Рішення

від 30.01.2023 по справі 914/2161/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2023 Справа № 914/2161/22

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Гідротехпром», м. Коростень, Житомирської області.

до відповідача: Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд», м. Львів

про стягнення 713207,46 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представники сторін

від позивача: Брожко Н.І. адвокат (в режимі відеоконференції),

від відповідача: не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Гідротехпром» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд» про стягнення 844819,46 грн, з яких 741612, 00 грн сума основного боргу, 81088,61 грн пені, 17253,53 грн індексу інфляції та 4865,32 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 14.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

31.10.2022 в системі документообігу суду за вх.№3544/22 зареєстровано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.12.2022 прийнято до розгляду заяву позивача від 28.10.2022 (вх.№3544/22 від 31.10.2022) про зменшення розміру позовних вимог, ухвалено у подальшому розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Закрито підготовче провадження у справі № 914/2161/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2023.

Ухвалою суду від 16.01.2023 судове засідання відкладено на 30.01.2023.

20.01.2023 до суду надійшла заява позивача про долучення (вх.№1409/23).

В судове засідання 30.01.2023 в режимі відеоконференції з`явилася представниця позивача, надала пояснення по суті спору, зазначила що відповідачем сплачено ще частину боргу, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання 30.01.2023 не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ПП «Захід-Бетон-Буд» неналежним чином виконано зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 28-06/21У від 28.06.2021.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог сума боргу складає 610000,00 грн основної заборгованості за отриманий товар, 81088,61 грн пені, 17253,53 грн індексу інфляції та 4865,32 грн 3 % річних.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Гідротехпром» (позивач по справі, постачальник за договором) та приватним підприємством «Захід-Бетон-Буд» (відповідач по справі, покупець за договором» укладено Договір №28-06/21У від 28.06.2021 року за яким, в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, постачальник зобов`язався передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити послуги за залізничний тариф (вагони), щебінь і суміш, загальну кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, і загальна вартість яких визначена сторонами після надання заявки на поточний місяць в специфікації (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка продукції може здійснюватись залізницею (автомобільним транспортом) на умовах поставки СРТ або EXW Інкотермс 2000, з урахуванням тих особливостей, що випливають з умов даного Договору.

Згідно з п. 2.4. Договору передача продукції постачальником покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних.

Продукція, що поставляється, оплачується покупцем згідно діючих цін на момент поставки товару (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за даним договором проводяться в гривнях (п. 3.4. Договору).

Відповідно до умов Договору ціна продукції, що поставляється залізничним транспортом, включає в себе товарну вартість продукції, вартість залізничного тарифу і супутніх послуг (завантаження продукції, подання-прибирання вагонів, зважування, оформлення документів, тощо) (п. 3.5.).

Вартість залізничний тарифу та інших послуг, пов`язаних з доставкою продукції визначається постачальником для сплати покупцем на підставі отриманих від перевізника залізничних накладних і вказується у видаткових накладних (п. 3.5.1.)

Ціна продукції, поставка якої проводиться силами покупця та за рахунок покупця, включає в себе товарну вартість продукції і супутніх послуг (навантаження продукції, зважування, оформлення документів, тощо) (п. 3.6.).

Загальна сума Договору складає загальну суму накладних за фактично отриману продукцію, які є невід`ємною частиною Договору (п. 3.7.).

Сторони погодили, що Покупець здійснює 100% оплату на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунка за товар на умовах з відстрочкою протягом 30 календарних днів після отримання товару (п. 4.1.).

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку виникнення заборгованості за отриману продукцію покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, з дня отримання продукції, підставою для підтвердження дати є календарний штамп станції постачальника на залізничній накладній.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (щебінь гранітний), що підтверджується долученими до справи копіями видаткових накладних, а саме: №23 від 04.07.2021 року на суму 145951,20 грн; №27 від 09.07.2021 року на суму 144211,20 грн; №31 від 12.07.2021 року на суму 213741,60 грн; №34 від 14.07.2021 року на суму 137425,20 грн; №16 від 05.05.2022 року на суму 193752,00 грн; №18 від 06.05.2022 року на суму 192648,00 грн; №26 від 19.05.20225 року на суму 195270,00 грн; №29 від 20.05.2022 року на суму 159942,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін договору. Загальна сума поставки складає 1 382 941,20 грн.

Крім того матеріали справи містять копії залізничних накладних від 04.07.2021, від 09.07.2021, 12.07.2021, від 14.07.2021, від 05.05.2022, від 06.05.2022, від 19.05.2022 та від 20.05.2022.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач долучив копії Договору поставки №11/21 від 25.06.2021 року укладений між ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» та ТОВ «АВМ Гідротехпром» щодо поставки товару (щебінь гранітний), Договору №У-35/2021 поставки продукції від 30.06.2021 року, укладений між ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» та ТОВ «АВМ Гідротехпром» щодо поставки продукції (щебінь гранітний), Договору купівлі-продажу №07/07 від 07.07.2021 року зі змінами та доповненнями, який укладений між ПрАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» та ТОВ «АВМ Гідротехпром» щодо поставки щебеневої продукції, Договору №128ТЕО/21 від 17.05.2021 року зі змінами та доповненнями, який укладений між ТОВ «АВМ Гідротехпром» та ТОВ «Піллар Лоджистікс» щодо надання транспортоно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у залізничному рухомому складі, Договору №185 про надання послуг з організації перевезень вантажів від 06.04.2022 року з додатком, укладений між ТОВ «ТІП-Транс» та ТОВ «АВМ Гідротехпром».

До матеріалів справи долучено копії Рахунків на оплату за Договором №28-06/21У від 28.06.2021, зокрема №33 від 04.07.2021 року на суму 145951,20 грн, №37 від 09.07.2021 року на суму 144211,20 грн, № 41 від 12.07.2021 року на суму 213741,60 грн, № 44 від 14.07.2021 року на суму 137425,20 грн, № 17 від 05.05.2022 року на суму 193752,00 грн, №19 від 06.05.2022 року на суму 192648,00 грн, №26 від 19.05.2022 року на суму 195270,00 грн та №29 від 20.05.2022 року на суму 159942,00 грн.

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 641 329,20 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

- №36 від 07.09.2021 року на суму 100 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% 16666,67 грн.»;

- №6540 від 15.09.2021 року на суму 300 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% 50000,00 грн.»;

- №6558 від 17.09.2021 року на суму 100 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% 16666,67 грн.»;

- №905 від 24.09.2021 року на суму 100 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% =16666,67 грн.»;

- №920 від 01.10.2021 року на суму 41 329,20 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 6888,20 грн.».

Станом на 16.08.2022 року заборгованість відповідача ПП «Захід-Бетон-Буд» перед ТОВ «АВМ Гідротехпром» складала 741 612,00 грн, про що сторонами складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 16.08.2022 року. Акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

18.08.2022 позивач звертався до відповідача з Претензією №123 якою вимагав сплатити заборгованість за Договором №28-00621У від 28.06.2021 року в сумі 741 612,00 грн. На підтвердження надсилання вказаної претензії відповідачу долучено копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 19.08.2022 року.

Оскільки заборгованість відповідачем не була сплачена позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення 741 612, 00 грн суми основного боргу а також 81088,61 грн пені, 17253,53 грн індексу інфляції та 4865,32 грн 3% річних.

В процесі підготовчого провадження позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом, у зв`язку з частковим погашенням суми основного боргу.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості на суму 131 612,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме

-№106 від 14.09.2022 року на суму 20 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн.»;

-№105 від 14.09.2022 року на суму 21612,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% 3602,00 грн.»;

-№915 від 25.09.2022 року на суму 30 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 5000,00 грн.»;

-№910 від 20.09.202 року на суму 25 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 4166,67 грн.»;

-№1040 від 27.10.2022 року на суму 15 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 2500,00 грн.»;

- №923 від 27.09.2022 року на суму 20 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 3333,33 грн.»;

У зв`язку зі зменшенням позовних вимог заявлена до стягнення сума складає 610000,00 грн суми основного боргу, 81088,61 грн пені, 17253,53 грн індексу інфляції та 4865,32 грн 3% річних.

Разом з тим, після закриття підготовчого провадження позивачем долучено копії платіжних доручень відповідно до яких відповідачем здійснено платежі на суму 70 000,00 грн, а саме:

- №1075 від 04.11.2022 року на суму 10 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 1666,67 грн.»;

- №1182 від 30.11.2022 року на суму 10 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 1666,67 грн.»;

- №1113 від 14.11.2022 року на суму 10 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 1666,67 грн.»;

- №1273 від 23.12.2022 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 833,33 грн.»;

- №1241 від 15.12.2022 року на суму 10 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 16666,67 грн.»;

- №1300 від 28.12.2022 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 833,33 грн.»;

- №1285 від 26.12.2022 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 833,33 грн.»;

- №26 від 11.01.2023 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 833,33 грн.»;

- №15 від 06.01.2023 року на суму 10 000,00 грн, призначення платежу «за щебінь зг. дог. №28-06/21У від 28.06.2021 р. у т.ч. ПДВ 20% = 1666,67 грн.».

ОЦІНКА СУДУ

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір 28-06/21У від 28.06.2021 року.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач зобов`язаний був здійснити 100% оплату на розрахунковий рахунок позивача-постачальника на підставі виставленого постачальником рахунка за товар на умовах з відстрочкою протягом 30 календарних днів після отримання товару відповідно до п. 4.1. Договору.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем долучено до позовної заяви підписані сторонами видаткові накладні, залізничні накладні та рахунки на оплату.

Однак всупереч умовам договору поставлений товар відповідач оплатив лише частково.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію викладену, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019р. у справі №916/2403/18, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків. який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем було частково сплачено заборгованість, а також погоджено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків згідно якого станом на 16.08.2021 року заборгованість на користь ТОВ «АВМ Гідротехпром» становила 741612,00 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Разом з цим, варто зазначити, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Беручи до уваги передбачений сторонами порядок розрахунків, суд, з врахуванням загальних положень цивільного законодавства про порядок обчислення строків, вихідних та святкових днів, приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання із оплати за товар, отриманий згідно видаткових накладних на суму 610 000,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Разом з тим суд звертає увагу, що після закриття підготовчого провадження позивачем долучено копії платіжних доручень відповідно до яких відповідачем здійснено платежі на суму 70 000,00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми, суд зазначає, що така є обґрунтованою та підлягає до задоволення частково в розмірі 540 000,00 грн.

Щодо оплати на суму 70 000,00 грн. суд вказує, що провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.1231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 17253,53 грн індексу інфляції та 4865,32 грн 3% річних.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність розрахунку суд встановив, що такий проведено вірно, позивачем враховано час виникнення заборгованості та період її існування, відтак вимоги про стягнення 17253,53 грн індексу інфляції та 4865,32 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 81088,61 грн пені суд вказує, що згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень п. 5.3. Договору у випадку виникнення заборгованості за отриману продукцію покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, з дня отримання продукції, підставою для підтвердження дати є календарний штамп станції постачальника на залізничній накладній.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період суд встановив, що сума належної до стягнення з відповідача на пені за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором природного газу становить 81088,61 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповіда льністю «АВМ Гідротехпром» до Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд» підлягають частковому задоволенню в сумі 540 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 81 088,61 грн пені, 17 253,53 грн індексі інфляції, 4865,32 грн 3 % річних. В частині позовних вимог про стягнення 70 000,00 грн основного боргу провадження по справі слід закрити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №240 від 31.08.2022 на суму 12 672,29 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене судовий збір в розмірі 10698,11 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Крім того суд роз`яснює позивачу, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак у зв`язку з зменшення розміру позовних вимог позивач має право повернути частину сплаченого ним судового збору у справі №914/2161/22, подавши суду відповідне клопотання.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 70000,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Захід-Бетон-Буд» (79037, Львівська обл., місто Львів, вул. Земельна, будинок 6; ідентифікаційний код 38287359) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю «АВМ Гідротехпром» (11500, Житомирська обл., місто Коростень(з), вул. Пацаєва, будинок 3 А; ідентифікаційний код 43987238) 540 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 81 088,61 грн пені, 17 253,53 грн індексі інфляції, 4865,32 грн 3 % річних та 10698,11 грн судового збору

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.02.23р.

Суддя Щигельська О.І.