Вирок

від 01.02.2023 по справі 711/419/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/419/23

Номер провадження 1-кп/711/255/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2023 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250310002957 від 12.12.2022, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецьк, Донецької області, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, розлученого, тимчасово не працюючого, на утримані малолітніх, неповнолітніх дітей не має, депутатом, учасником бойових дій не явлеється, інвалід ІІ групи за загальним захворюванням, який зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2022, після 17 год 00 хв, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік складського приміщення, що за адресою: м.Черкаси, вул. Хіміків, 74, котре використовує приватне підприємство «Кабельна арматура та системи» (ЄДРПОУ 37239702), директором якого являється ОСОБА_5 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України за №573/2022 від 12.08.2022 до 21.11.2022 та в подальшому продовжений Указом Президента України за №757/2022 від 18.11.2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року' строком на 90 діб включно, шляхом пошкодження болтів, якими зачинялись вхідні двері, таємно проник до складського приміщення, звідки, в період часу до 10 год 10 хв 12.12.2022, викрав стружку алюмінієву сплавів EN AW2011 та EN AW2017 в кількості 5 мішків, загальною вагою 94 кг, ринкова вартість 1 кг якої, станом на 12.12.2022, становить 23,17 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 спричинив ПП «Кабельна арматура та системи» матеріальну шкоду на загальну суму 2 177,98 грн. (дві тисячі сто сімдесят сім грн. 98 коп.), після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він знає, що в Україні воєний стан. 09.12.2022, близько 17-00 годині, він дійсно перебував біля складського приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Він впевневшись, що за ним не спостерігають, пошкодив болти, якими зачинялись вхідні двері, та проник до складського приміщення, звідки, в період часу до 10 год 10 хв 12.12.2022, викрав 5 мішків стружки алюмінієвого сплаву, загальною вагою 94 кг. Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Мішки з алюмінієм повернуто. Просить вибачення у потерпілого за вчинений злочин. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення.

До початку судового засідання потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Претензій до обвинуваченого не має, заподіяна шкода усунута, шляхом повернення майна, просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого представника потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, даних про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності суду не надано, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, має другу групу інвалідності за загальним захворюванням по зору, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, позитивно характеризується у центрі ресоціалізації та адаптації суспільної організації «ДІМ БАТЬКА 1», заподіяну шкоду усунуто, шляхом повернення майна, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, заподіяну шкоду усунуто, шляхом повернення майна, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, позитивно характеризується у центрі ресоціалізації та адаптації суспільної організації «ДІМ БАТЬКА 1», де зазначено, що він стан на шлях виправлення, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, а також враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.01.2023 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід домашній арешт. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про продовження обраного запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав передбачених ст.ст.177, 178 КПК України для продовження обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Таким чином, запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового слідства, підлягає скасуванню.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує на підставі ст.100 КПК України. Процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави.

Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний ОСОБА_4 під час досудового слідства, скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню: - 5 металевих болтів зі слідами пошкодження, котрі поміщені до сейф- пакету №INZ 2002110, які передані для подальшого зберігання до камери речових доказів Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області, знищіти; - 5 мішків з полімерного матеріалу в яких знаходиться стружка алюмінієва загальною вагою 94 кг., які передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , залишити у власника ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 вдохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням товарознавчої експертизи №24/23-23 від 17.01.2023 в сумі 2 642 грн. 78 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючого ОСОБА_1