Постанова

від 31.01.2023 по справі 640/12437/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/12437/20

адміністративне провадження № К/9901/20194/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 (суддя - Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 (судді - Чаку Є.В., Федотов І.В., Коротких А.Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арчес" до Міністерства юстиції України, третя особа - Акціонерне товариство "Скай Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У червні 2020 року ТОВ «Арчес» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №103415 від 19.03.2020 "Про скасування рішень", яким скасовано рішення від 18.07.2019 №№47840185, 47840120, прийняті головним державним виконавцем Міжрайонного відділу джержавної виконавчої служби територіального управління юстиції у Харківській області Волобуєвою О.В.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2019 головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Волобуєвою Оленою Вікторівною було прийнято рішення №47840185, №47840120 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:006:0141.

На підставі вказаних рішень було здійснено державну реєстрацію припинення обтяжень (заборон на нерухоме майно) №№29603665, 2868503 та іпотек №№28686752, 29603140 щодо вказаної земельної ділянки.

28.08.2019 до МЮУ надійшла скарга АТ «Скай Банк» від 16.08.2019 №04-02/1688 на рішення від 18.07.2019 №№47840185, 47840120, прийняті головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районі міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Волобуєвою О.В. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:006:0141.

13.02.2020 відбулося засідання Колегії з питань розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, якою було рекомендовано скаргу задовольнити в повному обсязі.

Так, у висновку Колегії МЮУ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора від 13.02.2020 зазначено, що державним виконавцем Волобуєвою О.В. під час розгляду заяв належним чином не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації прав, що є підставою для скасування таких рішень.

На підставі вказаного висновку МЮУ було видано наказ №103415 від 19.03.2020, яким скаргу АТ «Скай Банк» від 16.08.2019 №24-02-1688 задоволено, а рішення від 18.07.2019 №47840185, №47840120 - скасовано.

Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом, звернувся з даним позовом до суду.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем при винесені спірного наказу, порушено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 №1128, в частині пунктів 9, 10 щодо перевірки відомостей в Державному реєстрі речових прав, зокрема не з`ясовано, що на момент реєстрації скарги та винесення спірного наказу позивач вже набув права власності на земельну ділянку, відтак був зацікавленою особою при розгляді скарги, але всупереч зазначених норм не був повідомлений про її розгляд.

Крім того, покликався на порушення відповідачем загального строку розгляду та вирішення скарги, що передбачено п. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Покликався на те, що спірний наказ може вплинути на законні його права та інтереси, як нового власника землі (добросовісного набувача), оскільки в державних реєстрах поновиться запис про обтяження (заборону) та іпотеку земельної ділянки, власником якої є Товариство.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовановано Наказ МЮУ №103415 від 19.03.2020 «Про скасування рішень", яким скасовано рішення від 18.07.2019 №47840185, №47840120, прийняті головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районі міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Волобуєвою О.В.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент реєстрації скарги в МЮУ, її розгляду по суті та прийняття оскаржуваного наказу відбулася державна реєстрація речового права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується (новим власником земельних ділянок стало ТОВ «Арчес»). Водночас, в порушення п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону Міністерством юстиції України вказаних відомостей встановлено не було.

Крім того, суди дійшли висновку, що при розгляді скарги відповідачем не дотримано вимог про належне повідомлення усіх осіб, що зазначені в скарзі, про час та місце розгляду скарги, зокрема позивача.

Суди дійшли висновку, що розміщення оголошення на сайті Мін`юсту не є достатнім способом повідомлення усіх учасників про розгляд скарги на його рішення. Відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про розгляд скарги не лише шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, але й додатково телефонограмою або засобами електронної пошти, чого дотримано не було, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості дізнатись про дату, час та місце розгляду скарги, а також бути присутнім під час розгляду скарги та надавати відповідні письмові пояснення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги Міністерство юстиції України посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які підлягають скасуванню.

Покликається на те, що вирішення даного спору не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, що відповідає сталій практиції Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів.

Крім того, покликається на те, що суди дійшли помилкового висновку про недотримання Міністерством порядку повідомлення зацікавлених осіб про час та місце розгляду скарги, оскільки відповідно до поданої скаржником скарги, позивача, як заінтересовану особу, яку необхідно повідомити про розгляд скарги, зазначено не було, а тому його не повідомлення не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Також покликається на помилковість висновків про порушення Міністерством п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону №1952, оскільки за правилами вказаної норми підставою для відмови у задоволенні скарги є реєстрація на момент прийняття рішення МЮУ оскаржуваного права за іншою особою, яким, як випливає зі скарги, поданої до МЮУ, є заборона відчуження та іпотека на земельну ділянку. При цьому, речовим правом, що належить позивачу, є право власності на чотири земельні ділянки, що були утворені в результаті поділу земельної ділянки. Таким чином, позивачу на момент прийняття оскаржуваного рішення не належало оскаржуване право (заборона відчуження та іпотека) щодо зазначених земельних ділянок, а тому Міністерством правомірно задоволено скаргу скаржника.

Просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, та ухвалити нове про відмову у позові.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду у справах №826/9341/17, №810/3711/18 (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 та від 18.09.2019 відповідно) та №826/16518/17 (постанова Верховного Суду від 02.07.2020) з питань юрисдикції спорів з подібними правовідносинами.

Зокрема, у цих справах Верховний Суд дійшов висновків стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Схожі підходи у вирішенні питання визначення юрисдикції у подібних правовідносинах застосувала Велика Палата Верховного Суду також у справах №820/3703/17 (постанова від 30.01.2019), №820/2565/17 (постанова від 18.12.2019), №810/3711/18 (постанова від 18.09.2019), №1840/3241/18 (постанова від 12.02.2020).

Крім того, у постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18) Велика Палата Верховного Суду висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

У постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

У справі, яка розглядається, позивач як власник земельної ділянки оскаржує рішення Міністерства юстиції прийняте за наслідком розгляду скарги, заявником якої позивач не був.

До участі в справі ухвалою суду залучено як третю особу на стороні відповідача АТ «Скай Банк», за скаргою якого відповідачем прийняте оскаржуване у цій справі рішення.

Водночас, в порушення вимог статті 242 КАС України, судами не з?ясовано, яких прав чи інтересів Банку стосується оскаржуване рішення Міністерства юстиції та рішення судів попередніх інстанцій у цій справі.

Скарга та рішення державного виконавця від 18.07.2019 №№47840185, 47840120, щодо яких її подано і щодо яких Мінюст здійснював розгляд та прийняв оскаржуване у цій справі рішення, в матеріалах справи відсутні.

Від встановлення зазначених обставин та дослідження доказів на їх підтвердження чи спростування залежить висновок щодо публічно-правового чи приватно-правового характеру спірних правовідносин та можливість вирішення цієї справи за правилами саме адміністративного судочинства.

За правилами статті 171 КАС України одне з питань, яке з?ясовує суддя після одержання позовної заяви, - чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук