеня у сумі 77 249,86 грн. за період з 16.08.2022 по 11.10.2022 та 10% штраф у сумі 93 320,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування 3% за період з 16.08.2022 по 11.10.2022 у сумі 4 634,99 грн. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних до стягнення із відповідача на користь позивача належить 3% річних у сумі 4 634,99 грн. за період з 16.08.2022 по 11.10.2022.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму судового боргу в розмірі 16 978,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 23 500,00 грн. позивач надав копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК№001212, довіреності від 03.10.2022, ордеру на надання правничої допомоги серія СА№1039123 від 11.10.2022, довіреності №03/22-10 про надання правової допомоги від 03.10.2022 та розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги адвокат Бадака Ольга Миколаївна (далі - адвокат) взяла на себе зобов`язання бути представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агросвіт Груп ЛТД" (далі - клієнт) про стягнення коштів за поставлений неоплачений товар до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп", у тому числі під час судового розгляду в будь-яких судових інстанціях, а також надавати правову допомогу з усіх правових питань, що стосуються діяльності клієнта, відповідно до умов договору, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання умов договору.

Відповідно до Розділу 3 договору про надання правової допомоги загальна вартість правової допомоги за договором вказується в Додатковій угоді до договору. Вартість правової допомоги за договором може коригуватися за погодженням сторін у випадках виникнення додаткових обставин, що не передбачені договором. Перегляд вартості правової допомоги за договором обґрунтовується відповідним розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання Додаткової угоди до договору. Акт наданих послуг з надання правової допомоги підписується сторонами після її фактичного надання. Адвокат починає надавати правову допомогу з дня підписання договору. Клієнт зобов`язується оплатити послуги протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання Акту наданих послуг. Клієнт за власним бажанням може внести передплату з послуги наданні за договором.

Договір про надання правової допомоги набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, але не довше 31 грудня 2022 року. Автоматична пролонгація дії договору без згоди сторін не допускається, в тому числі в разі продовження судових процесів в судах апеляційної та/або касаційної інстанцій (п.5.1 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу витрати на загальну суму 23 500,00 грн. складаються з: 1) 8 500,00 грн. - вивчення фактичних обставин, документів, наданих клієнтом, для подання позову та вивчення нормативно-правової бази, консультування та роз`яснення правових питань щодо можливості звернення до суду з відповідним позовом. Складання стратегії представництва інтересів клієнта в суді; 2) 15 000,00 грн. - підготовка та подання до суду позовної заяви та доказів, клопотання про усунення недоліків позовної заяви та підготовка справи до судового розгляду.

Однак, позивач не надав суду додаткову угоду, акт наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому суд позбавлений можливості здійснити перевірку та аналіз наданих адвокатом послуг для вирішення питання обґрунтованості виникнення заявленої суми до стягнення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 16 626,07 грн. (1 108 404,85 * 1,5% = 16 626,07).

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до квитанції №0.0.2701545134.1 від 11.10.2022 (а.с.11) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 16 978,57 грн. Оскільки позивачем сплачено судового збору в більшому розмірі сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 352,50 грн. за клопотанням позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агросвіт Груп ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" про стягнення 933 200,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 93 320,00 грн.10% штрафу,77 249,86 грн. пені, 4 634,99 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Груп" (49087, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макуха, буд.1, ідентифікаційний код 43489649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агросвіт Груп ЛТД" (18006, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Чехова, 43, ідентифікаційний код 44636587) 933 200,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 93 320,00 грн. 10% штрафу, 77 249,86 грн. пені, 4 634,99 грн. 3% річних та витрати по сплату судового збору у сумі 16 626,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 31.01.2023

Суддя Е.М. Бондарєв