Ухвала

від 01.02.2023 по справі 914/364/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01.02.2023 р. Справа № 914/364/23

Суддя Господарського суду Львівської області Б. Яворський,

розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автоцентр КАМАЗ», смт. Рудне Львів,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС Україна», м.Київ,

до відповідача 2: Львівської міської ради, м. Львів,

про зобов`язання до вчинення дій та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автоцентр КАМАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС Україна» та Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 4,1 по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу об`єкта незавершеного будівництва; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ТзОВ «СТАРК ІНДАСТРІС Україна» права власності на незавершене будівництво з припиненням такого права; скасування рішення про державну реєстрацію за Львівською міською радою права власності на земельну ділянку площею 2.9668 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0005, з одночасним припиненням права власності; витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 2.9668 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0005.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 січня 2023 справу № 914/364/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність її повернення, з огляду на наступне.

Приписами ч.1 ст.162 та ч.2 ст.164 ГПК України унормовано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно абз.2 ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частин 1-5 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.26 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020», затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

До позовної заяви додано копії документів, якими позивач підтверджує викладені обставини, з яких вбачається, що такі засвідчені із очевидним застосуванням механічних засобів відтворення власноручного підпису - факсиміле, а не особистого підпису М. Стиранки.

Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій. Факсимільне відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не відповідає вимогам наведених норм, адже факсиміле - це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису. Засвідчення копій доказів за допомогою факсиміле чинним законом не передбачено (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 916/3209/21 та ухвалах Верховного Суду від 19.08. та 12.10.2020 у справі № 922/561/20 та від 24.03.2020 у справі №5015/118/11).

При цьому, суд інформує, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3 ст.207 ЦК України). Отже, відсутність на копії документа обов`язкових реквізитів (посади та особистого підпису), дає підстави вважати її такою, що не засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 організації Правил діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17).

За усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Таким чином, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння у розумінні змісту наведених статей є майновою вимогою, і судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на працездатних осіб встановлено в розмірі 2'684,00 гривні.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абз. 1 ч.3 ст.6 Закону).

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач зазначає, що ним заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру. Як докази сплати судового збору до матеріалів позовної заяви ТзОВ «ЛА КАМАЗ» долучено копію квитанції №32528798800006217457 від 27.01.2023 на суму 10'736,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду). Аналогічного правового висновку щодо майнового характеру спору дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в ухвалах по справах №911/3045/16 від 23.01.2018, №903/14416/17 від 25.01.2018 та №923/441/18 від 04.03.2019.

За вимогу про витребування земельної ділянки позивач сплатив як за вимогу немайнового характеру, що є порушенням зазначених вище положень Закону. Також товариством не надано суду доказів вартості такої земельної ділянки. Відтак, позивачу необхідно доплатити судовий збір з урахуванням вартості витребовуваного майна (1,5 відсотка його вартості), а належні докази подати суду.

Керуючись ст.ст.162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу 7-денний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду:

- належним чином засвідчених копій документів, долучених до позовної заяви;

- доказів доплати судового збору за позовну вимогу про витребування земельної ділянки з урахуванням вартості витребовуваного майна.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Б. Яворський