Постанова

від 25.01.2023 по справі 925/912/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. Справа№ 925/912/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.01.2023 у справі №925/912/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Уманьрембуд 2»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022, повний текст якого складений 10.05.2022

у справі № 925/912/21 (суддя Боровик С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишукане садівництво»

до Приватного підприємства «Уманьрембуд 2»

про стягнення 204 314,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за виконані за договором підряду № 17/10 від 01.06.2019, але неоплачені роботи в сумі 152 131,49 грн., пені в сумі 28 463,95 грн., 3 % річних в сумі 6 141,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 577,36 грн.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що позивачем не було дотримано вимог ст.ст. 162-164 ГПК України щодо засвідчення доданих до позовної заяви копій документів та надання доказів сплати судового збору, а також не враховано те, що ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що строк нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та те, що ст. 258 ЦК України встановлено що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність у один рік.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022, повний текст якого складений 10.05.2022, у справі № 925/912/21 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 152 131,49 грн. основного боргу, 17 577,36 грн. інфляційних втрат, 6 141,49 грн. 3 % річних, 28 463,95 грн. пені та 3 064,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджується, що відповідач фактично сплатив за виконані за спірним договором роботи грошові кошти в розмірі 587 446,32 грн., в той час як позивачем виконано робіт на суму 739 577,81 грн., а відтак, станом на 01 березня 2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 152 131,49 грн., з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 02.11.2022 Приватне підприємство «Уманьрембуд 2» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21 скасувати та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що в процесі розгляду справи по суті суд першої інстанції не виконав покладених на нього ст. 2 ГПК України завдань щодо справедливого і неупередженого вирішення спору, пов`язаного із здійсненням господарської діяльності, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені у визначеному законом порядку обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають ані обставинам справи, ані нормам чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що роботи, стягнення плати за які є предметом цього позову, позивачем не виконувались про що свідчить наступні обставини:

- за умовами спірного договору роботи мали бути виконані протягом 40 календарних днів з моменту перерахування авансу (21.06.2019), тобто до 05.08.2019, а строк дії вказаного договору - до 31.12.2019;

- відповідні роботи позивачем були виконані у серпні 2019 року про що сторонами було складено та підписано акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, відповідачем позивачу перераховано грошові кошти, а позивачем відповідачу частину таких коштів повернуто;

- вказані обставини свідчить про те, що фактичне виконання сторонами спірного договору відбулось у серпні 2019 року;

- відповідач заперечує проти підписання ним акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (примірна форма КБ-3) копії яких додані позивачем до позову та які фактично є єдиним доказом виконання позивачем робіт, стягнення плати за які є предметом цього позову.

У апеляційній скарзі апелянт звернувся до суду з клопотаннями про витребування оригіналів доказів та про призначення експертизи, у яких просить:

- витребувати у позивача оригінали акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року до договору № 17/10 від 01.06.2019 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2020 рік до договору № 17/10 від 01.06.2019 для їх огляду в судовому засіданні та вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи;

- призначити у справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: чи виконано підписи на акті приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року до договору № 17/10 від 01.06.2019 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2020 рік до договору № 17/10 від 01.06.2019 від імені ОСОБА_1 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Також у апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у справі в суді апеляційної інстанції становить 30 000,00 грн. та про те, що розрахунок витрат на правову допомогу буде надано апелянтом протягом пяти днів після ухвалення рішення апеляційним судом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022, справу №925/912/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне витребувати матеріали даної справи у суду першої інстанції та відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/912/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, на надходження матеріалів вищезазначеної справи.

14.11.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до якого доданий лист Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91/Ф-10319-15722 від 12.11.2022.

22.11.2022 до суду від позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

28.11.2022 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/912/21.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3761/22 від 30.11.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/912/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Водночас, з огляду на обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про:

- розгляд апеляційній скарги у цій справі справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи;

- необхідність витребування у позивача та відповідача доказів та пояснень по суті спору;

- відкладення розгляду клопотання відповідача про призначення у цій справі судової почеркознавчої експертизи до отримання витребуваних у сторін документів та пояснень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 задоволено клопотання Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21, зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21 до перегляду його в апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарни призначено на 25.01.2023 на 10:00 год.

Крім того, вказаною ухвалою:

- позивача зобов`язано в строк до 10.01.2023 надати суду: належним чином засвідчені копії всіх документів, які підтверджують виконання сторонами договору підряду № 17/10 від 01.06.2019 (акти приймання виконаних робіт, докази оплати робіт, докази повернення коштів тощо), а також листування сторін з приводу виконання вказаного договору; оригінали акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року до договору № 17/10 від 01.06.2019 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2020 рік до договору № 17/10 від 01.06.2019, або письмові пояснення в разі неможливості надати вказані докази повністю або в частині;

- позивачу запропоновано надати письмові міркування щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи;

- відповідача зобов`язано в строк до 10.01.2023 надати суду письмові пояснення щодо можливості: надання суду вільних зразків підпису ОСОБА_1 (не менше 15-20 підписів у оригіналах документів, максимально наближених за часом виконання до січня 2020 року); забезпечити явку ОСОБА_1 в судове засідання для відібрання експериментальних зразків підпису, або письмові пояснення в разі неможливості надати вказані докази повністю або в частині.

10.01.2023 до суду від позивача з супровідним листом від 09.01.2023 надійшли належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують виконання сторонами договору підряду № 17/10 від 01.06.2019 при дослідженні яких судом встановлено, що всі надані позивачем документи, крім тих, які зазначені в п.п. 2-4, 11-13 додатків (копія додатку № 1 до спірного договору, копії видаткових накладних № 10 від 14.06.2019 та № 533 від 12.06.2019 роздруківка з електронної пошти щодо направлення листа, копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2019 року та копія акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року) вже наявні у матеріалах справи.

Крім того у вказаному супровідному листі позивач зазначав про неможливість надання ним оригіналів акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року до договору № 17/10 від 01.06.2019 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2020 рік до договору № 17/10 від 01.06.2019 через те, що:

- вказані документи були ним отримані від відповідача з підписом директора відповідача ОСОБА_1 21.01.2020 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- директор позивача їх підписала та передала вказані акт та довідку через працівників позивача для підпису відповідачу у встановленому порядку;

- відповідачем примірники цих документів з підписами та печатками повернуті не були.

16.01.2023 до суду від позивача надійшли відзив на апеляційну скаргу та заперечення на клопотання про при значення експертизи, в яких з посиланням на те, що у суді першої інстанції відповідач не заперечував проти підписання ним спірних акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року до договору № 17/10 від 01.06.2019 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2020 рік до договору № 17/10 від 01.06.2019, а також не звертався до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та апеляційної скарги, а також залишити рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, 24.01.2023 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Щодо наданих учасниками судового процесу під час апеляційного перегляду додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

За обставин що склались, з огляду на принцип рівності сторін, щодо, зокрема, надання кожному розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною, те, що введення в Україні воєнного стану відбулось у період розгляду цієї справи в суді першої інстанції та те, що частину з документів учасниками судового процесу надано на виконання вимог апеляційного суду, колегія суддів вважає за доцільне прийняти до розгляду всі подані позивачем та відповідачем до суду апеляційної інстанції докази.

Станом на 25.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

01.06.2019 відповідач (підрядник) та позивач (субпідрядник) уклали договір підряду №17/10 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що, в порядку та на умовах, визначених цим договором, субпідрядник зобов`язався виконати роботи по озелененню площі Соборності в м. Умань на об`єкті: Роботи, заходи з озеленення площі Соборності в м. Умань, Черкаської області, а підрядник - прийняти роботи та своєчасно здійснити їх оплату. Роботи по даному договору будуть проведені відповідно до додатку №1 до даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, обсяг та вартість робіт за цим договором визначаються додатками до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що договірна ціна визначається згідно протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2) та (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору підрядник сплачує вартість робіт, матеріалів в безготівковому порядку шляхом переказу підрядником грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника, визначений у цьому договорі, в наступному порядку і строки:

- аванс у розмірі 618 144,00 грн. з ПДВ від вартості робіт та матеріалів, що вказані в Додатку №1 до даного Договору, що підлягає сплаті протягом 5 банківських днів після підписання даного Договору;

- остаточний розрахунок у розмірі 829 741,98 грн. з ПДВ по додатку №1 до даного Договору за виконані роботи проводяться протягом 5 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору приймання-передача робіт, зазначених у договорі, здійснюється протягом 3 робочих днів з дня закінчення всіх робіт і завершується підписанням сторонами акту виконаних робіт.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору відповідач перерахував позивачу 825 122,22 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № №29 від 21.06.2019, № 28 від 21.06.2019 та № 1088 від 16.08.2019.

У серпні 2019 року на виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 507 083,41 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2019 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року (примірна форма КБ-3).

Водночас згідно платіжного доручення №438 від 19.08.2019 копія якого наявна у матеріалах справи позивач повернув відповідачу 237 675,90 грн. частину невикористаного авансу.

Отже, сума переплати за Договором становить 80 362,92 грн. (825 122,22-507 083,41-237 675,90).

Вказані факти сторонами не заперечуються.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що ним на виконання умов Договору у січні 2020 року було виконані роботи на загальну суму 232 494,40 грн., а відтак, з урахуванням суми переплати, відповідач має сплатити позивачу 151 131,49 грн.

Водночас відповідач заперечив як проти виконання позивачем вказаних робіт, так і проти підписання ним акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (примірна форма КБ-3).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши, що надані позивачем копії акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (примірна форма КБ-3) належним чином підтверджують факт виконання позивачем робіт на визначну у них суму, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту Договору слідує, що приймання-передача виконаних робіт підтверджується підписанням сторонами акту виконаних робіт, проте відповідач заперечує проти підписання ним акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (примірна форма КБ-3).

При цьому оригіналів вказаних документів до матеріалів справи не долучено, а з огляду на те, що позивачем підтверджено відсутність у нього таких документів, а відповідач проти їх підписання заперечує, що також виключає наявність у нього таким документів, оригінали цих документів не можуть бути надані суду жодною з сторін.

Водночас, з огляду на відсутність оригіналів акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (примірна форма КБ-3), встановлення справжності підпису керівника відповідача на них за допомогою судової експертизи є неможливим, адже п. 3.5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.10.1998 за № 705/3145) заборонено проведення почеркознавчих досліджень за копіями, за фотознімками та іншими копіями об`єкта.

За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи колегією суддів відмовляється.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити проведення господарської операції, тобто у спірному випадку - виконання робіт з іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини виконання позивачем робіт, стягнення вартості яких є предметом цього позову.

Зі змісту акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2020 року (примірна форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (примірна форма КБ-3) слідує, що позивач стверджує про виконання ним робіт з садіння дерев, кущів, чагарників та улаштування покриття з білої крихти.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду апеляційної інстанції додані:

- копії видаткових накладних № 10 від 10.06.2019 та № 533 від 12.06.2019, згідно з якими позивачем було придбано товар - дерева (туї, ялівець, клен, спірея);

- скрін-шоту та роздруківки з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, які свідчать пересилання 28.12.2022 на вказану адресу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 отриманого 21.01.2020 з електронної адреси Кайлас-Умань kaylas-uman@ukr.net (позивач зазначає про те, що вказана адреса є адресою електронної пошти відповідача - примітка суду) листа назвою Акт Уманьребуд2.

Надані позивачем копії видаткових накладних № 10 від 10.06.2019 та № 533 від 12.06.2019, згідно з якими позивачем було придбано товар - дерева (туї, ялівець, клен, спірея), не можуть свідчити про виконання останнім спірних робіт з озеленення, так як вказані накладні не містять жодних посилань на те, з якою саме метою позивачем було придбано ці саджанці.

При чому слід зазначити і про те, що малоймовірним є те, що придбавши у червні 2019 року саджанці, роботи з їх висадки були проведені через пів року та те, що роботи з саджання дерев доцільно проводити у січні місяці.

Щодо наданих позивачем роздруківок електронного листування, колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи не підтверджується те, що електронна адреса Кайлас-Умань kaylas-uman@ukr.net (позивач зазначає про те, що вказана адреса є адресою електронної пошти відповідача - примітка суду) має будь-яке відношення до відповідача. При цьому колегія суддів зауважує на тому, що у відзиві на позов відповідач вказує іншу електронну адресу - umanrembud@gmail.com.

Інших доказів виконання робіт стягнення палати за які є предметом цього позову матеріали справи не містять.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що наданими позивачем доказами у їх сукупності не підтверджується укладення виконання позивачем на замовлення відповідача робіт на загальну суму 232 494,40 грн., стягнення плати за які є предметом цього позову.

Слід зазначити і про те, що в п. 10.1 Договору сторони погодили, що Договір діє до 31.12.2019, а за змістом п.п 10.3, 10.4, 11.6 Договору - що зміни та доповнення до Договору оформлюються шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов`язує здійснення прав і виконання обов`язків сторонами за цим договором.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів іншого, станом на січень 2020 року, тобто період у якій позивач, за його твердженням , виконав роботи, стягнення плати за які є предметом цього позову, Договір припинив свою дію, що унеможливлює виконання таких робіт на підставі Договору.

З огляду на обставини, які викладені вище, правові підстави для стягнення з відповідача основного боргу за виконані за договором підряду № 17/10 від 01.06.2019, але неоплачені роботи в сумі 152 131,49 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з прийняття нового яким у задоволенні цих вимог відмовляється.

Так як позовні вимоги про стягнення пені в сумі 28 463,95 грн., 3 % річних в сумі 6 141,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 577,36 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з прийняття нового яким у задоволенні цих вимог відмовляється.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести та заявив, що докази вказаних витрат будуть ним надані протягом п`яти днів після ухвалення постанови у даній справі, а відтак на даний час питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу апелянта на даний час є передчасним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/912/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишукане садівництво» (02160, м. Київ, вул. Ярослава Гашека, 13, кв. 16, ідентифікаційний код 38793768) на користь Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» (Черкаська область, м.Умань, вул. Крамаренка, 16 ідентифікаційний код 41041022) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4 597 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн. 07 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 925/912/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.01.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала