Постанова

від 23.10.2007 по справі 4/560-21/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/560-21/64

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 4/560-21/64  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн студія "Гердан Графіка", м. Львів,

на рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2006

зі справи № 4/560-21/64

за позовом відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (далі –Товариство), м. Львів,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн студія "Гердан Графіка" (далі –Студія)

про стягнення 29 276,05 грн.,

за участю представників:

позивача – Сєрова О.В.,

відповідача –Левандівського Н.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 26 685,41 грн. боргу та 2 590,64 грн. інфляційних втрат з урахуванням 3 % річних, а всього 29 276,05 грн.

До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач заявою від 16.11.2006 № 447/01 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 22 685,41 грн. боргу, 1 708,21 грн. інфляційних втрат та 3 %  річних у сумі 494,10 грн., а всього 24 887,72 грн.

Рішенням названого суду від 17.11.2006 (суддя Масловська Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. –головуючий суддя, Давид Л.Л., Мурська Х.В.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Студія просить рішення місцевого господарського суду зі справи скасувати внаслідок його прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.   

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.   

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- за накладними від 15.12.2004 № 284, від 31.01.2005 № 19 та від 28.02.2005 № 37 відповідач поставив відкритому акціонерному товариству "Червоноградський хлібзавод", правонаступником якого є позивач, коробки для тортів у кількості 25 000 штук загальною вартістю 32 920,01 грн. (а.с. 36-38) та на оплату поставленої продукції одержав 31 570 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 39-41);

- Товариству як правонаступнику відкритого акціонерного товариства "Червоноградський хлібзавод" передано на баланс 8 507 коробок для тортів вагою  1 кг  та 11 596  коробок  для  тортів  вагою  0,5 кг  на  загальну  суму 26 685,41 грн., що підтверджується накладною від 31.03.2005 № 20 (а.с. 8);

- постановою головного державного санітарного лікаря Львівської області про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 11.05.2005 № 72/02 на підставі статті 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" Товариству заборонено використання поставлених відповідачем картонних коробок для упакування кремових кондитерських виробів та зобов'язано передати їх на утилізацію (а.с. 141);

- зазначену постанову головного державного санітарного лікаря Львівської області від 11.05.2005 № 72/02 мотивовано встановленням невідповідності згаданих коробок вимогам "Методичних вказівок для гігієнічної оцінки друкарських фарб, передбачених для поліграфічного оформлення пакувальних матеріалів, які застосовуються в харчовій промисловості" від 03.04.1978 № 1833-78, що є порушенням пунктів 8.1, 9.19 ДСП 262 від 28.08.1997 "Державні санітарні правила для підприємств (цехів), що виробляють кондитерські вироби з кремом" та статті 17 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

- позивач направив відповідачеві вимогу від 19.05.2005 № 138/01 про повернення сплачених за коробки для тортів коштів у сумі 26 685,41 грн., але відповідач у поверненні коштів відмовив (а.с. 9-11);

- Товариство 14.06.2005 повторно листом № 21 вимагало у відповідача повернення одержаних за коробки для тортів коштів, на що Студія листом від 18.07.2005 № 21 відповіла відмовою, мотивованою  безпідставністю заявлених вимог з посиланням на висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.06.2005 щодо належної якості продукції Студії (а.с. 47-48, 50);

- відповідачем не доведено, що у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.06.2005 йдеться про партію картонних коробок, яку поставлено позивачеві (а.с. 138-139);

- недоліки отриманого позивачем товару, які не можна усунути, підтверджено протоколом вимірювання виробів із полімерних та інших металів від 21.09.2006 № 224 та листом Хмельницької санітарно-епідеміологічної станції від 22.09.2006, відповідно до яких "досліджувані зразки не відповідають вимогам "Методичних вказівок для гігієнічної оцінки друкарських фарб, передбачених для поліграфічного оформлення пакувальних матеріалів, які застосовуються в харчовій промисловості" (а.с. 128, 147).

Причиною виникнення спору є питання щодо правомірності стягнення зі Студії вартості поставленого і оплаченого товару.  

Відповідно до частини першої статті 268 Господарського кодексу України (далі –ГК України) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною п'ятою статті 268 ГК України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Праву покупця, який оплатив товар, вимагати повернення сплаченої суми відповідає обов'язок постачальника повернути одержані кошти.  

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, місцевий господарський суд на підставі оцінки поданих сторонами доказів, встановивши факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині поставки товару неналежної якості та наявність у нього заборгованості в сумі 22 685,41 грн., перевіривши правильність розрахунку позивачем 3 % річних та суми збитків від інфляції, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв обґрунтоване рішення (правильність якого підтвердив й суд апеляційної інстанції) про необхідність задоволення даного позову, і передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2006 зі справи № 4/560-21/64 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн студія "Гердан Графіка" – без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов