Постанова

від 24.01.2023 по справі 904/7603/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/7603/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі

судді - доповідача: Орєшкіної Е.В.,

суддів Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник Ю.М., посвідчення №477 від 23.02.2021, представник; Росітюк Н.М., посвідчення №478 від 23.02.2021, представник;

від відповідача: Піддубна Г.В., ордер АЕ1175563 від 24.01.2023, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 (суддя Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 16.09.2022) у справі №904/7603/21

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чарівниця", м. Дніпро

про повернення земельної ділянки, припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чарівниця", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.11.2021, просила:

- повернути земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна, 37 Д, м. Дніпро, загальною площею 0,0347 га, кадастровий номер 1210100000:03:344:0034, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 162825612101) власникові - Дніпровській міській раді, звільнивши її від самочинних будівель і споруд, шляхом знесення будівлі для мангалу літ. А-1, навісу літ Б-1, альтанки літ. В-1, вартової № літ. Г-1, навісу літ. г, вартової літ. Д-1, воріт № 1, причалу з літнім майданчиком № 2, сходів № 3, сходів № 4, сходів № 5, огорожі № 6 за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в місті Дніпрі;

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: мангал літ. А-1, навіс літ. Б-1, альтанка літ. В-1, вартова № літ. Г-1, навіс літ. г, вартова літ. Д-1, ворота № 1, причал з літнім майданчиком № 2, сходи № 3, сходи № 4, сходи № 5, огорожа № 6, розташовані за адресою : м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18705476 в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначене майно є самочинно збудованим і право власності на нього зареєстровано без відповідної дозвільної документації; земельна ділянка, на якій розташоване майно, віднесена до земель комунальної власності та не надавалась під будівництво; використання земельної ділянки без оформлених належним чином документів свідчить про її самовільне зайняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що правомірність виникнення права власності Приватного підприємства «Чарівниця» на спірний об`єкт підтверджена державою та визнана відповідними судовими рішеннями, на підставі яких проведено державну реєстрацію речового права; відповідач набув право власності на спірний об`єкт на підставах, що не заборонені законом (нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 13.02.2008 та державної реєстрації нерухомого майна); користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:344:0034 як ПП «Чарівниця», так і відповідачем було та є правомірним на підставі відповідних рішень Дніпровської міської ради.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-ПП «Чарівниця» збудувало майно без відведення земельної ділянки для будівництва, отримання дозволу відповідного виконавчого органу місцевої ради на будівництво, вихідних даних на проектування будівництва, розробленої і затвердженої проектної документації на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт;

-прийняття об`єкту до експлуатації не відбулось, акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта не видавався;

-рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване майно не звільніє особу від обов`язку ввести об`єкт в експлуатацію;

-реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідно до ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного;

-ПП «Чарівниця» не набуло право власності на спірний об`єкт, тому у нього були відсутні правові підстави для розпорядження майном;

-спірні об`єкти знаходяться на землях водного фонду в прибережно захисній смузі, на якій відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, інженерно технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;

-судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань позивача про долучення до матеріалів справи доказів та залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача;

-судом не встановлено, що у відповідача відсутні документи, які посвідчують право на земельну ділянку (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, свідоцтво про право власності, договір оренди землі, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України);

-судом не взяті до уваги наукові висновки у спірних правовідносинах та правові позиції, які надані позивачем до матеріалів справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/7603/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду справи №904/7603/21.

17.10.2022 справа №904/7603/21 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 06.12.2022.

25.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чарівниця" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2006 та від 10.04.2007 у справі №5/103 про визнання за ПП «Чарівниця» права власності без додаткового вводу в експлуатацію нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Дніпро, Січеславська Набережна, 37 Д, які більш ніж 15 років набрали законної сили;

-з 04.11.2013 відповідач є законним користувачем земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд, яка знаходиться за адресою вул. Набережна В.І. Леніна, 37 Д та регулярно сплачує орендну плату;

-самовільного заняття земельної ділянки, як це намагається довести позивач, не було;

-звернення з даним позовом про повернення земельної ділянки є прямим перешкоджанням відповідачу у користуванні орендованою земельною ділянкою;

-посилання в апеляційній скарзі на науково консультативні висновки є неналежним з огляду на те, що вони зроблені в інших справах, за інших правовідносинах та невідомими особами.

05.12.2022 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно технічної експертизи, проведення якої він пропонує доручити експертам Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинити.

На вирішення експертів поставлені наступні питання:

1)Які будівлі та споруди знаходяться за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в м. Дніпрі?

2)Чи є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в м. Дніпрі самочинно збудованим?

3)Чи є будівля, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д, гідротехнічною спорудою - причалом? Якщо будівля не є причалом, то яке її функціональне призначення? Чим є така споруда?

4)Чи можливе використання гідротехнічної споруди не за цільовим призначенням, а саме використання причалу для розміщення на ньому будівель та споруд під кафе, ресторан, інший заклад громадського харчування?

5)Чи знаходиться причал, загальною площею: 500, 8 кв. м. на земельній ділянці, що розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в м. Дніпрі?

6)Чи є споруда, розташована на гідротехнічній споруді за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в м. Дніпрі, капітальною будівлею, а якщо ні, чи вона є?

7)Чи дотримано правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд при введенні в експлуатацію гідротехнічної споруди за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в м. Дніпрі?

Клопотання про призначення експертизи обґрунтовано тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме відповідності причалу з літнім майданчиком вимогам Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, що затверджені наказом Міністерства транспорту України №251 від 29.03.2004 (зі змінами), Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, що затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №257 від 27.05.2005 (зі змінами), необхідні спеціальні знання, без яких встановити обставини справи неможливо.

В судовому засіданні 06.12.2022 по справі оголошено перерву до 24.01.2023.

12.12.2022 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти клопотання про призначення судової будівельно технічної експертизи, в яких він зазначив наступне:

- позивач вже подавав клопотання про призначення експертизи аналогічного змісту під час розгляду справи в суді першої інстанції, яке ухвалою суду від 22.06.2022 залишено без задоволення;

- в позовній заяві відсутні вимоги, що стосується гідротехнічної споруди причалу, позивачем не обґрунтовано необхідності призначення заявленої ним судової експертизи з урахуванням предмету позову про повернення земельної ділянки;

- орендована відповідачем земельна ділянка має вільний доступ та представниками позивача вже проведено її огляд на предмет знаходження будівель і споруд, перелік яких також зазначений у договорі оренди землі від 04.11.2013, тому вирішення питання, які будівлі і споруди знаходяться за адресою вул. Січеславська Набережна, 37 Д в м. Дніпрі, не потребує спеціальних знань;

- самочинність збудованих будівель і споруд підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2006 та 10.04.2007 у справі №5/103 і не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні 24.01.2023 представники Дніпровської міської ради підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чарівниця" в судовому засіданні 24.01.2023 проти задоволення апеляційної заперечив, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, предмет та підстави позову у справі №904/7603/21, відсутність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмету доказування у справі, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2008 між Приватним підприємством «Чарівниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково -виробнича фірма «Чарівниця» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Набережна В.І. Леніна, 37 Д, і має наступні характеристики: будівля для мангалу літ. А-1, навіслітБ-1, альтанка літ. В-1, вартова № літ. Г-1, навіс літ. г, вартова літ. Д-1, ворота № 1, причал з літнім майданчиком № 2, сходи № 3, сходи № 4, сходи № 5, огорожа № 6, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Єдаменко О.А. і зареєстрований у реєстрі за № 362.

Державна реєстрація права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково -виробнича фірма «Чарівниця» здійснена відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, що виданий 06.05.2008 за № 18721427, реєстраційний номер 18705476.

Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу від 13.02.2008 приміщення належить продавцю (ПП «Чарівниця») на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2006, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007, зареєстрованого 28.04.2007 Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації, номер витягу 14415363, реєстраційний номер 943415.

Так, рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2006 у справі №5/103 та додатковим рішенням від 10.04.2007 у справі №5/103, які на час розгляду даної справи набрали законної сили, за Приватним підприємством "Чарівниця" визнано право власності без додаткового вводу до експлуатації та складання акту на нерухоме майно : літ. А-1 - будівля для мангалу, загальною площею 16, 8 кв.м.; літ. Б-1 - навіс, загальною площею 15,6 кв. м.; літ. В-1 - альтанка, загальною площею 20,2 кв.м.; літ. Г-1 - вартова, загальною площею 2,1 кв. м.; літ. г - навіс (дерев`яний); літ. Д-1 -вартова, загальною площею 2,1 кв.м.; № 1 - Ворота, загальною площею 7,3 кв.м.; № 2 - причал з літним майданчиком, загальною площею 500,8 кв.м.; № 3 - сходи, загальною площею 43,5 кв.м.; № 4 - сходи, загальною площею 0,8 кв.м. № 5 - сходи, загальною площею 0,8 кв.м.; № 6 - огорожа, загальною площею 92,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Набережна В.І. Леніна, 37 Д.

В обґрунтування заявлених у справі №904/7603/21 позовних вимог позивач посилається на те, що визначене нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 37 Д, є самочинним будівництвом і право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано без відповідної дозвільної документації. Також вказуж, що земельна ділянка, на якій розташовано зазначене самочинно побудоване нерухоме майно, належить територіальній громаді м. Дніпро та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. ст. 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні; вона не надавалась під будівництво відповідачу, а тому використання земельної ділянки без належно оформлених документів свідчить про її самовільне зайняття.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для повернення земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна, 37 Д, м. Дніпро, загальною площею 0,0347 га, кадастровий номер 1210100000:03:344:0034, припинення права власності та скасування державної реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.

За положеннями частини першої ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта ст. 376 Цивільного кодексу України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( частина п`ята ст. 376 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень ст. 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

Як було встановлено, право власності на спірне майно набуто ПП «Чарівниця» на підставі чинних судових рішень про визнання такого права.

Отже, правомірність виникнення права власності ПП «Чарівниця» на здійснене ним самочинне будівництво була підтверджена державою та визнана відповідними судовими рішеннями і саме на підставі таких судових рішень було проведено державну реєстрацію речового права.

Крім того, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2006 у справі №5/103 та підтверджується матеріалами справи №904/7603/21, рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №1272 від 05.06.2001 ПП «Чарівниця» була виділена земельна ділянка по вул. Набережній В.І. Леніна площею 0,0950 га в довгострокову оренду на 5 років для проектування та улаштування літнього майданчику кафе, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). На підставі цього рішення 04.09.2001 між ПП «Чарівниця» та виконкомом Дніпропетровської міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0950 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна для проектування та улаштування літнього майданчика кафе, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 69048073 згідно з планом земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2006 у справі №5/103 встановлено, що на зазначеній земельній ділянці в період з 2003 2004 роки ПП «Чарівниця» за рахунок власних коштів відповідно до узгодженого проекту збудовані нерухомі об`єкти, яким розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради від 14.11.2005 присвоєні адреси.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, право ПП «Чарівниця» на самочинне будівництво легітимізовано у спосіб, визначений ст. 376 Цивільного кодексу України, шляхом визнання права власності особи за рішенням суду і у даному випадку має місце завершений юридичний склад набуття ПП «Чарівниця» права власності ( виникнення права на підставі судового рішення та здійснення у зв`язку з цим державної реєстрації такого права ).

Доводи позивача, що спірна земельна ділянка ПП «Чарівниця» під забудову не надавалась, спростовані викладеним.

В подальшому ПП «Чарівниця» відчужило майно за адресою м. Дніпропетровськ вул. Набережна В.І. Леніна, 37 Д відповідачу на підставі договору купівлі продажу від 13.02.2008.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач набув право власності на нерухоме майно на підставах, що не заборонені законом, зокрема, на підставі нотаріально посвідченого правочину та державної реєстрації нерухомого майна, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо припинення права власності та скасування державної реєстрації прав власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Частиною 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» і застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» ( рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04 ), «Кривенький проти України» ( рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, п.70) суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Як зазначає відповідач, після державної реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Чарівниця» на придбані нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу від 13.02.2008 він, як новий власник будівель і споруд по вул. Січеславська Набережна (Набережна В.І. Леніна), 37 Д, звернувся із клопотанням до міського голови Куліченка І.І. про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Протягом 2008-2013 ліцензоване ТОВ «Геоматика» на підставі договору № 0052/08/02 від 02.10.2008, укладеного з відповідачем, розроблювало проектну документацію щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Набережна В.І. Леніна, 37 Д, яка погоджувалася з відповідними контролюючими органами.

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 № 72/37 затверджено проект землеустрою, розробленого ТОВ «Геоматика» щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережна В.І. Леніна, 37-Д площею 0,0347 (кадастровий номер 1210100000:03:344:0034); зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0347 (кадастровий номер 1210100000:03:344:0034) за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради; затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та передано земельну ділянку по вул. Набережна В.І. Леніна, 37 Д площею 0,0347 (кадастровий номер 1210100000:03:344:0034) в оренду строком на п`ять років відповідачу, по фактичному розміщенню будівель та споруд за рахунок земель, раніше не наданих у власність або користування.

На підставі вказаного рішення 04.11.2013 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Науково виробнича фірма «Чарівниця» (орендар) укладено договір оренди землі, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., зареєстровано в реєстрі за № 1756.

Відповідно до п. 1, 2 вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0347 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:344:0034.

Пунктом 3 договору визначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: на земельній ділянці розташовано дерев`яні: вартові, навіс, частини будівлі та альтанки; металево-дерев`яний навіс з цеглиною пічкою; частини тентової палатки, сходи, металева шафа, вхід до камери комунікаційного тунелю; земельна ділянка змощена тротуарною плиткою, а також інші об`єкти інфраструктури, на земельній ділянці існує інформаційний стенд; доступ до земельної ділянки вільний.

Договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (п. 8 договору).

Рішенням Дніпровської міської ради від 21.11.2018 № 219/37 вирішено, зокрема, поновити договір оренди землі від 04.11.2013 (державна реєстрація від 04.11.2013 № 3225196), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1756, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Науково виробнича фірма «Чарівниця», на підставі рішення міської ради від 24.07.2013 № 72/37, на п`ятнадцять років, починаючи з 05.11.2018 по фактичному розміщенню будівель та споруд.

21.02.2019 на підставі вказаного рішення між Дніпровською міською радою та ТОВ «Науково виробнича фірма «Чарівниця» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до п. 1 якої сторони вирішили поновити договір оренди землі від 04.11.2013 на підставі рішення міської ради від 24.07.2013 № 72/37 на п`ятнадцять років, починаючи з 05.11.2018 (тобто до 05.11.2033 року), по фактичному розміщенню будівель та споруд.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 122 цього кодексу визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку на рівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Таким чином, саме за рішенням Дніпровської міської ради спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача з 04.11.2013 року, а до цього з 2001 року перебувала в оренді у ПП «Чарівниця», тобто на підставах, передбачених діючим законодавством.

Матеріали справи містять докази про регулярне внесення відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлена правомірність користування спірною земельною ділянкою як відповідачем, так і ПП «Чарівниця», у зв`язку з чим обґрунтовано залишені без задоволення вимоги позивача про її повернення власнику як самовільнозайнятої.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним.

В апеляційній скарзі позивач додатково посилається на те, що Приватне підприємство «Чарівниця» здійснило самовільне будівництво на землях водного фонду в прибережено захисній смузі, тобто на земельній ділянці з режимом обмеженої господарської діяльності.

Колегія суддів з огляду на приписи ч.5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не приймає їх до розгляду, оскільки зазначені обставини не були наведені позивачем в якості підстав позову і Господарським судом Дніпропетровської області не розглядалися, а зміна підстав позову на стадії апеляційного розгляду справи не допускається.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотань про долучення до матеріалів справи доказів та залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів та Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області).

Як вбачається з матеріалів справи №904/7603/21, 02.11.2021 позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області було подане клопотання про долучення до матеріалів справи акту від 01.11.2021 №11/21/139 робочої групи з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території м. Дніпра департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» та Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 клопотання про долучення доказів залишено без розгляду з огляду на те, що воно подано з пропуском визначеного ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку та позивач не обґрунтував неможливості його подання у встановлений строк; у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відмовлено з огляду на те, що позивач в порушення ст. 50 Господарського процесуального кодексу України не зазначив, на які права та обов`язки цих осіб може вплинути рішення суду у цій справі.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні зазначених клопотань, в цій частині доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 - 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі №904/7603/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Дніпровську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 01.02.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Кощеєв