Рішення

від 30.01.2023 по справі 380/17040/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17040/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3., за яким ОСОБА_2 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав;

- вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до вимог КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що не погоджується з оскарженим рішенням та вважає його прийнятим не на підставі, не у межах повноважень і не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Ухвалою судді від 05.12.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 14.12.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 30.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що під час проведення спеціальної перевірки діяльності реєстратора ОСОБА_1 встановлено, що за результатами перевірки позивач перевірку у Державному реєстрі прав не пройшла, а повторне проведення такої перевірки можливе лише у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції за результатами проведення спеціальної перевірки. Окрім, того вказує, що позивач була проінформована про негативний результат перевірки задовго до подання позову, однак з позовом звернулась лише 28.11.2022.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області був направлений запит від 11.01.2020 № 52 до Міністерства юстиції України щодо проведення спеціальної перевірки діяльності ОСОБА_1 .

Міністерством юстиції розглянуло запит Солонківської сільської ради від 11.01.2020 №52 та провело спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 .

Листом від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3 було повідомлено, що в ході проведення спеціальної перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі, враховуючи наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності до виконання функції державного реєстратора, з огляду на серйозний характер порушень у сфері державної реєстрації, ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку в Державному реєстрі прав.

Позивачка, вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до повноважень Міністерства юстиції України належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішення, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором, зокрема, є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 9 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

При цьому, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністерством юстиції України 04.11.2019 видано наказ № 3388/5, яким Кваліфікаційні вимоги до державного реєстратора, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2015 № 2790/5, викладено у новій редакції. Так, окрім інших кваліфікаційних вимог, було встановлене й успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у порядку здійснення контролю, встановленому Кабінетом Міністрів України (для осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора або виконання функцій державного реєстратора виконували функції державного реєстратора, перебуваючи у трудових відносинах з іншим суб`єктом державної реєстрації).

Статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачається здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав з боку Міністерства юстиції України.

Процедура здійснення Міністерством юстиції України спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах визначена Порядком здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державне ї реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990

4 грудня 2019 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1125 були затверджені зміни до постанови Кабінети Міністрів України № 990.

Згідно з абз. 2 п. 4 Порядку № 1125, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації щодо визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та не перебували на посаді державного реєстратора або не виконували функції державного реєстратора, здійснюється шляхом тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації таких осіб.

Відповідно до п. 6 Порядку №1125, моніторинг реєстраційних дій в реєстрах як комплекс організаційно-технічних заходів, що за допомогою програмних засобів ведення реєстрів забезпечує проведення посадовими особами Мін`юсту аналітичного дослідження реєстраційних дій за певний проміжок часу (тиждень, місяць або квартал) за принципом зростання (без перевірки попередніх періодів), здійснюється за такими критеріями:

1) скасування записів у реєстрах;

2) проведення реєстраційних дій з порушенням строків, визначених законами;

3) проведення державної реєстрації припинення обтяжень права власності та інших речових прав, похідних від права власності, на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва (крім випадку проведення такої реєстраційної дії державними та приватними виконавцями);

4) проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом одного року з дня призначення на відповідну посаду суб`єктом державної реєстрації, з дня призначення на посаду державного нотаріуса чи з дня реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а також протягом шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів.

Згідно з п. 8 Порядку № 1125, спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надходження до Мін`юсту від суб`єкта державної реєстрації, на посаду державного реєстратора або на виконання функцій державного реєстратора в якому претендує особа, відповідного запиту.

Спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться шляхом перевірки реєстраційних дій такого реєстратора в реєстрах із застосуванням вибіркового підходу та охоплює період обіймання посади державного реєстратора або виконання функцій державного реєстратора не більше двох місяців.

Інформація про результати спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах надсилається МЮ України до суб`єкта державної реєстрації, який надіслав відповідний запит.

Особа, у діях якої за результатами спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах виявлено одноразове грубе або неодноразове порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора або виконувати функції державного реєстратора.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженого наказом МЮ Українивід 15 грудня 2015 року № 2586/5, зареєстрованим у МЮ України 15 грудня 2015 року за № 1568/28013 (у редакції наказу МЮ України від 03 лютого 2020 року № 340/5) доступ до реєстрів надається користувачу виключно за умови відсутності щодо такого користувача діючих рішень про тимчасове блокування чи анулювання доступу до реєстрів, а також у випадках, передбачених законодавством, за умови успішного проходження ним спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах чи успішного проходження тестування на знання законодавства у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємцівта громадських формувань.

Системний аналіз наведеного правого регулювання дає підстави стверджувати, що Міністерство юстиції України наділено владною управлінською функцією щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, а також визначення ступеню відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації. Водночас, приписи Порядку № 990 свідчить, що інформація про результати спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах є рішенням (висновком), сформованим Міністерством юстиції України як суб`єктом владних повноважень внаслідок реалізації своєї компетенції (завдань і функцій контролю у сфері державної реєстрації прав відповідно до законодавства), яке містить чіткі, конкретні і зрозумілі приписи як на адресу суб`єкта державної реєстрації, на посаду державного реєстратора у якому претендує особа, або виконання нею функцій державного реєстратора, так і на адресу особи, компетенція якої оцінювалася.

Згідно абзацу другого пункту 4 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 340/5) доступ до реєстрів надається у випадках, передбачених законодавством, за умови успішного проходження ним спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах.

Тобто, в обов`язковому порядку необхідно проходити спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора наступним претендентам:

- які працевлаштовуються (в тому числі шляхом переведення) до іншого суб`єкта державної реєстрації у розумінні Законів за №№ 834-УІІІ, 835-VII (працевлаштування після перебування у трудових відносинах з: акредитованими суб`єктами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування);

- які працевлаштовуються (в тому числі шляхом переведення) в межах одного суб`єкта, при цьому була перерва у виконанні функцій державного реєстратора (наприклад: протягом 2017 року особа обіймала посаду державного реєстратора у міській раді, у подальшому на протязі 2018 та 2019 років обіймала посаду, що не пов`язана з виконанням функцій державного реєстратора, а станом на 2020 рік знову виявила бажання виконувати функції державного реєстратора у цьому ж суб`єкті державної реєстрації);

Таким чином, враховуючи ту обставину, що проведення спеціальної перевірки застосовується до осіб, що вже мають статус державного реєстратора, предметом перевірки є дотримання законності під час здійснення повноважень державного реєстратора, а можливим результатом, з врахуванням укладеного між державним реєстратором та суб`єктом реєстрації, контракту (трудового договору) - фактичне звільнення із відповідної посади та позбавлення відповідного доступу до такої професії. Процедура проведення такої перевірки є видом дисциплінарного провадження.

Крім того, впровадження інституту спеціальної перевірки шляхом доповнення до кваліфікаційних вимог обов`язку її проведення за ретроспективним принципом, обумовлено зміною державної політики в сфері державної реєстрації речових прав, у зв`язку з негативними наслідками, викликаними в тому числі й діями окремих державних реєстраторів.

Так, в ході проведення спеціальної перевірки, фактично встановлюється склад дисциплінарного проступку, а саме: суб`єкт - державний реєстратор; об`єкт - правовідносини в сфері здійснення дій щодо державної реєстрації; об`єктивна сторона - одноразове грубе або неодноразове порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах; суб`єктивна сторона - умисел чи необережність.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході спеціально перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, вчинених у період з 01.10.2019 по 01.12.2019 державним реєстратором ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Гриб О.Б. встановлено порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За наслідками такої перевірки Міністерством юстиції України прийнято рішення від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3 якою встановлено, що ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав.

При цьому, суд зазначає, на момент здійснення реєстраційних дій, за заявами №№ 30342534, 30221419, 30221257, 30221541, 30221140, за якими в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства позивачкою, Постанова Кабінету Міністрів України №1125 не була прийнята, а інститут спеціальних перевірок державних реєстраторів не був впроваджений.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17 та від 07 серпня 2019 року у справі №820/2306/17.

Також, судом враховується правова позиція в справі № 826/7866/1726, яка полягає в тому, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 12 лютого 2020 року (п. 36-43), під час розгляду справи щодо оскарження наказу Міністерства юстиції про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також прийшов до висновку про недопустимість при проведенні перевірки застосовувати положення Порядку № 990 до фактів, що мали місце до набрання вказаним порядком чинності.

Окрім, того, Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17- рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином, п. 8 Порядку № 990 не можуть застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Суд зауважує, що у рішенні яке оскаржується, відповідач не зазначив, в чому саме полягає порушення закону; рішення у вказаній частині необґрунтоване та містить лише цитування нормативно-правових актів, без надання оцінки даним, які позивачка зобов`язана була враховувати під час виконання своїх обов`язків.

Відповідачем не встановлено та не зазначено, чи порушено права інших фізичних чи юридичних осіб при здійсненні дії щодо реєстрації права власності, що також свідчить про необґрунтованість та безпідставність прийнятого рішення.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів вчинення вказаних вище порушень вимог законодавства, допущення яких позивачем заперечується.

Щодо порушення встановленої процедури проведення спеціальної перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом восьмим Порядку №990 визначено, що спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надходження до Мін`юсту від суб`єкта державної реєстрації, на посаду державного реєстратора або на виконання функцій державного реєстратора в якому претендує особа, відповідного запиту.

Із встановлених обставин слідує, що запит Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.01.2020 за вх.№1277-26-20, тоді як рішення за наслідками такого запиту було прийнято 03.03.2020, тобто поза межами строку в 25 календарних днів, що свідчить про порушення процедури прийняття вказаного рішення (п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1125).

Враховуючи характер встановлених Міністерством юстиції України порушень з боку позивача, а також те, що вони жодним чином не вплинули на права та/або обов`язки відповідних суб`єктів правовідносин у сфері державної реєстрації, суд вважає, що відповідач прибіг до надмірного формалізму, чим позбавив позивачку права на обіймання посади державного реєстратора.

За наведених обставин та проаналізованого судом правового регулювання спірних відносин, виходячи зі змісту та меж позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України, яке оформлене листом від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3.

Водночас суд зазначає, що пунктом 34 Порядку №990 (чинного на момент розгляду справи судом) передбачено, що у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації, камеральної перевірки Мін`юст забезпечує повторне проведення таких перевірок/тестування відповідно до цього Порядку.

Повторна спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться шляхом перевірки реєстраційних дій такого реєстратора в реєстрах із застосуванням вибіркового підходу, що охоплює інший період, ніж той, що вже перевірявся.

Отже, Порядком №990 визначено процедуру поновлення прав осіб (державних реєстраторів) у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора, яким передбачено, що у такому випадку Мін`юстом проводиться повторна перевірка.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства

юстиції України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 116 від 07.12.2022.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3., за яким ОСОБА_2 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 00015622, місцезнаходження: м. Київ, вул. Городецького, буд.13) судові витрати у розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Сакалош В.М.