Постанова

від 19.01.2023 по справі 925/1248/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

Cправа № 925/1248/21(925/111/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк": Тищука М. А.,

розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Демчана О. І. (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія фінансів"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Остапенка О. М., Гарник Л. Л.,

у справі за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Росбан"

2. Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія фінансів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні другого відповідача - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

про визнання недійсним договору

у межах справи № 925/1248/21

за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Завод більш ніж за рік до відкриття судом провадження у справі про його банкрутство, уклав договір купівлі-продажу цінних паперів згідно якого став власником бездокументарних простих іменних акцій, емітованих Акціонерним товариством та зобов`язався здійснити оплату вартості цінних паперів.

2. Надалі право грошової вимоги до боржника за цим договором Продавець відступив згідно договору надання послуг факторингу на користь Товариства, яке в свою чергу зобов`язалося здійснити оплату клієнту придбаного права вимоги за договором.

3. Кредитор, яким було ініційовано відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оспорив в межах справи про банкрутство договір купівлі-продажу цінних паперів, зокрема, як такий, що укладений в результаті недобросовісних дій боржника на шкоду кредиторам задля нарощування штучної заборгованості та унеможливлення задоволення вимог кредиторів.

4. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви кредитора про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним, зокрема, з посиланням на недоведення заявником заподіяння йому збитків оспорюваним договором, укладення його для нарощування заборгованості та відсутності ознак фраудаторного правочину.

5. Апеляційний господарський суд наведені висновки суду першої інстанції визнав помилковими та задовольнив вимоги заяви кредитора, визнавши недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів з огляду на його укладення боржником на шкоду кредиторам.

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу кредитора, має вирішити питання про те:

- чи може бути визнаний недійсним укладений боржником договір купівлі-продажу цінних паперів згідно якого ним більш ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство придбано бездокументарні прості іменні акції, в той час як у нього була наявна заборгованість перед іншими кредиторами, а операції з цінними паперами не є основним видом його діяльності?

7. Суд вважає правомірними та обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду щодо наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного та визнання його недійсним, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень

8. Господарським судом Черкаської області здійснюється провадження у справі № 925/1248/21 за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк", заявник, банк) до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (далі - АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод", боржник), відкрите ухвалою від 22.10.2021.

9. 28.01.2022 АТ "Міжнародний резервний банк" звернулося до Господарського суду Черкаської області в межах справи № 925/1248/21 про банкрутство АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" із заявою від 27.01.2021 б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росбан" (далі - ТзОВ "Росбан", відповідач 1) та АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" (відповідач 2) за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія фінансів" (далі - ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів", скаржник) та арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (далі - арбітражний керуючий Демчан О. І.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2020 укладеного між боржником та ТзОВ "Росбан".

10. Заява АТ "Міжнародний резервний банк" мотивована укладенням АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" оспорюваного договору з придбання неліквідних активів у період настання в нього строку виконання зобов`язань із погашення заборгованості перед кредиторами та за наявності обставин існування у боржника підтвердженої судовими рішеннями значної кредиторської заборгованості перед банком та третіми особами, що, на думку заявника, свідчить про очевидну недобросовісність боржника направлену на створення фіктивної заборгованості та наявність підстав для визнання договору недійсним як такого, що вчинений на шкоду інтересам кредиторів.

11. В якості підстави заявлених вимог АТ "Міжнародний резервний банк" зазначає такі обставини:

- на дату укладення оспорюваного договору у боржника були наявні кредиторські зобов`язання, зокрема перед банком;

- договір укладений боржником за відсутності будь-якої доцільності та за відсутності можливості виконання своїх зобов`язань перед банком;

- станом на дату укладення та виконання оспорюваного договору кредитні зобов`язання боржника перед АТ "Міжнародний резервний банк" не виконані; - на момент укладення боржником оспорюваного договору за його участю була наявна значна кількість судових спорів та відкритих виконавчих проваджень про стягнення з нього кошів;

- за договором відступлене право вимоги на суму 7 022 000,00 грн, тоді як вартість цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів складала 9 000 000,00 грн. У матеріалах відсутні докази часткової оплати боржником вартості цінних паперів;

- матеріали справи не містять доказів сплати ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" на рахунок ТзОВ "Росбан" коштів згідно договору факторингу від 16.10.2020;

- купівля-продаж цінних паперів не відноситься до видів діяльності боржника;

- договір укладений боржником за відсутності комерційної вигоди від придбання пакету акцій ПрАТ "Страхова компанія Велс", оскільки: розмір пакету акції придбаний згідно цього договору становить лише 2,6960 % акцій від загальної їх кількості; такий пакет акцій є незначним (міноритарним) та не дає відповідачу 2 права вирішального голосу в прийнятті рішень щодо діяльності емітента й розраховувати на значні дивіденди; напередодні укладення оскаржуваного договору, ПрАТ "Страхова компанія Велс" перестало надавати звітну інформацію та провело ряд звільнень/припинень повноважень членів правління, наглядової ради, головного бухгалтера без заміщення даних посад; ПрАТ "Страхова компанія Велс" було анульовано всі наявні в нього ліцензії щодо страхування.

12. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви визначено приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 11, 13, 16, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

13. Відповідач 2 (АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод") вимоги заяви банку не визнав, зазначивши, що оспорюваний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, оскільки зобов`язання продавця про передачу цінних паперів покупцю виконане зі сторони продавця. Крім того, відповідач 2 зазначає про відсутність підстав, визначених частинами першою, другою статті 42 КУзПБ для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки набуті у власність цінні папери є ліквідним активом, про що свідчить факт позабіржового котирування їх за ціною 6,95 грн за 1 акцію, яка відповідає ціні, визначеній сторонами в договорі № БВ546-20 купівлі-продажу цінних паперів; оспорюваний правочин є відплатним, боржник не виконав зобов`язання раніше строку, не взяв на себе зобов`язання, що спричинили б його неплатоспроможність тощо. До того ж, як зазначає відповідач 2, укладення договору купівлі-продажу цінних паперів за участю або посередництва торгівця цінними паперами не потребує наявності у покупця відповідного виду діяльності за КВЕД та ліцензії, а визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення судом умислу його сторін.

14. Третя особа (ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів") щодо заяви банку заперечила зазначивши, що заявник не навів обставин, які б свідчили про умисел сторони (сторін) правочину, очевидну неправомірну (недобросовісну) мету його укладення, спрямовану на ненастання наслідків у вигляді передачі майна та досягнення економічного ефекту з одночасним заподіянням збитків кредиторам, зокрема банку. Спірний договір містить усі визначені законодавством істотні умови та за ним було передано майно - прості іменні акції у бездокументарній формі існування, емітовані ПрАТ "Страхова компанія Велс", що підтверджується випискою про операції з цінними паперами від 01.10.2020. Тому такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Водночас, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, емітент ПрАТ "Страхова компанія Велс" не перебуває у стані припинення та щодо нього не порушено справу про банкрутство. Крім того, ПрАТ "Страхова компанія Велс" не включене комісією з цінних паперів та фондового ринку до жодного з визначених в Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" реєстрів, у тому числі не належить до фіктивних емітентів, обіг його акцій та перереєстрацію в депозитарній системі права власності на випущені ним акції НКЦПФР не зупинено, про що свідчать дані з реєстрів НКЦПФР, відкритих для загального доступу на її сайті: www.nssmc.gov.ua. Приватні акціонерні товариства не зобов`язані розкривати регульовану інформацію шляхом її розміщення в базі даних, визначеної Законом. Набуті у власність цінні папери є ліквідними, їх обіг не зупинено, вони торгувались і продовжують станом день звернення за ціною не нижче 6,95 грн за 1 акцію, що відповідає ціні, визначеній сторонами в договорі.

15. Третя особа (розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Демчан О. І.) заявлені банком вимоги підтримав в повному обсязі, зазначаючи, зокрема, що станом дату його укладення та виконання на суму 9 000 000,00 грн у боржника вже була наявна заборгованість перед банком за договорами про відкриття кредитної лінії; за боржником вже обліковувалась заборгованість по процентах за кредитними договорами, що свідчить про фінансову неможливість виконати зобов`язання по оплаті вартості цінних паперів за оспорюваним правочином; боржник станом на дату укладення оспорюваного правочину вже мав заборгованість перед ГУ ДПС у Черкаській області на загальну суму 972 386,99 грн. Наведене, на думку розпорядника майна, свідчить про недоцільність здійснення господарської операції по купівлі цінних паперів та вчинення такого правочину на шкоду кредиторам боржника, що відповідає ознакам фраудаторності. Крім того, як зазначає арбітражний керуючий Демчан О. І., визнання правочину боржника недійсним спрямоване на усунення негативних наслідків дій керівництва боржника, що направлені на створення штучної кредиторської заборгованості та уникнення розрахунків із кредиторами по заборгованості, яка вже існувала на момент укладення оскаржуваного правочину.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

16. 01.10.2020 між АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" (покупець) та ТзОВ "Росбан" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ546-20 (оспорюваний договір) відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язувався передати цінні папери у власність покупця, а покупець - прийняти їх та оплатити.

17. Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що право власності на цінні папери переходить від продавця до покупця в момент зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у його депозитарній установі.

18. Відповідно до пункту 1.2 договору покупець став власником акцій простих іменних бездокументарних, емітованих ПрАТ "Страхова компанія "Велс" (код ЄДРПОУ 19022263), номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 1 294 100 штук. Вартість одного цінного паперу визначається шляхом ділення договірної вартості цінних паперів на їх кількість.

19. Загальна вартість цього договору становить 9 000 000,00 грн (пункт 1.3 договору).

20. Згідно із пунктом 2.1 договору покупець зобов`язувався в день підписання цього договору сплатити продавцю суму, вказану в пункті 1.3 цього договору у безготівковому порядку.

21. Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 01.10.2020 продавець передав, а покупець прийняв вказані акції у кількості 1 294 100 штук.

22. З виписки про операції з цінними паперами від 01.10.2020, виданої ТзОВ "Рівайвел кепітал", вбачається, що боржник є власником акцій у кількості 1 294 100 штук.

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що зобов`язання з оплати акцій за договором купівлі-продажу від 21.10.2020 № БВ546-20 повністю не виконане зі сторони покупця (АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод").

24. 16.10.2020 між ТзОВ "Росбан" (клієнт) та ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" (фактор) укладено договір надання послуги факторингу № Ф161020, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розмірі 6 982 000,00 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові своє право грошової вимоги за договором від 01.10.2020 № БВ546-20 купівлі-продажу цінних паперів до АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" в розмірі 7 022 000,00 грн.

25. Відповідно до Додатку № 2 до цього договору, вимоги, строк платежу за якою настав, передаються у дату укладення договору. Сплата грошових коштів здійснюється до 15.10.2021 (включно).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

26. 20.07.2022 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі № 925/1248/21 (925/111/22), яким повністю відмовив у задоволенні заяви АТ "Міжнародний резервний банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2020, укладеного між боржником та ТзОВ "Росбан".

27. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведенням АТ "Міжнародний резервний банк" належними та допустимими доказами завдання йому збитків оспорюваним правочином, який було вчинено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та наявності в договорі купівлі-продажу цінних паперів ознак фраудаторного правочину.

28. Суд першої інстанції відхилив доводи банку щодо фіктивності оспорюваного правочину, оскільки актом приймання передачі цінних паперів від 01.10.2020 та випискою про операції з цінними паперами від 01.10.2020, виданою ТзОВ "Рівайвел Кепітал" підтверджується передача майна (акцій) від продавця до покупця.

29. Крім того, місцевий господарський суд визнав неаргументованими доводи заявника та арбітражного керуючого Демчана О. І. щодо укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2020 №БВ546-20 з метою створення штучної кредиторської заборгованості та подальшого впливу на хід справи про банкрутство, дійшовши висновку, що такі доводи документально не підтверджені. При цьому, суд зауважив, що ні ТзОВ "Росбан", ні ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" не ініціювало провадження у справі про банкрутство боржника, а тому його сторони не могли передбачити відкриття судом цього провадження через рік після укладання спірного договору.

30. Також суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення банком належними та допустимими доказами обставин придбання відповідачем 2 у жовтні 2020 року акцій за неринковою (завищеною) ціною та завдання тим самим збитків кредиторам взявши на себе завищені грошові зобов`язання.

31. Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вчинення правочину відбулося не з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи банку за рахунок майна боржника та ним не заподіяно збитків банку, який є ініціюючим кредитором у справі. Суд також зазначив, що суми визнаних судом кредиторських вимог ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" в порівнянні з визнаними вимогами банку не достатньо для того, щоб цей кредитор при голосуванні на зборах кредиторів міг впливати на подальший хід процедур банкрутства та прийняття рішень на шкоду позивачу чи іншим кредиторам. Спірний правочин укладався без ознак пов`язаності контрагентів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

32. Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.11.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2022 у справі № 925/1248/21(925/111/22) скасував. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним договір від 01.10.2020 № БВ546-20 купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2020, укладений між ТзОВ "Росбан" та АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод". Стягнув з ТзОВ "Росбан" та АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" на користь АТ "Міжнародний резервний банк" 6 202,50 грн (з кожного) витрат зі сплати судового збору.

33. Апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності в оспорюваному договорі ознак фраудаторного правочину та погодився з доводами заявника про те, що оспорюваний договір був укладений внаслідок недобросовісних дій боржника щодо неліквідного майна, без економічної вигоди для боржника з метою створення штучної заборгованості та вчинення дій на шкоду кредиторам.

34. Суд апеляційної інстанції зауважив, що спірний правочин був укладений боржником у період існування невиконаних зобов`язань перед позивачем, які виникли на підставі кредитного договору, та котрий в подальшому став підставою для відкриття провадження у цій справі про банкрутство боржника. Тобто договір був укладений в результаті недобросовісних дій боржника, на шкоду кредитору з ознаками зловживання боржником правом власності.

35. Також апеляційний господарський суд врахував, що встановлені обставини справи свідчать про неліквідність придбаного активу боржником та визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини не вплинули на вартість акцій ПрАТ "Страхова компанія "Велс" на ринку.

36. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що неплатоспроможність боржника виникла до 01.10.2020 не через укладання спірного правочину, а невиконання грошових зобов`язань перед банком починаючи з 31.01.2019 не є наслідком взяття боржником на себе додаткових грошових зобов`язань у жовтні 2020 року, оскільки таку підставу для визнання правочину недійсним заявник не заявляв.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

37. 19.12.2022 ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 925/1248/21 (925/111/22), в якій просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2022.

Рух касаційної скарги

38. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1248/21 (925/111/22) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022.

39. 23.12.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву судді Пєскова В. Г. від 23.12.2022 б/н про самовідвід у розгляді справи № 925/1248/21 (925/111/22) за касаційною скаргою ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022.

40. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1248/21 (925/111/22) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022.

41. Ухвалою від 27.12.2022 Верховний Суд прийняв справу за касаційною скаргою ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 до провадження та розгляду новим складом суду; відкрив касаційне провадження у справі № 925/1248/21 (925/111/22) за касаційною скаргою ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" на оскаржену постанову суду апеляційної інстанції; призначив розгляд касаційної скарги на 19.01.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2023.

42. У судове засідання 19.01.2023 з`явився представник АТ "Міжнародний резервний банк" та розпорядника майна боржника - арбітражний керуючий Демчан О. І., які надали пояснення у справі.

43. Крім того, 17.01.2023 на електронну адресу касаційного суду надійшло клопотання скаржника від 17.01.2023, в якому він просить задовольнити подану ним касаційну скаргу та здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

44. Інші учасники справи своєї явки в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості ним забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

45. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

46. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 27.13.2022 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 6 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 9 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо) в тому числі заяву в порядку статті 197 ГПК України, на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або іншими дистанційними засобами зв`язку.

47. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

48. Суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

49. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

50. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів")

51. ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суд апеляційної не навів мотивів прийняття та відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

- апеляційний господарський суд невірно застосував норми статей 203, 234 ЦК України, статті 42 КУзПБ, не надавши належної оцінки обставинам щодо ринкової вартості акцій та дійшовши помилкового висновку про неліквідність придбаного активу боржником;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що за умови передачі предмету договору (цінних паперів) покупцю, спірний договір навіть у разі його неоплати є виконаним, тому не може бути визнаним недійсним;

- суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведення позивачем належними та допустимими доказами обставин того, що відповідач 2 придбав у жовтні 2020 року акції за неринковою (завищеною) ціною і тим самим завдав збитків кредиторам взявши на себе завищені грошові зобов`язання;

- доводи банку про штучне збільшення кредиторської заборгованості є сумнівними, оскільки актив у вигляді цінних паперів не вибув, а навпаки знаходиться у власності боржника і банк не позбавлений можливості на отримання грошових коштів після реалізації боржником цього активу.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Демчан О. І.)

52. Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Демчан О. І. у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити касаційну скаргу ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів" без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін зазначаючи, що доводи касаційної скарги третьої особи не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами справи, які доводять наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

(АТ "Міжнародний резервний банк")

53. АТ "Міжнародний резервний банк" у наданому до суду відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги ТзОВ "ФК "Лабораторія фінансів", вважає наведені в ній доводи безпідставними та необґрунтованими та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду без змін, зазначаючи про правомірність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що має ознаки фраудаторного, оскільки укладений на шкоду кредиторам задля штучного нарощування кредиторської заборгованості боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

54. Вирішуючи наведені в пункті 6 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

55. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

56. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

57. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

58. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

59. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

60. Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

61. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

62. Вимоги заяви АТ "Міжнародний резервний банк" ґрунтуються на аргументах щодо вчинення боржником більш ніж за рік до відкриття провадження у справі про його банкрутство за наявності на цей час підтвердженої судовими рішеннями заборгованості перед кредиторами, в тому числі перед банком, значної кількості судових спорів та відкритих виконавчих проваджень про стягнення з нього кошів, відсутності можливості виконання зобов`язань перед банком та будь-якої доцільності й комерційної вигоди від придбання пакету акцій, оспорюваного правочину задля нарощування кредиторської заборгованості та завдання шкоди інтересам кредиторів.

63. Тобто вимоги скаржника ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи статей 11, 13, 16, 203, 215, 234 ЦК України, щодо наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину.

64. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

65. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

66. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

67. У цій справі позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа (кредитор).

68. Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

69. У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), статті 42 КУзПБ (від 21.10.2019).

70. Водночас, не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

71. Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.

72. Закон про банкрутство/КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

73. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

74. Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.

75. Ураховуючи наведене, кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 904/1907/15).

76. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

77. Частиною п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

78. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним (стаття 234 ЦК України).

79. Основними ознаками якого є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Тому, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, суд має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

80. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

81. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

82. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

83. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

84. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

85. Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

86. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

87. Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

88. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

89. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

90. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

91. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

92. Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

93. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

94. Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

95. Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

96. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

97. Укладення фраудаторних договорів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

98. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

99. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

100. Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

101. Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов`язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов`язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор").

102. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

103. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

104. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Щодо суті касаційної скарги

105. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що оспорюваний правочин вчинений АТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" менш ніж за рік перед порушенням провадження у справі про його банкрутство.

106. Апеляційний господарський суд установив, що за оспорюваним договором у боржника утворилася заборгованість в сумі 9 000 000,00 грн при тому, що дату його укладення у боржника була наявна заборгованість зі сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету та невиконані кредитні зобов`язання, зокрема, перед АТ "Міжнародний резервний банк", неможливість виконання яких він не заперечував.

107. Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги обставини невиконання оспорюваного договору зі сторони боржника, неліквідності отриманих боржником активів за договором.

108. Також апеляційний господарський суд врахував, що за доводами позивача, які не спростовані відповідачами, купівля-продаж цінних паперів не відноситься до основних видів діяльності боржника, укладення оспорюваного правочину не мала комерційної вигоди, оскільки:

- розмір пакету акцій ПрАТ "Страхова компанія "Велс" згідно договору купівлі-продажу становить лише 2,6960 % акцій статутного капіталу;

- пакет акцій є незначним (міноритарним), та не дає права вирішального голосу в прийнятті рішень щодо діяльності емітента, та розраховувати на значні дивіденди;

- емітент, акції якого стали об`єктом купівлі-продажу, припинив подавати звітність, у товаристві були здійснені дії зі звільнення/припинення повноважень членів правління, наглядової ради, головного бухгалтера без заміщення таких посад, та такому страховому товариству були анульовані всі наявні в нього ліцензії щодо страхування.

109. Отже сукупність встановлених обставин у цій справі щодо укладення боржником у період наявності у нього заборгованості перед кредиторами та бюджетом, в тому числі перед банком, оспорюваного договору з придбання цінних паперів, операції з якими не відносяться до основних видів його діяльності, відсутність у боржника комерційної вигоди за результатом придбання такого активу, свідчить про наявність в договорі ознак фраудаторного правочину та його вчинення на шкоду кредиторам - задля штучного нарощування обсягу наявної кредиторської заборгованості та унеможливлення виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

110. Суд акцентує увагу, що будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.

111. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

112. Учинення боржником, за наявності у нього невиконаних зобов`язань перед кредитором та неможливості їх виконання, правочину з придбання ним активу - цінних паперів, операції з яким не віднесені до видів його діяльності, свідчить про формальний характер такої заборгованості та її фактично штучне створення задля збільшення боргових зобов`язань боржника та включення цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів, як наслідок, зумовлює зменшення конкурсної маси боржника за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів.

113. Такий правочин за участі боржника своїм правовим наслідком вчинення очевидно має вплив на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника (див. схожі за змістом висновки щодо впливу формування конкурсної маси на права та інтереси кредитора, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18).

114. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

115. Утім, суд першої інстанції наведене залишив поза увагою та без урахування. Тому висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсними є необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи.

116. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви банку про визнання правочину недійсним та ухвалив нове рішення, яким заяву АТ "Міжнародний резервний банк" задовольнив та визнав недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений між боржником та ТзОВ "Росбан".

117. Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним мотивовані з посиланням на вчинення сторонами дій з виконання його умов, зокрема щодо передачі продавцем відчуженого ним активу боржнику (цінних паперів) та прийняття їх боржником, оскільки такі не спростовують встановлених обставин справи вчинення оспорюваного правочину без очевидної економічної мети задля зменшення обсягу майнових активів боржника шляхом штучного нарощування кредиторської заборгованості.

118. Такі дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не має ознак фраудаторного правочину. До того ж цей факт оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, які в цьому разі не свідчать про добросовісність та розумність дій боржника під час укладення ним оспорюваного договору.

119. Крім того, безпідставними є доводи скаржника стосовно ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки аргументам учасників справи та неналежного дослідження доказів у справі, які за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

120. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

121. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

122. За наведеного, суд не надає юридичний аналіз аргументам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.

123. Решта наведених судами в оскаржених судових рішеннях аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного, такого, що вчинений на шкоду кредиторам, яким в тому числі є заявник.

124. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

125. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

127. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

128. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

129. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

130. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

131. Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

132. Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов`язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов`язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор").

133. Учинення боржником, за наявності у нього невиконаних зобов`язань перед кредитором та неможливості їх виконання, правочину з придбання ним активу - цінних паперів, операції з яким не віднесені до видів його діяльності, свідчить про формальний характер такої заборгованості та її фактично штучне нарощення задля збільшення боргових зобов`язань боржника та включення цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів, як наслідок, зумовлює зменшення конкурсної маси боржника за рахунок якої здійснюється задоволення вимог інших кредиторів.

134. Такий правочин за участі боржника своїм правовим наслідком вчинення очевидно має вплив на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника.

135. Кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

136. Договір купівлі-продажу цінних паперів не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником шляхом штучного нарощування кредиторської заборгованості, створення переваг для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам і як наслідок порушення встановленої законом черговості або пропорційності задоволення вимог окремого класу кредиторів та створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія фінансів" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк