Рішення

від 03.02.2021 по справі 640/16402/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року м. Київ № 640/16402/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" (далі - ТОВ "Панторія Плюс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2019 № 00000714303 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року в сумі 330413,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у акті перевірки контролюючий орган вказує, що причиною виникнення від`ємного значення ПДВ було коригування податкових зобов`язань у зв`язку з поверненням попередньої оплати, отриманої у періоді, який перевіряється, від покупців рекламних послуг, що на думку контролюючого органу не передбачено нормами ПК України. Звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не висловлено жодних зауважень стосовно порядку здійснення позивачем коригувань податкових зобов`язань в бік зменшення, як і не встановлено жодних порушень стосовно зазначених коригувань. Також звертає увагу і на те, що відповідачем не заперечується реальність господарських операцій, відтак, позивач вважає, що від`ємне значення ПДВ в розмірі 355251,00 грн виникло правомірно. Зазначає, що позивачем дотримано всі критерії, що зумовлюють виникнення права на бюджетне відшкодування за задекларованими у лютому 2019 року сумами податку на додану вартість. Позивач наголошує на тому, що Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість не містить жодних застережень стосовно того, що сума від`ємного значення, що виникла внаслідок коригування податкових зобов`язань у бік зменшення, не може бути заявлена до бюджетного відшкодування. Згідно вимог указаного Порядку сума, яка заявляється до бюджетного відшкодування, розраховується виключно шляхом проведення арифметичних операцій по рядках декларації з ПДВ.

Ухвалою суду від 03.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16402/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

23.09.2019 до суду від представника відповідача Сірика Д.О. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що аналізом відображених показників даних податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення податку на додану вартість є коригування податкових зобов`язань (в бік зменшення), які проведені позивачем та відображені у податкових деклараціях, у зв`язку з поверненням попередньої оплати, отриманої у перевіряємому періоді від покупців рекламних послуг.

28.09.2019 до суду від представника позивача Савенка І.М. надійшла відповідь на відзив, за змістом якого останній просить суд задовольнити позов. Наголосив на безпідставності доводів контролюючого органу, позаяк позивачем дотримано всі критерії, що є підставою для виникнення у платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

Ухвалою суду від 03.02.2021 допущено заміну первинного відповідача його правонаступником.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

17.04.2019 посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ "Панторія Плюс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт № 1764/2615-43-03-35087148 (том 1 а.с. 51-58).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Панторія Плюс" вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що є підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 330413,00 грн, задекларованого в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року.

Не погодившись з висновками акта перевірки, 06.05.2019 позивач подав до відповідача заперечення за вих. № 07/05 в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (том 1 а.с. 59-63).

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у м. Києві листом від 15.05.2019 № 91108/10/26-15-43-03-14 повідомило ТОВ "Панторія Плюс" про залишення без змін висновків акта камеральної перевірки від 17.04.2019 № 1764/26-15-43-03-35087148 (том 1 а.с. 64-69).

17.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000714303 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року в сумі 330413,00 грн (том 1 а.с. 70).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 № 35947/6/99-99-11-04-02-25 скаргу ТОВ "Панторія Плюс" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2019 № 00000714303 - без змін (том 1 а.с. 81-83).

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачеві у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року в сумі 330413,00 грн, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "Панторія Плюс" суми бюджетного відшкодування ПДВ у податковій декларації за лютий 2019 року у розмірі 330413,00 грн в результаті включення до її складу сум від`ємного значення за період з жовтня по грудень 2018 року та січень 2019 року, яке виникло через коригування податкових зобов`язань та не є фактично сплаченим отримувачем товарів/послуг постачальникам останнього або до Державного бюджету України.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Підпунктом 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), визначено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу ІІІ Порядку № 21).

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Розділу V Порядку № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Згідно Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)".

Так, згідно Порядку № 21, сума від`ємного значення по рядку 21 повинна дорівнювати показникам Додатка 2 по рядку "Усього".

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки підтверджено, що сума від`ємного значення податку (354545,00 грн), яка заявлена позивачем до відшкодування, фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам та до Державного бюджету України. Сума податку, заявлена до відшкодування (354545,00 грн), не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість, сформована у повній відповідності до вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.

Щодо тверджень відповідача з приводу формування позивачем суми ПДВ до відшкодування за рахунок коригування податкових зобов`язань попередніх податкових звітних періодів, суд зазначає наступне.

Порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлений статтею 192 Кодексу, відповідно до якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з підпунктом 191.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Наявним в матеріалах справи актом перевірки позивача встановлено, що позивач зменшував суми податкових зобов`язань за податкові звітні періоди жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року, на підставі належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригувань.

При цьому, суд звертає увагу, що актом перевірки не встановлено, що від`ємне значення податку на додану вартість у позивача протягом жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року виникло виключно через коригування податкових зобов`язань. Коригування податкових зобов`язань у бік їх зменшення має вплив на розмір від`ємного значення податку, натомість, суд зазначає, що відшкодуванню підлягає від`ємне значення в частині податку, яка фактично сплачена постачальникам та/або до Державного бюджету.

За результатами податкового звітного періоду лютого 2019 року позивач задекларував від`ємне значення податку у сумі 355251,00 грн, з якої до відшкодування було заявлено суму податку в розмірі 354545,00 грн, яка фактично була сплачена постачальникам та/або до Державного бюджету яка, за даними акту перевірки, не перевищує, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Слід зазначити, що жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, які виписали податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, відповідач не вказує ні у акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву.

Також, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи долучено виписки по рахунку 361, що підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість постачальникам та до Державного бюджету у вказаних вище періодах.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що відповідачем не доведено обставин виникнення у позивача від`ємного значення податку виключно через коригування податкових зобов`язань та не спростовано факту сплати позивачем суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування у лютому 2019 року, у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, суд дійшов висновку про протиправність відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.12.2020 у справі № 820/2602/17.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2019 № 00000714303 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" (01601, м. Київ, вул. Воровського, 22А, ідентифікаційний код 35087148) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2019 № 00000714303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" (01601, м. Київ, вул. Воровського, 22А, ідентифікаційний код 35087148) 4957,19 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко