Ухвала

від 31.01.2023 по справі 320/11359/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 січня 2023 року №320/11359/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про скасування рішення в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської міської ради Київської область та ОСОБА_2 про скасування пункту 3 рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 №14/43, прийнятого на 14 сесії VII скликання, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,0700 га (кадастровий номер 800000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про скасування пункту 3 рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 №14/43, прийнятого на 14 сесії VII скликання, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,0700 га (кадастровий номер 800000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач звернувся до Вишгородської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шляхом розміщення модульного будинку, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Вишгородська міська рада не прийняла жодного рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 оскаржив таку бездіяльність органу місцевого самоврядування до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №320/7819/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021, зобов`язано Вишгородську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться поряд з ділянкою за адресою АДРЕСА_2 у відповідності до викопіювання з кадастровою карти.

На виконання вказаного судового рішення шістнадцятою сесією VIII скликання Вишгородської міської ради Київської області від 24.12.2021 №16/53 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв`язку з тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:78:309:0003) передана у власність гр. ОСОБА_3 рішенням Вишгородської міської ради №14/43 від 25.11.2021.

Судом встановлено, що 25.11.2021 чотирнадцятою сесією VIII скликання Вишгородської міської ради Київської області було прийнято рішення "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам" №14/43, пунктом 1 якого затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність громадянину гр. ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0003) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 , за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 4-7 рішення.

Пунктом 3 вказаного рішення затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0700 га (кадастровий номер 8000000000:78:309:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ 02.01), яка розташована в межах АДРЕСА_1 , за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 4-7 рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка, яку позивач мав намір набути у власність, була передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області від 25.11.2021 №14/43.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, має намір захистити своє право на отримання у власність земельної ділянки, яка вже була передана у власність іншій особі на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області від 25.11.221 №14/43, що означає, що спір у цій справі неодмінно зачіпає речові права іншої особи, що свідчить про майновий характер спору.

Рішення Вишгородської міської ради Київської області від 25.11.221 №14/43, пункт 3 якого оскаржується у цій справі, призвело до виникнення цивільних (земельних) прав у громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , внаслідок чого спір про оскарження цього рішення не є публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №607/13749/16-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81691836) та 05.06.2019 у справі №666/944/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -82885657) та Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі №320/490/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93245789).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №607/13749/16-ц зазначила, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі №666/944/15-а в контексті спірних правовідносин, які виникли через незгоду позивачів із рішенням селищної ради, на підставі якого третім особам видано свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, дійшла висновку, що такий спір є приватноправовим, а не публічно-правовим, оскільки існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження в адміністративній справі.

2. Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Дудін С.О.