Постанова

від 26.01.2023 по справі 925/675/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2023 р. Справа№ 925/675/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Олексюк О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.01.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Петровського" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Потапцівське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 (повний текст складено 10.11.2021)

у справі №925/675/21 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Петровського"

до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (відповідач 1)

Фізичної особи-підприємця Ракоїда Руслана Володимировича (відповідач 2)

Фермерського господарства "Назаренків" (відповідач 3)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Потапцівське" (відповідач 4)

Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР-СЕМ" (відповідач 5)

про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів оренди землі

В судовому засіданні 26.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21 позов задоволено частково:

- визнано незаконними та скасовано рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області:

від 26.03.2021 № 4-30/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок, в частині передачі земельної ділянки кадастровий номер 7122088200:01:001:0769 в оренду ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу;

від 26.03.2021 № 4-19/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861 ФГ «Назаренків», та кадастровий номер 7122088200:01:001:0779 ТОВ «Потапцівське»;

від 06.04.2021 № 5-3/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, яким сільська рада, передала в оренду земельні ділянки кадастрові номери; 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775 ТОВ «МИР-СЕМ» та кадастровий номер 7122088200:01:001:0777 ТОВ «Потапцівське»;

- визнано недійсними договори оренди:

від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ФГ «Назаренків», за яким передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861;

від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ФОП Ракоїд Р.В., за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0769;

від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ «ПОТАПЦІВСЬКЕ», за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0779;

від 06.04.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ «ПОТАПЦІВСЬКЕ», за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0777;

від 06.04.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ «МИР-СЕМ», за яким передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери: 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775;

- в решті вимог в позові відмовлено;

- вирішено питання про стягнення на користь позивача (Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського) сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач (Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського») звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 4-17/ІХ від 26.03.2021 в частині, яка стосується земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7122088200:01:001:0863; 7122088200:01:001:0859; 7122088200:01:001:0861; 7122088200:01:001:0779; 7122088200:01:001:0769; 7122088200:01:001:0766; 7122088200:01:001:0775; 7122088200:01:001:0777; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-4 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Потапцівське») також подав до суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (відповідач-1), фізичної особи-підприємця Ракоїда Руслана Володимировича (відповідач-2), Фермерського господарства «Назаренків» (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» (відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР-СЕМ» (відповідач-5) про визнання незаконними рішень сільської ради та визнання недійсними договорів оренди, в тій частині, якою

- визнано незаконними та скасовано рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області:

від 26.03.2021 № 4-30/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок, в частині передачі земельної ділянки кадастровий номер 7122088200:01:001:0769 в оренду ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу;

від 26.03.2021 № 4-19/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861 ФГ «Назаренків», та кадастровий номер 7122088200:01:001:0779 ТОВ «Потапцівське»;

від 06.04.2021 № 5-3/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, яким сільська рада, передала в оренду земельні ділянки кадастрові номери; 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775 ТОВ «МИР-СЕМ» та кадастровий номер 7122088200:01:001:0777 ТОВ «Потапцівське»;

- визнано недійсними договори оренди:

від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ФГ «Назаренків», за яким передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861;

від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ФОП Ракоїд Р.В., за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0769;

від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ «ПОТАПЦІВСЬКЕ», за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0779;

від 06.04.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ «ПОТАПЦІВСЬКЕ», за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0777;

від 06.04.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ «МИР-СЕМ», за яким передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери: 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775;

в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (відповідач-1), фізичної особи-підприємця Ракоїда Руслана Володимировича (відповідач-2), Фермерського господарства «Назаренків» (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» (відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР-СЕМ» (відповідач-5) про визнання незаконними рішень сільської ради та визнання недійсними договорів оренди - залишити без змін.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського» (надалі СТОВ «Ім. Петровського», позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (відповідач-1), фізичної особи-підприємця Ракоїда Руслана Володимировича (ФОП Ракоїд Р.В., відповідач-2), Фермерського господарства «Назаренків» (ФГ «Назаренків», відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» (ТОВ «Потапцівське», відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР-СЕМ» (ТОВ «МИР-СЕМ», відповідач-5) про визнання незаконними рішень сільської ради та визнання недійсними договорів оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що правомірно набув право власності на вищевказані земельні ділянки, однак спірні земельні ділянки на підставі рішень Степанецької сільської ради ОТГ Черкаської області передані в комунальну власність, а потім в тимчасове користування (оренду) ФОП Ракоїду Р.В., ТОВ «Потапцівське», ФГ «Назаренків», ТОВ «МИР-СЕМ» на підставі договорів оренди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21 позов задоволено частково.

При прийнятті рішення у справі, суд першої інстанції виходив з наступного:

- позивачем не надано до суду розподільчого балансу КСП ім. Петровського, а за відсутності розподільчого балансу неможливо встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства;

- склад засновників (учасників) КСП ім. Петровського та СТОВ «ім. Петровського» не співпадають, а тому у розумінні частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» Товариство не можна вважати утвореним внаслідок реорганізації КСП шляхом перетворення;

- на момент прийняття рішення про право власності на спірні земельні ділянки за сільрадою, позивач не був її власником, а КСП було припинено;

- за недоведеністю правонаступництва СТОВ «ім. Петровського» щодо прав та обов`язків КСП «ім. Петровського», зокрема переходу прав такого підприємства на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землі від 06.01.1996 серії ЧР 7-16 до його правонаступника, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 4-17/ІХ від 26.03.2021 в частині, яка стосується земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861, 7122088200:01:001:0779, 7122088200:01:001:0769, 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775, 7122088200:01:001:0777 належить залишити без задоволення;

- порушення ст. 134 Земельного кодексу України є окремою та достатньою підставою для визнання рішень Степанецької сільської ради про передачу земель в оренду незаконними, а укладених на їх підставі договорів оренди недійсними;

- земельні торги не проводились та право оренди на спірні земельні ділянки було надано орендарям, відповідачам у справі: Фізичній особі-підприємцю Ракоїду Руслану Володимировичу (відповідач 2), Фермерському господарству «Назаренків» (відповідач 3), Товариству з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» (відповідач 4), Товариству з обмеженою відповідальністю «МИР-СЕМ» (відповідач 5) всупереч вимогам зазначених вище норм;

- рішення від 26.03.2021 № 4-30/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок, в частині передачі земельної ділянки кадастровий номер 7122088200:01:001:0769 в оренду ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу; рішення від 26.03.2021 № 4-19/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861 ФГ «Назаренків», та кадастровий номер 7122088200:01:001:0779 ТОВ «Потапцівське»; рішення від 06.04.2021 № 5-3/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, яким сільська рада передала в оренду земельні ділянки кадастрові номери; 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775 ТОВ «МИР-СЕМ» та кадастровий номер 7122088200:01:001:0777 ТОВ «Потапцівське» були прийняті з перевищенням повноважень сільської ради та з порушенням вимог Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; позовні вимоги про визнання їх незаконним та скасування є обґрунтованими;

- зібраними у справі доказами в їх сукупності доведено наявність правових підстав для визнання недійсними договорів оренди землі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 4-17/ІХ від 26.03.2021 в частині, яка стосується спірних земельних ділянок, стверджував, що у даній справі вбачається єдиний вірний висновок, що СТОВ «Ім. Петровського» є правонаступником КСП «Ім. Петровського», а отже до нього перейшли всі його права і обов`язки, у тому числі і право на спірні земельні ділянки; наслідком хибного висновку щодо правонаступництва стало те, що суд не застосував до спірних вимог статтю 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; однак у даній справі зазначені норми дотримано не було, набуте СТОВ «Ім. Петровського» в рамках реорганізації майно протиправно віднесено до комунальної власності.

Апеляційна скарга відповідача-4 (ТОВ «Потапцівське») обгрунтована тим, що позов про визнання недійсними договорів оренди подала особа, яка не була стороною цих договорів, а рішення органу місцевого самоврядування як акт індивідуальної дії не стосується позивача; особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, скасування рішення органу місцевого самоврядування, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором та оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування і в результаті визнання договору недійсним та/або скасування рішення органу місцевого самоврядування, майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено; відсутність порушення прав і законних інтересів позивача оспорюваними договорами та рішеннями є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, однак суд першої інстанції незаконно виніс рішення в частині задоволення позовних вимог, якими визнано незаконними та скасовано рішення сільської ради та недійсними договори оренди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 24.02.2022.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21 залишено без руху ухвалою від 21.01.2022.

21.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» повернуто скаржнику.

24.02.2022 судове засідання по розгляду апеляційної скарги не відбулось.

Після скасування ухвали про повернення апеляційної скарги постановою Верховного Суду від 16.06.2022, та залишення апеляційної скарги без руху ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022; за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21 відкрито апеляційне провадження (ухвала від 12.09.2022); об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» з апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Петровського» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21; розгляд справи призначено на 15.09.2022.

Розгляд апеляційних скарг у справі відкладався на 06.10.2022 ухвалою від 15.09.2022; на 27.10.2022 ухвалою від 06.10.2022; на 24.11.2022 ухвалою від 27.10.2022.

24.11.2022 розгляд справи не відбувся, судове засідання по розгляду апеляційних скарг призначено на 26.01.2023 ухвалою від 09.12.2022.

До справи під час апеляційного провадження 09.12.2021 від відповідача-4 (ТОВ «Потапцівське») отримано відзив на апеляційну скаргу позивача, 11.02.2022 зареєстровано надходження відзиву на апеляційну скаргу позивача від відповідача-3 (ФГ «Назаренків»).

Явка представників сторін

Відповідач-4 у справі в судовому засіданні апеляційної інстанції просив задовольнити його апеляційну скаргу, відхилити апеляційну скаргу позивача, рішення у справі скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача-4, просив її відхилити, задовольнити апеляційну скаргу позивача, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову, та прийняти рішення про повне задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-1 висловив свою позицію щодо апеляційних скарг.

Відповідач-2 та представник відповідача-3 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, до суду надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність, причини неявки представника відповідача-5 суду не відомі.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Забезпечення присутності представника в судовому засіданні є правом сторони а не обов`язком, явка представників відповідачів в судове засідання обов`язковою не визнавалася, поважних причин з яких не може бути здійснено судовий розгляд справи у відповідності до норм процесуального закону суду не повідомлено і таких не встановлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з рішенням Таганчанської сільської ради народних депутатів від 31.08.1995 №4-ХХІІ та Державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР 7-16, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за №7-16 від 06.01.1996, у колективну власність КСП ім. Петровського для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передано 2 173,2 га земель.

До акту додається додаток №1: список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, до якого входила 551 особа - членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Згідно з матеріалами по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП ім. Петровського, виконаних в 1997 році, загальна площа розпайованих сільськогосподарських угідь КСП ім. Петровського, які підлягають поділу на земельні частки (паї) становить 2 054,0 га, в тому числі: ріллі 1 791,0 га, багаторічних насаджень 4,0 га, сіножатей 1,4 га, пасовищ 257,6 га.

При розробці «Схеми поділу» враховано, що в натурі поділятиметься тільки рілля, а решта угідь залишиться в спільній сумісній власності. З загальної площі ріллі 138,8 га переведено в кормові угіддя, котрі також не підлягають поділу в натурі.

Три земельні ділянки колективної власності загальною площею 25,3 га замінено на земельну ділянку земель резервного фонду, яка знаходиться біля села площею 17,4 га як рівноцінну по грошовій оцінці.

Після обміну земель резервного фонду і колективної власності, площа земель колективної власності зменшилась на 7,9 га і становила по ріллі 1 644,3 га.

На час проведення робіт, остаточна кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) після внесення змін становила 583 особи.

Відповідно до схеми виділені земельні ділянки, що підлягають поділу в натурі - 1 644,3 га, в тому числі шість ділянок першочергового поділу загальною площею - 685,8 га.

Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) погоджена протоколом загальних зборів КСП ім. Петровського, с. Таганча, Канівського району, Черкаської області від 10.02.2000 та затверджена рішенням Канівської районної ради від 07.02.2001 № 15/25.

В подальшому, на підставі рішення від 23.07.2001 № 16-4 «Про перерозподіл земель резервного фонду Таганчанської сільської ради» Таганчанською сільською радою було надано згоду на перерозподіл земель резервного фонду, а саме:

1. Землі резервного фонду, створеного на території Таганчанської сільської ради, загальною площею 403,3 га в т.ч. ріллі і 370,4 га сіножатей 14,1 га, пасовищ 5,9 га, інших земель - 12,9 га розподілити наступним чином:

а) виділити для працівників соціальної сфери 185,2 га ріллі;

б) для задоволення потреби в земельних частках (паїв) новоприйнятих членів недержавних сільськогосподарських підприємств передано з резервного фонду до земель колективної власності 185,2 га, ріллі в т.ч. для першочергового надання новоприйнятим членам в кількості 69 осіб, виділити 140,0 га, ріллі;

в) для сінокосіння та випасання худоби виділити 20,0 га, земель в т.ч. сіножатей 14,1 га, пасовищ 5,9 га.

Відповідно, з земель переданих у колективну власність КСП ім. Петровського, було передано в приватну власність 1 784,3 га земель колективної власності.

444,3 га земель колективної власності, що залишилися нерозподілені, відповідно до пункту 3 протоколу загальних зборів КСП ім. Петровського, с. Таганча, Канівського району, Черкаської області від 10.02.2000, загальні збори вирішили не паювати, а залишити у спільній сумісній власності членів КСП.

За змістом протоколу загальних зборів КСП ім. Петровського від 10.02.2000, на вирішення було винесено питання, зокрема, затвердження схеми поділу земель колективної власності КСП ім. Петровського та визначення статусу земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що рішення щодо передачі нерозпайованих земель підприємству правонаступнику СТОВ «Ім. Петровського» не приймалось, не затверджувався розподільчий баланс.

Оцінюючи доводи позивача, посилання на надані до справи установчі документи, беручи до уваги результати вирішення Черкаським окружним адміністративним судом справи № 2а/2370/3959/2012, аналізуючи правове регулювання спірних правовідносин на час їх виникнення, зокрема: статті 4, 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців» в редакції станом на 12.05.2008 (дата видачі довідки державного реєстратора Канівської райдержадміністрації від 12.05.2008 серії АА № 108774, де зазначено, що СТОВ «Ім. Петровського» є правонаступником прав та зобов`язань КСП «Ім. Петровського»), статті 31 Закону України «Про колективні сільськогосподарські підприємства», статті 37 ЦК УРСР (у редакції, чинній станом на час припинення КСП), статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні»,

суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновків, що:

- позивачем не надано до суду розподільчого балансу КСП ім. Петровського, а за відсутності розподільчого балансу неможливо встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства;

- навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Петровського шляхом перетворення в іншу юридичну особу, колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками Товариства, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників;

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками СТОВ «Ім. Петровського» є ФГ «Софія-Л» (код ЄДРПОУ 31878862) та фізична особа. Тобто, склад засновників (учасників) КСП ім. Петровського та СТОВ «Ім. Петровського» не співпадають, а тому у розумінні частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» Товариство не можна вважати утвореним внаслідок реорганізації КСП шляхом перетворення.

Судом належно відхилені посилання позивача на те, що в статуті СТОВ «Ім. Петровського» Товариство є правонаступником КСП «Ім. Петровського», що не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

При винесені рішення місцевий господарський суд врахував викладені у постанові КГС ВС від 21.09.2021 у справі № 925/1176/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 правові висновки щодо умов можливого переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника.

З метою забезпечення своєчасного проведення інвентаризації майна, активів та зобов`язань Таганчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області рішенням від 11.12.2020 № 2-1/ІХ Степанецької сільської ради розпочато процедуру реорганізації Таганчанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (код ЄДРПОУ 35821102, місцезнаходження: вул. Центральна, 104, с. Таганча Черкаського району Черкаської області) шляхом приєднання до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області.

В ході інвентаризації відділом земельних ресурсів були виявлені нерозподілені земельні ділянки сільськогосподарського призначення колективної власності, які не внесені в державний земельний кадастр.

Для приведення у відповідність до чинного законодавства документації із землеустрою та уникнення втрат місцевого бюджету (у зв`язку з використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів та несплатою орендної плати) виконавчим комітетом замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Рішенням Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 26.03.2021 № 4-17/ІХ, керуючись статтями 12, 79-1, 122, 123, 124, 126, 186 п. 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статтями 35, 57 Закону України «Про землеустрій», статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарською призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», розглянувши технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення колективної власності, взявши до уваги рекомендації постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, земельних відносин та охорони природи, затвердила технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності (за межами населеного пункту) на території Степанецької сільської ради, зокрема на спірні земельні ділянки (а.с. 47-48, т. 2).

За встановлених судом першої інстанції обставин:

на момент прийняття рішення про право власності на спірні земельні ділянки за сільрадою, позивач не був її власником, а КСП було припинено, у зв`язку з чим, за недоведеністю правонаступництва СТОВ «Ім. Петровського» щодо прав та обов`язків КСП ім. Петровського, зокрема переходу прав такого підприємства на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землі від 06.01.1996 серії ЧР 7-16 до його правонаступника, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 4-17/ІХ від 26.03.2021 в частині, яка стосується земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861, 7122088200:01:001:0779, 7122088200:01:001:0769, 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775, 7122088200:01:001:0777 залишено без задоволення.

Таким, що відповідає вимогам чинного законодавства є висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення про затвердження технічної документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області діяла в межах і в спосіб визначений законодавством України.

В частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 26.03.2021 щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- у даному спорі, при інвентаризації земель сільська рада керувалася тим, що колективне підприємство припинене і застосувала п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаючи за собою право комунальної власності на ці землі;

- однак в подальшому, при передачі земель в оренду сільська рада керувалася вже положеннями ст. 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відносячи ці ж ділянки до земель колективного підприємства, яке не припинено, тобто здійснила передачу їх в оренду до реєстрації права комунальної власності на ці землі;

- порушення ст. 134 Земельного кодексу України є окремою та достатньою підставою для визнання рішень Степанецької сільської ради про передачу земель в оренду незаконними, а укладених на їх підставі договорів оренди недійсними;

- оскільки земельні торги не проводились, то право оренди на спірні земельні ділянки було надано орендарям, відповідачам у справі: Фізичній особі-підприємцю Ракоїду Руслану Володимировичу (відповідач 2), Фермерському господарству «Назаренків» (відповідач 3), Товариству з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» (відповідач 4), Товариству з обмеженою відповідальністю «МИР-СЕМ» (відповідач 5) з порушенням вимог закону;

- вказані земельні ділянки не є невитребуваними чи нерозподіленими земельними ділянками в розумінні ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»;

- рішення від 26.03.2021 № 4-30/ІХ Про передачу в оренду земельних ділянок, в частині передачі земельної ділянки кадастровий номер 7122088200:01:001:0769 в оренду ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу; рішення від 26.03.2021 № 4-19/ІХ Про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861 ФГ «Назаренків», та кадастровий номер 7122088200:01:001:0779 ТОВ «Потапцівське»; рішення від 06.04.2021 № 5-3/ІХ Про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, яким сільська рада, передала в оренду земельні ділянки кадастрові номери; 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775 ТОВ «МИР-СЕМ» та кадастровий номер 7122088200:01:001:0777 ТОВ «Потапцівське» були прийняті з перевищенням повноважень сільської ради та з порушенням вимог Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; позовні вимоги про визнання їх незаконним та скасування є обґрунтованими;

- зібраними у справі доказами в їх сукупності доведено наявність правових підстав для визнання недійсними договорів оренди землі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, тоді як обгрунтованою є апеляційна скарга відповідача-4 виходячи з наступного.

Предметом позову в цій справі є вимоги СТОВ «Ім. Петровського» про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів оренди землі.

Оскаржувані у справі рішення органу місцевого самоврядування (Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області) прийняті у відношенні, в тому числі, земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861, 7122088200:01:001:0779, 7122088200:01:001:0769, 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775, 7122088200:01:001:0777; зокрема:

- рішенням від 26.03.2021 № 4-17/ІХ затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності (за межами населеного пункту) на території Степанецької сільської ради; доручено здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на проінвентаризовані земельні ділянки;

- рішеннями від 26.03.2021 № 4-30/ІХ, № 4-19/ІХ, № 5-3/ІХ передано в оренду, в тому числі спірні земельні ділянки, відповідачам (ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу (відповідач 2), ФГ «Назаренків» (відповідач 3), ТОВ «Потапцівське» (відповідач 4), ТОВ «МИР-СЕМ» (відповідач 5)).

Підставою позовних вимог є те, що, на думку позивача, оскаржуваним рішенням від 26.03.2021 № 4-17/ІХ набуте СТОВ «Ім. Петровського» в рамках реорганізації майно протиправно віднесено до комунальної власності; рішення від 26.03.2021 № 4-30/ІХ, № 4-19/ІХ, № 5-3/ІХ порушують права позивача як законного власника земельних ділянок, передані в оренду за оспорюваними договорами оренди.

Як встановлено судом першої інстанції, у підтвердження факту правонаступництва від КСП «Ім. Петровського» позивач послався на зміст власного Статуту, відповідно до якого Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ім. Петровського», ідентифікаційний код 03792036, місцезнаходження: Україна, 19052, Черкаська обл., Канівський р-н, с. Таганча, створене в процесі реорганізації і є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Петровського», відповідно до Установчого договору про створення та діяльність Товариства від 30.05.2000 року і Статуту Товариства.

У той же час, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, якими керувався і суд першої інстанції, статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону; у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками СТОВ «ім. Петровського» є ФГ «Софія-Л» (код ЄДРПОУ 31878862) та фізична особа Лактіонов Роман Олегович. Тобто, склад засновників (учасників) КСП ім. Петровського та СТОВ «ім. Петровського» не співпадають, а тому у розумінні частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» Товариство не можна вважати утвореним внаслідок реорганізації КСП шляхом перетворення.

Отже, з огляду на установлені фактичні обставини цієї справи, та з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів факт правонаступництва щодо КСП Ім. Петровського та, відповідно, набуття ним прав та обов`язків щодо земель колективної власності.

Суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, встановив ті обставини, що за змістом протоколу загальних зборів КСП «ім. Петровського» від 10.02.2000, на вирішення було винесено питання, зокрема, затвердження схеми поділу земель колективної власності КСП «ім. Петровського» та визначення статусу земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані. При цьому, рішення щодо передачі нерозпайованих земель підприємству правонаступнику СТОВ «ім. Петровського» не приймалось, не затверджувався розподільчий баланс.

У контексті зазначеного апеляційний господарський суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, відповідно до яких у випадку прийняття рішення про реорганізацію колективного сільськогосподарського підприємства шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Положеннями статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР 7-16, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 7-16 від 06.01.1996, не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме підприємству правонаступнику СТОВ «ім. Петровського».

При цьому, підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги позивача, оскільки автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність правонаступника законодавство не передбачало.

У контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316 - 319 ЦК України).

Здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», законодавство не містить.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

Частиною 1 статті 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини цієї справи та з урахуванням зазначених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статті 7, 8, 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та дійшов законних та обґрунтованих висновків про не доведення позивачем обставин набуття ним речових прав на землі КСП «ім. Петровського» відповідно до Державного акта в порядку правонаступництва.

Відповідно до положень ст. 21 ЦК України та ст. 155 ЗК України відсутність порушеного права позивача внаслідок прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання такого рішення недійсним.

Оскаржуване рішення про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 4-17/ІХ від 26.03.2021 в частині, яка стосується земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861, 7122088200:01:001:0779, 7122088200:01:001:0769, 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775, 7122088200:01:001:0777 є обгрунтованим, доводи апеляційної скарги позивача спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

В свою чергу, апеляційний господарський суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог через неправильне застосування положень статей 3, 15, 16, 21, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статтею 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У контексті завдань господарського судочинства (статті 2 ГПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди). Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Водночас за змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (чинна редакція) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень від 26.03.2021 № 4-30/ІХ, № 4-19/ІХ, № 5-3/ІХ) передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Позивач, який не є стороною оспорюваних ним договорів оренди, укладених між відповідачем-1 з відповідачами -2, -3, -4, -5 відповідно до прийнятих рішень Степанецької сільської ради від 26.03.2021 № 4-30/ІХ, № 4-19/ІХ, № 5-3/ІХ, просить визнати недійсними ці договори з тих підстав, що вони порушують його право власності на земельні ділянки, отримані ним в порядку правонаступництва КСП «Ім. Петровського» за Державним актом на право колективної власності на землю від 06.01.1996.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 917/781/20 викладено висновок, про те, що: «при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. З огляду на викладене, встановлення обставин, пов`язаних з наявністю або відсутністю у позивача права, на захист якого подано позов, є обов`язковим.»

Під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що приймаючи рішення про затвердження технічної документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області діяла в межах і в спосіб, визначений законодавством України.

Оскільки позивачем не доведено обставин правонаступництва СТОВ «ім. Петровського» щодо прав та обов`язків КСП «ім. Петровського», зокрема переходу прав такого підприємства на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землі від 06.01.1996 серії ЧР 7-16 до його правонаступника, відсутні підстави вважати, що оспорювані позивачем рішення Степанецької сільської ради від 26.03.2021 № 4-30/ІХ, № 4-19/ІХ, № 5-3/ІХ та укладені на підставі цих рішень договори оренди порушують права позивача на спірні земельні ділянки, а отже вирішення спору в частині визнання їх недійсними не може призвести до відновлення прав позивача.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, надаючи оцінку оспорюваним рішенням Степанецької сільської ради від 26.03.2021 № 4-30/ІХ, № 4-19/ІХ, № 5-3/ІХ та укладеним на підставі цих рішень договорів оренди, першочергово повинен був установити чи порушено право позивача оспорюваними рішеннями та укладенням договорів оренди та зазначити, яке саме право позивача порушується. Проте місцевий господарський суд, дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, не установив та не зазначив, чи порушуються права позивача оспорюваними рішеннями та договорами оренди, та які саме права порушуються.

Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З урахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача-4 про неврахування господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення зазначеного, є обґрунтованими.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу ТОВ «Потапцівське» належить задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/675/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Отже, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається із матеріалів справи:

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 (ФОП Ракоїд Р.В.) зазначив, що поніс судові витрати (20 000 грн. і очікує понести (10 000 грн.) на оплату професійної правової допомоги за договором від 07.06.2021.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач-2 надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.06.2021,

- ордер адвоката від 07.06.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- розрахунок суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу;

- акт приймання-передачі виконаних робіт;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 14.06.2021 на суму 20 000 грн..

У відзиві на позовну заяву відповідач-3 (ФГ «Назаренків») зазначив, що поніс судові витрати (20 000 грн. і очікує понести (10 000 грн.) на оплату професійної правової допомоги за договором від 09.06.2021.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач-3 надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2021,

- ордер адвоката від 09.06.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- розрахунок суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу;

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.06.2021;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 14.06.2021 на суму 20 000 грн..

Відповідач-4 у письмових поясненнях просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат надав суду в копіях:

- ордер серії СА № 1012703; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- детальний опис робіт виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- акт прийому-передачі виконаних робіт до договору № 31 від 18.06.2021;

- договір № 31 від 18.06.2021;

- витяг з реєстру адвокатів;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 31 від 26.06.2021 на суму 20 000 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, оцінивши надані відповідачами -2, -3, -4 докази на підтвердження понесених ними витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог повністю за наслідками перегляду прийнятого у справі судового рішення в апеляційному порядку, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (відсутність великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатами послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню відповідачам за рахунок позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 4 000 грн. (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, тоді як доводи апеляційної скарги відповідача-4 знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги ТОВ «Потапцівське» рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі № 925/675/21 підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення - про відмову в позові повністю.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги покладаються на позивача, а також, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача-4, з позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 27 240 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі № 925/675/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі № 925/675/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі № 925/675/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові повністю.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського» (вул. Федоренка, 100, с. Таганча, Канівський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 03792036) на користь Фізичної особи-підприємця Ракоїда Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського» (вул. Федоренка, 100, с. Таганча, Канівський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 03792036) на користь Фермерського господарства «Назаренків» (вул. Гавриленка, 17, с. Таганча, Канівський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 34256861) 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

6. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Петровського» (вул. Федоренка, 100, с. Таганча, Канівський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 03792036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапцівське» (вул. Центральна, 31, с. Потапці, Канівський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 43111845) 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; 27 240,00 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7.Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

8. Матеріали справи № 925/675/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 01.02.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко