Постанова

від 23.01.2023 по справі 910/2959/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. Справа№ 910/2959/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022

у справі № 910/2959/22 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі

1) Комунального некомерційного підприємства "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради

2) Оріхівської міської ради

3) Виконавчого комітету Оріхівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз"

про визнання недійсним в частині п. 2.2. договору поставки №16-05 від 14.05.2020 року та стягнення 17 024,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради, Оріхівської міської ради, виконавчого комітету Оріхівської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз" про визнання недійсним в частині п. 2.2. договору поставки №16-05 від 14.05.2020 року та стягнення 17 024,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що закупівля товару з націнкою у вигляді податку на додану вартість поряд із звільненням від такого оподаткування зумовлює безпідставне завищення ціни, що в свою чергу призводить до зайвих витрат замовника та безпідставного їх набуття постачальником.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22 позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Рент Хауз» на користь комунального некомерційного підприємства «Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Оріхівської міської ради грошові кошти в розмірі 17 024 грн. 00 коп.; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Рент Хауз» на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 481 грн. 00 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що перераховані позивачем 1, в якості ПДВ за договором, грошові кошти в сумі 17 024,00 грн, як такі що набуті без достатньої правової підстави, підлягають поверненню позивачу 1, оскільки в силу прямої вказівки Закону № 540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020, та Постанови Кабінету Міністрів України № 224, поставлений відповідачем товар позивачу 1 не підлягав оподаткуванню податком на додану вартість. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог зауважив, що правові наслідки недійсності окремої частини правочину встановлені статтею 217 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22 щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним п. 2.2 Договору поставки № 16-05 від 14.05.2020 в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 17 024 грн, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у вказані частині позов прокурора задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є незаконним. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що з огляду на той факт, що сторони Договору № 16-05 визначили грошовий еквівалент одиниці в розмірі 243200,00 грн., визнання недійсним його в п. 2.2 в частині включення додатково податку на додану вартість (17024,00 грн.), як суми, що не включається до ціни відповідно до ст. 189 ГК України, не впливає на чинність і дійсність решти умов Договору № 16-05.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022, апеляційна скарга у справі № 910/2959/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22; розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22 призначено на 12.12.2022, яке у подальшому відкладено на 23.01.2023; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2959/22; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник прокуратури в судовому засіданні 23.01.2023 просив апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Представики інших учасників справи в судове засідання 23.01.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Так, копії ухвал Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 про відкладення розгляду справи на 23.01.2023 направлялись на адреси Комунального некомерційного підприємства "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз", однак конверти з копіями ухвал повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу від 12.12.2022 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2022 (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників інших учасників справи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Комунальним некомерційним підприємством "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради Запорізької області на веб-порталі уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення закупівлі за UA-2020-05-14-004935-b та відомості про укладення 14.05.2020 із товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз" договору поставки №16-05.

Так, 14.05.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз" (постачальник) та комунальним некомерційним підприємством "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради Запорізької області (покупець) укладено договір поставки №16-05.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник передає у власність покупця медичне обладнання: аналізатор газів крові та електролітів OPTI CCA-TS2 код 9027 згідно специфікації (додаток №1).

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України (п.2.1 договору).

Валютою договоу є гривня України. Сума договору складає 260 224,00 грн. у т.ч ПДВ 17 024,00 грн.

Відповідно до п.11.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання.

Відповідно до специфікації на постачання устаткування медичного для комунального некомерційного підприємства "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз" (додаток 1 до договору №16-05 від 14.05.2020р.) предметом поставки є: аналізатор газів крові та електролітів OPTI CCA-TS2 у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 243 200,00 грн., ПДВ (7%) - 17 024,00 грн., сума з ПДВ - 260 224,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем поставлено комунальному некомерційному підприємству "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради Запорізької області товар на загальну суму 260 224,00 грн. у тому числі ПДВ 17 024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №15 від 14.05.2020.

Комунальним некомерційним підприємством "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради Запорізької області оплачено поставлений товар в розмірі 260 224,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №564 від 15.05.2020.

Позов мотивовано тим, що за результатами вивчення спірного договору Пологівською окружною прокуратурою встановлено, що даний договір укладено з порушенняи норм чинного законодавства України, в частині що стосується сплати податку на додану вартість за придбане медичне обладнання. Як наслідок закупівля вказаного товару з націнкою у вигляді податку на додану вартість поряд із встановленням такого оподаткування зумовлює безпідставне завищення ціни, що в свою чергу призводить до зайвих витрат замовника та безпідставного їх набуття постачальником.

Як на підставу заявлених позовних вимог в частині визнання пункту 3.1 Договору недійсним, прокурор посилається на те, що оспорюваний ним пункт Договору не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".

Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 (далі - Постанова №224, в редакції станом на дату укладення договору) було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

У зв`язку з вищезазначеним Пологівська окружна прокуратура Запорізької області просить суд:

- визнати недійсним п. 2.2 договору поставки №16-05 від 14.05.2020 року укладеного між комунальним некомерційним підприємством "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз" в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 17 024,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь комунального некомерційного підприємства "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради кошти у розмірі 17 024,00 грн., що сплачені за договором постачання товарів медичного призначення №16-05 від 14.05.2020 як набуті без достатньої правової підстави.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ -непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Законом України від 30.03.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Суд виходить з того, що приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Так, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 зазначив про незгоду із наведеним висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі №911/1626/18.

Отже, зважаючи на вірно встановлені судом першої інстанції обставини, які свідчать про те, що предметом закупівлі за Договором був товар, необхідний для запобігання та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), який підлягав звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним п. 2.2 договору поставки №16-05 від 14.05.2020 року укладеного, між комунальним некомерційним підприємством "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз" в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 17 024,00 грн., адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним в частині п. 2.2 Договору поставки № 16-05 від 14.05.2020.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, то судовий збір згідно приписів ст. 129 ГПК України покладається пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пологівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/2959/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним в частині п. 2.2 Договору поставки № 16-05 від 14.05.2020, ухвалити в цій частині нове рішення.

3. Визнати недійсним пункт 2.2 Договору поставки № 16-05 від 14.05.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Оріхівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Рент Хауз", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, що складає 17024,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Рент Хауз» (04074, м. Київ, вул. Попова, будинок 11, квартира 108, код ЄДРПОУ 43221153) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Матросова Олександра, будинок 29А, код ЄДРПОУ 02909973) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 910/2959/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.М. Гаврилюк

Л.П. Зубець