Постанова

від 27.12.2023 по справі 910/6846/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2023 р. Справа№ 910/6846/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.02.2023

у справі № 910/6846/22 (суддя С. В. Стасюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"

про стягнення 52 122, 47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про стягнення заборгованості за договором №80 від 01.02.2019 в розмірі 52 122,47 грн., у тому числі 37 562,70 грн. основного боргу, 12 525,94 грн. інфляційних втрат, 2 033,83 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати суми основного боргу в сумі 37 562,70 грн. щодо оплати наданих послуг охорони за вересень 2020 року за договором № 80 від 01.02.2019. Позивачем також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 12 525, 94 грн. інфляційних втрат за період з 06.10.2020 по 30.06.2020, а також 3% річних в розмірі 2033, 83 грн. за період з 06.10.2020 по 01.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/6864/22 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.Р.Т.А.» 37562, 70 грн. основного боргу, 12 525, 94 грн. інфляційних втрат, 2 033, 83 грн. 3 % річних, 2 481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підписаний сторонами акт здачі - прийняття робіт № ОУ-0000164 підтверджує факт надання послуг у вересні 2020 відповідно до договору № 80 у період з 01.09.2020 по 10.09.2020 на суму 37 562, 70 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що 10 вересня 2020 року між сторонами було підписано Додаткову угоду припинення зобов`язань за договором № 80 від 01.02.2019 за домовленістю сторін, в якій сторони зазначили, що жодних претензій щодо виконання умов договору вони не мають, а тому безпідставним є нарахування позивачем суми заборгованості за договором за вересень 2020 року.

Крім того, умовами п. 3.2. договору передбачено, що за надані послуги сторонами підписується Акт виконаних робіт, а не Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Прийнявши в якості доказу виконаних робіт за спірним договором Акт №ОУ-0000164 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Таким чином, підписання документа, що за формою не передбачений договором не може бути підтвердженням виконання робіт позивачем у вересні 2020.

Також апелянт зазначає, що умовами договору № 80 від 01.02.2019 передбачено, що оплата за надані послуги у розмірі, обумовленому п.п.3.1, 3.2. договору, проводиться щомісячно до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку - фактури на оплату.

Апелянт вважає, що позивач в порушення умов договору не направив на адресу відповідача рахунок - фактуру № СФ - 0000162 від 10.09.2020 на суму 37 662, 70 грн. з ПДВ на оплату, тому що з припиненням договірних відносин (підписання додаткової угоди про розірвання договору від 10.09.2020) відсутні і претензії щодо їх оплати.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (виконавець за умовами договору ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" (як замовник за умовами договору) було укладено договір № 80.

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить замовнику (далі також - об`єкт). Замовник зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і сплатити виконавцю встановлену плату.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору охорона об`єкту, здійснюється за адресою: Дніпропетровська область, м. Перещепине, вул. Вербна,11Б. Охорона об`єкту здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (Додаток № 1 до цього договору).

Ціна послуг з охорони об`єкту виконавцем, визначених цим договором становить 112 688, 10 грн., в тому числі ПДВ в місяць (п.3.1. договору в редакції додаткової угоди до договору від 28.05.2020).

Згідно з п.3.2. договору акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до 5 числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання сторонами.

10.09.2020 сторони підписали додаткову угоду до договору № 80 від 01.02.2019 у якій, дійшли згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

Позивачем долучено до справи копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за договором, зокрема, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 87688,10 грн. з ПДВ, № ОУ-0000025 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 87 688,10 грн. з ПДВ, № ОУ-0000043 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 87688,10 грн. з ПДВ, № ОУ-0000064 від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 87688,10 грн. з ПДВ, № ОУ-000086 від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 87688,10 грн. з ПДВ, № ОУ-000103 від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 112 688, 10 грн. з ПДВ, № ОУ-0000123 від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 112 688, 10 грн. з ПДВ, № ОУ-0000143 від 31.08.2020 за серпень 2020 року на суму 112 688, 10 грн., акт № ОУ-0000164 від 01.02.2019 за вересень на суму 37 562, 70 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає, що 10.09.2020 на підставі підписаного сторонами акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000164 від 10.09.2020 склав податкову накладну № 8 на суму податку на додану вартість 6260,45 грн., де в графі «Опис» (номенклатура) товарів / послуг зазначив - послуги з охорони за вересень 2020, яка була відповідачем затверджена 03.10.2020 (відповідно до інформації, вказаної у програмі М.Е.Dос) та зареєстрована 23.09.2020, про що свідчить квитанція №1 від 23.09.2020 про реєстрацію податкової накладної.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не розрахувався за надані послуги охорони, які позивач надавав на виконання умов договору з 01.09.2020 до 10.09.2020, зокрема за актом № ОУ-0000164 за послуги охорони за вересень 2020 на суму 31 302,25 грн. з ПДВ.

13.07.2022 вих.№13/07/2 позивачем було складено претензію щодо сплати заборгованості за договором № 80 від 01.02.2019 на суму 37 562, 70 грн., яка булла надіслана на адресу відповідача 14.07.2022, що підтверджується відповідними доказами, доданими до позовної заяви (а.с. 38-40).

Відповідач заборгованість не сплатив, відповідь на вищевказану претензію не надав.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з охорони майна за вересень 2020 року в розмірі 37 562,70 грн. основного боргу, а також 12 525,94 грн. інфляційних втрат, 2 033,83 грн. 3 % річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 01.02.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 80, відповідно до якого позивачем надавались відповідачу послуги з охорони майна, які відповідачем приймались та оплачувались згідно з умовами цього договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції, викладеній додатковою угодою від 29.05.2020, ціна послуг з охорони об`єкту виконавцем, визначених цим Договором, становить 112 688 грн. 10 коп. в місяць, у тому числі ПДВ.

10.09.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору № 80 від 01.02.2019, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.09.2020 по 10.09.2020 були надані відповідачу послуги з охорони на суму 37 562,70 грн., які прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл", що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000164 на суму 37 562,70 грн. та зареєстрованою податковою накладною № 8 на цю ж суму.

Крім того, зазначений акт містить відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" в графі «від замовника», а також вбачається на місці підпису «від замовника» дата його підписання - 10.09.2020.

Також відповідачем затверджено податкову накладну № 8 на суму 37 562,70 грн., що також свідчить про прийняття наданих послуг у вересні 2020 року на цю суму.

За надані виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2. цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на оплату (п. 3.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за надані послуги з охорони за період з 01.09.2020 по 10.09.2020 з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" утворилась заборгованість в сумі 37 562,70 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг за Договором № 80 від 01.02.2019, наявність заборгованості в розмірі 37 562,70 грн. не спростовано, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 562,70 грн. суму основного боргу.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доказів повної оплати наданих послуг відповідачем не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 80 від 01.02.2019 підлягає задоволенню повністю в розмірі 37562,70 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача 12 525, 94 грн. інфляційних втрат та 2 033, 83 грн. - 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2033, 83 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат щодо сум, строків і ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок виконано з арифметичною посилкою, оскільки за розрахунком суду апеляційної інстанції інфляційні втрати складають 12 876, 32 грн., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, правомірною до стягнення є інфляційні у розмірі 12 525, 94 грн. який заявив до стягнення позивач.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта стосовно не відповідності акту формі, яка передбачена п.3.3. договору договором не знайшли свого підтвердження, оскільки складені позивачем акти не суперечать вимогам чинного законодавства України та містять всі необхідні реквізити, з яких можна встановити характер правовідносин сторін та правочин, за яким надавалися послуги.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, протягом періоду дії договору всі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складалися позивачем саме в такій формі як акт № ОУ-0000164, а відповідач здійснював оплату на підставі таких актів без зауважень стосовно їх форми та змісту.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору враховані всі доводи апеляційної скарги, проте вони є такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду від 01.02.2023 у справі № 910/6846/22.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/6846/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/6846/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6846/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка