Ухвала

від 02.02.2023 по справі 334/744/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 02.02.2023

Справа № 334/744/22

Провадження № 1-кп/334/265/23

УХВАЛА

Іменем України

02 лютого 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування під №12021082050001365 від 27 серпня 2021 року, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має вищу освіту, заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої у другій філії ПП «Корінтія» на посаді керівника, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,

в с т а н о в и в :

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , заперечив проти призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, мотивуючи свої вимоги наступним: у відповідності до ч.3 ст.314 Кримінального процесуального кодексу України (надалі за текстом КПК України) у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне з рішень, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Системний аналіз приписів ч.4 ст.110 та п.3 ч.3 ст.314 КПК України свідчить, що єдиною підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність вказаного процесуального рішення вимогам, передбаченим ст.291 цього Кодексу.

Відповідно довимог ст.291КПК Україниобвинувальний актмає містититакі відомості:1)найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального провадження, правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складання та затвердження.

Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч.2 ст.291 КПК України.

Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність обвинувального акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Вважають, що на стадії підготовчого судового засідання наявні необхідні підстави для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, у зв`язку з допущенням таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Свою позицію, перш за все, обґрунтовують тим, що в обвинувальному акті у порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України нечітко і незрозуміло вказано формулювання обвинувачення.

Так, згідно обвинувального акту відносно ОСОБА_4 стороною обвинувачення зазначено, що «06 жовтня 2021 року приблизно об 11.10 годині остання отримала від ОСОБА_7 , для здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, пакет документів для реєстрації транспортного засобу та грошові кошти у сумі 6300 грн.»

В даному випадку слід звернути увагу суду на те, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування №12021082050001365, у п.15 блоку №1 зазначено про складання протоколу огляду та вручення ОСОБА_7 заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр 06 жовтня 2021 року в період часу з 08.31 год. по 08.59 год.

Згідно вищезазначеногож реєструматеріалів досудовогорозслідування,у п.16блоку №1зазначено проскладання протоколуогляду таповернення ОСОБА_7 заздалегідь ідентифікованихзасобів -грошових купюр06жовтня 2021року вперіод часуз 14.02год.по 14.19год.,що відповідновиключає зазначенийу обвинувальномуакті фактотримання ОСОБА_4 грошових коштіввід ОСОБА_7 06жовтня 2021року приблизнооб 11.10год.та явно вказує на невідповідність переліку проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Також в обвинувальному акті зазначено місце реєстрації та мешкання обвинуваченої ОСОБА_4 за однією адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 12 січня 2006 року Хортицьким РВ МВС України в Запорізькій області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце її реєстрації - зазначено інше, що також є явною невідповідністю формації, зазначеній у обвинувальному акті. (Додатки №1-2)

По друге, згідно п.16-2 ч.1 ст.3 КПК України «викривач - фізична особа, яка за давності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування».

Враховуючи віднесення законодавцем ст.369-2 КК України до корупційних злочинів і те, що ОСОБА_7 виступав в ролі «викривача» в даній справі, у обвинувальному акті мали міститися анкетні відомості щодо «викривача», а інформація про це в обвинувальному акті -

відсутня. При цьому заявниками у вказаній справі були ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

В третє, у відповідності з ч.1 ст.55 КПК України «Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди».

Згідно ч.2 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 02 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» - вирішуючи питання про визнання особи потерпілим, судця або суд має з`ясувати, яку конкретно шкоду заподіяно їй злочином (моральну, фізичну чи майнову), і зазначити це в постанові або ухвалі.

При цьому слід вказати, що на протязі всього зазначеного кримінального провадження, майже до його закінчення, ОСОБА_7 був залучений в якості свідка та з ним проводились слідчі дії, в тому числі негласні і тільки 28 січня 2022 року (за 3 дні до закінчення розслідування) до правоохоронних органів ним була подана заява про залучення в якості потерпілого, в якій він зазначив про спричинення йому злочином матеріальної шкоди, не пояснюючи в чому саме вона для нього виразилася, так як грошові кошти для проведення «негласних» слідчих дій йому були надані працівниками поліції. Після цього стороною обвинувачення, на їх думку безпідставно, було визнано ОСОБА_7 в якості потерпілого по справі.

В своєму допиті, в якості потерпілого, ОСОБА_7 28 січня 2022 року зазначив про спричинення йому злочином вже моральної, а не матеріальної шкоди, при цьому теж не пояснюючи яким саме чином вона була йому спричинена і в чому вона знаходить свій прояв, як зазначається у постановах Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Судді та учасники судового процесу керуються визначенням наданим Верховним судом України у п.3 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч.2 п.5 Постанови, доведенню підлягають:

наявність моральної шкоди;

протиправність діяння її заподіювана;

наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана;

наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Тобто орган розслідування та суд, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань або втрат майнового чи немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення питання.

При цьому слід звернути увагу суду ще на той факт, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 не зазначено про спричинення матеріальних або моральних збитків комусь, в тому числі і ОСОБА_7 , а також не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Окрім цього, враховуючи формальний склад злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, а також той факт, що грошові кошти, при проведенні негласних слідчих дій, ОСОБА_7 надавались працівниками правоохоронних органів, встає питання відсутності спричинення йому будь-якої матеріальної шкоди та правомірності визнання в якості потерпілого по справі і штучного створення уяви необхідності цього.

Таким чином, вказані невідповідності стосовно ОСОБА_7 будуть позбавляти суд можливості встановити його подальший процесуальний статус в кримінальному проваджені.

Відповідно до положень п.(а) ч.3 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції».

Таким чином, слід зазначити, що неправомірне, на їх думку, залучення стороною обвинувачення ОСОБА_7 в якості потерпілого, що не притаманно для даного виду злочину, необґрунтованого наділяє його процесуальними правами та обов`язками без достатніх для цього підстав і може, в тому числі, давати йому право на висунення до обвинуваченого матеріальних або моральних претензій, а не свідка, права яких між собою істотно різняться, відповідно суттєво впливає і на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготовки до нього.

Також, обвинувальний акт має бути повернуто прокурору не лише, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, але й у випадках, коли надісланий до суду обвинувальний акт у разі його призначення до розгляду, буде порушувати права обвинуваченого, зокрема право на захист, що передбачено п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акту, а також перелік додатків до нього визначено ст.291 КПК України.

Виходячи із змісту положень ст.ст.291, 314 КПК України єдині процесуальні документи, що підлягають дослідженню судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідність яких вимогам кримінального процесуального закону має перевірити суд.

При цьому, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам - закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Також, у відповідності до вимог ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час проведення, реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, зокрема, повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початок досудового розслідування, про ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення, данні про відкриття матеріалів та письмового підтвердження надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів, постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді.

В той же час. в порушення вимог ст.109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені всі процесуальні дії і не відображені всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування.

Так, наприклад, стороною захисту 13 грудня 2021 року, згідно ст.221 КПК України, було направлено стороні обвинувачення письмове клопотання про надання для ознайомлення матеріалів досудового розслідування до його завершення, отримане останніми.

Лише 25 січня 2022 року стороною обвинувачення було надано стороні захисту доступ до матеріалів кримінального провадження №12021082050001365 від 27 серпня 2021 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, при цьому відомості про вищезазначені процесуальні дії не відображені в реєстрі матеріалів досудового розслідування. (Додатки №3-4)

Окрім цього, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не відображені наступні процесуальні дії, які мали місце в період проведення досудового розслідування, але є в наявності в матеріалах кримінального провадження (додатки №5-12):

прийняття 07 вересня 2021 року заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_7 (т. 1 а.с.24);

проведення 06 жовтня 2021 року огляду та повернення невикористаних заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, у період часу з 21.40 год. по 22.10 год., оформлених протоколом (т.1 а.с.72-74);

подане слідчим та погоджене з процесуальним керівником клопотання про арешт майна від 07 жовтня 2021 року (т.1 а.с.116-125);

подане слідчим та погоджене з процесуальним керівником клопотання про арешт майна від 07 жовтня 2021 року (т.1 а.с.165-169);

оформлення 27 жовтня 2021 року протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у період часу з 14.10 год. до 17.50 год. (т.2 а.с.20-25).

Також, згідно п.5 ч.3 ст.42 КПК України «підозрюваний, обвинувачений має право давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати».

Згідно ч.2 ст.95 КПК України «Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду».

При цьому слід зазначити, що після повідомлення 10 грудня 2021 року ОСОБА_4 про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, остання не була допитана органом досудового розслідування в якості підозрюваної, чим було порушено її право на захист, а саме: право давати пояснення з приводу підозри, що саме по собі говорить про однобічність проведеного досудового розслідування та явне ігнорування прав підозрюваної особи, в тому числі щодо права тлумачення нею фактів за яких вона нібито підозрюється у вчиненні злочину, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Статтею 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя, обов`язковість судових рішень та диспозитивність.

З урахування засади змагальності кримінального провадження, суд в такому разі буде позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубими порушеннями вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України щодо невірного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, вищезазначених невідповідностей у ньому, його правової кваліфікації та нечіткого формулювання обвинувачення, оскільки з самого початку судового розгляду не буде зрозуміло від якого обвинувачення ОСОБА_4 має захищатися.

Тому, з урахуванням того, що в силу ст.22 КПК України, підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором і без зазначення фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст.337 КПК України щодо меж судового розгляду.

Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт з додатками відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не відповідає вимогам КПК України, зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України, він на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

У відповідності до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді, а не який лише «дублює» попереднє повідомлення про підозру.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті, після викладення фактичних обставин справи, відсутнє детальне формулювання обвинувачення, в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а також відсутній спосіб вчинення злочину та його наслідки, які є обов`язковими при складанні обвинувального акту і невідповідності зазначених у ньому та додатках даних, встає нагальне питання про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_4 , яке грубо порушує її право на захист, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що фактично виключає розгляд обвинувального акту без усунення всіх вищезазначених недоліків, а тому обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, необхідно повернути прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України.

Тобто всі вищезазначені порушення закону являються обставинами, що перешкоджають вирішенню всіх питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, що в подальшому створюватиме перешкоди для розгляду справи і винесення законного та обґрунтованого рішення судом, в результаті чого підлягає прийняттю рішення судом про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

З урахуванням викладеного просить повернути обвинувальний акт прокурору ОСОБА_3 на доопрацювання як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання свого захисника, просила його задовольнити.

Прокурор заперечив, щодо задоволення заявленого клопотання, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, оскільки в його обґрунтування не наведено жодної законної підстави.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, заявлене клопотання приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином, єдиною підставою для повернення обвинувального акту є його невідповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Статтею 291КПК України визначені вимоги до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зі змісту обвинувального акту, що є предметом судового розгляду на даний час вбачається, що в ньому достатньо чітко та змістовно викладено фактичні обставини обвинувачення, а також наведено правову кваліфікацію дій обвинуваченого. З обвинувального акту видно, що останній містить повні відомості щодо дати та місця скоєння інкримінованого злочину, умислу дій обвинуваченого, наявність встановлених доказів та інші необхідні вимоги до обвинувального акту, передбачені ст.291 КПК України.

Обставини, на які посилається захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 для повернення даного обвинувального акту прокурору, мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-1430/0/4-12 від 03 жовтня 2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

З огляду на викладені вимоги Закону, суд вважає, що викладення прокурором в обвинувальному акті саме тих фактичних обставин, які він вважає встановленими, ґрунтується на законі. Крім того, враховуючи зміст ч.1 ст.337 КПК України, відповідно до якого судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд позбавлений права вийти за межі вже складеного обвинувального акта, а тим більше фактично надати вказівку прокурору щодо формулювання нового обвинувачення.

Отже, враховуючи викладене, суд позбавлений правових підстав для оцінки правильності встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченої на стадії підготовчого судового розгляду, а тому не знаходить підстав для задоволення заявленого захисником обвинуваченої ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 клопотання та повернення обвинувального акта прокурору.

За таких обставин суд вважає, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам чинного КПК України, суттєвих порушень щодо обвинувального акта, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, а тому підстав для його повернення прокурору суд не вбачає.

При відсутності інших клопотань у учасників підготовчого провадження, суд за правилами ст.316КПК України завершує підготовчі дії та вважає можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.314-317, 372 КПК України,-

ухвалив :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

Відповідачі в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення позовної заяви мають право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Призначити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, в залі судових засідань на 09 лютого 2023 року о 14.00 годині.

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1