Ухвала

від 13.01.2023 по справі 216/316/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/316/23

Номер провадження у суді 2-з/216/8/23

УХВАЛА

іменем України

13 січня 2023 року місто Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В., перевіривши матеріали заяви адвоката Гапонець А.А. поданої в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в рамках цивільної справи №216/316/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослав Олексійович, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Цимбалістенко О.В. для вирішення питання про відкриття провадження.

Крім того, разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що 08 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір Позики, який був оформлений розпискою, згідно з яким позивач передав відповідачеві грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США в еквіваленті 8 016 000 (вісім мільйонів шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов зобов`язання відповідно до договору позики, позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська позов про стягнення заборгованості за договором позики, рішення по справі не прийняте.

Також, в провадженні Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рога перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно боржників, яке є об`єктом права спільної власності подружжя, рішення по справі не прийняте.

Оскільки справа у Самарському районному суді м. Дніпропетровська не вирішена, а в свою чергу кошти за договором позики ОСОБА_1 не повернуті, то слід звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційними номерами №2271502712110, №2271451412110 зазначено, що об`єкт нерухомого майна - житловий будинок А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом Б п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 1211000000:08:248:0020, який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26.02.2007, рішення Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомо майна» від 20.12.2006 №444, передано у приватну власність ОСОБА_4 на підставі договору дарування серія та номер 74, виданий 18.01.2021 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О.; об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 382.7 за адресою: АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ВММ №005758 від 09.12.2009 зареєстрованого за №3322 та посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболевою Л.А. передано у приватну власність ОСОБА_5 на підставі договору дарування серія та номер 71, виданий 18.01.2021 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О.

У зв`язку з переданням нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договорів дарування №71 та 74 від 18.01.2021 позивач вважає правочини фіктивними та такими, що порушують його права та інтереси.

Таким чином, позивач просить суд, накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом Б п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 1211000000:08:248:0020 та нежитлове приміщення загальною площею 382,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання забезпечення позову сторони не викликались.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що за договором позики він передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти на суму 300 000 доларів США. Оскільки відповідач відмовляється повертати борг, позивач звернувся до судів з різними позовами з метою повернення коштів, зокрема з позовом про визнання договорів дарування недійсними. В обгрунтування даного позову позивач псилається на те, що належне відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 майно вибуло на користь відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі договорів дарування.

За таких обставин, у позивача існує власний інтерес щодо нерухомого майна, який полягає в тому, щоб предмет оспорюваних правочинів перебував у власності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем своїх прав під час виконання судового рішення про стягнення коштів за договором позики.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, відповідають позовним вимогам та є співмірними. Так, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які на підставі оспорюваних правочинів набули право власності на нерухоме майно, мають можливість відчужити його на користь інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі задоволення позову про визнання недійсними договорів дарування у даній справі, нерухомість, яка є предметом оспорюваних правочинів, підлягає поверненню у власність попередніх власників, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та у разі стягнення коштів за договором позики в іншій справі, ОСОБА_1 матиме можливість звернути на неї стягнення у порядку виконання рішення суду.

За таких обставин, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки ефективний застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, накладення арешту на дане майно, з забороною відчуження не призведе до обмеження прав відповідачів, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.

Строк дії заходів забезпечення позову передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3ст. 154 ЦПК України.

Однак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову, адже накладення арешту на спірне майно позбавляє державного реєстратора та будь-яких інших суб`єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно права на вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, зокрема на його відчуження.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-153,259,260,353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Гапонець А.А. подану в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на житловий будинок А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом Б п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 1211000000:08:248:0020, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , та нежитлове приміщення загальною площею 382.7 за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Стягувач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Боржник - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Боржник - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Дніпровського апеляційного суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Цимбалістенко