Постанова

від 24.01.2023 по справі 910/2171/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. Справа№ 910/2171/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання: Безрук Д.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Мечинський О.Б.

від відповідача: Титаренко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022

у справі № 910/2171/21 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про відшкодування 425 544,62 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про відшкодування 338 256 грн. збитків за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року у розмірі фактичних витрат на відновлення порушеного права, 27 373,23 грн 3% річних та 59 915,39 грн інфляційних втрат на підставі ст. ст. 11, 22, 610, 625 ЦК України та ст. ст. 134, 224, 225, 226 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що предметом позову є вимоги про відшкодування йому 338 256 грн. збитків, які завдані неправомірними діями відповідача, яким оскаржено заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 року у справі № 760/15679/15 і такими діями його було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність у приміщенні, оскільки вилучене за рішенням суду майно перейшло у власність відповідача, у зв`язку з чим. позивач у період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року орендував аналогічну нерухомість (меншої площі) на оренду якої витратив 338 256 грн. Також позивач вказує, що в 2018-2019 роках мав реальну можливість отримати дохід від здачі вилученої нерухомості в оренду через те. що в зазначений період відповідач безпідставно користувався майном позивача. Стверджує, що крім самого факту безпідставного позову, відповідач в 2018-2019 роках вчиняв додаткові недобросовісні та свідомі дії щодо залишення за собою вилученого майна, а саме: не здійснив жодних заходів із добровільного повернення майна; свідомо здійснював процесуальні дії спрямовані на тривале перебування у нього майна позивача, стягнутого за заочним рішенням суду..

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 e задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд врахував, що рішеннями судів у справі № 760/15679/15, зокрема в постанові Київського апеляційного суду та постанові Верховного Суду не встановлено вчинення банком дій щодо зловживання своїм правом звернення до суду або дій з наміром заподіяння шкоди іншій особі (позивачу) та вважає, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки в діях відповідача та наявності всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, отже, позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд дійшов до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушені відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги, а саме стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ТОВ «АК «Бізнес-Аудит» за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року плату за безпідставне користування чужим майном за ст.1214 ҐЦК України в сумі 374 910 грн. або збитки у розмірі фактичних витрат на відновлення порушеного права за ст. 22, ст. 1166 ЦК України в сумі 338 256 грн, інфляційні втрати в сумі 59 915 грн та 3% річних в сумі 27 373 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того апелянт вказує, що судом першої інстанції проігноровано повністю інший спосіб захисту, про який просив позивач, а саме відшкодування доходів від безпідставно набутого майна за cт. 1214 ЦК України.

Також апелянт зазначає, що суд помилково прийшов до висновку щодо необхідності наявності вини для кондиційних зобов`язань, посилаючись на постанову Верховного Суду №910/9665/17.

Скаржник також стверджує, що судом не надано належної оцінки протиправній поведінці відповідача щодо неповернення безпідставно набутого майна за приписами ст.ст. 1212, ст.1213 ЦК України.

Крім того, як зазначає апеллянт судом не досліджено фактичні обставини справи щодо скасування заочного рішення, яке було правовою підставою володіння відповідачем спірним майном.

Апелянт звертає увагу, що суд застосував правову позицію Верховного Суду з іншими обставинами справи (постанова від 13.05.2021 у справі №910/4682/20) та не застосував належні постанови Верховного Суду з подібними обставинами, а також не надав оцінки документальним доказам розміру недотриманого доходу та/або збитків та експертному висновку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 13.12.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що відповідач отримав у власність майно позивача на законних підставах, позивач не оскаржував відкриття виконавчого провадження, проведених торгів з реалізації арештованого майна та реєстрацію за відповідачем права власності на нерухоме майно.

Таким чином відповідач наголошує, що у разі не спростування презумпції правомірності набуття права власності на нерухомість банком, всі права, набуті банком, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Тому, ухвалене судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності набуття права власності на нерухомість банком, (юридичні факти, які були під час дії судового рішення, не втрачають своєї чинності та залишаються незмінними попри подальше скасування цього судового рішення), що підтверджується чіткою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15.06.2021р. у справі № 922/2416/17). Зазначеною постановою також встановлено, що подальші дії є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, учиненою на підставі цього рішення, що додатково підтверджує відсутність у відповідача протиправної поведінки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 справу №910/2171/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/2171/21 залишено без руху.

02.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору, що підтверджується квитанцією ІД 7294-2954-5411-4958 від 28.10.2022 у сумі 3 192,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/2171/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" та справу призначено до розгляду на 13.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/2171/21 на 24.01.2023.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.20223 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 року у справі № 760/15679/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» інфляційні втрати в сумі 2 121 496,12 грн., три проценти річних за. прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 128 420,81 грн., заборгованість по нарахованих відсотках за кредитним договором від 26.03.2008 № 063-2008-917 за період з 19.05.2011 по 12. 08.2015 в сумі 173 717,95 доларів США, що станом на 01.04.2016 по курсу НБУ складає 4 554 574,13 грн.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором від 26.03.2008 № 063-2008-917 в сумі 2 866 886,65 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит», шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена, експертом, суб`єктом оціночної діяльності. Заочне рішення набуло законної сили 02.08.2016.

30.09.2016р. державним, виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мірошник Катериною Анатоліївною було відкрито виконавче провадження № 52410702, за виконавчим листом № 760/15679/15-ц від 16.09.2016, а саме «врахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним AT «Універсал Банк» за кредитним договором в сумі 2 866 886,65 звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка належить ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом в ході виконавчого провадження.

Відповідно до постанови Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 20.09.2018 та акту про передачу майна у рахунок погашення боргу від 24.09.2018 у виконавчому провадженні № 52410702, встановлено:

- згідно з ст. 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотеко держателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися;

- 07.09.2018 представником за довіреністю ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 було подано заяву про бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 33507427, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дании О.Ф., зареєстрованого КП КМ БТІ, номер запису: 6797 в книзі д. 705-251, за початковою вартістю 1 991 660,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, у ході примусового виконання вказаного судового рішення, спірну квартиру було передано стягувачу - Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк".

25.09.2018 Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" здійснило державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 148261240 від 05.12.2018.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 рішення Солом`янського районного суд м. Києва від 01.04.2016 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2019 зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 04.12.2018 до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2021 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія" "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 866 886,65 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Звертаючись з позовною заявою позивач просив суд стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ТОВ «АК «Бізнес-Аудит» завдані збитки в сумі 338 256,00 грн за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року у розмірі фактичних витрат на відновлення порушеного права, інфляційні втрати в сумі 59 915,39 грн та 3% річних 27 373,23 грн., або застосувати інший спосіб захисту порушеного права як недоотриманий дохід, або як плату за користування чужим майном згідно висновку експерта про вартість збитків та/або угоди з оренди, що невідбулась.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 вказаного Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як зазначено вище заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 у справі № 760/15679/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено, зокрема в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором від 26.03.2008 № 063-2008-917 в сумі 2 866 886,65 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит», шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена, експертом, суб`єктом оціночної діяльності.

Постановою Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 20.09.2018 та актом про передачу майна у рахунок погашення боргу від 24.09.2018 у виконавчому провадженні № 52410702, у ході примусового виконання судового рішення, спірну квартиру було передано стягувачу - Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк".

25.09.2018 Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" здійснило державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 148261240 від 05.12.2018.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі № 760/15679/15 скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 866 886,65 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено за спливом позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що рішеннями судів у справі № 760/15679/15 в різних інстанціях не встановлено вчинення банком дій щодо зловживання своїм правом звернення до суду або дій з наміром заподіяння шкоди іншій особі (позивачу).

Проте, позивачем не надано суду інформації щодо оскарження виконавчого провадження № 52410702, оскарження проведення торгів з реалізації арештованого майна, оскарження набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 дійшла до висновку, що право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Зокрема, слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021р. у справі №922/2416/17 конкретизувала свої висновки щодо наслідків скасування судового рішення: скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків із моменту його ухвалення, але його скасування саме собою (тобто без установлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які вчинено на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

Отже, Велика Палата Верховного Суду чітко висловила свою позицію про те, що певні юридичні факти, які були під час дії судового рішення, не втрачають своєї законності та залишаються незмінними попри подальше скасування цього судового рішення.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності набуття права власності на нерухомість банком, всі права, набуті банком, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тому, ухвалене судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності набуття права власності на нерухомість банком.

Предметом позову по суті є стягнення з ПАТ «Універсал Банк» завдання збитків в сумі 338 256,00 грн за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року, інфляційні втрати в сумі 59 915,39 грн та 3% річних 27 373,23 грн., або застосувати інший спосіб захисту порушеного права як недоотриманий дохід, або як стягнення коштів за фактичне користування майном згідно висновку експерта про вартість збитків та/або угоди з оренди, що невідбулась.

Колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не приводить до зміни предмета позову та/або вибраного позивачем способу захисту. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

А суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Враховуючи викладене, колегія судів зазначає, що збитки за користування нежитловим приміщенням та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вимога про застосування судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який не суперечить закону, має бути викладена в позовній заяві, а саме має бути відображена (конкретно сформульована) у змісті позовних вимог. Визначення предмета та підстави позову є виключним вольовим правом позивача - носія порушеного, невизнаного, оспореного суб`єктивного права, суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, зокрема щодо визначення ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який суперечить закону. Суд за принципом jura novit curia («суд знає закони») самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що не приводить до зміни предмета позову та/або вибраного позивачем способу захисту. Помилкове посилання на норму матеріального права для обґрунтування предмета позову та/або вибраного позивачем способу захисту не буде визначальним під час вирішення спору судом. З огляду на викладене можна дійти висновків, що наведені підстави формування вимоги ефективного захисту приватного права та інтересу є обов`язковими, тому мають враховуватися сторонами цивільного (господарського) процесу та судом під час складання процесуальних документів.

За таких обставин, позивачем при зверненні до суду з вимогою про відшкодування збитків за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року, або стягнення плати за безпідставне користування чужим майном за ст.1214 ҐЦК України, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує вчинення незаконних дій, обставини порушення внаслідок вчинення дій, а також ефективність обраного способу захисту - спроможність останнього відновити порушені права та законні інтереси заявника.

Колегія суддів звертає увагу, що судом не встановлено вчинення відповідачем дій щодо зловживання своїм правом звернення до суду або дій з наміром заподіяння шкоди іншій особі/ позивачу. Юридичні факти, якими керувався відповідач, були під час дії судового рішення, а отже є такими, що не втрачають своєї законності та залишаються незмінними.

Право на звернення до суду, в тому рахунку на перегляд справи та оскарження судового рішення, в установленому законом порядку гарантовано статтею 55 Конституції України, ст.ст 4, 17 ГПК України та може бути реалізоване, коли особа вважає, що її права порушені. Особа, зазвичай не є такою, що діє неправомірно і тоді, коли суд відмовляє їй в задоволенні позову (скарги) чи закриває провадження у справі, відкрите за її заявою (скаргою). Негативні наслідки для такої особи у цих випадках охоплюються покладенням на неї судових витрат відповідно до вимог ст. 129 ГПК України (постанова Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/4682/20).

Таким чином, колегія судів підсумовує, що, оскільки ухвалене судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності набуття права власності на нерухомість банком, юридичні факти, які були під час дії судового рішення, не втрачають своєї чинності та залишаються незмінними попри подальше скасування цього судового рішення, тому подальші дії є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, учиненою на підставі цього рішення, що підтверджує відсутність у відповідача протиправної поведінки.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено обставин порушення відповідачем прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит", тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків), оскільки вони не мають всіх елементів складу цивільного правопорушення, а також немає підстав для застосування до спірних відносин приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки відповідач правомірно набув права власності на спірну нерухомість, тому позивач обрав не ефективний спосіб захисту, на його думку порушеного, невизнаного або оспореного приватного права у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не доведено суду належними доказами наяності протиправної поведінки в діях відповідача та наявності всіх елементів складу цивільного (господарського правопорушення). Разом з тим, суд не мотивув у рішення про інший спосіб захисту, передбачений приписами ст.ст. 1212-14 ЦК України, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення господарського суду, виклавши її в редакції даної постанови з урахуванням вищевикладених висновків.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знійшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням та без врахування релевантної практики Верховного Суду та спростовуються викладеним вище.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі №910/2171/22 підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини щодо висновків способу захисту права в редакції даної постанови.

Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/2171/21 задоволенню не підлягає. Резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення в частині щодо висновків способу захисту права підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/2171/21, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 у справі № 910/2171/21 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3.Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит".

5. Матеріали справи №910/2171/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.02.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко