Ухвала

від 30.01.2023 по справі 914/3234/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2023 р. Справа № 914/3234/22

Суддя Петрашко М.М., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Драйв Україна"

до відповідача-2 ОСОБА_2

до відповідача-3 ОСОБА_3

про стягнення 354492,00 грн.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Драйв Україна", до відповідача-2 ОСОБА_2 та до відповідача-3 ОСОБА_3 про стягнення 354492,00 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з таких підстав.

Як встановлено судом в ухвалі суду від 09.01.2023р., беручи до уваги те, що ціною позову у даній справі є 354492,00 грн., тому за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (в електронній формі) позивачу слід було сплатити судовий збір в розмірі 4253,90 грн. (354492,00 грн. х 1,5% = 5317,38 грн. х 0,8 = 4253,90 грн), а докази його сплати подати до суду.

Позивачем подано клопотання (вх.№330/23) про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства").

Водночас "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").

Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Як вбачається із поданих матеріалів позивачем не подано доказів сплати судового збору в розмірі 4253,90 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звільнення позивача від сплати судового збору, позивач зазначає про те, що за 2021 рік, тобто за рік який передує року у якому подано позовну заяву, розмір його річного доходу складає 38772,09 грн.

На підтвердження вказаної обставини позивач подав копію роздруківки «Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків» від 22.03.2022 за період з I кварталу 2021 по IV квартал 2021.

Крім того, як зазначає позивач, він вчасно та у повному обсязі сплачує грошові кошти на утримання малолітньої доньки, на підтвердження чого подав судовий наказ Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 19.03.2019р. у справі №446/135/19 за заявою ОСОБА_4 та постанову Залізничного ВДВС міста Львова (ВП №58717686) від 27.03.2019р.

Таким чином, позивач на підставі пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" просить звільнити його від сплати судового збору у даній справі №914/3234/22.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може...", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18.

Разом з тим, за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (звільнення) сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Така правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 25.03.2021р. у справі №912/3514/20, від 18.05.2021р. у справі №925/677/20.

Таким чином враховуючи наведене, суд зазначає, що для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в даному випадку, по перше, необхідно дослідити майновий стан позивача, а по друге, встановити при цьому чи розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані позивачем докази з врахуванням всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, суд зазначає, що долучені до клопотання докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, не надають можливість в повній мірі встановити майновий стан позивача.

Тобто в даному випадку позивач не довів того, що його матеріальне становище є дійсно скрутним, що унеможливлює чи ускладнює йому сплатити судовий збір в розмірі 4253,90 грн.

При цьому, судом береться до уваги те, що ухвалою суду від 09.01.2023р. у даній справі, якою позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, встановлено, що платіжний документ №ІВ34763435 від 24.11.2022р. на суму 4261,42 грн. (фактичним платником у якому є ОСОБА_1 ) як доказ сплати судового збору, був долучений до позовної заяви у іншій справі №914/2950/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" до відповідача ОСОБА_5 про стягнення 355117,68 грн.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" (ідентифікаційний код 40649367).

Вказані обставини ставлять під сумнів те, що майновий стан ОСОБА_1 є дійсно таким, що унеможливлює чи ускладнює йому сплатити у даній справі №914/3234/22 судовий збір в розмірі 4253,90 грн.

Поряд з цим, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).

Крім того, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплене й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.09.2021р. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Таким чином, позивач міг отримувати дохід не тільки від заробітної плати, але й з інших джерел (підприємницька діяльність, пенсія, відчуження рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, отримання доходів пов`язаних з наявністю корпоративних прав тощо), що має бути підтверджено або спростовано фіскальними органами.

Крім того, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір це певний законний обмежувальний захід, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих і безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні його клопотання про звільнення його від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що позивач не довів, що його фінансовий стан є дійсно таким, що унеможливлює чи ускладнює йому сплатити судовий збір в розмірі 4253,90 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач не дотримався вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не сплатив судовий збір у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку і розмірі, а саме в розмірі 4253,90 грн.

Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не дотримався вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву і додані до неї документи повернути ОСОБА_1 .

Керуючись частиною 4 статті 174, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ

1. Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2. Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Суддя Петрашко М.М.