Постанова

від 16.05.2023 по справі 910/12248/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. Справа№ 910/12248/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023

у справі № 910/12248/22 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТВ-АЮНН»

про стягнення 60397,05 грн.

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 60397,05 грн., з яких: 40868,00 грн. - основна заборгованість, 2680,69 грн. - проценти за користування чужими коштами, 7380,96 грн. - інфляційна складова, 987,44 грн. - 3% річних, 6115,03 грн. - пені, 2364,93 грн. - штраф за Договором від 30.11.2021 №№67-127-13-21-01155 про закупівлю послуг.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача свого зобов`язання за вказаним договором в частині поставки позивачу товару в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» (15.02.2023 у підсистемі «Електронний суд») звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд здійснювати розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/12248/22 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТВ-АЮНН» 60397,05 грн., з яких: 40868,00 грн. попередньої оплати, 2680,69 грн. процентів за користування чужими коштами, 7380,96 грн. інфляційних втрат, 987,44 грн. 3 % річних, 6115,03 грн. пені та 2364,93 грн. штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про часткове задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема скаржник вказує, що умовами договору було чітко визначено поставку періодичних друкованих видань раз на місяць. До того ж, як стверджує позивач, на момент ухвалення рішення строк дії спірного договору закінчився, а відтак строк повернення коштів є таким, що настав, але цю обставину суд першої інстанції не врахував.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12248/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12248/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/12248/22.

27.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12248/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» про розгляд справи з викликом учасників справи, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/12248/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20 травня 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - ДП «НАЕК «Енергоатом», Замовник, Позивач), в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТВ - АЮНН» (надалі ТОВ «НТВ - АЮНН», Виконавець, Відповідач) був укладений договір № 67-127-13-21-01155 від 30.11.2021 про закупівлю послуг.

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов`язувався здійснити оформлення, приймання та доставку періодичних друкованих видань за передплатою (далі - Видання), за замовленням Замовника, а останній зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги за умовами цього договору.

Згідно з п.1.2. договору виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги згідно з ДК 021:2015 код 64110000-0 Поштові послуги (Оформлення приймання та доставки періодичних друкованих видань за передплатою) за його кошти на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.5. договору строк надання послуг з постачання видань: січень - грудень 2022 року.

Відповідно до п. 2.2.1. договору замовник зобов`язувався здійснити 100% передоплату на поточний рахунок виконавця суми, обумовленої в п. 3.1, протягом 10-ти банківських днів після підписання даного договору.

Згідно з п.2.3.1. договору виконавець зобов`язувався здійснити доставку передплачених періодичних друкованих видань на обрані замовником видання за адресою ВП «Атомремонтсервіс», проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич. Київська область, 01101, в установлені виконавцем терміни.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що виконавець не несе моральну та матеріальну відповідальність перед замовником за порушення видавництвами (редакціями) умов каталогів, в тому числі за вихід об`єднаних номерів видань, за частковий або повний невихід, за несвоєчасний вихід видань, за заміну одних видань іншими, за заміну назви, статусу, форми, ліквідацію видань, зміст самих видань, за допущений друкарнею брак.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до додатку № 1 до договору (специфікація № 1) виконавець зобов`язався доставити 12 комплектів видань замовнику за 12 місяців.

Місцевий господарський суд вірно звернув увагу, з чим погоджується апеляційний суд, що періодичності доставки (щомісячно, щоквартально, тощо) ні договором, ні специфікацією не визначено.

На виконання вимог п. 2.1.1. договору замовник здійснив 100% передоплату шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів в сумі 42500,00 грн., про що свідчать копії платіжних доручень №5444 та №5445 від 07.12.2021.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору, не виконав зобов`язання по доставці періодичних друкованих видань в повному обсязі, а лише станом на 01.11.2022, тобто на момент подачі позову, поставив періодичні друковані видання на суму 1632,00 грн.

На підтвердження досудового врегулювання спору, позивачем долучено до позовної заяви копію претензії від 12.09.2022 №11-16/03/3234 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.09.2022.

У вказаній претензії позивач вимагав терміново виконати зобов`язання по доставці передплачених періодичних друкованих видань на обрані замовником видання за адресою: ВП «Атомремонтсервіс», проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич, Київська область, 07101 або в разі відмови виконавця здійснити оформлення приймання та доставку видань, замовник зазначив, що буде вимушений відмовитись від договору та вимагати повернення сплаченої суми за договором.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, останнє свідчить, що на адресу ТОВ «НТВ-АЮНН» було направлене поштове відправлення, яке отримане останнім 23.09.2022.

Проте, за твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання не виконав та гроші не повернув, в зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, виходячи з умов договору, відповідач, який отримав суму передоплати, зобов`язаний був поставити позивачу обумовлений договором та специфікацією товар, а саме періодичні друковані видання, на суму 42500,00 грн., проте в умовах договору про закупівлю послуг №67-127-13-21-01155 від 30.11.2021 та в специфікації до нього, сторони не визначили періодичність поставки друкованих видань відповідачем позивачу, а лише передбачили, що відповідач повинен поставити 12 періодичних друкованих видань за 12 місяців.

Як визначено умовами п. 2.3.1. договору, виконавець зобов`язувався здійснити доставку передплачених періодичних друкованих видань на обрані замовником видання за адресою: ВП «Атомремонтсервіс», проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич, Київська область, 07101, в установлені виконавцем терміни.

Але доказів встановлення виконавцем термінів доставки періодичних друкованих видань ні місцевому господарському суду, ні апеляційному суду. позивачем не надано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в силу умов п. 1.5. договору та ст. 254 Цивільного кодексу України, кінцевий строк для виконання відповідачем свого зобов`язання по доставці періодичних друкованих видань за договором є 31.12.2022.

Розповсюдження друкованих періодичних видань здійснюється у відповідності до Правил розповсюдження періодичних друкованих видань, затверджених наказом Державного комітету зв`язку України, Міністерства інформації України, Міністерства транспорту України від 10 грудня 1998 року № 169/81/492 (надалі -Правила № 169/81/492).

Відповідно до розділу «Визначення основних термінів» Правил №169/81/492:

- періодичні друковані видання - газети, журнали, альманахи, бюлетені, збірники, календарі, дайджести, які виходять під постійною назвою з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

- розповсюджувач - фізична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням періодичних друкованих видань.

- розповсюдження періодичних друкованих видань - оформлення передплати, замовлення тиражів уроздріб, експедирування, перевезення, оброблення, доставлення та вручення видань передплатнику, продаж видань уроздріб.

Згідно з п.1, 2 Правил розповсюдження періодичних друкованих видань розповсюдження періодичних друкованих видань, зареєстрованих у встановленому порядку, здійснюється згідно з договорами, укладеними між редакціями і видавцями або друкарнями, між редакціями (видавцями) та розповсюджувачами і адміністраціями транспортних підприємств незалежно від форм власності. Суб`єкти видавничої справи, що внесені до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, укладають угоди на розповсюдження періодичних видань з фізичними і юридичними особами, які займаються розповсюдженням періодичних друкованих видань, у відповідності з цими Правилами.

Відповідно до п. 6 Правил розповсюдження періодичних друкованих видань договір передплати на періодичні друковані видання передплатник укладає із розповсюджувачем.

Розповсюдження та доставку періодичних друкованих видань здійснюється на умовах приймання та оформлення передплати на видання відповідно до діючих Каталогів на підставі договору з передплатником.

Після укладання відповідного договору розповсюджувачі повідомляють тиражі періодичних друкованих видань та направляють замовлення по передплаті редакціям (видавцям) (п. 12 Правил розповсюдження періодичних друкованих видань).

На підставі вказаних замовлень редакції (видавці) здійснюють друк періодичних друкованих видань та передають їх на експедирування.

Так, згідно розділу «Визначення основних термінів» Правил розповсюдження періодичних друкованих видань експедирування періодичних друкованих видань - це виробнича операція, до якої входить приймання від видавця, редакції періодичних друкованих видань, обробка та здавання їх за призначенням.

Відповідно до п. 20 Правил розповсюдження періодичних друкованих видань експедирування періодичних друкованих видань здійснюється за картковою і адресною системами.

Експедирування періодичних друкованих видань за картковою системою включає такі операції: приймання періодичних друкованих видань від видавця, редакції; підготовка документації для обробки і відправлення періодичних видань до газетних вузлів; видавання періодичних друкованих видань на робочі місця обробки; формування посилів періодичних друкованих видань; сортування газетних пачок, мішків з періодичними друкованими виданнями за напрямками; здавання мішків та пачок для відправлення за призначенням.

Таким чином, до складу послуг розповсюдження періодичних друкованих видань на умовах передплати входить: оформлення передплати, замовлення тиражів уроздріб, експедирування, перевезення, оброблення, доставлення та вручення видань передплатнику. Тариф є єдиним та не розкладається на складові.

Послуга з приймання передплати на періодичні друковані видання вважається наданою з моменту приймання замовлення на передплату та передачі вказаного замовлення видавцю або його довіреній особі. Правилами визначено чіткий технологічний порядок експедирування, перевезення, обробки та доставки періодичних друкованих видань розповсюджувачем (п.п. 20-113 Правил).

Доставка періодичних друкованих видань на адреси одержувачів здійснюється простим порядком без складання технологічних документів, оскільки Правилами розповсюдження періодичних друкованих видань це не передбачено.

Відповідно до п. 108 Правил № 169/81/492 підприємствам, організаціям та установам періодичні видання можуть доставлятися як листоношами, так і системою МСП (міська службова пошта). Періодичні видання вручаються уповноваженому цих установ або вкладаються у шафи опорних пунктів, які встановлюються організаціями на перших поверхах будинків.

Невручені газети та журнали листоноша здає працівнику, який контролює доставлення, для з`ясування причини невручення та вжиття належних заходів (п. 112 Правил № 169/81/492).

Враховуючи викладене, послуга вважається наданою не в залежності від того, чи вручені періодичні видання замовнику чи ні, оскільки кінцева доставка здійснюється на адресу визначену договором, або вкладається у шафи опорних пунктів.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами п.2.3.1 договору виконавець зобов`язувався здійснити доставку передплачених періодичних друкованих видань на обрані замовником видання за адресою: ВП «Атомремонтсервіс», проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич, Київська область, 07101, тобто сторони обумовили адресну доставку.

При цьому, умовами договору не визначено, що приймання-передачі періодичних друкованих видань має здійснюватись під розписку, як і не передбачено приймання-передачі послуг між виконавцем та замовником на підставі відповідних актів, в зв`язку з чим колегія суддів критично ставиться до твердження позивача, що відповідач зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав та поставив товар лише на суму 1632,00 грн., оскільки належних доказів невиконання або виконання в тій чи іншій частині договору з боку відповідача позивачем суду не надано.

Як вже зазначалось вище, на підтвердження досудового врегулювання спору, позивачем долучено до позовної заяви копію претензії від 12.09.2022 №11-16/03/3234, в якій він вимагав у відповідача терміново виконати зобов`язання по доставці передплачених періодичних друкованих видань на обрані замовником видання за адресою: ВП «Атомремонтсервіс», проспект Ентузіастів, 7, м. Славутич, Київська область, 07101 або в разі відмови виконавця здійснити оформлення приймання та доставку видань, замовник зазначив, що буде вимушений відмовитись від договору та вимагати повернення сплаченої суми за договором.

Як доказ направлення претензії позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.09.2022, яке свідчить, що на адресу ТОВ «НТВ-АЮНН» було направлене поштове відправлення, і яке отримане відповідачем 23.09.2022.

Згідно з абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, що в сукупності підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв`язку послуг з пересиланням листів з описів вкладення і перевірку працівником поштового зв`язку відповідності вкладення опису.

Відтак, за відсутності опису вкладення встановити факт направлення претензії від 12.09.2022 №11-16/03/3234, саме згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, датованого 13.09.2022, неможливо.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не надано у відповідності до вказаних вимог, належних доказів направлення відповідачу претензії про повернення суми попередньої передоплати в розмірі не поставленого товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в своїй претензії позивач вимагав у відповідача терміново виконати зобов`язання по доставці передплачених періодичних друкованих видань на обрані замовником видання за адресою: ВП «Атомремонтсервіс», а не повернути кошти. І лише в разі невиконання зобов`язання з боку відповідача, позивач зазначив, що буде вимушений відмовитись від договору та вимагати повернення сплаченої суми за договором.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про незаконність рішення в зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору на момент ухвалення рішення місцевим судом, оскільки з урахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність у позивача на момент звернення до суду з позовом порушеного з боку відповідача права позивача, а заяв про зміну предмету або підстав позову позивач не подавав.

Позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в сумі 2680,69 грн., обґрунтовуючи вимоги в цій частині ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, ст. 1048 Цивільного кодексу України не може застосовуватися до спірних відносин, так як господарські відносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю послуг (що за правовою природою в даному випадку має ознаки договору поставки), в той час як зазначена стаття регулює питання стягнення процентів за договором позики.

При цьому, сторони не погоджували умовами договору стягнення з виконавця процентів за користування чужими коштами за умовами ст. 1048 Цивільного кодексу України, з огляду на що заявлена позивачем вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 7380,96 грн. - інфляційної складової, 987,44 грн. - 3 % річних.

З підстав не визначення строків виконання зобов`язання та не встановлення порушення відповідачем строків повернення попередньої передоплати, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні стягнення інфляційних втрат в сумі 7380,96 грн. та 3 % річних в сумі 987,44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6115,03 грн. - пені, 2364,93 грн. - штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Умовами договору про закупівлю послуг №67-127-13-21-01155 від 30.11.2021, сторони не погоджували застосування відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу за прострочку поставки товару. За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу і пені вірно визнані судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного та не доведення позивачем належними та допустимими доказами обґрунтованості позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає вмотивованим висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 40868,00 грн., процентів за користування чужими коштами в сумі 2680,69 грн., інфляційних втрат в сумі 7380,96 грн., 3% річних в сумі 987,44 грн., пені в сумі 6115,03 грн. та 2364,93 грн. штрафу за Договором про закупівлю послуг №67-127-13-21-01155 від 30.11.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/12248/22, прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/12248/22 слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/12248/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/12248/22 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс».

4. Матеріали справи №910/12248/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік