Постанова

від 31.01.2023 по справі 640/12634/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12634/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

10.07.2019 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області від 08.04.2019 року №0003541303 та №0003601303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем доходу є безпідставними і спростовуються первинними документами.

Судом першої інстанції замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 (постановлене у порядку спрощенного провадження) адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 08.04.2019 року №0003541303 та №0003601303.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив висновків перевірки та правомірність спірних рішень відповідними доказами.

Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати через порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, адвокатом позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) перебуває на спрощеній системі оподаткування як неплатник ПДВ.

На підставі плану-графіку проведених планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання за 2019 рік, наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2019 року №231 та статті 77 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , р.н.к.о.п.п. НОМЕР_1 , за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 12.03.2019 року №195/10/36-13-03/ НОМЕР_1 (далі також - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючий орган зазначає « … що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з оптової торгівлі картоном та надання в оренду власного рухомого майна (автомобіля) без використання найманої праці і основним постачальником ТМЦ буа ТОВ «Альянс Інпак» (код ЄДРПОУ 38833168) на підставі договорів поставки від 03.01.2017 року №03/01/17 та від 02.01.2018 року №03/01/18. Відповідно до пункту 1.1 вказаних Договорів, тотожних за змістом, Постачальник (ТОВ «Альянс Інпак») зобов`язується передавати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_1 ) картонно-паперову продукцію виробництва ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (Товар), а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно оплачувати його вартість, згідно з умовами Договору. Пунктом 3.4 Договорів встановлено, що датою передачі Товару у власність Покупця є дата відвантаження Товару зі складу ПрАТ «Київський КПК» у транспортний засіб. Згідно з пунктом 3.5 вказаних Договорів, транспортування товару здійснюється за рахунок Покупця, яким, відповідно до вступної частини Договорів, є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ».

В акті перевірки відповідачем робиться висновок, що з поданих підприємством контролюючому органу товарно-транспортних накладних, останнім встановлено, що транспортування ТМЦ (картону) при його придбанні, здійснювалося рядом автомобільних перевізників, згідно з яких, Замовником та Вантажоодержувачем виступав ФОП ОСОБА_1 .

Зі змісту товарно-транспортих накладних податковий орган робить висновок, що купівлю товару ФОП ОСОБА_1 здійснював за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому цей товар ним транспортовано за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, відповідно до цих самих товарно-транспортних накладних, реалізація товару ФОП ОСОБА_1 здійснювалася за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, оскільки реалізації товару здійснювалася з АДРЕСА_1 , позивачем реалізовано інший товар, ніж придбаний у ТОВ «Альянс Інпак.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 реалізовував Товар, який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 без фактичного відображення даних операцій в обліку на загальну суму 2 516 760,98 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 1 731 039,38 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 785 721,70 без ПДВ. Зокрема, внаслідок вказаного порушення відповідачем визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 56 627,12 грн., де основний платіж - 37 751,51 грн., а штрафна санкція - 18 875,71 грн.

Згідно таких висновків акту перевірки відповідач вважає про порушення позивачем норм матеріального права, зокрема :

1) пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, а саме: встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 2 516 760,98 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 1 731 039,28 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 785 721,70 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 453 016,98 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 311 587,07 грн. без ПДВ, за 2018 рік в сумі 141 429,91 грн. без ПДВ;

2) підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 37 751, 41 грн. без ПДВ, в т. ч. за 2017 рік в сумі 25 969,59 грн. без ПДВ, за 2018 рік в сумі 11 785,82 грн. без ПДВ.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 року №0003541303 щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме за податковим зобов`язання 453 016,98 грн. та за штрафними санкціями 226 508,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 року №0003601303 щодо донарахування військового збору в розмірі 56 627,12 грн.

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київськім області від 08.04.2019 року №0003541303 та №0003601303, позивач звернувся із скаргами від 20.04.2019 року та 21.04.2019 року б/н до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 20.06.2019 року № 2835716/99-99-11-05-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 08.04.2019 року №0003541303 та №0003601303 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено статтею 177 ПК України.

Згідно з пунктами 177.1., 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1.);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2.);

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3.);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4.).

З 03.08.2014 року набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31.07.2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Так, відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України платниками військового збору є особи, визначені у пункті 162.1 статті 162 ПК України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюватися у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Висновки суду.

Згідно матеріалів справи, а саме зі змісту акту перевірки, відповідач зробив висновок про заниження позивачем доходу через те, що основним постачальником ТМЦ у перевіряємий за період був ТОВ «Альянс Інпак», а аналізуючи договір поставки та товарно-транспортні накладні позивачем було реалізовано інший товар, а не той що був придбаний у ТОВ «Альянс Інпак», оскільки реалізації товару здійснювалася з м. Обухів, вул. Київська, 130, а не з м. Обухів, вул. Промислова, 2, куди транспортувався товар за товарно-транспортними накладними.

Так, у Акті перевірки відповідач посилається лише на аналіз товарно-транспортних накладних, проте не приймає до уваги інші документи у їх сукупності та правові позиції (судову практику), а саме те, що за своєю правовою природою, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги правову позицію Верховного Суду висловлену у справі №120/847/20-а 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18 та від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а.

Отже, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи, позивач на підставі Договорів поставки від 03.01.2017 року №03/01/17 та від 02.01.2018 року №03/01/18, укладених позивачем із ТОВ «Альнянс Інпак», придбавав товар виробництва ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» у певній номенклатурі та певній кількості, що відображено у відповідних податкових накладних, долучених до матеріалів справи та спірної перевірки.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПрАТ «Київській картонно-паперовий комбінат» зареєстровано за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 130.

В свою чергу, на підставі Договорів поставки від 10.01.2017 року №И-1, від 01.02.2018 року №И-2, укладеними позивачем, як Постачальником, із ПП «Приватна Друкарня», як Замовником, від 16.01.2018 року №И-1, від 01.02.2018 року №И-2, укладеними позивачем, як Постачальником, із ТОВ «Мак-Трейд», як Замовником, від 16.01.2017 року №И-2, укладеним позивачем, як Постачальником, із ТОВ «Торговий дім «Мел Ком», як Замовником, від 04.01.2017 року №И-3, укладеним позивачем, як Постачальником, із Приватним підприємством «Триада-Люкс», як Замовником, від 16.04.2018 року №И-3, укладеним позивачем, як Постачальником, із ТОВ «Віал Солюшн», як Замовником, Товар, який відповідає за номенклатурою та кількістю, придбаному позивачем за Договорами поставки від 03.01.2017 року №03/01/17 та від 02.01.2018 року №03/01/18, реалізовано Замовникам, що підтверджується переліком податкових накладних, складений ФОП ОСОБА_1 на зазначених контрагентів - Замовників.

Тобто, отриманий товар внаслідок купівлі за Договорами поставки від 03.01.2017 року №03/01/17 та від 02.01.2018 року №03/01/18, укладених позивачем із ТОВ «Альнянс Інпак», позивачем реалізовано вже на підставі Договорів поставки від 10.01.2017 року №И-1, від 01.02.2018 року №И-2, укладеними позивачем, як Постачальником, із ПП «Приватна Друкарня», як Замовником, від 16.01.2018 року №И-1, від 01.02.2018 року №И-2, укладеними позивачем, як Постачальником, із ТОВ «Мак-Трейд», як Замовником, від 16.01.2017 року №И-2, укладеним позивачем, як Постачальником, із ТОВ «Торговий дім «Мел Ком», як Замовником, від 04.01.2017 року №И-3, укладеним позивачем, як Постачальником, із Приватним підприємством «Триада-Люкс», як Замовником, від 16.04.2018 року №И-3, укладеним позивачем, як Постачальником, із ТОВ «Віал Солюшн», як Замовником.

Таким чином, вказані документи у сукупності підтверджують реальність здійснення господарської операції, проте, відповідач вказані первинні документи не взяв до уваги при перевірці, не проаналізував їх, не оцінив їх і не визнав їх належним документами.

Отже, враховуючи положення ст.242 КАС України та надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, а саме договори поставки, товарно-транспортні накладні, враховуючи поняття товарно-транспортних накладних колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив висновків перевірки та правомірність спірних рішень відповідними доказами.

З урахування вказаного колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції і про недоведеність відповідачем правомірність спірних рішень.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для здійснення перерозподілу судових витрат в частині сплати судового збору.

Проте, представником позивача - адвокатом Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «ПАРИТЕТ» Шульгою К.В. у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій адвокат просить стягнути на користь позивача понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, копію якого було 31.10.2022 надіслано на адресу відповідача, про що надані докази.

Станом на час розгляду справи заперечень щодо даного клополтання до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача не надходило.

Розглянувши заявлене клопотання та дослідивши надані представником позивача докази, що стосується порушеного питання, колегія суддів виходить з такого.

У силу пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частинах першій і другій статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та пропорційність витраченого часу обсягу виконаних робіт та наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанови від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18).

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги від 20.10.2022 № 20, посвідчення адвоката, ордер від 28 жовтня 2022, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2022 № 1.

Так, виходячи з встановлених обставин у справі, з огляду на вищенаведені норми закону та практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, враховуючи реальність виконаних адвокатом послуг, з урахуванням критерію розумності їх розміру, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель