Постанова

від 31.01.2023 по справі 805/4003/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 805/4003/16-а

касаційне провадження № К/9901/32741/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя - Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (головуючий суддя - Василенко Л.А., судді - Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0000221400.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень-червень 2016 року були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Трансімпекс компані», ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Делайз систем», ТОВ «ЛОРДФІЛК». Придбаний позивачем товар у зазначених контрагентів використовувався ним у власній господарській діяльності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 13.09.2016 №0000221400 форми «Р».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Трансімпекс компані», ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Делайз систем», ТОВ «ЛОРДФІЛК», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, придбаний товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а відтак зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: пункту «а» пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, статті 1, пункту 2 статті 3, пункту пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі у тексті - Закон №996-ХІV, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пункту 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі у тексті - Положення №88), частини 4 статті 11, статей 69, 79, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексі - КАС України).

Відповідач стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які, на думку контролюючого органу, формально видавали Товариству податкові накладні з метою формування податкової вигоди. Зазначає про відсутність первинних документів на підтвердження таких операцій, зокрема, документів в підтвердження транспортування товарів, їх прийняття за кількістю та якістю, використання в господарській діяльності, паспортів якості, сертифікатів відповідності та походження товару, документів в підтвердження технічних характеристик придбаної продукції, гарантійних зобов`язань, назви виробника, фізичних, технічних можливостей для вчинення спірних господарських операцій. Також вказує на недоліки у товарно-транспортних накладних.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.01.2023.

У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Трансімпекс компані», ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Делайз Систем», ТОВ «Лордфілк» за січень-червень 2016 року, за наслідками якої складено акт від 29.08.2016 №2683/05-33-14-00/00191721 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 744 991, 00 грн, у тому числі у березні 2016 року у сумі 248 668, 00 грн, у квітні 2016 року у сумі 1 216 674, 00 грн, у травні 2016 року у сумі 847 361, 00 грн, у червні 2016 року у сумі 432 288, 00 грн.

Відповідач в акту перевірки зазначив про недотримання позивачем порядку прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості та якості, а також умов договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей, укладених із постачальниками ТОВ «Трансімпекс компані», ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Делайз систем», ТОВ «ЛОРДФІЛК» в частині приймання товару у відповідності до Інструкцій П-6, П-7. Також в акті перевірки зазначено, що в ході аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних Товариства із зазначеними контрагентами встановлені факти зміни товарної номенклатури, невідповідність товару входу-виходу.

Товариство не погодившись з висновками акту перевірки подало до Інспекції заперечення, які листом від 13.09.2016 №8198/10/05-33-14 залишені без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 13.09.2016 №0000221400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 744 991, 00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 495, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення, рішеннями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС від 27.07.2015 №18396/10/28-10-10-4-33 та Державної фіскальної служби України від 06.10.2015 №2104/6/99-99-10-01-04-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV, відповідно до статті 1 якого господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство (покупець) мало взаємовідносини з постачальниками, зокрема з ТОВ «Трансімпекс компані» за договором від 04.04.2016 №ЮР 144/16, ТОВ «Делайз Систем» за договором від 05.01.2016 №ЮР 57/16, ТОВ «Преміум Юкрейн» за договором від 20.04.2016 №ЮР 157/16, ТОВ «Лордфілк» за договором від 06.01.2016 №ЮР 59/16, предметом постачання яких були товарно-матеріальні цінності для використання у виробничому циклі позивача.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до суду відповідні специфікації, прибуткові ордери, податкові, видаткові і товарно-транспортні накладні, платіжні доручення за період травень-серпень 2016, звіти по банківським випискам за період січень-жовтень 2016 року, сертифікати якості, акти списання отриманих у березні-червні 2016 року товарно-матеріальних цінностей, відомості по рахунку 631 «Розрахунки з поставниками».

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Отримані на підставі зазначених договорів товарно-матеріальні цінності використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, зокрема у виробничому циклі, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Товариство є виробником продукції, має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується на виробництві і продажу вогнетривких керамічних виробів (шамотних), має повний технологічний цикл виробництва, починаючи з добутку сировини та завершуючи випуском готової продукції. До складу технологічного циклу входять каоліновий рудник, цех обертових печей для випалу кускового шамоту, два вогнетривких цеха з виробництва вогнетривких виробів, допоміжні цехи та служби. Для безпосереднього використання у виробничому процесі придбавалися у вказаних контрагентів позивача відповідні матеріали, які не належить до основних засобів, тому на неї не заводяться інвентарні картки з зазначенням заводських номерів та паспортів, і вона була використана позивачем для виробництва власного товару (сировина та запасні частини).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність певних документів щодо якості товару, його технічних характеристик тощо не може свідчити про нереальність господарських операцій та нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту.

Відсутність окремих сертифікатів відповідності, паспортів якості продукції, документації, яка містить технічні характеристики придбаної продукції, не може бути безумовним свідченням відсутності реального характеру господарських операцій.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає доводи скаржника про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та необхідних основних засобів, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами попередніх інстанцій та надано відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк С.С. Пасічник