Рішення

від 30.01.2023 по справі 910/12248/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/12248/22За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомремонтсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТВ - АЮНН"

про стягнення 60 397,05 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 60 397,05 грн., з яких: 40 868,00 грн. - основна заборгованість, 2 680,69 грн. - проценти за користування чужими коштами, 7 380,96 грн. - інфляційна складова, 987,44 грн. - 3 % річних, 6 115,03 грн. - пені, 2 364,93 грн. - штраф за Договором від 30.11,2021 №№ 67-127-13-21-01155 про закупівлю послуг.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем свого зобов`язання за вказаним договором в частині поставки позивачу товару в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12248/22. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк, який становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду: відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України; доказів направлення відзиву позивачу. Позивачу встановлено строк, який становить 5 днів з дня отримання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 29/2, кв. 71.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 93063371 відповідач отримав ухвалу суду - 10.12.2022.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзиви на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - ДП "НАЕК "Енергоатом", Замовник, Позивач), в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора відокремленого підрозділу "Атомремонтсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТВ - АЮНН" (надалі ТОВ "НТВ - АЮНН", Виконавець, Відповідач) був укладений договір № 67-127-13-21-01155 від 30.11.2021 про закупівлю послуг.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Виконавець зобов`язується здійснити оформлення приймання та доставку періодичних друкованих видань за передплатою (згідно ДК 021:2015 код 64110000-0 Поштові послуги) (далі - Видання), за замовленням Замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги за умовами цього договору.

Відповідно підпунктом 2.2.1. Договору Замовник зобов`язується здійснити 100% передоплату на поточний рахунок Виконавця суми, обумовленої в п. 3.1, протягом 10 -ти банківських днів після підписання даного Договору.

Згідно пункту 1.5. Договору строк надання послуг з постачання видань: січень - грудень 2022 року. Відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1) Виконавець має доставляти по 12 комплектів видань Замовнику, при цьому, суд зауважує, що періодичності доставки (щомісячно, щоквартально, тощо) ні договором ні специфікацією не визначено.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог підпункту 2.1.1. Договору Замовник здійснив 100% передоплату на поточний рахунок Виконавця суми, обумовленої в пункті 3.1. 42 500,00 грн. про що свідчать копії платіжних доручень № 5444 та № 5445 від 07.12.2021 наявні у справі.

Підпунктом 2.2.1. Договору передбачено, що Замовник має право на якісне та своєчасне надання послуги з приймання та доставки передплачених періодичних видань.

Відповідно до підпункту 2.3.1. Договору Виконавець зобов`язується здійснити доставку передплачених періодичних друкованих видань на обрані Замовником видання за адресою: ВП "Атомремонтсервіс", проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич, Київська область, 07101, в установлені Виконавцем терміни.

Отримавши суму передоплати, на думку позивача, у відповідача виник обов`язок по поставці продукції, в кількості та комплектації визначеній специфікацією № 1 від 30.11.2021.

Проте, за твердженням Позивача, Відповідач порушуючи умови вищезазначеної досягнутої домовленості, не виконав зобов`язання по поставці товару у повному обсязі. Так, як вказує позивач, та що не заперечується відповідачем, останній поставив товар на суму 1 632,00 грн.

При цьому, доказів поставки товару на решту оплаченої позивачем суми коштів у розмірі 40 868,00 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять копію Претензії позивача від 12.09.2022 № 11-16/03/3234, адресовану відповідачу, в якій позивач вимагав від відповідача виконати умови договору та поставити товар у повному обсязі, а у разі відмови у виконанні зобов`язання позивач вимушений відмовитися від умов договору та вимагати повернення суми передоплати у розмірі не поставленого товару.

Проте, як зазначив позивач, відповіді на вказану претензію останній не отримав, зобов`язання щодо поставки Відповідач не виконав.

Такі обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку, відповідач, який отримав суму передоплати зобов`язаний був поставити позивачу обумовлений договором та специфікацією товар на суму 42 500,00 грн. Проте своє зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав та поставив товар лише на суму 1 632,00 грн. Доказів поставки товару на суму 40 868,00 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не місять.

При цьому, варто зазначити, що умовами Договору про закупівлю послуг від 30.11.2021 № 67-127-13-21-01155 та Специфікацією до нього, сторонами не визначено періодичність поставки друкованих видань відповідачем позивачу.

Більше того, відповідно до п. 2.3.1. Договору, Виконавець зобов`язаний здійснити доставку передплачених періодичних друкованих видань на обрані Замовником видання за адресою: ВП "Атомремонтсервіс", проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич, Київська область, 07101, в установлені Виконавцем терміни.

Разом з тим, на підтвердження установлення Виконавцем термінів поставки, позивачем доказів не надано, а матеріали справи не містять.

Отже, в силу умов п. 1.5. Договору, кінцевий строк для виконання відповідачем свого зобов`язання по поставці товару за договором є 31.12.2022.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Так, позивачем надано до суду копію Претензії від 12.09.2022 № 11-16/03/3234 з вимогою поставити товар або повернути суму передоплати.

На підтвердження направлення/пред`явлення вказаної претензії позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 07101 02008267. Інших доказів направлення претензії (пред`явлення претензії) позивачем до суду не подано.

Проте, суд критично оцінює надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення, з огляду на те, що із вказаного повідомлення не вбачається, що згідно такого відправлення здійснювалась відправка саме Претензії від 12.09.2022 № 11-16/03/3234. Більше того, на Претензії також відсутня відмітка ШКІ (Укрпошти) щодо поєднання такого відправлення із рекомендованим повідомленням.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, суд зазначає, що належним доказом відправлення Відповідачу Претензії є опис вкладення в поштовий конверт, в якому мало бути зазначено про наявність в конверті претензії, засвідчений календарним штемпелем відділу поштового зв`язку та касовий чек (розрахункова квитанція тощо).

Отже, у даному конкретному випадку, суд констатує, що позивачем не надано у відповідності до вказаних вимог, належних доказів направлення відповідачу претензії про повернення суми попередньої передоплати в розмірі не поставленого товару.

За таких обставин, оскільки відсутні належні та допустимі докази звернення позивача до відповідача з відповідною претензією про здійснення повернення коштів, як то встановлено приписами частини 2 статті 530 ЦК України, строк повернення коштів є таким, що не настав і тому позовні вимоги Позивача в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2 680,69 грн. - проценти за користування чужими коштами.

Обгрунтовуючи вимоги в цій частині позивач посилається на ст. 1048 ЦК України, яка регулює питання стягнення процентів за договором позики.

При цьому, суд зауважує, що вказана норма не може застосовуватися до спірних відносин, з огляду на те, що господарські відносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю послуг (що за правовою природою в даному випадку має ознаки договору поставки), а не позики грошових коштів.

При цьому, суд акцентує увагу, що сторони не погоджували умовами договору стягнення з Виконавця процентів за користування чужими коштами, за умовами ст. 1048 ЦК України, з огляду на що заявлена позивачем вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 7 380,96 грн. - інфляційної складової, 987,44 грн. - 3 % річних, суд вказує таке.

Враховуючи що судом не встановлено порушення відповідачем строків повернення попередньої передоплати, тож відповідно і не допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування відповідальності у вигляді відсотків річних та інфляційних втрат.

Крім того, такі вимоги є похідними від першої, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на що вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6 115,03 грн. - пені, 2 364,93 грн. - штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до Договору про закупівлю послуг № 67-127-13-21-01155 від 30.11.2021, сторони не погоджували застосування відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу за прострочку поставки товару.

При цьому, не доречним є посилання позивача на ст. 231 ГК України, зважаючи на те, що вказана стаття встановлює лише ставки штрафних санкцій, проте, їх застосування має бути письмово погоджено у положеннях підписаного учасниками господарських відносин Договору.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу і пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи не доведення позивачем своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє у їх задоволенні повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомремонтсервіс" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко