Рішення

від 26.12.2022 по справі 208/7738/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/7738/21

№ провадження 2/208/111/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.,

за участі - секретаря судового засідання - Задьори В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сталь союз» «про стягнення безпідставно набутих коштів»,-

встановив:

1.Позовні вимоги.

У вересні 2021 року позивачем заявлено даний позов, за змістом позовних вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в розмірі 675 654 гривні 97 копійок, з яких 581 444 гривні 13 копійок - сума безпідставно набутих коштів, 67 156 гривень 78 копійок - сума інфляційних нарахувань та 27 054 гривні 06 копійок - сума нарахувань на три відсотки річних;

-вирішити питання про розділ судових витрат.

2.Позиція позивача.

У серпні 2019 року позивач в соціальній мережі «Instagram» натрапила на рекламне оголошення виробника меблевої продукції за посиланням https://www.instagram.cqm/3d_loft та звернулася за зазначеним в профілі 3d loft номером телефону НОМЕР_3 для консультації. Контактною особою був ОСОБА_2 (далі по також тексту - відповідач, виконавець), який представився працівником ТОВ «Фірма «Сталь союз» (ідентифікаційний код 40137766, зареєстроване за адресою: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2, оф. 504) (далі по тексту також - «товариство», «компанія»), що зі слів останнього здійснює діяльність пов`язану із виготовленням меблів за індивідуальним замовленням. На підтвердження своїх слів відповідач надав позивачеві каталоги з продукцією, рекламні буклети, брендовані зразки матеріалів тощо, а також, на правах, нібито, працівника товариства, запрошував позивача безпосередньо на виробничі цехи, що розташовані за адресам: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

Позивача зацікавила пропозиція компанії, від імені якої представлявся відповідач, щодо виготовлення меблів за індивідуальними розмірами. В результаті чого, відповідачем було запропоновано позивачу укласти договір з товариством на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/1 Івід 11.10.2019 (далі по тексту також - договір, правочин) та надано два примірники такого договору, підписаних, нібито, директором компанії - ОСОБА_3 .

На виконання вимог п. 2.3 Договору № КМ 30/11 від 11.10.2019 позивачем передано (сплачено) готівкою 70 % від вартості послуг, в розмірі 21 700 (двадцять одна тисяча сімсот) доларів США, що станом на 08.02.2020 становить 533 372.98 (п`ятсот тридцять три тисячі триста сімдесят дві гривні) 98 копійок, відповідно до розписки від 08.02.2020, складеною відповідачем.

Окрім цього, з тексту розписки вбачається, що 29.11.2019 відповідач також отримав від ОСОБА_1 передоплату в розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США, що станом на вказану дату еквівалентно 48 071,15 (сорок вісім тисяч сімдесят одна гривня) 15 копійок за виготовлення столів.

Таким чином, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти, загальний розмір яких складає 23 700 (двадцять три тисячі сімсот) доларів США, що еквівалентно 581 444,13 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста сорок чотири гривні) 13 копійок.

Згодом ОСОБА_2 почав рідше відповідати на дзвінки, а зобов`язання за т: говором не виконувались. У зв`язку з цим позивачем на адресу товариства було явлено претензію №11/11/2020-4 від 11.11.2020 з проханням врегулювати спір в досудовому порядку, шляхом повернення сплачених грошових коштів. Відповіддю № 26/4: 26.11.2020 у задоволенні претензії відмовлено на підставі того, що договір між 2 -Фірма «Сталь союз» та ОСОБА_1 не укладався та не підписувався директором - ОСОБА_3 . На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_3 надала попередню згоду на проведення почеркознавчої експертизи.

На запит позивача до ТОВ «Фірма «Сталь союз», було товариством надано відповідь згідно до якої:

1. Договір № 30/11 від 11.10.2019 з відповідними додатками до нього не підписувався директором ТОВ «Фірма «Сталь союз» - Мудрак Наталією Василівною.

2. Громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у трудових відносинах, оформлених на підставі КЗпП України, з ТОВ «Фірма «Сталь союз» на момент укладення Договору № 30/11 від 11.10.2019 не перебував; наказ щодо його прийняття па роботу товариством ніколи не видавався.

3. Як на момент підписання договору 30/11 від 11.10.2019, так і згодом жодні цивільно - правові угоди між ТОВ «Фірма «Сталь союз» та громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не укладались.

4. ТОВ «Фірма «Сталь союз» ніколи не уповноважувала громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 діяти від імені товариства та укладати Договір 30/11 від 11.10.2019. Підстави для вчинення будь-яких дій від імені товариства у ОСОБА_2 відсутні.

5. Схвалення Договору 30/11 від 11.10.2019 товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, передбаченому ст. 46 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не відбувалося, оскільки такий договір ніколи не укладався та не підписувався.

6. ТОВ «Фірма «Сталь союз» ніколи не уповноважувало громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виконувати умови Договору 30/11 від

11.10.2019 в частині виготовлення та поставки комплексу меблів за погодженими ОСОБА_1 ескізами.

7. Грошові кошти отримані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_1 на підставі Договору 30/11 від 11.10.2019 не передавались. Товариству нічого не відомо про проведення будь-яких розрахунків за Договором 30/11 від 11.10.2019.

22.04.2020 начальником СВКП Печерського ЧП в м. Києві прийнято заяву позивача про вчинення кримінального правопорушення та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12020100060001578. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 набула статусу потерпілого.

В рамках даного провадження органом досудового слідства почеркознавчу експертизу, предметом якої стали зразки підписів ОСОБА_3

19.08.2021 представник потерпілого - адвокат Будова Я.М. ознайомилась з матеріалами кримінального провадження за номером 12020100060001578 та отримано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

На момент звернення до Суду досудове розслідування триває.

Факт передачі готівкових грошових коштів в розмірі 21 700 (двадцять одна тисяча сімсот) доларів США, що еквівалентно 581 444,13 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста сорок чотири гривні) 13 копійок підтверджується розпискою від 08.02.2020. Сам відповідач даний факт не заперечує та додатково підтвердив отримання коштів від ОСОБА_1 під час допиту в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДС за № 12020100060001578, що відбувся 05.11.2020.

Зі змісту даної розписки вбачається, що кошти в розмірі 21 700 доларів СІНА передавалися відповідачу на підставі договору, а кошти в розмірі 2 000 доларів США за виготовлення столів.

В свою чергу, відповідач не є стороною договору, на підставі якого відбулася передача коштів, а відповідно до відповіді № 26/4 від 26.11.2020 товариство не уповноважувало останнього на виконання умов даного договору та/або на отримання коштів.

Кошти отримані 29.11.2019 мають також позадоговірний характер, оскільки жодних правочинів на виготовлення столів між сторонами спору ніколи не вчинялось.

А тому, згідно до приписів ст. 1212 ЦК України, позивачем заявлено позовні вимоги до ОСОБА_2 , які позивачем підтримуються у повному обсязі.

3.Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою.

У відповідності до ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними. Відзив відповідач на позов не подавав. Заяв та клопотань про проведення розгляду за його відсутності не подавав.

4.Позиція 3-ої особи.

Згідно до наданих пояснень, ТОВ «Фірма «Сталь союз» та ОСОБА_1 договір № 30/11 від 11.10.2019 з відповідними додатками до нього не укладався та не підписувався директором - ОСОБА_3 .

Відповідач у трудових відносинах з ТОВ «Фірма «Сталь союз» не перебував, жодних цивільно - правових угод між товариством та ОСОБА_2 не укладалося. Від імені товариства будь-які внутрішні накази, протоколи та/або інші розпорядчі документи щодо прийняття на роботу ОСОБА_2 та/або схвалення договору 30/11 від 11.10.2019 товариством ніколи не видавалися.

Товариство не уповноважувало відповідача діяти від його імені та виконувати умови договору 30/11 від 11.10.2019 в частині виготовлення та поставки комплексу меблів за погодженими ОСОБА_1 ескізами.

Підстави для вчинення будь-яких дій від імені товариства у ОСОБА_2 відсутні.

Відповідач не передавав товариству грошових коштів, в тому числі грошових коштів отриманих від ОСОБА_1 при виконанні договору № 30/11 від 11.10.2019. Більше того, жодних обставин, які б сприяли взаємовідносинам між товариством та відповідачам не існувало та не існує.

Дії ОСОБА_2 є недобросовісними. Останній свідомо скористався напрацьованою роками репутацією нашого товариства з метою заманювання клієнтів.

Враховуючи вище викладене, Товариством заявлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки правових підстав для передачі грошових коштів не існувало.

5.Заяви, клопотання, процесуальні питання.

07 вересня 2021 року позивачем подано позов до провадження суду.

07 грудня 2021 року судом отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

13 грудня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до провадження суду, і відкрито спрощене позовне провадження за даним позовом.

13 грудня 2021 року судом ухвалено про витребування доказів від ДПС України.

25 січня 2022 року від ТОВ «Фірма «Сталь союз» отримано пояснення по справі, із зазначенням про розгляд справи на підставі наявних доказів та без участі представника товариства.

29 червня 2022 року від ДПС України надійшло повідомлення про неможливість надання витребуваних доказів.

26 грудня 2022 року від представника позивача подана заява про проведення розгляду справи без участі позивача, підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

6.Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно до поданої копії договору (а.с. 27-29), вбачається що 11 жовтня 2019 року між ТОВ «Фірма «Сталь Союз», в особі директора Мудрак Н.В., як виконавця, і ОСОБА_1 , як замовника укладено договір на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/11 від 11.10.2019 року.

На виконання вимог п. 2.3 Договору № КМ 30/11 від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 передано (сплачено) готівкою 70 % від вартості послуг, в розмірі 21 700 (двадцять одна тисяча сімсот) доларів США, що підтверджено розпискою від 08.02.2020 року складеної від імені ОСОБА_2 (а.с. 32).

За змістом зазначеної розписки від 08.02.2020 року ОСОБА_2 підтверджено, що 29.11.2019 відповідач також отримав від ОСОБА_1 передоплату в розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США, за виготовлення столів.

Таким чином, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти, загальний розмір яких складає 23 700 (двадцять три тисячі сімсот) доларів США.

Факт отримання коштів від ОСОБА_1 підтверджено ОСОБА_2 , в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДС за № 12020100060001578, під час його допиту від 05.11.2020, де ОСОБА_1 є потерпілою, що підтверджено копією протоколу допиту (а.с. 61-64).

Також в межах зазначеного кримінального провадження, було досліджено сам договір на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/11 від 11.10.2019 року, в частині підпису на договорі від імені ТОВ «Фірма «Сталь союз» від імені якого, нібито, діяла ОСОБА_3 .

На підтвердження того, що директором компанії не укладався зазначений вище правочин в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020100060001578 від 22.04.2020 було ініційовано проведення почеркознавчої експертизи, предметом якої являється дослідження зразків підписів ОСОБА_3 .

За результатами проведення вказаної експертизи експертом зроблені наступні висновки, зокрема:

1. Підпис у графі «ИСПОЛНИТЕЛЬ» від імені ОСОБА_3 , на 3 аркуші, його лицевій сторінці, в документі «договор № КМ 30/11 от 11.10.2019г.», виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Згідно до відповіді ТОВ «Фірма «Сталь союз» від 26 листопада 2020 року за26/4 (а.с. 38), на претензію ОСОБА_1 , як замовника за договором № КМ 30/11 повідомлено про відмову у задоволенні претензії на суму 533372,98 гривень від ОСОБА_1 з посиланням на те, що зазначений договір товариством не укладався.

Також, згідно до позиції ТОВ «Фірма «Сталь союз», під час судового розгляду заявлено наступне:

1. Договір № 30/11 від 11.10.2019 з відповідними додатками до нього не підписувався директором ТОВ «Фірма «Сталь союз» - Мудрак Наталією Василівною.

2. Громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у трудових відносинах, оформлених на підставі КЗпП України, з ТОВ «Фірма «Сталь союз» на момент укладення Договору № 30/11 від 11.10.2019 не перебував; наказ щодо його прийняття па роботу товариством ніколи не видавався.

3. Як на момент підписання договору 30/11 від 11.10.2019, так і згодом жодні цивільно - правові угоди між ТОВ «Фірма «Сталь союз» та громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не укладались.

4. ТОВ «Фірма «Сталь союз» ніколи не уповноважувала громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 діяти від імені товариства та укладати Договір 30/11 від 11.10.2019. Підстави для вчинення будь-яких дій від імені товариства у ОСОБА_2 відсутні.

5. Схвалення Договору 30/11 від 11.10.2019 товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, передбаченому ст. 46 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не відбувалося, оскільки такий договір ніколи не укладався та не підписувався.

6. ТОВ «Фірма «Сталь союз» ніколи не уповноважувало громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виконувати умови Договору 30/11 від

11.10.2019 в частині виготовлення та поставки комплексу меблів за погодженими ОСОБА_1 ескізами.

7. Грошові кошти отримані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_1 на підставі Договору 30/11 від 11.10.2019 не передавались. Товариству нічого не відомо про проведення будь-яких розрахунків за Договором 30/11 від 11.10.2019.

7.Норми права застосовані судом.

Ст. 55 Конституції України, Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Ч.2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно до ст. 15 ЦК України:

1.кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ч. 1 ст. 202 ЦК України, Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що визначено частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно до ст. 1212 ЦК України перебачено, що:

1.Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ІДК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

8.Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Предметом спору є вимоги щодо повернення відповідачем майна належного позивачу, яким набув його без достатньої правової підстави, що підлягає врегулюванню із застосуванням ст. 1212 ЦК України.

Так, згідно з статтею 1212 ЦК України, зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави - це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-122 цс14).

Як встановлено в ході судового розгляду, та підтверджено сукупністю доказів зібраних в межах справи, 11 жовтня 2019 року між ТОВ «Фірма «Сталь Союз», в особі директора Мудрак Н.В., як виконавця, і ОСОБА_1 , як замовника укладено договір на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/11 від 11.10.2019 року.

Зазначений договір, як встановлено в ході судового розгляду, укладений без правової підстави, так як ОСОБА_2 не мав трудових правовідносин із ТОВ «Фірма «Сталь Союз», не мав права на здійснення будь-яких дій від імені товариства, що підтверджено відповіддю та поясненнями ТОВ «Фірма «Сталь Союз», і товариством ніколи не укладався договір на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/11 від 11.10.2019 року, що підтверджено висновком за результатами проведення почеркознавчої експертизи в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12020100060001578 від 22.04.2020, згідно до якої було встановлено, що підпис у графі «ИСПОЛНИТЕЛЬ» від імені ОСОБА_3 , на З аркуші, його лицевій сторінці, в документі «договор № КМ 30/11 от 11.10.2019г.», виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку що зазначений Договір на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/11 від 11.10.2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 були передані ОСОБА_2 на виконання вимог п. 2.3 Договору, грошові кошти готівкою, як 70 % від вартості послуг, в розмірі 21 700 (двадцять одна тисяча сімсот) доларів США, що підтверджено розпискою від 08.02.2020 року складеної від імені ОСОБА_2 , за змістом якої також підтверджено, що і 29.11.2019 відповідач також отримав від ОСОБА_1 передоплату в розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США, за виготовлення столів (а.с. 32), є нікчемним виходячи з наступного.

Так, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На підставі встановленого, з врахуванням приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України, Договір на виготовлення меблів по індивідуальному проекту № КМ 30/11 від 11.10.2019 року є нікчемним, і визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Проте підлягають застосуванню наслідків, до нікчемного правочину, пов`язане з його недійсністю.

Так, предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Постановою КГС ВС від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, визначено, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відтак, у силу положень статті 1212 ЦК України у відповідача, виникло зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих ним коштів.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

А тому, заявлена позивачем сума 581 444 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 13 копійок - як сума безпідставно набутих коштів, згідно до ст. 1212 ЦК України, є обґрунтованою на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, і підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 67 156 (шістдесят сім тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 78 копійок - сума інфляційних нарахувань, 27 054 (двадцять сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 06 копійок - сума нарахувань 3 % річних, виходячи з наступного.

Відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ІДК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Як встановлено в ході судового розгляду відповідачем ОСОБА_2 отримання грошових коштів від ОСОБА_1 , відбулося 08.02.2020 року, що підтверджено розпискою від 08.02.2020 року складеної від імені ОСОБА_2 (а.с. 32).

А тому саме з 08.02.2020 року у ОСОБА_2 виник обов`язок щодо повернення отриманих грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірі 21 700 (двадцять одна тисяча сімсот) доларів США, що еквівалентно 581444,13 гривням.

Позивачем наведений розрахунок суми інфляційних нарахувань, за період з 08.02.2020 року по 27.08.2021 року, від суми заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем, станом на 08.02.2020 року, з врахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період 111,55 %, що відповідно дорівнює 67 156 (шістдесят сім тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 78 копійок.

Також, при розрахунку нарахувань 3 % річних, позивачем також обрано період з 08.02.2020 року по 27.08.2021 року, що становить 567 днів, від суми заборгованості яка виникла у відповідача перед позивачем, станом на 08.02.2020 року, з врахуванням 3% річних, як відсоткової ставки, що відповідно дорівнює 27 054 (двадцять сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 06 копійок.

А тому, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про застосування приписів ст. 625 ЦК України, і заявлені позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

9.Судові витрати.

Розмір судових витрат, які позивач поніс, а саме розмір судового збору складає 6 756 грн. 55 коп. (шість тисяч сімсот п`ятдесят шість грн.) 55 коп., що підтверджено квитанцією (а.с. 14).

А тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сталь союз» «про стягнення безпідставно набутих коштів» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ,

грошові кошти в розмірі 675 654 (шістсот сімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) гривні 97 копійок, з яких: 581 444 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 13 копійок - сума безпідставно набутих коштів, 67 156 (шістдесят сім тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 78 копійок - сума інфляційних нарахувань, 27 054 (двадцять сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 06 копійок - сума нарахувань 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ,

витрати по сплаті судового збору в сумі 6 756 (шість тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 55 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сталь союз», код ЄДРПОУ 40137766, місцезнаходження: 03680, мсто Київ, вулиця Пшенична, будинок № 2, офіс № 504.

Повний текст судового рішення складений 30 грудня 2022 року.

Суддя Івченко Т. П.