Постанова

від 31.01.2023 по справі 818/1710/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 818/1710/16

касаційне провадження № К/9901/41421/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 (суддя - Соп`яненко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода" (далі у тексті - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати незаконними дії Інспекції, викладені у формі листа № 7678/10/18-05-12-00 про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість і зобов`язати відповідача прийняти уточнюючи розрахунки з податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подані 15.11.2016 за реєстраційними номерами: 9217529934, 9217511662, 9217521548, 92175061754, 9217513332, 9217503994, 9217507364, 9217508682, 9217510273, 9217576459, 9217501649, 9217516890, 9217520298, 9217571159, 9217536468, 9217504646.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», а також додатка до декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)». Також позивач зауважив, що факт прийняття контролюючим органом 15.11.2016 до 9 години 30 хвилин зазначених документів підтверджується відповідними квитанціями від 15.11.2016.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 11.01.2017 адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Інспекції викладене у формі листа № 7678/10/18-05-12-00 про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість. Зобов`язав Інспекцію прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подані 15.11.2016 за вказаними раніше реєстраційними номерами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 змінено постанову суду першої інстанції, виклавши абзаци 2 та 3 її резолютивної частини в іншій редакції, якою визнано протиправною відмову Інспекції у прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», а також додатка до декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», що подані позивачем визнані такими, що подані позивачем у день їх фактичного отримання, а саме 15.11.2016. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач мав право подати уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, наявність наказу про призначення перевірки з 15.11.2016 не свідчить про початок виїзної документальної перевірки. Посадові особи відповідача розпочинають перевірку після допуску до її проведення у порядку, визначеному пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 81.1 статті 81 ПК України. З копій направлень на перевірки вбачається, що директор підприємства ознайомився з направленнями 15.11.2016 об 11 годині і лише після цього була розпочата перевірка.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 71, 86, 159, пункту 3 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неврахування положень пункту 50.2 статті 50 ПК України, відповідно до яких платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки за будь-який звітний період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.2016 у період часу з 8 години 46 хвилин до 9 години 26 хвилин Підприємство засобами електронного зв`язку в електронній формі подало до Інспекції уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», а також додатка до декларації з ПДВ за грудень 2013 року - «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Графу 6 розділу 18.3 «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв`язку з виправленням помилки» уточнюючих розрахунків платник податків залишив без інформації, дані про сплату Підприємством штрафу у розмірі 3 відсотків відсутні.

Листом від 21.11.2016 № 7678/10/18-05-12-00 Інспекція повідомила позивача про те, що на виконання підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган повідомляє платника податків про відмову у прийнятті вищезазначених уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість по причині проведення з 15.11.2016 планової документальної перевірки, посилаючись на положення пункту 50.2 статті 50 ПК України.

Наказом Головного управління ДФС у Сумській області від 02.11.2016 №853 з 15.11.2016 призначено проведення планової документальної перевірки Підприємства, термін проведення перевірки 10 днів, про що платник податків повідомлений в цей же день.

До проведення документальної планової виїзної перевірки позивача фахівці контролюючого органу приступили об 11 годині 15.11.2016.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 цієї ж статті контролюючий орган зобов`язаний, зокрема, самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями пунктів 50.1, 50.2 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 ПК України).

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється (пункт 49.10 статті 49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (пункт 49.11 статті 49 ПК України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що податковий орган, позбавлений права відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з підстав інших ніж передбачено нормами ПК України.

Подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно з пунктом 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, пункт 81.1 якої визначає, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред`явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо подачі уточнюючих розрахунків до початку проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками судів, що платник податків мав право подати уточнюючі розрахунки.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права подати уточнюючі розрахунки до початку проведення перевірки. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк