Ухвала

від 14.03.2023 по справі 925/675/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/675/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Петровського" (далі - СТОВ "ім. Петровського", позивач, скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023

у справі № 925/675/21

за позовом СТОВ "ім. Петровського"

до: 1) Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області; 2) Фізичної особи-підприємця Ракоїда Руслана Володимировича; 3) Фермерського господарства "Назаренків"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Потапцівське"; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР-СЕМ"

про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

СТОВ "ім. Петровського" 21.02.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 925/675/21 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 925/675/21 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.

Статтею 290 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судового рішення у даній справі, скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- в частині права позивача на захист своїх інтересів в суді: рішення Європейського суду з прав людини від 14.05.2013 у справі "Н.К.М. проти Угорщини", постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19, постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 925/222/22;

- в частині обґрунтованості рішення щодо правонаступництва: постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17.

Верховний Суд зазначає, що з огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

У цьому випадку скаржнику у касаційній скарзі необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Також слід виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, не можна вважати належним обґрунтуванням такої невідповідності, оскільки на порушення приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, скаржник не зазначає щодо застосування якої саме норми права (пункт, частина, стаття Кодексу або Закону), викладений висновок щодо її застосування у конкретній постанові Верховного Суду, яку не враховано судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваного судового рішення у даній справі.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга в частині визначеної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 290 ГПК України не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу враховуючи вищевикладені недоліки.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До матеріалів касаційної скарги додано платіжну інструкцію № 12 від 20.02.2023 на підтвердження сплати судового збору в розмірі 13 620,00 грн.

Перевіривши сплату судового збору на відповідність вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником судовий збір за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції сплачено не в повному розмірі виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На час подання позовної заяви, приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року визначений у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом позову у цій справі (з урахуванням заяви від 07.07.2021 про зміну предмета позову) є 9-ть вимог немайнового характеру, а саме: визнати незаконними та скасувати рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 4-17/ІХ від 26.03.2021 в частині, яка стосується земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861, 7122088200:01:001:0779, 7122088200:01:001:0769, 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775, 7122088200:01:001:0777;

визнати незаконними та скасувати рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області: від 26.03.2021 № 4-19/ІХ в частині передачі земельних ділянок в оренду ФГ "Назаренків" та ТОВ "Потапцівське", від 26.03.2021 № 4-30/ІХ в частині передачі земельних ділянок в оренду ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу, від 06.04.2021 № 5-3/ІХ в частині передачі земельних ділянок в оренду ТОВ "МИР-СЕМ" та ТОВ "Потапцівське";

визнати недійсними договори оренди, укладені між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області та: ФГ "Назаренків" від 26.03.2021 стосовно ділянок за кадастровими номерами 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859; 7122088200:01:001:0861; ТОВ "Потапцівське" від 26.03.2021 стосовно ділянки за кадастровим номером 7122088200:01:001:0779; ТОВ "Потапцівське" від 06.04.2021 стосовно ділянки за кадастровим номером 7122088200:01:001:0777; ФОП Ракоїдом Русланом Володимировичем від 26.03.2021 стосовно ділянки за кадастровим номером 7122088200:01:001:0769; ТОВ "МИР-СЕМ" від 06.04.2021 стосовно ділянок за кадастровим номерами 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021, у справі № 925/675/21 позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області: від 26.03.2021 № 4-30/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок, в частині передачі земельної ділянки кадастровий номер 7122088200:01:001:0769 в оренду ФОП Ракоїду Руслану Володимировичу; від 26.03.2021 № 4-19/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861 ФГ "Назаренків", та кадастровий номер 7122088200:01:001:0779 ТОВ "Потапцівське"; від 06.04.2021 № 5-3/ІХ про передачу в оренду земельних ділянок та встановлення орендної плати, яким сільська рада, передала в оренду земельні ділянки кадастрові номери; 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775 ТОВ "МИР-СЕМ" та кадастровий номер 7122088200:01:001:0777 ТОВ "Потапцівське"; Визнано недійсними договори оренди: від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ФГ "Назаренків", за яким передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери 7122088200:01:001:0863, 7122088200:01:001:0859, 7122088200:01:001:0861; від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ФОП Ракоїд Р.В., за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0769; від 26.03.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ "ПОТАПЦІВСЬКЕ", за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0779; від 06.04.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ "ПОТАПЦІВСЬКЕ", за яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 7122088200:01:001:0777; від 06.04.2021, укладений між Степанецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Черкаської області сільською радою та ТОВ "МИР-СЕМ", за яким передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери: 7122088200:01:001:0766, 7122088200:01:001:0775; В решті вимог в позові відмовлено;

Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі № 925/675/21 в частині задоволених позовних вимог. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові повністю.

Як зазначено вище, СТОВ "ім. Петровського" в прохальній частині касаційної скарги просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 925/675/21 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір", на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з 9-ти вимог немайнового характеру в сумі 40 860,00 грн (2270,00 грн х 9 немайнових вимог = 20 430,00 грн х 200% = 40 860, 00 грн).

Натомість до матеріалів касаційної скарги додано платіжну інструкцію № 12 від 20.02.2023, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 13 620,00, тобто судовий збір недоплачено в розмірі 27 240,00 грн ( 40 860,00 - 13 620,00).

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору у розмірі 27 240,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "ВКФ "Голден" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

- касаційної скарги (в новій редакції) із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України;

- докази надіслання копії касаційної скарги (в новій редакції) з додатками іншим учасникам даної справи з урахуванням вимог статті 291 ГПК України;

- документа на підтвердження сплати (доплати) судового збору в розмірі 27 240,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Петровського" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 925/675/21 - залишити без руху.

2. Надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ім. Петровського" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016, , або через підсистему "Електронний суд"

3. Роз`яснити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ім. Петровського", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий