Рішення

від 23.10.2023 по справі 300/273/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. справа № 300/273/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району (надалі, також - третя особа) про визнання протиправним та скасувати рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проходження військової служби з 29.04.2011, ОСОБА_1 , складом сім`ї з 2-х осіб, разом з дочкою - ОСОБА_2 , знаходилась на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено протоколом №8 від 17.09.2020 постановлено зняти з квартирного обліку старшого солдата запасу ОСОБА_1 , яка перебувала на квартирному обліку з 29.04.2011, у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "к". Однак, на думку позивача існує вичерпний перелік підстав, при яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби. Крім того, згідно з чинним законодавством звільнення з військової служби в запас не є підставою для зняття з квартирного обліку у військовій частині. Так, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку. Відтак, оскільки вислуга на військовій службі позивача складає більше ніж 20 років, а під час проходження військової служби за контрактом до звільнення в запас вона перебувала з 29.04.2011 на квартирному обліку у військовій частині та не отримувала житло під час проходження військової служби, набула право на пенсію, у відповідача відсутні правові підстави для зняття ОСОБА_1 , з квартирного обліку. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

08.03.2023 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто та подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.04.2023 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що списки військовослужбовців, які перебувають на обліку, а також військовослужбовців які пройшли щорічну переатестацію та виключені з обліку, розміщуються у загальнодоступному місті військової частини для загального ознайомлення протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення житловою комісією військової частини (об`єднаної житлової комісії). Однак, ОСОБА_1 не зверталась до житлової комісії щодо перереєстрації та включення її до списку осіб, які потребують покращення житлових умов. За змістом п.9 ст.12 Закону № 2011-XII, право на залишення на квартирному обліку в військовій частині при звільненні з військової служби зберігається за військовослужбовцями, які звільняються з неї за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів. Але не у зв`язку зі звільненням з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Відтак, оскільки, ОСОБА_1 звільнено відповідно до пп. «к» п.2 ч.5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" а саме у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах передбачених абзацом 2 частини 3 статті 23 цього закону, то відповідно втратила право на залишення її сім`ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 . В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

12.04.2023 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли пояснення щодо позову, згідно яких представник Івано-Франківськогї квартирно-експлуатаційної частини району заперечує проти позову з мотивів, викладених у поясненні та зазначає, що Івано-Франківська КЕЧ району лише здійснює облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов на підставі рішень та протоколів житлових комісій військових частин. При цьому, звільнення ОСОБА_1 , з посади старшого радіотелефоніста відділення приймальних радіопристоїв взводу радіозв`язку роти зв`язку в/ч НОМЕР_1 відповідно до пп. "к" п.2 ч.5 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", що є припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи та підставою для зняття з обліку згідно п.3 ч.2. ст. 40 ЖК України.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час проходження військової служби з 29.04.2011 ОСОБА_1 складом сім`ї з двох осіб, разом з дочкою ОСОБА_2 , знаходилась на квартирному обліку, як особа яка потребує поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , що визнається та не заперечується сторонами.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 31.08.2020 №196 позивача ОСОБА_1 старшого радіотелеграфіста відділення приймальних радіопристроїв взводу радіозв`язку роти зв`язку військової частини НОМЕР_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27 серпня 2020 року №46-РС у запас відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "к" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), направлено для зарахування на військовий облік до Івано-Франківською МВК Івано-Франківської області. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 25 років 08 місяців, пільгова - не має (а.с.8).

11.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, згідно якої просила надати дозвіл залишитися на черзі на отримання житлової площі при військовій частині НОМЕР_1 (а.с.9).

Згідно листа ТВО начальника Івано-Франківської КЕЧ від 18.09.2020, стосовно залишення на квартирному обліку старшого солдата ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно вимог частини 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів за неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району та користуються правом позачергового одержання житла. Чинним законодавством не передбачено залишення на квартирному обліку осіб звільнених у запас відповідно п. 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", підпункт "к", незалежно від вислуги років (а.с.10).

Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено протоколом №8 від 17.09.2020, розглянуто заяву позивача від 01.09.2020, щодо залишення на квартирному обліку та постановлено зняти з квартирного обліку старшого солдата запасу ОСОБА_1 , яка перебувала на квартирному обліку з 29.04.2011 року, у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "к" (а.с.11).

Вважаючи протиправним рішеннями щодо зняття з квартирного обліку і виключення зі списків черговості частини, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6-зп від 25.11.1997 головним обов`язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).

Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 06.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Закон України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"від 20.12.1991 № 2011-XII (даліЗакон України №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України № 2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1-2 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною 1статті 12 Закону № 2011-ХІІвизначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий ч.1 статті 12Закону № 2011-ХІІ).

Абзацом 1 частини 9статті 12 Закону №2011-ХІІвизначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Відтак, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР(тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі -ЖК), іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено частиною першоюстатті 9 ЖКгромадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статей9,43 ЖКгромадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із статями48,49 ЖКжиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Поряд з цим, спірним у справі є питання можливості виключення військовослужбовця з квартирного обліку, через звільнення з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, вирішуючи яке суд враховує наступне.

Відповідностатті 12 Закону № 2011-ХІІКабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»(далі - постанова №1081) затвердив Порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Відповідно до п. 22 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини (п. 24 Порядку № 1081).

У відповідності до пункту 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону №2011-ІІ та пункту 29 Порядку №1081 особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 380).

Пунктом 4 Наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 встановлено, що за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності дим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ); рішення житлових комісій військових частин, об`єднаних житлових комісій, які були прийняті до набрання чинності цим наказом, реалізуються із урахуванням вимог вищезазначеної Інструкції.

Відповідно до п. 21 розділу 6 Інструкції № 380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 1 розділу 6 Інструкції № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Як було зазначено вище, підстави зняття з обліку військовослужбовців наведені у пункті 30 Порядку №1081.

При цьому суд зазначає, що частиною 1статті 26 Закону України № 2232-XII "Про військовий обов`язокі військову службу"звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Системний аналіз зазначених нормЗакону № 2232-XIIдає підстави дійти висновку, що у словосполученні "звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я", що міститься у пункті 9статті 12 Закону № 2011-ХІІтакі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття "звільнення у відставку", як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття "звільнення у запас".

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця в запас та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №683/2271/18 (провадження № 61-17465св19).

Відтак, оскільки календарна вислуга ОСОБА_1 на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 25 років 08 місяців, остання перебувала на квартирному обліку з 29.04.2011 і позивачу відмовлено в залишенні на квартирному обліку, із урахуванням звільнення позивача по закінченню контракту, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, оскаржуване рішення житлової комісії, оформлене протоколом №8 від 17.09.2020, про зняття з квартирного обліку не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнято не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не розсудливо, не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно квитанції №32528798800006185642 від 21.01.2023 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №8 від 17 вересня 2020 року, про зняття з квартирного обліку старшого солдата запасу ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Військова частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Івано-Франківський квартирно-експлуатаційна частина району (код ЄДРПОУ 08494013, вул. Національної Гвардії, 14 "Г", м. Івано-Франківськ, 76014).

Суддя Микитин Н.М.