Постанова

від 17.01.2023 по справі 640/3285/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3285/22 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Чаку Є.В. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇПАССЕРВІС» до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Київтранспарксервіс», Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КИЇВПАССЕРВІС» (далі - позивач 2), звернулись до суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач 1), комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (надалі - відповідач 2), Київської міської ради (надалі - відповідач 3), в якому просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення обладнання паркувальних майданчиків (віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві, в обсязі та порядку, передбаченому Правилами паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 та незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування.

- визнати протиправним стягнення вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування у м. Києві з 01.09.2021, які перебувають у комунальній власності та не забезпечені оператором з паркування та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належними та функціонуючими засобами сплати вартості зазначених послуг (паркоматами/пристроями/терміналами на місці знаходження паркувального майданчика) відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 щодо обладнання таких майданчиків передбаченими засобами для оплати та незабезпечення відповідачами вільного продажу талонів на паркування та абонементів на паркування для фізичних осіб.

- зобов`язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» забезпечити виконання вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 шляхом обладнання всіх паркувальних майданчиків у м. Києві, які віднесені до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» засобами оплати (пристроями, терміналами), визначеними Правилами паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 для забезпечення можливості здійснення оплати на місці паркування та забезпечити вільний та доступний продаж для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування.

- визнати протиправним та скасувати пункти таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 затв. рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, в т.ч. пункт 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС»; пункт 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВПАССЕРВІС» до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Київтранспарксервіс», Київської міської ради про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Зобов`язано Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» забезпечити виконання вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 шляхом забезпечення можливості здійснення оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування на місці паркування та забезпечити вільний та доступний продаж для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Визнано протиправним та скасовано пункт 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року №2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

Визнано протиправним та скасовано пункт 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що до компетенції Департаменту не належить забезпечення продажу паркувальних талонів та абонементів на паркування. Таким чином департамент не має повноважень щодо забезпечення вільного та доступного продажу для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування у м. Києві, як це визначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Крім того зазначає, що можливість здійснення оплати вартості послуг за користування майданчиками для платного паркування на місці паркування була забезпечена Департаментом та КП «Київтранспарксервіс» шляхом здійснення оплати через систему «Київ Цифровий» та розміщення відповідних інформаційних знаків на майданчиках для паркування.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, Київською міською радою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не доведено факту порушення її законних прав та інтересів.

Крім того, вказує, що станом на дату прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 були відсутні відомості щодо знаходження в користуванні за АТ «КИЇВПАССЕРВІС» земельних ділянок, які були включені рішенням до переліку паркувальних майданчиків. У зв`язку з цим, апелянт вважає оспорювані пункти рішення такими, що відповідають чинному законодавству.

Також, в апеляційній скарзі Київська міська рада зазначає, що сума витрат на правову допомогу стягнута з неї судом у розмірі 50000 грн. є неспіврозмірною із складністю даної справи і зусиллями, які витратив адвокат в інтересах АТ «КИЇВПАССЕРВІС» у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з аналізу позовної заяви позивача-1 та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення з даним позовом стали обставини того, що на даний час в місті Києві склалась ситуація, коли фактично унеможливлена оплата за паркування на паркувальних майданчиках комунального майна, віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації та його комунальних підприємств, в тому числі комунального підприємства «Київтранспарксервіс» без застосування смартфону та банківської картки, оскільки парковочні майданчики у місті Києві не обладнані паркоматами, та відповідачами не забезпечено виготовлення та вільний продаж талонів та абонементів на паркування.

Вказане зумовило звернення позивача 1 до суду за захистом своїх прав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, з якими погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №2089 від 19 листопада 2018 року (далі - Положення), основними завданнями Департаменту є:

1. Забезпечення реалізації державної політики у сферах автомобільного, міського електричного, авіаційного, річкового транспорту та дорожнього господарства.

2. Забезпечення організації дорожнього руху на території міста Києва.

3. Розвиток транспортної, паркувальної інфраструктури та дорожнього господарства в місті Києві.

4. Організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів у місті Києві.

5. Здійснення державного контролю за додержанням правил транспортного обслуговування.

Згідно ч. 5 Положення, Департамент відповідно до покладених завдань, крім інших, готує пропозиції щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах міста Києва (п.31); здійснює контроль за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів (п.32); бере участь у забезпеченні впровадження, функціонування автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування у встановленому порядку (п.36); організовує роботи щодо взаємодії між підприємствами галузі транспорту та споживачами їхніх послуг.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Згідно пункту 17.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених наведеним рішенням Київської міської ради, Правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, які є розділом XVII Правил благоустрою міста Києва, визначається єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва з метою, зокрема, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва.

Пунктом 17.2 розділу XVII «Правила паркування транспортних засобів у м. Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 «Про Правила благоустрою міста Києва» визначено, що місця платного автоматизованого паркування - місця для паркування, обладнані паркоматами або іншими пристроями, що забезпечують роботу автоматизованої системи обліку оплати за паркування.

Відповідно до пункту 17.3.1 вказаних Правил, організація та експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» від 02.03.2010 № 258 оператор - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка відповідно до рішення сільської, селищної, міської ради організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування майданчиками та забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Статуту комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (надалі - Статут), комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» створене згідно з рішенням Київради від 15.03.2007 № 261/922. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює господарську діяльність, згідно з рішеннями Київської міської ради та у відповідності до діючого законодавства України, зокрема, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 та Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342.

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює господарську діяльність, згідно, але не виключно, Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (надалі -Правила паркування транспортних засобів № 1342).

Відповідно до пункту 14 Правил паркування транспортних засобів № 1342 чітко встановлено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Згідно пункту 19 Правил паркування транспортних засобів № 1342 паркувальні автомати, платіжні пристрої і автоматичні в`їзні та виїзні термінали на майданчиках для платного паркування встановлюються стаціонарно.

Згідно пункту 20 Правил паркування транспортних засобів № 1342 встановлено, що не обладнуються паркувальними автоматами, платіжними пристроями та автоматичними в`їзними та виїзними терміналами спеціально обладнані майданчики для платного паркування у разі їх призначення виключно для користувачів, які сплачують вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування у безготівковій формі за договором про паркування протягом визначеного строку, але не менш як один місяць.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що чинним законодавством чітко встановлено обов`язок оператора паркувального майданчика щодо встановлення на території такого паркувального майданчика паркувального автомата.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 29 Правил паркування транспортних засобів № 1342 встановлено, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами:

1) Придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування.

2) За допомогою засобів мобільного зв`язку;

3) Через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу.

4) Через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу.

Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.

Здійснивши аналіз пунктів Правил паркування транспортних засобів №1342, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством встановлено обов`язок оператора паркувального майданчика щодо встановлення на території такого паркувального майданчика паркувального автомата, а оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі, крім інших зокрема, придбанням паркувального талона з визначеною тривалістю паркування.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що всупереч п.3 Наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №Н-67 від 25.03.2021 (т.1 а.с. 16), про необхідність комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» забезпечення обладнання та функціонування відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва, зазначених у пункті 1 цього Наказу, у додатках до Наказу з переліком адрес відведених майданчиків, у пункті «Технічне обслуговування», щодо кожного майданчика затвердженого на території міста Києва, визначено лише «Дорожні знаки».

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням аналізу листа комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від 23.11.2021 № 053/05-5449 на відповідь позивачу 1 про здійснення оплати на майданчиках для паркування виключно в безготівковому вигляді за допомогою мобільних додатків «Київ Цифровий», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку оператором не було забезпечено належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог Правил щодо обладнання таких майданчиків, оскільки, вказаними вище нормами чітко встановлено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, а у разі не запровадження автоматизованої системи, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що незабезпечення обладнання паркувальних майданчиків іншими засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві та незабезпеченні вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування є фактично протиправним зобов`язанням до придбання та отримання послуг особами, у яких відсутня можливість їх оплати у запропонований відповідачем спосіб.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, доводи апеляційної скарги Департаменту щодо відсутності його компетенції з питань організації забезпечення продажу паркувальних талонів та абонементів на паркування спростовуються як матеріалами справи, так і самим Положенням про Департамент, аналіз норм якого свідчить про зворотнє.

Щодо доводів апеляційної скарги Київської міської ради колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільних прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо аргументів відповідача про відсутність порушеного права позивача, оскільки оскаржувана в межах даної справи ним бездіяльність стосується питання щодо правомірності чи протиправності бездіяльності Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», який виконує делеговані владні управлінські функції щодо стягнення місцевого збору на паркування, які полягали в незабезпеченні обладнання паркувальних майданчиків засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві та незабезпеченні вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування, а сам позивач, як споживач послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, була притягнута до адміністративної відповідальності за несплату за паркування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога поширюється на позивача-1, як особу, яка розміщує транспортний засіб на майданчиках для паркування та впливає на її права та інтереси, вона має право на звернення до суду з таким адміністративним позовом, оскільки зазначені правовідносини безпосередньо з нею пов`язані, тому доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо тверджень апеляційної скарги Київської міської ради про законність прийнятого нею рішення від 31 серпня 2021 року №2185/2226 в частині включення до переліку паркувальних майданчиків земельних ділянок які знаходяться у користуванні АТ «КИЇВПАССЕРВІС» у зв`язку з відсутністю про це відомостей, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» було включено земельні ділянки, розташовані за адресами: місто Київ, Подільський район, вулиця Нижній Вал, 15-А та місто Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 142, до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

При цьому за твердженням відповідача-2, на зазначених земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна які належать на праві власності AT «КИЇВПАССЕРВІС» - будівлі Автостанцій «Поділ» та «Дачна», а самі земельні ділянки знаходяться у нього в оренді.

Суд першої інстанції дослідивши наказ Міністерства транспорту та зв`язку України №54 від 24.02.2005 р.; наказ Фонду державного майна України №1677 від 08.09.2016 р.; акт приймання-передачі майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Київпассервіс», серія та номер: б/н, виданий 08.09.2016 р.; результат електронного аукціону № UA-PS-2020-01-29-000015-2, який затверджено наказом Фонду державного майна України №500 від 17.03.2020 р.; рішення Київської міської ради від 04.03.2021 № 392/433; договір оренди земельної ділянки, який засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 228 правильно застосував норми матеріального права та прийшов обґрунтованого висновку, що земельні ділянки розташовані за адресами: місто Київ, вулиця Нижній Вал, 15-а, та проспект Перемоги, 142, на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення, знаходились в користуванні АТ «КИЇВПАССЕРВІС», оскільки вказані земельні ділянки розташовані під об`єктами нерухомості, які належать останньому на праві власності.

Крім того, наведені судом першої інстанції висновки Верховного Суду з аналогічних правовідносин доцільно застосовані в межах спірних правовідносин.

Враховуючі вищенаведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що Київська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим були порушені права АТ «КИЇВПАССЕРВІС» на користування земельними ділянками, що розташовані за адресами: місто Київ, вулиця Нижній Вал, 15-а, та місто Київ, проспект Перемоги, 142, саме як власника об`єктів нерухомого майна, розташованих на цих земельних ділянках.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «КИЇВПАССЕРВІС» щодо визнання протиправними та скасування пункту 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та пункту 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», а доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.

Крім того, твердження апелянта, про відсутність відомостей щодо знаходження за вказаними адресами майна АТ «КИЇВПАССЕРВІС» станом на час прийняття ним оспорюваного рішення не спростовує протиправність його прийняття.

Доводи апелянта в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пунктів частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до суду першої інстанції було надано: Договір про надання правової допомоги № б/н від 12.07.2021; Додаткову угоду № б/н до вищевказаного Договору від 15.02.2022; Акт приймання-передачі наданих послуг по вищевказаному Договору від 08.08.2022.

Апелянт не погоджуючись із заявленою сумою до відшкодування вказуючи на її неспіврозмірність зі складністю справи обґрунтовує наведене лише розміром середньої заробітної плати по Україні станом на 2021 рік, що на переконання колегії суддів, виходячи із договірних зобов`язань між позивачем та адвокатом не має відношення до даної справи та не впливає на розмір визначеної в Договорі суми до відшкодування.

Таким чином, виходячи з доводів апеляційної скарги, враховуючи, що апелянтом не зазначено будь яких інших доводів на спростування суми відшкодування на правову допомогу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані представником позивача-2 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) є обґрунтованими, співмірними з обставинами справи та характером спору, а також підтвердженими належними доказами.

При цьому, апелянтом вказані висновки суду першої інстанції жодним чином не спростовані.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: Федотов І.В.

Судді: Чаку Є.В.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2023 року.