Рішення

від 26.01.2023 по справі 914/2919/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2023 Справа № 914/2919/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м.Львів,

про стягнення 86'055,32 грн.,

Суддя Богдан Яворський,

при секретарі Ольга Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Карплюк Р.П.,

від відповідача: Дятлов О.Л.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення 86'055,32 грн. попередньої оплати за електроенергію на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №68258 від 02.09.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 листопада 2022 року справу № 914/2919/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

05.12.2022 відповідач на адресу суду скерував заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№24951/22). Крім того, відповідач подав клопотання (вх.№24935/22) про залишення позовної заяви без руху з підстав недотримання позивачем вимог щодо досудового врегулювання спору.

07.12.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№25321/22) з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що дія публічного договору була погоджена сторонами до 31.12.2022, оплата за електричну енергію за відповідний розрахунковий період здійснюється споживачем плановими платежами з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактичну спожиту електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Так, платіжним дорученням №1553 від 12.08.2022 на суму 184'771,70 грн. позивачем була проведена оплата за фактичне споживання ел/ен за липень 2022 року, платіжними дорученнями №1567 від 18.08.2022 на суму 10'000,00 грн. та №1581 від 26.08.2022 на суму 289'031,20 грн. позивачем було оплачено плановий платіж серпня 2022 року згідно рахунку на плановий платіж на серпень 2022 року. Згодом, за фактичну спожиту електричну енергію у серпні 2022 року був сформований рахунок на суму 212'975,88 грн. і плановий платіж на вересень 2022 року на суму 104'600,40 грн. Стверджує при цьому, що позивач будь-яких доказів щодо зміни постачальника у встановленому порядку та розірвання/припинення договору не надав. Акти звірки не можуть свідчити про порушення прав позивача.

Ухвалою від 12.12.2022 суд відмовив ТзОВ «Львівенергозбут» у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху та у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив судове засідання 03.01.2023.

12.12.2022 позивач подав відповідь на відзив (вх.№25528/22), у якій зазначив, зокрема, що листом ПрАТ «Львівобленерго» №145-07-4235 від 31.08.2022 «Про зміну електропостачальника» товариство повідомило ТзОВ «НЕСС Енерджі» про можливість зміни електропостачальника з 01.09.2022. Акти звірки розрахунків між сторонами відображають заборгованість за договором на суму 86'055,32 грн.

Протокольною ухвалою суду від 03.01.2023 розгляд справи відкладено на 24.01.2023 та у порядку ст.121 ГПК України повідомлено відповідача, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Явка сторін обов`язковою не визнавалась.

У судовому засіданні 24.01.2023 оголошувалась перерва до 26.01.2023.

Представник позивача у судове засідання 26.01.2023 з`явився, вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.

У судове засідання 26.01.2023 відповідач з`явився, зазначив, що на час підписання актів звірки була переплата, рахунків з вересня 2022 року товариство позивачу не виставляло.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 26.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс» (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №68258 на умовах типового, шляхом підписання заяви-приєднання, згідно котрої відповідач, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), приєднався до умов публічного договору на умовах Комерційної пропозиції постачальника №11 (Б) Індивідуальна.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами заяви-приєднання початок постачання електроенергії з 01.10.2020.

Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії визначена у розділі 5 договору. Так, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п.3.3 договору).

За умовами комерційної пропозиції оплата за електричну енергію за відповідний розрахунковий період здійснюється споживачем плановими платежами з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактичну спожиту електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Планові платежі на відповідний розрахунковий період здійснюються споживачем у такому порядку: до 23 числа розрахункового періоду - 100% від вартості договірного (прогнозованого) споживання електричної енергії на розрахунковий період. Остаточний розрахунок на весь обсяг спожитої упродовж відповідного розрахункового періоду електричної енергії здійснюється споживачем згідно рахунку постачальника.

Додатком №1 до заяви-приєднання позивач надав відповідачу перелік, адреса, ЕІС-коди точок комерційного обліку споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії. Так, електрична енергія мала постачатися у заклад розваг та відпочинку, що знаходяться у м. Львові (2 точки обліку). Оператор системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго».

Згідно п.13.1 договору він укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання.

В Комерційній пропозиції №11 (Б) від 01.10.2020 (додаток №2 до договору), передбачено, що договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022.

05.07.2022 постачальником виставлено рахунок №5300015526220811 на плановий платіж за електричну енергію за серпень 2022 року на суму 299'031,17 грн., строк оплати до 23.08.2022.

02.08.2022 - рахунок №5300015526220911 на плановий платіж за електричну енергію за вересень 2022 року на суму 104'600,40 грн, строк оплати до 23.09.2022.

04.08.2022 постачальником виставлено рахунок за електричну енергію №5300015526220719 за липень 2022 року на суму 184'771,70 грн., з строком оплати такого до 11.08.2022.

06.09.2022 рахунок за електричну енергію №5300015526220819 за серпень 2022 року на суму на суму 212'975,88 грн.

Споживач, платіжним дорученням №1553 від 12.08.2022 оплатив за ел/ен на суму 184'771,70 грн. згідно рахунку від 04.08.22, а платіжними дорученнями №1567 від 18.08.2022 на суму 10'000,00 грн. та №1581 від 26.08.2022 на суму 289'031,20 грн. попередню оплату за серпень 2022 року.

Позивач стверджує, що ПрАТ «Львівобленерго» листом №145-07-4235 від 31.08.2022 «Про зміну електропостачальника» повідомило ТзОВ «НЕСС Енерджі» про можливість зміни для споживача електропостачальника з 01.09.2022.

08.09.2022 та повторно 28.09.2022 позивач звертався до відповідача з листами №13 та №14 про повернення надмірно сплачених коштів на суму 86'055,32 грн. Відмітки про прийняття листів постачальником підтверджуються штемпелем канцелярії товариства та підписом уповноваженої особи. Крім того, 12.10.2022 позивач нарочно подав відповідачу претензію №17 з вимогою про повернення коштів, яка залишена без відповіді та задоволення.

Рахунком за електричну енергію №№5300015526220819 від 06.09.2022, актами звірки взаємних розрахунків від 07.09.2022 та від 28.09.2022 №124 підтверджено суму переплати у розмірі 86'055,32 грн. Відповідач не заперечив таку переплату.

У зв`язку з тим, що вартість фактично спожитої електричної енергії споживачем у серпні 2022 року є меншою, аніж та, яку товариство оплатило як плановий платіж, не повернута відповідачем в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 86'055,32 грн переплати.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, а також договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Положеннями ч.6 ст.179 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №68258 від 02.09.2020 на умовах Комерційної пропозиції №11 (Б).

Договір постачання електричної енергії споживачу, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 275 ГК України, є окремим видом договору енергопостачання. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017 (далі Закон №2019-VІІІ).

Відповідно до статей 633-634 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач платіжними дорученнями №1567 від 18.08.2022 на суму 10'000,00 грн. (призначення платежу: «аванс за серпень 2022р…) та №1581 від 26.08.2022 на суму 289'031,20 грн. (призначення платежу: «попередня оплата за серпень 2022р…) надлишково оплатив спожиту ним електричну енергію у серпні 2022 року на суму 86'055,32 грн, адже вартість споживання склала 212'975,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб`єктів переказу регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

У пункті 32.3 ст. 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 3, 9 Інструкції одним з реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням установлених главою 3 Інструкції вимог.

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах належить платнику. Платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Листом Департаменту платіжних систем НБУ «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» №25-111/1438-7141 від 09.06.2011 передбачено, що відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит «Призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку. Докази зміни призначення платежу в платіжному дорученні за згодою сторін переказу в матеріалах справи відсутні.

У платіжних документах позивачем чітко визначено, що такі кошти є оплатою за серпень 2022 року. Разом з тим, у Комерційній пропозиції сторонами обумовлено, що вартість фактично спожитої електричної енергії за відповідний розрахунковий період визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії, визначеної адміністратором комерційного обліку, на ціну за електричну енергію за відповідний розрахунковий період, визначену згідно цієї Комерційної пропозиції, з врахуванням сум попередніх оплат за електричну енергію.

Відповідчем не заперечується наявність за договором заявленої до стягнення суми переплати, що додатково підтверджується актами звірки розрахунків між сторонами, а лише зазначається, що ним 02.08.2022 було виставлено рахунок №5300015526220911 на плановий платіж за електричну енергію за вересень 2022 року на суму 104'600,40 грн, який позивач не оплатив. При цьому, доказів постачання елекричної енергії ТзОВ «Будівельний альянс» (рахунку за фактично використану електричну енергію споживачем у вересні 2022 року або у подальший період) відповідачем не надано. Відтак, позивач, з огляду на п.3.3 договору, реалізував своє право на повернення переплаченої ним суми за отримані послуги у серпні 2022 року на суму 86'055,32 грн.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене, вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що долучений до матеріалів справи лист від 31.08.2022, яким позивач стверджує, що відповідач повідомлявся про зміну електропостачальника та укладення з ТзОВ «НЕСС Енерджі» 01.09.2022 договору про постачання електричної енергії, адже не спростовує факт наявності попередньої оплати за електроенергію, яка у подальшому не була поставлена відповідачем споживачу, що також підтвердив відповідач у судовому засіданні. Даний лист на наявність факту переплати та не поставку електроенергії на відповідну суму, а тому і не впливає на результат вирішення спору.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №1655 від 14.11.2022 на суму 2'600,00 грн., хоча повинен був становити 2'481,00 грн.

Суд інформує, що, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивач не позбавлений права на повернення судового збору у розмірі переплаченого судового збору під час подання позовної заяви, а саме 119,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги є правомірними, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'481,00 грн судового збору (мінімальну його ставку).

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м.Львів, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 42092130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» (79007, м.Львів, пр-т Свободи, 45; код ЄДРПОУ 32569387) 86'055,32 грн переплати та 2'481,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.01.2023.

Суддя Богдан Яворський