Ухвала

від 31.01.2023 по справі 300/273/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"31" січня 2023 р. Справа № 300/273/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району про визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району про визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одночасно із позовною заявою позивачем, подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що дізналась про порушене право у жовтні 2020 року, однак обґрунтовано вважала, що даний спір відноситься до цивільного судочинства та відповідно вона має право на трирічний строк звернення до суду. Однак, з моменту зміни правової позиції наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2022 року по справі № 362/643/21, щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями, про яку ОСОБА_1 дізналася у січні 2023 року, змінився і строк звернення до суду з трирічного на шестимісячний. Таким чином, на переконання позивача, зміна судової практики щодо юрисдикції справ не повинна бути перешкодою для доступу до адміністративного суду. В зв`язку із наведеним, позивач просить поновити строк на звернення до суду.

Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та дослідивши документи додані до неї, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу правового регулювання частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Таким чином, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.

Із змісту адміністративного позову слідує, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку.

При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що згідно змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку позивач зазначає, що про порушене право дізналась у жовтні 2020 року.

Однак, з даним позовом про визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку звернувся до суду лише у січні 2023 року, тобто поза межами місячного терміну.

Відтак, ключовим у питанні визначення строку звернення до адміністративного суду у даній справі є встановлення моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав чи інтересів.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач, посилається на зміну правової позиції в даній категорії справ та необхідність застосування шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Однак, суд звертає увагу, що частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відтак, строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини 2 цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Стосовно посилань позивача, на зміну правової позиції в даній категорії справ, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 щодо підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду (пункт 41) зазначено, що Велика Палата для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступає від висновку, сформульованого у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства. Означені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

У пункті 43 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії судді (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який переглядав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду.

Отже, приймаючи постанову від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від раніше сформульованого свого ж висновку у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, який стосувався визначення юрисдикції суду в подібній категорії спорів, що й у цій адміністративній справі. У цій постанові зазначено, що спори, пов`язані із реалізацією соціальних гарантій (пільг), що передбачалися для військовослужбовців, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Окрему увагу варто звернути на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (у пунктах 64 та 66), згідно з якими дослівно: « 64. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду зауважує, що хоч у справах № 488/1176/14-а і № 806/5217/15 позови були з іншим предметом, ніж у справі № 362/643/21 (тобто не були пов`язаними із зарахуванням військовослужбовця на квартирний облік чи зняттям з такого обліку) саме за змістовним критерієм спірні правовідносини у перших двох справах є подібними до тих, які виникли у справі № 362/643/21, бо теж стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, а ці гарантії позивачі у вказаних справах отримали у зв`язку з проходженням військової служби». « 66. Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів».

Відтак у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 Велика Палата конкретизувала, що під час визначення юрисдикції суду щодо розгляду спорів, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, слід застосовувати змістовний критерій, адже усі спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.

Таким чином, з прийняттям постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 відбулося чітке визначення юрисдикційної приналежності спорів, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями (такі спори підсудні адміністративним судам).

За таких обставин посилання позивача як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду на зміну правової позиції в даній категорії справ, спростовуються наведеною вище практикою Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої з 29 вересня 2020 року уже були сформульовані правові висновки щодо юрисдикційної приналежності спорів із таким предметом адміністративним судам.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу вимог правового регулювання положень частин 1 і 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262-IV для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

(надалі по тексту також - Реєстр) автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Частинами 1, 2, 3 статті 4 коментованого Закону визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, позивачу із публічного доступу до Реєстру мало б бути відомо про вказане правове регулювання підсудності у спірних правовідносинах.

З наведених підстав суд не може розцінювати зміну правової позиції в даній категорії справ як поважні причини, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду із вказаним позовом.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, не надала суду доказів, щодо причини пропуску місячного строку звернення із даним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з моменту зміни правової позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно постанови від 22.06.2022 року по справі № 362/643/21, опублікованої 21.07.2022.

Таким чином, позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

Отже, викладені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.

Відтак, заява представником позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району про визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку, з підстав, визначених у заяві від 21.01.2023 про поновлення строку викладеному в позовній заяві.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району про визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Микитин Н.М.