Рішення

від 24.01.2023 по справі 917/1076/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023 р. Справа № 917/1076/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАДИЦІЯ", 62341, Харківська область, Харківський район, смт. Мала Данилівка, вул. Зелена, буд. 26, код ЄДРПОУ 39165800

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича", с. Вирішальне, Миргородський район, Полтавська область, 37263, код ЄДРПОУ 00729557

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАДИЦІЯ" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 06.09.2022 року (вх. № 1172/22 від 07.09.2022 року) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича" з вимогою про стягнення 1 183 845,50 грн. з них 855 600,00 грн. боргу за надані послуги, 157 957,70 грн. пені, 151 441,20 грн. інфляційні нарахування та 18 846,60 грн. 3% річних.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.09.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Позивач подав до суду заяву від 15.09.2022 року (вх. № 6509 від 15.09.2022 року) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

26.09.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву № 23/8/4 від 23.09.2022 року (вх. № 6881), в якому просить суд відмовити у задоволенні даного позову та призначити у справі комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 року зобов`язано позивача виконати в повному обсязі вимоги ухвали господарського суду Полтавської області від 19.09.2022 року, відреагувати на клопотання відповідача про призначення експертизи, а відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив відповідно до ст. 167 ГПК України.

На виконання вимог ухвали суду позивач через систему "Електронний суд" надіслав відповідь на відзив від 26.10.2022 року (вх. № 7982 від 27.10.2022 року), у якій заперечує щодо призначення почеркознавчої експертизи та вважає твердження відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву не обгрунтованими.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи та зобов`язано позивача надати суду належним чином завірені копії додатків до позовної заяви.

Станом на 20.12.2022 року позивач вимогу суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2022 року призначено судове засідання на 24.01.2022 року на 10:30 та зобов`язано позивача надати належним чином завірені копії додатків до позовної заяви для залучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні.

24.01.2023 року від представника позивача - адвоката Могильової І.А. до суду надійшло клопотання (вх. № 919) про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій додатків до позовної заяви та вказано, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі, а розгляд справи просить провести без її участі у судовому засіданні.

Відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про покладені на нього обов`язки, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 20.12.2022 року (вх. № 634 від 24.01.2023 року).

За таких обставин, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 01.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" (виконавець, позивач) та Державне підприємство "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича" (замовник, відповідач) уклали договір № 01102021Д про надання послуг (договір).

Згідно п. 1.1. договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику за плату сільськогосподарські послуги - дискування у два проходи земельних ділянок з кадастровими номерами: 5320482600:00:010:0002; 5320482600:00:007:0005; 5320482600:00:007:0006, загальна площа яких 713 га, у порядку та на умовах, а також у строки, що визначені Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.3 договору перший прохід дискування здійснюється виконавцем 16.10.2021 року, другий прохід - 20.10.2021 року.

Позивач в обгрунтування позову зазначає, що послуга з дискування була надана вчасно і в повному обсязі, про що свідчить підписаний уповноваженими особами Акт надання послуг № 9 від 16.10.2021 р. та Акт надання послуг № 10 від 20.10.2021 р.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг за Договором встановлюється у розмірі 600 (шістсот) гривень за кожний га дискування за кожний прохід.

Пункт 3.1.1. договору оплата здійснюється безготівково протягом 10 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту надання послуг.

Також пунктом 3.2 договору вказано, що здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється Актом про надання послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг другого проходу дискування.

Як вбачається з Акта надання послуг № 9 від 16.10.2021 року та Акта надання послуг № 10 від 20.10.2021 року розмір фактично наданих послуг з дискування дорівнює 713 га, тобто 855 600,00 грн. за два проходи.

Позивач у позовній заяві також повідомляє, що з метою врегулювання спору в позасудовому порядку 24.02.2022 р. ним на адресу відповідача була надіслана претензія з проханням провести відповідні розрахунки за надані послуги з дискування. Вказана претензія 25.05.2022 року була направлена відповідачеві на електронну адресу dpdgnektar@gmail.com 25 травня 2022 р., однак відповіді відповідача на момент подачі позовної заяви отримано позивачем не було.

Таким чином, за відповідачем наявна заборгованість за послуги, що надавались відповідно до Акту надання послуг № 9 від 16.10.2021 року та Акту надання послуг № 10 від 20.10.2021 року становить 855 600,00 грн.

Заборгованість відповідачем не сплачена, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича" 855 600,00 грн. боргу за надані послуги за договором № 01102021Д про надання послуг від 01.10.2021 року, 157 957,70 грн. пені, 151 441,20 грн. інфляційні нарахування та 18 846,60 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач надав, а відповідач - прийняв, послуги на загальну суму 855 600,00 грн.

Дані обставини підтверджуються:

- Актом надання послуг № 9 від 16.10.2021 року;

- Актом надання послуг № 10 від 20.10.2021 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує стосовно наявності заборгованості у розмірі 855 600,00 грн., посилаючись на те, що 21.10.2021 року в.о. директора Сергієнко С.О. був звільнений з посади та призначений директором Дяченко Д.В., а , отже, 22.10.2021 року акт звірки взаєморозрахунків не міг бути підписаним й вважатися належним доказом у справі.

Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що у акті звірки взаєморозрахунків була допущена технічна помилка у даті документу й ніяким чином з цього не випливає факт щодо підробки документів.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 р. у справі № 905/1198/17, від 5 березня 2019 р. у справі № 910/1389/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 916/1727/17.

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків від 22.10.2021 року є не обов`язковим документом на підтвердження факту надання послуг з дискування, оскільки в матеріалах справи є первинні документи, а саме: акти виконаних робіт, які підписані директором Сергієнко С.О. та скріплені печаткою підприємства, а, отже, є належними доказами виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг відповідно до умов договору.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 01102021Д про надання послуг від 01.10.2021 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 855 600,00 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано: інфляційні втрати у розмірі 151 441,20 грн., пеню у сумі - 157 957,70 грн. та 3% річних у розмірі - 18 846,60 грн., відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог який наявний у матеріалах справи.

Згідно пункту 4.1 договору у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 151 441,20 грн. у онлайн системі "Ліга Закон" відповідно до наданого розрахунку, а саме: за період з листопада 2021 року по червень 2022 року на суму боргу 855 600,00 грн., суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню, а саме інфляційні втрати у розмірі - 151 441,20 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних у розмірі - 18 846,60 грн. у онлайн системі "Ліга Закон" відповідно до наданого розрахунку, а саме: за період з 31.10.2021 року до 25.07.2022 року на суму боргу 855 600,00 грн. у онлайн системі "Ліга Закон", та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно.

Щодо стягнення із відповідача заявленої позивачем суми пені 157 957,70 грн. нарахованої на суму боргу, відповідно до наданого розрахунку, а саме: за період з 31.10.2021 року до 25.07.2022 року нарахованих на суму боргу 855 600,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 4.3. договору, при недотриманні строку оплати наданих послуг, замовник зобов`язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку суми пені 157 957,70 грн. нарахованої на суму боргу, відповідно до наданого розрахунку, а саме: за період з 31.10.2021 року до 25.07.2022 року нарахованих на суму боргу 855 600,00 грн., та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно та підлягає до задоволення ставить 157 957,70 грн.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 17 757,68 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича" (с. Вирішальне, Миргородський район, Полтавська область, 37263, код ЄДРПОУ 00729557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАДИЦІЯ" (62341, Харківська область, Харківський район, смт. Мала Данилівка, вул. Зелена, буд. 26, код ЄДРПОУ 39165800) - 855 600,00 грн. заборгованості за надані послуги, 157 957,70 грн. пені, 151 441,20 грн. збитків від інфляції, 18 846,60 грн. сума трьох відсотків річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 757,68 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.01.2023 року.

Суддя Білоусов С. М.