Рішення

від 01.02.2023 по справі 910/6846/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/6846/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"

про стягнення 52 122,47 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" (відповідач) про стягнення 52 122,47 грн., у тому числі 37 562,70 грн. основного боргу, 12 525,94 грн. інфляційних втрат, 2 033,83 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 80 від 01.02.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги з охорони майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

12.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на розірвання Договору № 80 від 01.02.2019 з 10.09.2020, а тому, за твердженням відповідача, позивачем не надавалися послуги з охорони майна у вересні 2020 року. Крім того, відповідач зазначає, що підписний сторонами Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000164 не містить дати складання та підписаний невідомою особою, що свідчить про неприйняття останнім наданих послуг.

Водночас, у поданому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частинами 1, 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

При відкритті провадження у справі судом було враховано вищевказані положення процесуального закону та оскільки ціна позову у справі № 910/6846/22 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

26.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." надало заперечення на доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл".

12.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які відтворюють зміст раніше поданого відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.П.А.Р.Т.А.» (далі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» (далі - замовник/відповідач) укладено Договір № 80 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручив, а виконавець за плату прийняв на себе зобов`язання з охорони майна, що належить замовнику (далі - Об`єкт), та знаходиться за адресою: м. Перещепине, вул. Вербна, 11Б (п. 2.1. Договору).

В відповідності до п. 2.2. Договору охорона об`єкту здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (додаток №1 до цього договору).

Згідно з п. 3.1. Договору в редакції, викладеній додатковою угодою від 29.05.2020, ціна послуг з охорони об`єкту Виконавцем, визначених цим Договором, становить 112 688 грн. 10 коп. в місяць, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2. цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на оплату (п. 3.4. Договору).

10.09.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору № 80 від 01.02.2019, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2020 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги охорони на суму 37 562,70 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000164, який підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем зареєстровано податкову накладну № 8 від 10.09.2020 на суму 37 562,70 грн. з описом виду послуг: послуги охорони за вересень 2020 року, яка затверджена Товариством з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл".

Позивач зазначає, що відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" виникла заборгованість у розмірі 37 562,70 грн.

14.07.2022 позивач надіслав адресу відповідача претензію № 13/07/2 від 13.07.2022 на суму 37 562,70 грн.

Матеріали справи не місять відповіді відповідача на вказану претензію.

Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з охорони майна за вересень 2020 року в розмірі 37 562,70 грн. основного боргу, 12 525,94 грн. інфляційних втрат, 2 033,83 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 01.02.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір

№ 80, відповідно до якого позивачем надавались відповідачу послуги з охорони майна, які відповідачем приймались та оплачувались згідно з умовами цього договору та додаткових угод до нього.

Так, згідно п. 3.1. Договору в редакції, викладеній додатковою угодою від 29.05.2020, ціна послуг з охорони об`єкту виконавцем, визначених цим Договором, становить 112 688 грн. 10 коп. в місяць, у тому числі ПДВ.

Судом також встановлено, що 10.09.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору № 80 від 01.02.2019, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.09.2020 по 10.09.2020 були надані відповідачу послуги з охорони на суму 37 562,70 грн., які прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл", що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000164 на суму 37 562,70 грн. та зареєстрованою податковою накладною № 8 на цю ж суму.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000164 на суму 37 562,70 грн. неуповноваженою на це особою та без зазначення дати, з огляду на наступне.

Дослідивши надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 31.01.2020 за січень 2020 року, № ОУ-0000025 від 29.02.2020 за лютий 2020 року, № ОУ-0000043 від 31.03.2020 за березень 2020 року, № ОУ-0000064 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, № ОУ-000086 від 31.05.2020 за травень 2020 року, № ОУ-000103 від 30.06.2020 за червень 2020 року, № ОУ-0000123 від 31.07.2020 за липень 2020 року, № ОУ-0000143 від 31.08.2020 за серпень 2020 року, суд встановив, що ці акти підписані тією самою особою, що і акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000164 за вересень 2020 року.

Крім того, цей акт містить відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" в графі «від замовника», а також вбачається на місці підпису «від замовника» дата його підписання - 10.09.2020.

Більше того, як зазначено судом вище, відповідачем затверджено податкову накладну № 8 на суму 37 562,70 грн., що також свідчить про прийняття наданих послуг у вересні 2020 року на цю суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, оплата за надані виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2. цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на оплату (п. 3.4. договору).

Як зазначено судом вище, відповідач за надані послуги з охорони за період з 01.09.2020 по 10.09.2020 з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" утворилась заборгованість в сумі 37 562,70 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг за Договором № 80 від 01.02.2019, наявність заборгованості в розмірі 37 562,70 грн. не спростовано, в зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 562,70 грн. суму основного боргу.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 12 525,94 грн. інфляційних втрат та 2 033,83 грн. 3 % річних.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 12 525,94 грн. інфляційних втрат та 2 033,83 грн.

3 % річних за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 37 562,70 грн. основного боргу, 12 525,94 грн. інфляційних втрат, 2 033,83 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про стягнення 52 122,47 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" (01054, місто Київ, провулок Георгіївський, будинок 2, кімната 12, ідентифікаційний код 41437757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 8-А, ідентифікаційний код 40900348) 37 562 (тридцять сім тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 70 коп. основного боргу, 12 525 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн. 83 коп. 3 % річних, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.02.2023.

Суддя С. В. Стасюк