Постанова

від 27.01.2023 по справі 160/508/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/508/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)

у справі № 160/508/22

за позовом ОСОБА_1 ,

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1055882-2410-0482 від 26.10.2021 року, згідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2019 року в сумі 34672,81 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1055880-2410-0482 від 26.10.2021 року, згідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2020 року в сумі 208037,11 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1055879-2410-0482 від 26.10.2021 року, згідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2021 року в сумі 118552,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень з огляду на таке. 27.06.2018 позивачем була відчужена нежитлова будівля, споруда, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1211000000:08:359:0034, площею 0,6013 га, власником якої є ТОВ «Аквамін» на підставі договору купівлі-продажу та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Отже, станом на кінець 2018 року позивач вже не був власником нерухомості за вказаною адресою, право власності на яку перейшло до іншої юридичної особи, а також, з жовтня 2019 року був припинений як суб`єкт господарювання. Таким чином, після продажу нежитлової будівлі та у зв`язку із припиненням 29.10.2019 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , до ТОВ «Аквамін» перейшло право власності на будівлю, що розташована на орендованій земельній ділянці, а також перейшло право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на будівлю, фактично припинився договір оренди земельної ділянки в частині оренди позивачем як попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташована така будівля або споруда. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань за платежем орендна плата з фізичних осіб за податкові періоди 2019-2021 роки є такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, а також з урахуванням сплати позивачем визначеного податковим органом після переходу права власності податкового боргу станом на 24.01.2020, у попереднього власника, тобто позивача, не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач зазначає, що Криворізькою міською радою укладено договір оренди з ОСОБА_1 від 27.04.2017 №2017226 про надання в оренду земельної ділянки площею 0,6013 га за кадастровим номером 1211000000:08:359:0034. Строк дії договору - 5 років, дата закінчення дії - 27.04.2022. Ця земельна ділянка 27.07.2021 орендована ТОВ «НВО «РАКУРС» (код ЄДРПОУ 40170782). Відповідач, враховуючи вимоги статей 281, 288 ПК України та керуючись пунктом 54.5 статті 54 цього Кодексу, з урахуванням рішень Криворізької міської ради від 27.06.2018 №2816 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю» та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році, від 26.06.2019 №3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території міста Кривого Рогу у 2020 році», від 30.06.2020 №4799 «Про встановлення ставок та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році» та інформації з Реєстру, податковими повідомленнями рішеннями визначив позивачу суму орендної плати за 2019-2021 роки. Відповідач вважає, що у спірних відносинах діяв у спосіб та у порядку, визначеному законодавством України, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідно до рішення Криворізької міської ради від 22.04.2020 № 4724 фактичне розірвання договору оренди за згодою сторін відбулось лише 22.04.2020, а відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав перереєстрація земельної ділянки відбулась лише 27.07.2021.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 06.05.2015, номер запису 24440000000026085, та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області, Кропивницьке управління, Кропивницьке ДПІ.

29.10.2019 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено за власним рішенням.

На підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2015, зареєстрованого в реєстрі за №5285, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О., Приватне підприємство «Альтона» (код ЄДРПОУ 39869483) передало у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1110,4 кв.м., на земельній ділянці площею 0,6013 га за кадастровим номером 1211000000:08:359:0034.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Криворізькою міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди №2017226 від 27.04.2017 земельної ділянки за кадастровим номером 1211000000:08:359:0034, загальною площею 0,6013 га.

Пунктом 32 договору оренди визначено, що перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці до іншої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

27.06.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, який зареєстрований у реєстрі за №1935, згідно якому ФОП ОСОБА_3 передав у власність ТОВ «Аквамін» (код ЄДРПОУ 39869483) нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1110,4 кв.м, на земельній ділянці площею 0,6013 га за кадастровим номером 1211000000:08:359:0034.

15.11.2019 позивач подав заяву до Криворізької міської ради, в якій повідомив про припинення здійснення підприємницької діяльності з 29.10.2019 та факт відчуження нежитлової будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці, і, відповідно, просив припинити договір оренди №2017226 від 27.04.2017 земельної ділянки розміщення нежитлової будівлі, з кадастровим номером 1211000000:08:359:0034.

Рішенням Криворізької міської ради №4368 від 24.12.2019 позивачу відмовлено у наданні адміністративної послуги «Видача рішення міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки комунальної власності».

Підставою такої відмови зазначено відсутність довідки управління ДПС у Дніпропетровській області про стан оплати орендної плати за землю.

Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та отримав довідку №8376/10/0-36-56-80-40 від 24.01.2020, згідно з якою станом на 24.01.2020 податковий борг з орендної платі з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , складає 34502,36 грн.

Зазначений податковий борг сплачений позивачем у грудні 2020 року, що підтверджується квитанціями №2176-5457-0491-3376 від 16.12.2020 на суму 17500,00 грн. та №2178-3944-4065-4593 від 18.12.2020на суму 15600,00 грн.

Довідкою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №117083/10/04-36-78-01 від 22.12.2020 підтверджено, що станом на 21.12.2020, податковий борг по орендній платі з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній.

Повторною заявою від 26.02.2020 позивач повідомив Криворізьку міську раду про припинення здійснення підприємницької діяльності з 29.10.2019 та факт відчуження нежитлової будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці. Позивач просив припинити договір оренди №2017226 від 27.04.2017 земельної ділянки розміщення нежитлової будівлі, з кадастровим номером 1211000000:08:359:0034.

Рішенням Криворізької міської ради №4724 від 22.04.2020 припинено шляхом розірвання за згодою сторін договір оренди, зареєстрований 27.04.2017 за №2017226 земельної ділянки площею 0,6013 га за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення нежитлової будівлі, з кадастровим номером 1211000000:08:359:0034.

Позивач не погоджуючись з підставою розірвання договору оренди, вважає, що згідно умов п.30 договору цей договір повинен бути розірваний на підставі ст.31 Закону України «Про оренду землі», відповідно, позивач не повинен відшкодовувати орендодавцю суму орендної плати за рік, як визначено в рішенні Криворізької міської ради №4724 від 22.04.2020, оскільки після відчуження об`єкта нерухомості попередній власник не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1055882-2410-0482 від 26.10.2021 року, згідно з яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2019 року в сумі 34672,81 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1055880-2410-0482 від 26.10.2021 року, згідно з яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2020 року в сумі 208037,11 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1055879-2410-0482 від 26.10.2021 року, згідно з яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2021 року в сумі 118552,65 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем засобами поштового зв`язку 25.11.2021.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтями 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пп. 288.2 ст.288 ПК України).

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пп.288.3 ст. 288 ПК України).

За правилами п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (п. 287.10 ст.287 ПК України).

Абзацом 1 пункту 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з абзацом другим пункту 287.1 статті 287 ПК України у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 ЗК України в редакції на час виникнення спірних відносин у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід прав власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (в редакції на час виникнення спірних відносин), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Водночас, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

При цьому за прямою нормою закону (ст.31 Закону № 161-XIV) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Про перехід обов`язку сплати орендної плати за укладеним договором оренди земельної ділянки до нового власника об`єкту нерухомості не у порядку повторного надання земельної ділянки, а шляхом автоматичної заміни сторони у такому договірному зобов`язанні, свідчить правова позиція Верховного Суду, висловлена, зокрема, у постановах від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 31.07.2019 у справі № 922/1349/18.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. Водночас землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15.

Тобто, у разі відчуження особою об`єкта, який перебував на відповідній земельній ділянці, до нового власника нерухомості переходить встановлений законодавством обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

При цьому, обов`язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд з цього приводу звертає увагу, що статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (до 02 листопада 2016 року - «записів») до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 цього Закону).

Отже, у зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна, розташованого на орендованій ним земельній ділянці площею 0,6013 га, кадастровий номер 1211000000:08:359:0034, позивач упродовж 2019-2021 років (період, за який контролюючим органом визначено суму грошового зобов`язання з орендної плати за землю) вже не був орендарем в розумінні Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, оскільки не фактично не користувався земельною ділянкою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, а також з урахуванням сплати позивачем визначеного податковим органом після переходу права власності податкового боргу станом на 24.01.2020, у позивача як попереднього власника нерухомого майна не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що з 27.06.2018 позивач не є користувачем земельної ділянки та, відповідно, не є платником орендної плати за землю, визначення контролюючим органом позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2019-2021 роки є протиправним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 160/508/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко