Постанова

від 24.01.2023 по справі 640/9771/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9771/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балась Т.П.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника відповідача: Сойник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у місті Києві Матвійчук Світлани Василівни, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Джурило Олександра Івановича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання протиправними рішень, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у місті Києві Матвійчук Світлани Василівни, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Джурило Олександра Івановича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради (далі по тексту - відповідачі, державний реєстратор Матвійчук С.В., державний реєстратор Джурило О.І., державний реєстратор Пилипчук В.А., ГУ Держгеокадастру у м. Києві, Департамент земельних ресурсів, КМР) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Матвійчук С.В. № РВ-8000239982019 від 24.12.2019 року «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру» (позовна вимога № 1);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом: виключення з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108, за адресою: АДРЕСА_1 (позовна вимога № 2);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом присвоєння державного кадастрового номеру земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 3);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 4);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом внесення відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про власника земельної ділянки - ОСОБА_1 , та про цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 5);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом приведення у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду №2-1461\12 від 26.09.2012 та рішення Київської міської ради №971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) (позовна вимога № 6);

- визнати протиправним та скасувати рішення державний реєстратор Джурило О.І. №РВ-8000239982019 від 24.12.2019 року «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру» (позовна вимога № 7);

- зобов`язати КМР привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду №2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради №971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, та цільове призначення по вищезазначеній земельній ділянці - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 8);

- зобов`язати КМР виконати певні дії шляхом: надати в порядку інформаційного обміну до ГУ Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема:

1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га;

2) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025 (позовна вимога № 9).

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду №2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради №971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, та цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 10);

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу надати в порядку інформаційного обміну до ГУ Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема:

1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га;

2) право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га;

3) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025 (позовна вимога № 11);

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 12).

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. № 50053396 від 05.12.2019 «Про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень» (позовна вимога № 13).

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року значений позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у м. Києві виключити з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108, за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду № 2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради № 971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, цільове призначення по вищезазначеній земельній ділянці - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, 1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025.

Зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га з присвоєнням кадастрового номера та з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, та Департаментом земельних ресурсів подано апеляційні скарги, в яких останні просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Київської дев`ятої державної нотаріальної контори Бочковою Н.Г., 23.12.2008 (а.с.77, Т.1).

Згідно з Рішенням Київської міської ради від 27.05.2020 № 971/4409 громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано у спільну часткову приватну власність земельну ділянку за кодом 72:488:025, яка розташована у АДРЕСА_2 (по від 0,1 га).

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ГУЗР виконавчого органу Київради (КМДА), КМР, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку, скасування в частині рішення Київської міської ради, скасування державних актів про право власності на землю та державної реєстрації права власності на землю, та зобов`язання вчинити дії.

26.09.2012 року Солом`янським районним судом м. Києва винесено рішення у цивільній справі № 2-1461/12, яким за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за кожним по частини (а.с. 70-73, Т.1).

Вказаним рішенням, також зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати державні акти та здійснити у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га;

Визнано незаконним та скасовано пункти 301 та 302 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва» щодо надання для ведення садівництва ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_3 .

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 906350 (кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 ), виданий 04.02.2010 ОСОБА_3 ;

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 900213 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_3 ), виданий 26.03.2010 ОСОБА_4 ;

Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з постановами слідчого відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 20.07.2010 року та 03.09.2010 року про визнання земельних ділянок речовими доказами у кримінальній справі № 1601 та накладення арешту, а також слідчого відділу Управління СБ України у м. Києві від 15.11.2012 про визнання земельних ділянок речовими доказами у кримінальній справі № 1663 та накладення арешту, накладено арешт на земельні ділянки:

1) кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 по АДРЕСА_1 ;

2) кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_3 .

Постановами слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві від 01.02.2019 року та від 20.05.2019 року скасовано арешт на майно та направлено із супровідним листом на адреси ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту земельних ресурсів (а.с.123, Т.1).

10.05.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київської обласної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» із заявою про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, яка розташована у АДРЕСА_2 . На замовлення останніх було виготовлено відповідну технічну документацію із землеустрою (а.с. 36-76, Т.1).

29.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер зазначений у заяві 8 000 000000:72:488:0108.

Згідно з карткою прийому заяви № 190890973, до якої додані всі необхідні документи на підтвердження права власності на земельну ділянку, зокрема, рішення Київради № 971/4409 від 27.05.2010, рішення Солом`янського районного суду міста Києва №2-1461\12 від 26.09.2012 та витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором Пилипчуком В.А. прийнято рішення за № 50053396 від 05.12.2019 року про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку позивача.

Підставою відмови в реєстрації земельної ділянки зазначено те, що з поданих документів неможливо встановити набуття права власності на заявлену земельну ділянку, оскільки кадастровий номер заявленої земельної ділянки є відмінним від зазначеного кадастрового номеру земельної ділянки право власності якої визнається рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 26.09.2012.

Крім того, структурні елементи кадастрового номеру не відповідають вимогам, встановленим пунктом 30 порядку ведення Державного земельного кадастру.

Також, у рішенні зазначено, що поданим рішенням КМР від 27.05.2010 року № 971/4409 передана у власність заявникам земельна ділянка, яка за своїми показниками є відмінною від заявленої.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25-26, Т.1).

До заяви згідно з описом документів, подано до ЦНАП наступні документи:

- оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою;

- електронний документ;

- черговий кадастровий план оригінал;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 251 від 23.12.2008;

- витяг з ДЗК;

- лист № 0570202/1-20897 від 14.10.2019;

- лист № П-841/0-890/6 від 20.11.2019;

- рішення суду від 26.09.2012;

- копія постанови від 01.02.2019;

- витяг з ДРРП на НМ про РПВ № 121271903 від 19.04.2018;

- витяг з ДРРП на НМ про РПВ № 179690560 від 04.09.2019;

- копію рішення Київської міської ради № 971/4409 від 27.05.2010;

- витяг з ДРРП на НМ про РПВ № 121271038 від 19.04.2018;

- копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 251 від 23.12.2008;

- копію довіреності № 545 від 14.03.2018.

Рішенням від 24.12.2019 року № РВ-8000239982019 державним реєстратором Матвійчук С.В. відмовлено у проведенні реєстрації земельної ділянки, з підстав, що перетин ділянок з ділянкою 8 000 000000:72:488:0108; площа співпадає на 100% (повне співпадіння) (а.с. 27, Т.1).

28.12.2019 року позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у місті Києві з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

До позовної заяви додане рішення державного реєстратора Джурила О.І. від 14.01.2020 № РВ-8000242812020, прийняте за розглядом заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.01.2020 (реєстраційний номер ЗВ-8001218572020) про відмову у внесенні відомостей (змін до них) з підстав: «невідповідність поданих документів законодавству, а саме: документи подані відповідно до cт. 20 Земельного кодексу України - встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок» (а.с.30, Т.1).

Вважаючи, що відповідачами грубо порушено законні права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для зобов`язання відповідачів зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га. для остаточного відновлення прав позивача у спірних правовідносинах із державними органами при здійсненні ними управлінських функцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку спірним правовідносинам лише в частині задоволених позовних вимог, які оскаржуються відповідачами, оскільки позивач не є апелянтом по справі.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (із змінами та доповненнями) від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV), Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок 1051), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016.

Усі вищезазначені нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до правових положень статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною третьою статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з пунктом 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Згідно з частинами першої-четвертої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи .

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Отже, з наведених вище норм можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб`єктом влади вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як зазначалося, рішенням державного реєстратора Матвійчук С.В. від 24.12.2019 № РВ-8000239982019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з огляду на те, що реєстратором встановлено, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) знаходиться інша земельна ділянка, тобто межі земельної ділянки та її координати, що зображені на кадастровому плані та абрисі земельної ділянки, які є складовими частинами зазначеної технічної документації (стор. № 20, 22 та 29) і електронного документа перетинаються (співпадають) на 100 % із земельною ділянкою 8000000000:72:488:0108, яка є сформованою (зареєстрованою) у Державному земельному кадастрі.

Як зазначено відповідачем, станом на момент звернення із відповідною заявою позивача, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108 не відбулось, зазначені обставини стали підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Отже, державний реєстратор Матвійчук С.В. приймаючи рішення від 24.12.2019 № РВ-8000239982019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_2 діяла у спосіб, встановлений чинним законодавством та в межах наданих повноважень, не порушуючи вимоги частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Таким чином, позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування рішення державний реєстратор Матвійчук С.В. не підлягають задоволенню.

Також, обґрунтованими є відмови про внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державного реєстратора Джурила О.І. та Пилипчука В.А., оскільки останні були позбавлені можливості виправити самостійно помилки та неточності, що не оскаржується позивачем та іншими учасниками процесу.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має законне право на оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок по АДРЕСА_2 , виходячи з положень чинного Земельного кодексу України, змісту рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 2-1461\12 та рішення Київської міської ради від 27.05.2020 № 971/4409.

Відповідно до пункту 3 розділу VII Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Несвоєчасне виконання рішення суду у цивільній справі Головним управлінням земельних ресурсів, відсутність належної перевірки та приведення у відповідність земельної документації безумовно призвело до багаторічного розгляду судових справ та звернень позивача до державних органів, з питанням оформлення права власності на земельну ділянку.

Так, скасування державної реєстрації земельної ділянки відбувається, відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 114 Порядку № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2012 року, згідно з відміткою на зворотній його стороні, набрало законної сили 08.10.2012 року.

Ураховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено обставини неправомірного набуття права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 8 000 000 000:72:488:0108 та 8 000 000 000:72:488:0106 громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та яким визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 906350 на земельну ділянку із кадастровим номером 8 000 000 000:72:488:0108, зазначені обставини мають преюдиційний характер для суду при вирішенні даної справи.

Отже, накладання меж земельної ділянки 72:488:025 із земельною ділянкою, яка міститься у Національній кадастровій системі та якій присвоєно кадастровий номер 8 000 000000:72:488:0108 свідчить про її незаконне формування з відкриттям поземельної книги. Вказана державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108 порушує право позивача щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

Таким чином, наявні законні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108, яка розташована у АДРЕСА_1 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Відповідно, основна перешкода у реалізації права ОСОБА_1 на реєстрацію права власності на земельну ділянку (1/2 її частини) буде усунено шляхом зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві скасувати (виключити) з Державного земельного кадастру земельну ділянку, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» та відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2012 № 715/8999 «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва», яке в даному випадку діє як індивідуальний акт, у зв`язку з припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру у місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом з питань земельних ресурсів і його територіальним органом у місті Києві до Державного агентства земельних ресурсів України передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 в електронному вигляді у форматі обмінного файлу уніфікованої форми.

Відповідно до статей 10, 22 та Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 26, 31, 33, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», рішення Київської міської ради від 23.05.2002 № 18/18 «Про питання управління земельними ресурсами в м. Києві» пунктів 2.3, 3.13 та 3.23 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 (із змінами) до 01.01.2013 ведення відповідно до законодавства на території міста Києва Державного земельного кадастру та організацію видачі державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, договорів особистого земельного сервітуту та реєстрацію суб`єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею, договорів на оренду (суборенду) землі та договорів особистого земельного сервітуту здійснювало Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Водночас, рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 № 534/2603 «Про питання зберігання документів, що посвідчують право власності та право користування земельними ділянками в м. Києві» зберігання других примірників державних актів на право власності на земельні ділянки, державних актів на право постійного користування земельними ділянками та укладених договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих і виданих на підставі статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечує Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Також, рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» (пункт 2.8) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а).

04.02.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:488:0108, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_3 (право посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 906350 від 04.02.2010, який скасовано рішенням суду від 26.09.2012). Цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Категорія - землі сільськогосподарського призначення.

В порядку інформаційного обміну від органу державної реєстрації прав до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшли відомості про те, що 10.07.2018 право приватної власності ОСОБА_3 на зазначену вище земельну ділянку скасовано.

Зазначена інформація підтверджена витягом з Державного земельного кадастру від 25.10.2018 № НВ-8000841512018 (а.с. 110-112, том І).

У свою чергу, стороною у цивільній справі, у якій прийнято рішення Солом`янського районного суду міста Києва, яке набрало законної сили 08.10.2012 року, виступало Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке як вже зазначалось було перейменовано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, саме Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зобов`язано не лише скасувати у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108, за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106, за адресою: АДРЕСА_3 , а також видати державні акти та здійснити у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га, що визначено судовим рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.09.2012 року.

Право громадянина на судовий захист є одним із основних прав, гарантованих Конституцією України - Законом прямої дії.

Зокрема, стаття 124 Конституції України (у редакції на момент прийняття судового рішення у цивільній справі) визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

З моменту внесення відповідних змін до Конституції України згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 положення щодо обов`язковості судового рішення закріплене у статті 1291 Основного Закону.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік) стали частиною національного законодавства, відзначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс (наприклад, рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997р.).

Вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. У той самий час судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, відзначається у Концепції.

У справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Департаментом земельних ресурсів передано в обмінному файлі до ГУ Держгеокадастру м. Києва інформацію щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без урахування висновків рішення суду № 2-1461\12 від 26.09.2012 року. Не відновлено інформацію щодо земельної ділянки, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га після скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем фактично нівельовано обов`язок, встановлений судом щодо здійснення у встановленому порядку державної реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що для ефективного захисту порушених прав позивача, спричинених також невиконанням судового рішення Департаментом земельних ресурсів, як правонаступником Головного управління земельних ресурсів, необхідно зобов`язати останнього привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду № 2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради № 971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, цільове призначення по вищезазначеній земельній ділянці - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, обґрунтованими є позовні вимоги в частині зобов`язання Департаменту земельних ресурсів надати в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, 1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025.

Таким чином, враховуючи, що саме до повноважень Департаменту земельних ресурсів віднесено функції по передачі інформації в порядку обміну про земельні ділянки, позовні вимоги до Київської міської ради щодо приведення у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду № 2-1461/12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради № 971/4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Правовими положеннями ч.1 статті 6 вказаного Закону передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно, до 1 січня 2013 року право власності на землю підтверджувалося державним актом на право власності на земельну ділянку.

Державні акти на право власності на землю відповідно до пункту 10 статті 28 прім 1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до 01.01.2013 є дійсними. При цьому в державних актах старого зразка кадастровий номер земельної ділянки не зазначався.

Проте, у зв`язку із тим, що Головне управління земельних ресурсів, у період із 08.10.2012 до 01.01.2013 ( моменту набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр»), не виконало рішення суду в частині видачі державного акту на земельну ділянку (її частину) ОСОБА_1 та здійснення державної реєстрації права власності останнього на земельну ділянку, як це було зобов`язано у рішенні Солом`янського районного суду м. Києва № 2-1461/12, саме цей державний орган спричинив порушення прав та законних інтересів позивача та утворив низку проблемних питань, пов`язаних із реалізацією права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів тощо.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судовим рішенням у цивільній справі, ще в 2012 році, визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини земельної ділянки та зобов`язано було компетентний орган здійснити державну реєстрацію права власності на визначену частину цієї земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення співвласників житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розробник - ДП «Центр Державного земельного кадастру» виготовив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (2019 рік) із помилковим посиланням на кадастровий номер 8 000 000000:72:488:0108 у технічній документації із землеустрою. Як було встановлено судом, зазначений кадастровий номер підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686).

Згідно з пунктом 1.3 цієї Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Відповідно до пункту 3.12 зазначеної Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Тобто, питання відповідності розробленої у 2019 році технічної документації не було предметом дослідження під час розгляду даної адміністративної справи, а встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Разом з тим, позивач вправі звернутись за відповідним виправленням до розробника документації, як це передбачено положеннями Закону України «Про землеустрій».

Водночас, право власності ОСОБА_1 , жодним чином не пов`язане із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Київською обласною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру», згідно з договором № 1829990000020-тд від 10.05.2018.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність цієї документації або наявність у ній помилково зазначеного кадастрового номеру не може позбавляти позивача права на цю земельну ділянку, яке визнане за ним рішенням суду, а отже і можливості зареєструвати таке право за собою.

Досліджуючи питання зміни цільового призначення земельної ділянки та чи є це перешкодою при реєстрації права власності на земельну ділянку, як стверджують відповідачі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до рішення Київради № 971/4409 від 27.05.2010 та рішення Солом`янського районного №2-1461\12 від 26.09.2012 - право власності на земельну ділянку у ОСОБА_1 встановлено з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення Київради від 18.12.2008 про передачу земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із зазначенням цільового призначення для ведення садівництва - скасовано, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

Разом з тим, Київрада не приймала будь-якого рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Таким чином, у документації по земельній ділянці по АДРЕСА_2 , мають бути зазначені відомості щодо цільового призначення саме ті, які відповідають вказаним у рішенні Київради № 971/4409 від 27.05.2010 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Відповідно наявні законні підстави для задоволення позовної вимоги до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га.

Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до п. 113 цього Порядку.

В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній та паперовій формі.

Отже, після реєстрації права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримує в порядку інформаційного обміну інформацію про реєстрацію права, відповідно до чого і вносить відомості до Поземельної книги.

Іншого порядку державної реєстрації прав, чи скасування державної реєстрації такого права законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно - правовими актами, не встановлено.

Відповідно до п. 113 Порядку № 1051 Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

У спірних правовідносинах державна реєстрація земельної ділянки має відбуватись з урахуванням пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр».

Таким чином, захист порушеного права позивача має відбутись також шляхом зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

Вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позовних вимог, захисту порушеного права позивача, оскільки відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, порушено основний та безумовний принцип правомірності рішення, визначеного відповідно до засад адміністративного судочинства, а саме: прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Отже, даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу суду.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 30.01.2023 року