Постанова

від 31.01.2023 по справі 640/16402/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16402/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Грибан І. О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2019 № 00000714303 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року в сумі 330413,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ "Панторія Плюс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт № 1764/2615-43-03-35087148 ( надалі -акт перевірки).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Панторія Плюс" вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що є підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 330413,00 грн, задекларованого в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року.

Не погодившись з висновками акта перевірки, 06.05.2019 позивач подав до відповідача заперечення за вих. № 07/05 в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у м. Києві листом від 15.05.2019 № 91108/10/26-15-43-03-14 повідомило ТОВ "Панторія Плюс" про залишення без змін висновків акта камеральної перевірки від 17.04.2019 № 1764/26-15-43-03-35087148.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 17.05.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000714303 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року в сумі 330413,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 № 35947/6/99-99-11-04-02-25 скаргу ТОВ "Панторія Плюс" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2019 № 00000714303 - без змін.

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачеві у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року в сумі 330413,00 грн, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Підпунктом 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), визначено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу ІІІ Порядку № 21).

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Розділу V Порядку № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Згідно Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)".

Так, згідно Порядку № 21, сума від`ємного значення по рядку 21 повинна дорівнювати показникам Додатка 2 по рядку "Усього".

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено, що сума від`ємного значення податку (354545,00 грн), яка заявлена позивачем до відшкодування, фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам та до Державного бюджету України. Сума податку, заявлена до відшкодування (354545,00 грн), не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Відтак, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість, сформована у повній відповідності до вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

При цьому, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган зазначає, що формування позивачем суми ПДВ до відшкодування за рахунок коригування податкових зобов`язань попередніх податкових звітних періодів.

Порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлений статтею 192 Кодексу, відповідно до якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з підпунктом 191.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зменшував суми податкових зобов`язань за податкові звітні періоди жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року, на підставі належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригувань.

При цьому, проведеною перевіркою не встановлено, що від`ємне значення податку на додану вартість у позивача протягом жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року виникло виключно через коригування податкових зобов`язань. Коригування податкових зобов`язань у бік їх зменшення має вплив на розмір від`ємного значення податку, натомість, суд зазначає, що відшкодуванню підлягає від`ємне значення в частині податку, яка фактично сплачена постачальникам та/або до Державного бюджету.

За результатами податкового звітного періоду лютого 2019 року позивач задекларував від`ємне значення податку у сумі 355251,00 грн, з якої до відшкодування заявлено суму податку в розмірі 354545,00 грн, яка фактично була сплачена постачальникам та/або до Державного бюджету яка, за даними акту перевірки, не перевищує, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, які виписали податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, відповідач не вказує ні у акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено виписки по рахунку 361, що підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість постачальникам та до Державного бюджету у вказаних вище періодах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставин виникнення у позивача від`ємного значення податку виключно через коригування податкових зобов`язань та не спростовано факту сплати позивачем суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування у лютому 2019 року, у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, суд дійшов висновку про протиправність відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічного змісту правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 820/2602/17.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 31.01.2023)