Рішення

від 26.01.2023 по справі 274/3571/21

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/3571/21 Провадження № 2/0274/190/23 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2023 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області БольшаковаТ.Б.за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л.,

розглянувши в судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Бердичівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст заявлених вимог

Заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернувся до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням зміни предмету позову просить:

- визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Скраглівської сільської ради Бердичівського району від 20.05.2010 №303 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у безкоштовну приватну власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 площею 0,5694 га та ОСОБА_1 площею 1,0088 га;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №447242, виданий на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 №303 ОСОБА_1 , кадастровий номер 1820886001:01:004:0100, площею 0,7588 га;

- витребувати у ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ) частину земельної ділянки кадастровий номер 1820886001:01:004:0100 площею 0,2352 га та повернути її у власність держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №447250, виданий на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 №303, ОСОБА_2 , кадастровий номер 1820886001:01:002:0467, площею 0,2102 га;

- скасувати в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011022600147 на території Скраглівської сільської ради;

- витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:002:0467 площею 0,2102 га та повернути їх у власність держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир;

- судові витрати стягнути з відповідачів.

Позивач уточнені позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Житомирською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону проведено вивчення щодо дотримання вимог земельного законодавства в частині збереження земель оборони та встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Так, на підставі рішення Бердичівської районної ради народних депутатів від 27.12.1977, рішень Ради Міністрів СРСР № 4738 від 25.11.1950 та № 0121 від 07.02.1951, а також Державного акту серії Б № 022528 від 1978 року у постійне користування Бердичівській КЕЧ надано земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_2 загальною площею 1322,3 га. Земельна ділянка відноситься до земель оборони.

Згідно директив Міністра оборони України від 10.01.2005 № Д-322/1/01 та від 18.01.2008 № Д-322/1/01 при розформуванні Коростенської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини (району) правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира.

Житомирська обласна державна адміністрація 30.05.2016 своїм розпорядженням №150 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, розірвання договору оренди землі, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки Земельних ділянок та надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки» надала Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомира дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на військове містечко №33 Скраглівської сільської ради Бердичівського району площею 1322,3 га.

З метою виконання розпорядження ОДА 14.04.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомира та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір № 47/258 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Після виготовлення технічної документації, остання була передана до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

31.05.2018 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області отримав Рішення № РВ - 1800501162018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, серед іншого, перетин ділянки з ділянками 1820886001:01:004:0100 та 1820886001:01:002:0467.

Відповідно до листа Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 5-6-0.16-683/112-18 від 22.06.2018, згідно книги записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, станом на 31.12.2012:

- земельна ділянка з кадастровим номером 1820886001:01:004:0100 обліковується за ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 447242, виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 № 303, категорія - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка з кадастровим номером 1820886001:01:002:0467 обліковується за ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 447250, виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від № 303, категорія - для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 20.04.2011 належну їй земельну ділянку площею 0,7588 га з кадастровим номером 1820886001:01:004:0100 та земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 1820886001:01:004:1018 безоплатно передала у власність (подарувала) ОСОБА_3 .

Відповідно до листа Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №32-6-0.16-491/112-19 від 20.03.2019 площа перетину (співпадання) земельної ділянки 1820886001:01:004:0100 з земельною ділянкою КЕВ м. Житомир становить 0,0178 га, ділянки 1820886001:01:002:0467 - 0,0159 га.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку спірні земельні ділянки розташовані за адресою: с. Скраглівка, Бердичівський район, Житомирська область.

Крім того, згідно висновку експерта № 486/21, який надано ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект», земельні ділянки з кадастровими номерами 1820886000:06:000:0002, 1820886001:01:004:1059, 1820886001:01:004:0100, 1820886001:01:001:0172, 1820886000:06:000:0001, 1820886001:01:004:0189, 1820886001:01:002:0467, 1820886001:01:004:0071, 1820886000:02:000:0490 накладаються на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_2 , на якій дислокується військова частина НОМЕР_3 на підставі Державного акту серії Б № 022528 від 1978 року.

Площі накладання вказаних земельних ділянок на земельну ділянку військового містечка становлять:

- 1820886000:06:000:0002 - 0,2310 га (частково накладається);

- 1820886000:01:004:1059 - 0,1845 га (частково накладаються);

- 1820886001:01:004:0100-0,2352 га (частково накладаються);

- 1820886001:01:001:0172-0,2151 га (повністю накладається);

- 1820886000:06:000:0001 -0,3705 га (повністю накладається);

- 1820886001:01:004:0189 - 0,1810 га (частково накладаються);

- 1820886001:01:002:0467 - 0,2102 га (повністю накладається);

- 1820886001:01:004:0071 - 0,2539 га (повністю накладається);

- 1820886000:02:000:0490 - 0,6661 га (частково накладається).

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що рішенням Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 № 303 фактично припинено право постійного користування оборонному відомству земельними ділянками площами 0,2352 га та 0,2102 га відповідно, у зв`язку із чим останнє прийнято з перевищенням компетенції та з грубим порушенням вимог Земельного кодексу України, адже вказані землі є землями оборони, перебувають у користуванні Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України або Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомира рішення (заяви) про відмову від права користування земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 не приймались та не подавались.

Відтак, вказує, що Скраглівська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельними ділянками військового містечка № НОМЕР_2 , а тому її рішення від 20.05.2010 № 303 є незаконним, а земельні ділянки з кадастровими номерами 1820886001:01:004:0100 та 1820886001:01:002:0467 (частина) мають бути віднесені за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності - державна власність.

Зазначає, що передання Скрагівською сільською радою спірних земельних ділянок відбулось з порушенням норм ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст. ст. 20, 77, 120, 141, 142 Земельного кодекс України, ч. 3 ст. 24, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», то спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1820886001:01:004:0100 та 1820886001:01:002:0467 незаконно передано у власність ОСОБА_1 , яка у подальшому безоплатно передала її у власність (подарувала) ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , у зв`язку із чим, Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 447242 та ЯЛ № 447250, видані на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 № 303, підлягають визнанню недійсними та скасуванню, земельна ділянка 1820886001:01:002:0467 та частина земельної ділянки 1820886001:01:004:0100 площею 0,2352 мають бути повернуті законному власнику та користувачу, у власність держави в особі Міністерства оборони України КЕВ м. Житомир та в користування військової частини НОМЕР_3 .

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

06.08.2021 від представника ОСОБА_2 - адвоката Боголюба А.В. та представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука А.О. надійшли відзиви змісту аналогічного один одному. Зокрема, представники відповідачів просять відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність, адже порушення у минулому державними органами Скраглівської сільської ради чи Міністерством Оборони України процедури передачі земельної ділянки не має впливати на інтереси інших осіб, що буде порушенням принципу належного врядування. Окрім того, просили відмовити у задоволенні позову із підстав пропуску позивачем строку позовної давності.Додатково представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук А.О. звертав увагу, що остання не може бути відповідачем у справі, оскільки більше 10 років не є власником спірної частини земельної ділянки.

Ухвалою суду від 18.10.2021 клопотання заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону М. Шпірука задоволено, залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 (с.Скраглівка Бердичівського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 30.11.2021 прийнято до розгляду заяву (у новій редакції зі зміною предмету позову) заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону М. Шпірука про зміну предмету позову у справі за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира до Бердичівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки.

Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито проведення підготовчого засідання, справу призначено до судового розгляду.

Прокурор у судових засіданнях 08.11.2022 з перевою до 07.12.2022 підтримав уточнені вимоги позовної заяви з підстав, наведених у ній, просив їх задовольнити.

Представники Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира у судових засіданнях 08.11.2022, 07.12.2022 підтримали вимоги позовної заяви з підстав, наведених у ній прокурором, просили їх задовольнити.

Представником відповідача - Бердичівської міської ради подано до суду клопотання від 31.01.2022, у якому відповідачем визнано вимоги до Бердичівської міської ради.

У судовому засіданні 07.12.2022 відповідач ОСОБА_2 не заперечив проти задоволення позовних вимог, проте висловив заперечення з підстав стягнення з нього судового збору.

Представник ОСОБА_2 адвокат Ковальчук А.О. підтримав позицію останнього, додатково до заперечення в частині стягнення судового збору просив суд врахувати, що відповідач є пенсіонером, особою похилого віку.

Окрім того, адвокат Ковальчук А.О. як представник ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовних вимог до останньої з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

У судове засідання, призначене на 26.01.2023, учасники справи не з`явились.

У заяві від 26.01.2023 заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону М. Шпірук та прокурор Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону С. Кока просили судове засідання проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Також у клопотанні від 26.01.2023 представник КЕВ м. Житомирав Кур`янова М. просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, позов прокурора підтримує у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук А.О. просить розгляд справи проводити за відсутності відповідачів та їх представника. Додатково зазначив, що відповідач ОСОБА_2 у ході розгляду справи та під час дачі пояснень не заперечив проти задоволення позову в частині, що стосується безпосередньо нього. Відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вона на момент подачі позову не була власником земельної ділянки та відповідно, не може бути відповідачем у даній справі. Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою відбувається через добровільну відмову землекористувача від даної земельної ділянки. Згідно ч. 3,4 ст. 142 ЗК України відмова від користування земельною ділянкою відбувається через подання спеціальної заяви про відмову землекористувача до власника земельної ділянки.

Також, ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Крім того, у ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» встановлено, що земля закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному випадку, власниками земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є Держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами ст. 110 Конституції України саме Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надані повноваження з управління об`єктами державної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного державного акту на право власності на землю) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 Цивільного кодексу України визначено непорушність права власності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Стаття 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Надаючи оцінку наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави у справі, яка розглядається, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельної ділянки у державну власність, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Суд приходить висновку, що обґрунтованим згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постанові від 26.06.2019 в справі № 587/430/16-ц, є звернення прокурора з позовом до суду в цій справі, оскільки має місце порушення інтересів держави.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що згідно Державного Акту на право користування землею серії Б № 022528 від 1978 року за Бердичівським КЕЧ району закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 1322,3 га землі. Земля передана для державних потреб.

Відповідно до розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 30.05.2016 №150 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, розірвання договору оренди землі, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки», Квартирно - експлуатаційному відділу м. Житомира надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на військове містечко №33 Скраглівської сільської ради Бердичівського району площею 1322,3 га.

Згідно рішення виконавчого комітету Бердичівської районної ради народних депутатів Житомирської області №506 від 27.12.1977 «Про відновлення зовнішніх меж і розмірів ділянки № 33 землекористування Бердичівської квартирно - експлуатаційної частини району» було затверджено матеріали по відновленню зовнішніх меж і розмірів ділянки № НОМЕР_2 землекористування Бердичівської квартирно - експлуатаційної частини району площею 1322,28 га, приймаючи по суміжності з колгоспом «Комунар» с. Скраглівка межу, яка існувала до 1962 року.

14.04.2017 між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Житомира та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір №47/258 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Відповідно до Технічного завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальна площа земельної ділянки становить 1322,3 га.

Згідно Витягу з директиви Міністерства оборони України від 10.01.2005 №Д-322/1/01 та від 18.01.2008 №Д-322/1/01, при розформуванні Коростенської КЕЧ (району) до 10.01.2005 та Бердичівської КЕЧ (району) до 31.10.2008 правонаступником визначено КЕВ м. Житомира.

Після виготовлення технічної документації, земельна ділянка була передана до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

31.05.2018 Квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомира від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області отримав Рішення № РВ - 1800501162018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, серед іншого, перетин ділянки з ділянками 1820886001:01:004:0100 та 1820886001:01:002:0467.

Відповідно до листа Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №32-6-0.16-491/112-19 від 20.03.2019, площі перетину земельної ділянки 1820886001:01:004:0100 з земельною ділянкою КЕВ м. Житомир становить 0,0178 % та, ділянки 1820886001:01:002:0467 - 0,0159 %.

Згідно викопіювання з Публічної кадастрової карти, убачається перетин ділянок земель оборони та земельної ділянки площею 0,2102 га кадастровий номер 1820886001:01:002:0467, а також ділянок земель оборони та земельної ділянки площею 0,2352 га кадастровий номер 1820886001:01:004:0100.

Відповідно до висновку експерта № 486/21, який надано ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект», земельні ділянки з кадастровими номерами 1820886000:06:000:0002, 1820886001:01:004:1059, 1820886001:01:004:0100, 1820886001:01:001:0172, 1820886000:06:000:0001, 1820886001:01:004:0189, 1820886001:01:002:0467, 1820886001:01:004:0071, 1820886000:02:000:0490 накладаються на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_2 , на якій дислокується військова частина НОМЕР_3 на підставі Державного акту серії Б № 022528 від 1978 року. Площі накладання вказаних земельних ділянок на земельну ділянку військового містечка становлять: 1820886000:06:000:0002 - 0,2310 га (частково накладається); 1820886000:01:004:1059 - 0,1845 га (частково накладаються); 1820886001:01:004:0100-0,2352га (частковонакладаються); 1820886001:01:001:0172-0,2151 га (повністю накладається); 1820886000:06:000:0001 -0,3705 га (повністю накладається); 1820886001:01:004:0189 - 0,1810 га (частково накладаються); 1820886001:01:002:0467-0,2102га (повністюнакладається); 1820886001:01:004:0071 - 0,2539 га (повністю накладається); 1820886000:02:000:0490 - 0,6661 га (частково накладається).

Відповідно до копії рішення Скраглівської сільської ради Бердичівського району від 20.05.2010 № 303 "Про затвердження технічної документації щодо виготовлення документів на право власності на земельні ділянки" ОСОБА_2 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по фактичному користуванню загальною площею 0,5694 га та ОСОБА_1 - на земельну ділянку по фактичному користуванню загальною площею 1,0088 га.

Рішенням Бердичівської міської ради від 11.12.2020 №14 Скраглівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Бердичівської міської ради, яка є правонаступником прав і обов`язків сільської ради.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 20.04.2011 ОСОБА_1 безоплатно передала у власність (подарувала) ОСОБА_3 належну їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 447242, виданого Скраглівською сільською радою 09.11.2010, земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:0100 площею 0,7588 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів № 9812514 від 20.04.2011 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:004:0100 площею 0,7588 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_3 .

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 447250, виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від № 303, земельна ділянка з кадастровим номером 1820886001:01:002:0467 обліковується за ОСОБА_2 , категорія - для ведення особистого селянського господарства.

Оцінка та мотиви суду

Право користування спірною земельною ділянкою відповідно до Державного Акта серії Б № 022528 від 1978 року закріплено за Бердичівським КЕЧ району (правонаступником якого є позивач) та ця земельна ділянка є землею оборони. Отже, Скраглівська сільська ради Бердичівського району, правонаступником якої є Бердичівська міська рада, ухвалюючи рішення від 20.05.2010 №303 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у безкоштовну приватну власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 площею 0,5694 га та ОСОБА_1 площею 1,0088 га не була уповноважена розпоряджатися спірними земельними ділянками.

Скраглівською сільською радою при виділення спірної земельних ділянок ОСОБА_2 площею 0,5694 га та ОСОБА_1 площею 1,0088 га, не враховано правові норми ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, зокрема у зв`язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

З огляду на викладене та вимоги п. «в» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, земельні ділянки, кадастрові № 1820886001:01:004:0100 та №1820886001:01:002:0467 не могли бути передані до земель приватної чи комунальної власності в силу їх приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному випадку, власниками земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є Держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами ст. 110 Конституції України саме Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надані повноваження з управління об`єктами державної власності.

Аналогічної правової позиції щодо необхідності надання Кабінетом Міністрів України згоди на вилучення земель оборони дотримується і Вищий господарський суд України у справі № 916/3719/15 (постанова від 23.06.2016 року залишена в силі Верховним Судом України).

Отже, наявність згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою без рішення власника - Кабінету Міністрів України, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Передання Скраглівською сільською радою спірних земельних ділянок відбулось з порушенням норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч.1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», Відтак, рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 №303 порушує права держави, як власника вказаних земель в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир, як належного землекористувача.

Разом з тим, вирішуючи питання способу захисту порушених прав, застосованого позивачем, суд виходить із наступного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц у постанові від23.11.2021 вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогст. 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст.387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Отже, вимоги провизнання незаконним рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянкуне відповідають належному способу захисту.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі№ 183/1617/16). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

Визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну діялнку (яке видане на підставі відповідного оспорюваного рішення про передачу у вланість земельної ділянки) також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогст. 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст.387і388 ЦК України, є неефективними.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справізаступником керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України позовні вимоги про:визнання незаконним та скасування п.1 рішення Скраглівської сільської ради Бердичівського району від 20.05.2010 №303 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам" в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у безкоштовну приватну власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 площею 0,5694 га та ОСОБА_1 площею 1,0088 га; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №447242, виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 №303 ОСОБА_1 , кадастровий номер 1820886001:01:004:0100, площею 0,7588 га; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №447250, виданого на підставі рішення Скраглівської сільської ради від 20.05.2010 №303, ОСОБА_2 , кадастровий номер 1820886001:01:002:0467, площею 0,2102 га; скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011022600147 на території Скраглівської сільської ради не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі№ 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.ст.317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим уст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власникана витребуваннямайна віддобросовісного набувачана підставіч.1ст.388 ЦК Українипов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже,вирішуючи спірпро витребуваннямайна ізчужого незаконноговолодіння,суди повиннібули встановити,чи вибулоспірне майноз володіннявласників усилу обставин,передбачених ч.1ст.388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінніст. 388 ЦК Україниможливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.

Враховуючи, що частина спірної земельні ділянки кадастровий номер 1820886001:01:004:0100 та спірна земельна ділянка кадастровий номер 1820886001:01:002:0467 належать до земель оборони та вибули з права користування Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира без його згоди (волі), вимоги позивача про витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 , яка єостаннім набувачем, та ОСОБА_2 , відповідно, на користь держави, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир частини земельної ділянки кадастровий номер 1820886001:01:004:0100 та земельної ділянки кадастровий номер 1820886001:01:002:0467 підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідачів про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальний строк позовної давності складає 3 роки, перебіг якого розпочинається із дня коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суд вважає, що позивачем не було пропущено строку позовної даності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався, отримавши рішенням № РВ-1800501162018 від 31.05.2018 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким відмовило у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам (серед іншого, перетин з ділянкою № 1820886000:06:000:0002).

Тобто, про порушення свого права позивач дізнався після 31.05.2018.

Звернувшись із позовом 31.05.2021 позивач не пропустив трирічний строк позовної давності.

Аналізу іншим доводам сторін суд не наводить, як таким, що не впливають на висновки суду.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: сплачений позивачем судовий збір.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення, що визначають підстави повернення позивачу судового збору містяться у ч. 1 ст.142 ЦПК України, у якій зазначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 , яким визнано позов до початку розгляду справи по суті на користь позивача підлягає стягненню 50% від суми сплаченого судового збору, а інші 50% підлягають поверненню з державного бюджету, що становить 1135 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ковальчук А.О., просив не стягувати із неї судові витрати, мотивуючи тим, що остання здійснює догляд за хворою матір`ю, яка згідно висновку лікарсько-консультативної комісії № 86 потребує постійного стороннього догляду, окрім того чоловік також, після перенесеного у 2017 році інсульту, потребує постійного лікування, що підтверджено долученою у судовому засіданні медичною документацією, а також відсутність доходу у останньої підтверджується відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2022 по 3 квартал 2022.

З урахуванням наведеного, зважаючи на скрутний майновий стан відповідача, суд не компенсує позивачеві 2270 грн судового збору за вимогу про витребування земельної ділянки із володіння ОСОБА_3 і залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира до Бердичівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 частину земельної ділянки кадастровий номер 1820886001:01:004:0100 площею 0,2352 га та повернути її у власність держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир.

Витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1820886001:01:002:0467 площею 0,2102 га та повернути їх у власність держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014, р/р UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135,00 грн.

Повернути з Державного бюджету на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014, р/р UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) сплачений на підставі платіжного доручення №584 від 26.05.2021 судовий збір у розмірі 1135,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Житомирська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, адреса: вул. Д.Донцова, 20, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 38347014;

Позивач:Міністерство України, , адреса: пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022;

Позивач:Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, адреса:ул. Д.Донцова, 20, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 08492505;

Відповідач:Бердичівська міська рада, адреса: пл. Центральна, 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, ЄДРПОУ 13576960;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2023.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА