Постанова

від 05.05.2023 по справі 380/17040/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/17040/22 пров. № А/857/3240/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/17040/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення 30.01.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом Міністерства юстиції України (надалі також відповідач, МЮУ), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3., за яким ОСОБА_2 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав;

- вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до вимог КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що не погоджується з оскарженим рішенням та вважає його прийнятим не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Звертає увагу суду на те, що в даному випадку, в ході проведення спеціальної перевірки за період з 01.10.2019 до 01.12.2019, в діях позивача встановлено порушення законодавства у сфері державної реєстрації. Проте, на момент здійснення реєстраційних дій, вчинених позивачем в період з 01.10.2019 до 01.12.2019, Постанова Кабінету Міністрів України №1125 не була прийнята, а інститут спеціальних перевірок державних реєстраторів не був впроваджений. Відтак вважає, що моніторинг реєстраційних дій ОСОБА_1 шляхом проведення спеціальної перевірки державного реєстратора, вчинений за вказаний період здійснено відповідачем за межами вимог Порядку №1125 та Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки пункт 8 Порядку №990 не може застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ним чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, позивач вважає, що слід дійти висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України, яке оформлене листом від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3

Щодо строку звернення до суду, позивач зокрема зазначає про те, що Міністерство юстиції України не повідомляло ОСОБА_1 про прийняте відносно неї рішення, оскільки таке рішення їй не надсилалось, як і не повідомляла про це й Солонківська сільська рада. Позивач вказує про те, що оскільки таке рішення оприлюдненню не підлягає і у відкритих джерелах не опубліковане, вона його отримала лише після численних звернень, а саме 31.11.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/17040/22 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3., за яким ОСОБА_2 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України судові витрати у розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем не наведено достатніх доказів тих обставин, за яких причини пропуску строку звернення до суду можна вважати поважними, оскільки незнання про порушення прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку.

Враховуючи те, що позивач не була призначена на посаду державного реєстратора у 2020 році (за результатами проведеного конкурсу до 11.01.2020), не виконувала обов`язки державного реєстратора, їй повинні були бути відомі причини відмови у призначенні. Апелянт вважає, що оскільки ОСОБА_1 була зацікавлена в позитивному результаті проведення спеціальної перевірки, вона мала бути обізнана про результати такої перевірки щодо неї ще в березні 2020 року, а результати вказаної перевірки були надіслані суб`єкту державної реєстрації, який надіслав відповідний запит. Окрім того, здійснивши аналіз листа Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області від 14.07.2022 № 1136/1 вбачається, що Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області неодноразово надавала відповіді на звернення ОСОБА_1 , які були надіслані на адресу ОСОБА_1 простим поштовим відправленням, а відтак на думку апелянта позивач була поінформована про негативний результат спеціальної перевірки.

Щодо правомірності дій та застосування дискреційних повноважень Міністерства юстиції України при проведенні спеціальної перевірки, апелянт вказує про те, що Кваліфікаційні вимоги до державного реєстратора затверджені наказом МЮУ від 29.12.2015 № 2790/5, зареєстрованим у Мін`юсті 31.12.2015 за № 1667/28112.

Згідно з положеннями пункту 8 Порядку № 990 (в редакції, чинній на момент проведення спеціальної перевірки), спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надходження до Мін`юсту від суб`єкта державної реєстрації, на посаду державного реєстратора або на виконання функцій державного реєстратора в якому претендує особа, відповідного запиту. Спеціальна перевірка діяльності реєстратора в реєстрах проводиться шляхом перевірки реєстраційних дій такого реєстратора в реєстрах із застосуванням вибіркового підходу та охоплює період обіймання посади державного реєстратора або виконання функцій державного реєстратора не більше двох місяців.

Апелянт зазначає, що спеціальна перевірка шляхом вибіркового моніторингу реєстраційних дій в Державному реєстрі прав за період з 01.10.2019 по 01.12.2019 була проведена на запит Солонківської сілької ради, а відповідно до Порядку № 990 для проведення спеціальної перевірки у визначенні двомісячного періоду обіймання особою посади державного реєстратора або виконання функцій державного реєстратора застосовується вибірковий підхід. Таким чином, процес вибору періоду, за який буде здійснюватися перевірка, є дискреційним повноваженням Міністерства, а відтак при обранні періоду проведення реєстраційних дій за вказаний період, відповідач застосував передбачений пунктом 8 Порядку № 990 (в редакції, чинній на момент проведення спеціальної перевірки) вибірковий підхід.

Апелянт зазначає про помилковість твердження суду першої інстанції щодо неможливість застосування пункту 8 Порядку № 990 до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України №1125 від 04.12.2019 внесено зміни до Порядку № 990, а перевірка стосується дій державного реєстратора за період з 01.10.2019 по 01.12.2019, тобто в даному випадку не йде мова про зворотню дію Закону у часі, а про проведення перевірки за минулий час діяльності державного реєстратора для надання об`єктивної оцінки. Відтак вважає хибними висновки суду першої інстанції в частині того, що «пункт 8 Порядку № 990 не може застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі», оскільки дії Міністерства юстиції України при складенні висновку про результати проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 від 03.03.2020 № 10433/1277-26-20/19.2.3 відповідають вимогам законодавства, чинного на момент проведення спеціальної перевірки та вчинені на виконання наданих законодавством дискреційних повноважень.

Також звертає увагу суду на те. що Порядком № 990 визначався строк проведення спеціальної перевірки, а не строк надсилання відповіді суб`єкту державної реєстрації. А саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/17040/22 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 зазначає про те, що апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає залишенню без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим в результаті всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позивач вважає безпідставними та необґрунтованими покликання апелянта на те, що ОСОБА_1 була заінтересована в позитивному результаті проведення спеціальної перевірки, а відтак вона мала бути обізнана про результати такої щодо неї ще в березні 2020 року, і враховуючи, що вона не була призначена на посаду державного реєстратора у 2020 році (за результатами проведеного конкурсу до 11.01.2020), не виконувала обов`язки державного реєстратора, їй повинні були бути відомі причини відмови у призначенні. Позивач з цього приводу зокрема звертає увагу суду на те, що матеріалами справи, підтверджується те, що їй не було відомо про результати проведеної перевірки. Так, 03.01.2020 Солонківською сільською радою проведено конкурс на заміщення вакантної посади Державний реєстратор прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради, в якому брала участь ОСОБА_1 . Однак, внаслідок зміни сімейних обставин, пов`язаних з доглядом та вихованням малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 змушена була відмовитись від зайняття цієї вакантної посади, про що 11.01.2020 подала сільському голові відповідну заяву.

Стверджує, що МЮУ не повідомляло її про прийняте відносно неї рішення, як і не повідомляла про це й Солонківська сільська рада, оприлюдненню таке не підлягало та у відкритих джерелах не опубліковане, а відтак за наведених обставин, враховуючи відмову ОСОБА_1 від зайняття вакантної посади, а відтак позивачу не було і не могло бути відомо про оскаржуване рішення та його зміст, в тому числі й у березні 2020 року, про що робить припущення відповідач. Більше того, подаючи заяву про відмову від зайняття вакантної посади практично одразу після проведеного конкурсу, була переконаною, що Солонківська сільська рада не буде подавати запит Мін`юсту на проведення спеціальної перевірки. Більше того, у жовтні 2021 року Солонківська сільська рада провела черговий конкурс на заміщення вакантної посади державного реєстратора, у якому брала участь ОСОБА_1 , однак не повідомляла позивача про результати спеціальної перевірки.

Щодо твердження апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що «пункт 8 Порядку №990 не може застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі», оскільки дії Міністерства юстиції України при складенні висновку про результати проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 від 03.03.2020 №10433/1277-26- 20/19.2.3 відповідають вимогам законодавства, чинного на момент проведення спеціальної перевірки та вчинені на виконання наданих законодавством дискреційних повноважень, то позивач вважає, що такі твердження не ґрунтуються на нормативно-правовому регулюванні процедури спеціальної перевірки державного реєстратора та не відповідає фактичним обставинам даної справи, а відтак є безпідставним.

Звертає увагу суду на те, що в даному випадку, в ході проведення спеціальної перевірки за період з 01.10.2019 до 01.12.2019, в діях позивача встановлено порушення законодавства у сфері державної реєстрації, проте на момент здійснення реєстраційних дій, вчинених позивачем в період з 01.10.2019 до 01.12.2019, Постанова Кабінету Міністрів України №1125 не була прийнята, а інститут спеціальних перевірок державних реєстраторів не був впроваджений. Вважає, що відповідачем моніторинг реєстраційних дій шляхом проведення спеціальної перевірки державного реєстратора, вчинений за вказаний період здійснено відповідачем за межами вимог Порядку №1125 та Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак пункт 8 Порядку не може застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ним чинності.

Позивач стверджує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, самоусунувся від виконання свого процесуального обов`язку, встановленого ч.2 ст.77 КАС України, та не надав жодних аргументів на підтвердження правомірності свого рішення. Якщо відповідач вважає правомірним оскаржуване рішення, відтак, зважаючи на фактичні обставини справи, йому належало обґрунтувати, які саме документи, подані для реєстрації речових прав не відповідають вимогам законодавства, у чому полягає така невідповідність за кожним документом окремо, зазначити які документи мав надати цей заявник для проведення державної реєстрації прав та чим це обумовлено, а також вказати які дані (положення законодавства) позивач був зобов`язаний враховувати під час виконання своїх обов`язків, однак не врахував, мотивувати чому не підлягали застосуванню правові норми, якими обґрунтовано позовну заяву у цій частині, та вказати у чому саме полягає порушення закону державним реєстратором Гриб О.Б..

Відтак ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції надаючи оцінку доводам позивача та запереченням відповідача у цій частині дійшов правильного висновку, що відповідач не зазначив, в чому саме полягає порушення закону; рішення у вказаній частині необґрунтоване та містить лише цитування нормативно-правових актів, без надання оцінки даним, які позивачка зобов`язана була враховувати під час виконання своїх обов`язків, який ґрунтується на вимогах законодавства та відповідає фактичним обставинам справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області був направлений запит від 11.01.2020 № 52 до Міністерства юстиції України щодо проведення спеціальної перевірки діяльності ОСОБА_1 .

Міністерством юстиції розглянуло запит Солонківської сільської ради від 11.01.2020 №52 та провело спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 ..

Листом від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3 було повідомлено, що в ході проведення спеціальної перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі, враховуючи наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності до виконання функції державного реєстратора, з огляду на серйозний характер порушень у сфері державної реєстрації, ОСОБА_1 вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку в Державному реєстрі прав.

Позивачка вважаючи таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, звернулась із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення реєстраційних дій, за заявами №№ 30342534, 30221419, 30221257, 30221541, 30221140, за якими в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства позивачкою, Постанова Кабінету Міністрів України №1125 не була прийнята, а інститут спеціальних перевірок державних реєстраторів не був впроваджений. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Таким чином суд вважав, що п. 8 Порядку № 990 не можуть застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Також суд першої інстанції зауважив, що у рішенні яке оскаржується, відповідач не зазначив, в чому саме полягає порушення закону; рішення у вказаній частині необґрунтоване та містить лише цитування нормативно-правових актів, без надання оцінки даним, які позивачка зобов`язана була враховувати під час виконання своїх обов`язків. А відповідачем не встановлено та не зазначено, чи порушено права інших фізичних чи юридичних осіб при здійсненні дії щодо реєстрації права власності, що також свідчить про необґрунтованість та безпідставність прийнятого рішення. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено встановлену процедури проведення спеціальної перевірки, оскільки така перевірка була проведена поза межами визначеного п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1125 строку.

Відтак проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з такими та зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо посилань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

03.01.2020 Солонківською сільською радою проведено конкурс на заміщення вакантної посади Державний реєстратор прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради, в якому брала участь ОСОБА_1 .

11.01.2020 ОСОБА_1 подала сільському голові заяву про відмову від зайняття вакантної посади Державний реєстратор прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради за сімейними обставинами.

11.01.2020 року Солонківська сільська рада надіслала запит № 52 до Міністерства юстиції України про проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 .

Листом від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3 Міністерство юстиції України повідомило Солонківську сільську раду про результати спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 ..

У жовтні 2021 року Солонківською сільською радою проведено конкурс на заміщення вакантної посади Державний реєстратор відділу «Центр адміністративних послуг» Солонківської сільської ради, за результатами якого конкурсна комісія прийняла рішення рекомендувати сільському голові затвердити ОСОБА_1 у кадровий резерв на вказану посаду у разі успішного проходження спеціальної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується протоколом конкурсної комісії Солонківської сільської ради по проведенню конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб органів місцевого самоврядування виконавчого апарату Солонківської сільської ради від 12.10.2021 №19 (а.с. 16).

15.02.2022 ОСОБА_1 звернулась листом до Солонківської сільської ради з проханням повідомити про рішення сільського голови щодо затвердження ОСОБА_1 у кадровий резерв Солонківської сільської ради та результати спеціальної перевірки (а.с. 39).

12.04.2022, у зв`язку в відсутністю відповіді Солонківської сільської ради на лист від 15.02.2022 ОСОБА_1 повторно звернулася листом до Солонківської сільської ради з проханням повідомити про рішення сільського голови щодо затвердження ОСОБА_1 у кадровий резерв Солонківської сільської ради та результати спеціальної перевірки (а.с.17)

20.05.2022, у зв`язку з відсутністю відповіді на листи від 15.02.2022 та 12.04.2022, ОСОБА_1 повторно звернулася листом до Солонківської сільської ради з проханням повідомити про рішення сільського голови щодо затвердження ОСОБА_1 у кадровий резерв Солонківської сільської ради та результати спеціальної перевірки (а.с.40).

24.06.2022, у зв`язку в відсутністю відповіді на листи від 15.02.2022, 12.04.2022 та 20.05.202, ОСОБА_1 в черговий раз звернулася листом до Солонківської сільської ради з проханням повідомити про рішення сільського голови щодо затвердження ОСОБА_1 у кадровий резерв Солонківської сільської ради та результати спеціальної перевірки (а.с.18).

Відповідно до листа Солонківської сільської ради від 14.07.2022 позивача повідомлено, що ОСОБА_1 не пройшла спеціальну перевірку.

19.07.2022 ОСОБА_1 звернулась до Солонківської сільської ради з листом про надання рішення Мін`юсту щодо непроходження ОСОБА_1 спеціальної перевірки (а.с.19).

Листом від 19.08.2022 №1412/1 Солонківська сільська рада надала лист Мін`юсту від 24.01.2022 №8216/150804-9-21/19.1.2 (а.с.19, зворот).

31.08.2022 року ОСОБА_1 звернулася до АО «Тарасенко, Скочипець і партнери» щодо надання роз`яснення порядку оскарження рішення Мін`юсту за результатами спеціальної перевірки державного реєстратора в реєстрах (а.с.20 зворот).

08.09.2022 АО «Тарасенко, Скочипець і партнери» надано роз`яснення, що лист Мін`юсту від 24.01.2022 №8216/150804-9-21/19.1.2 не є рішенням за результатами спеціальної перевірки, яке підлягає оскарженню, а тому слід звернутися до Солонківської сільської ради за листом Мін`юсту від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3 (а.с.21-22).

14.09.2022 ОСОБА_1 звернулась до Солонківської сільської ради з листом, в якому просила надати лист Мін`юсту №10433/1277-26-20/19.2.3 від 03.03.2020 року (а.с.22 зворот).

Листом від 18.10.2022 №1753/1 Солонківська сільська рада надала лист Мін`юсту від 03.03.2020 №10433/1277-26-20/19.2.3 (а.с. 23-25), який ОСОБА_1 отримала 31.10.2022 року в приміщенні Солонківської сільської ради (а.с.26).

Даючи правову оцінку вказаним у заяві про поновлення строку причинам пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що обставини, хронологія та послідовність дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що оскаржуване рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 03 березня 2020 року №10433/1277-26-20/19.2.3 отримано позивачем лише 31.10.2022 року.

Відповідно до матеріалів справи, позовна заява подана до суду 28.11.2022 року.

Доказів про обізнаність позивача щодо оскаржуваного рішення у березні 2020 року чи інший час до 31.10.2020 року матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи наведені вище встановлені обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими покликання апелянта на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалась між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до повноважень Міністерства юстиції України належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішення, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор - громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав ( п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч. 1, 2, 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

При цьому, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав з боку Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону №1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21 грудня 2016 року № 990, який набрав чинності 30 грудня 2016 року (далі - Порядок № 990) та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін`юстом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

04 грудня 2019 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1125 були затверджені зміни до постанови Кабінети Міністрів України № 990, яка набрала чинності 31.12.2019.

Відповідно до п. 1 Порядку № 990 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1125) визначено процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Пунктом 4 Порядку № 990 визначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, зокрема щодо відповідності державних реєстраторів кваліфікаційним вимогам, визначеним законодавством, здійснюється шляхом розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян», звернень інших осіб відповідно до закону, депутатських звернень, аналізу інформації, опублікованої в засобах масової інформації чи оприлюдненої в Інтернеті, перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, моніторингу реєстраційних дій в реєстрах, а також шляхом проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах.

Відповідно до п. 6 Порядку №1125, моніторинг реєстраційних дій в реєстрах як комплекс організаційно-технічних заходів, що за допомогою програмних засобів ведення реєстрів забезпечує проведення посадовими особами Мін`юсту аналітичного дослідження реєстраційних дій за певний проміжок часу (тиждень, місяць або квартал) за принципом зростання (без перевірки попередніх періодів), здійснюється за такими критеріями:

1) скасування записів у реєстрах;

2) проведення реєстраційних дій з порушенням строків, визначених законами;

3) проведення державної реєстрації припинення обтяжень права власності та інших речових прав, похідних від права власності, на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва (крім випадку проведення такої реєстраційної дії державними та приватними виконавцями);

4) проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом одного року з дня призначення на відповідну посаду суб`єктом державної реєстрації, з дня призначення на посаду державного нотаріуса чи з дня реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а також протягом шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів.

Згідно з п. 8 Порядку № 1125, спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надходження до Мін`юсту від суб`єкта державної реєстрації, на посаду державного реєстратора або на виконання функцій державного реєстратора в якому претендує особа, відповідного запиту.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що проведення спеціальної перевірки застосовується до осіб, що вже мають статус державного реєстратора, предметом перевірки є дотримання законності під час здійснення повноважень державного реєстратора, а можливим результатом, з врахуванням укладеного між державним реєстратором та суб`єктом реєстрації, контракту (трудового договору) - фактичне звільнення із відповідної посади та позбавлення відповідного доступу до такої професії. Процедура проведення такої перевірки є видом дисциплінарного провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що в ході проведення спеціальної перевірки, фактично встановлюється склад дисциплінарного проступку, а саме: суб`єкт - державний реєстратор; об`єкт - правовідносини в сфері здійснення дій щодо державної реєстрації; об`єктивна сторона - одноразове грубе або неодноразове порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах; суб`єктивна сторона - умисел чи необережність.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, в проведення спеціальної перевірки за період з 01.10.2019 по 01.12.2019, в діях позивачки встановлено низку порушень законодавства.

Відтак, слід зазначити, що суд першої інстанції вірно вказав про те, що на момент здійснення реєстраційних дій, вчинених позивачем в період з 01.10.2019 по 01.12.2019, Постанова Кабінету Міністрів України № 1125 не була прийнята, а інститут спеціальних перевірок державних реєстраторів не був впроваджений.

Так, у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

За загальним правилом, норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 820/2306/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7866/17.

З огляду на висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що моніторинг реєстраційних дій позивача шляхом проведення спеціальної перевірки державного реєстратора, вчинений за період з 01.10.2019 по 01.12.2019 здійснено відповідачем за межами вимог Порядку № 1125, та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відтак враховуючи положення частини другої статті 6, частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, оскаржуваний наказ є протиправним.

Також слушним є висновок суду першої інстанції про те, що запит Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.01.2020 за вх.№1277-26-20, тоді як рішення за наслідками такого запиту було прийнято 03.03.2020, тобто поза межами строку в 25 календарних днів, що свідчить про порушення процедури прийняття вказаного рішення (п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1125).

Окрім того, зі змісту оскаржуваного рішення (листа) вбачається, що відповідачем не зазначено в чому саме полягає порушення позивачкою закону. Фактично рішення містить лише цитування нормативно-правових актів, без надання оцінки даним, які позивачка зобов`язана була враховувати під час виконання своїх обов`язків.

Щодо покликання апелянта на застосування дискреційних повноважень Міністерства юстиції України при проведенні спеціальної перевірки, то слід звернути увагу на те, що відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином Мін`юст, здійснюючи свої дискреційні повноваження, дійсно має певну свободу вибору, однак наявність вибору обмежена положеннями частини другоїстатті 19 Конституції України.

Зокрема, здійснення цих повноважень має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина першастатті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

У свою чергу, суд, ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення справи, наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір перерозподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/17040/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 05 травня 2023 року