Рішення

від 25.01.2023 по справі 752/17704/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17704/20

Провадження № 2/752/769/23

РІШЕННЯ

Іменем України

25.01.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Конюшка Д.Б. звернувся в суд із позовом до відповідачів ТОВ «Південь Грейн», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути із відповідачів на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування в сумі 152941,07 грн.; стягнути із відповідачів на користь позивача моральну шкоду в сумі 20000,00 грн., а також стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 9729,42 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.08.2019 року о 16-20 год. в м. Києві поблизу будинку № 8 по вулиці Столичне Шосе в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, та транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 . Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2019 року у справі № 752/17795/19, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його вина у вчиненні зазначеної аварії встановлена в повному обсязі. Позивач вказує, що автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 на праві приватної власності належить позивачу, та винуватцем аварії ОСОБА_2 було завдано позивачу матеріальні збитки. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», та за результатами розгляду заяви потерпілої особи, страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 99000,00 грн. Однак, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту автомобіля склала суму в розмірі 547311,34 грн., а ринкова вартість транспортного засобу становить суму в розмірі 287291,00 грн. Позивач вказує, що транспортний засіб є фізично знищеним, оскільки, вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу до ДТП. З огляду на викладене, із відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП (287291,00 грн.) та вартістю транспортного засобу в пошкодженому стані (43349,93 грн.), за мінусом виплаченої суми страхового відшкодування (99000,00 грн.), а саме сума в розмірі 144941,07 грн. Крім того, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати, пов`язані із оцінкою збитків в сумі 2500,00 грн., а також витрати, понесені у зв`язку із евакуацією транспортного засобу в сумі 5500,00 грн. Також позивач вказує, що внаслідок протиправних дій винуватця ДТП, йому було завдано моральної шкоди, яка ним оцінена в сумі 20000,00 грн., та яка також підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В лютому 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 дійсно було визнано винним в вчиненні аварії, яка призвела до пошкодження автомобіля позивача. Страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування, а також між позивачем та відповідачем була домовленість про вирішення майнових претензій в позасудовому порядку, на виконання якої відповідач передав позивачу кошти в сумі 8000,00 доларів США. Однак, позивачем в порушення зазначених домовленостей було подано до суду позов про відшкодування збитків. Відповідач вказує, що майнові питання внаслідок зазначеної аварії між сторонами були вже вирішені, та пред`явлений позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є безпідставним.

В березні 2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2021 року, зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення коштів, було визнано неподаним та повернуто заявнику.

У вересні 2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2021 року, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн» про стягнення безпідставно отриманих коштів, було прийнято до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн» про стягнення безпідставно отриманих коштів, були об`єднані в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розгляд справи було продовжено в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2023 року, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн» про стягнення безпідставно отриманих коштів, було залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити з викладених в позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання е з`явився. Суду подав письмову заяву про відкладення розгляду справи, однак, доказів поважності неявки в судове засідання до заяви долучено не було.

Відповідач ТОВ «Південь Грейн» в судове засідання явку свого представника не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу.

09.08.2019 року о 16-20 год. в м. Києві поблизу будинку № 8 по вулиці Столичне Шосе в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, та транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2019 року у справі № 752/17795/19, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його вина у вчиненні зазначеної аварії встановлена в повному обсязі.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за полісом № АМ/5199706.

Зазначеною страховою компанією було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 99000,00 грн., про що свідчать наявні у справі докази.

Із розрахунку страхового відшкодування, здійсненого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» вбачається, що ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складає суму в розмірі 283355,00 грн., вартість відновлювального ремонту - 547311,34 грн., розмір матеріального збитку - 283355,00 грн., вартість залишків ЗНТ - 43349,93 грн.

Крім того, відповідно до звіту СОД « ОСОБА_3 від 02.09.2019 року № 14295/2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 склала суму в розмірі 547311,34 грн., а вартість матеріального збитку - 287291,00 грн.

Позивач вказує, що транспортний засіб є фізично знищеним, оскільки, вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу до ДТП, а тому із відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП (287291,00 грн.) та вартістю транспортного засобу в пошкодженому стані (43349,93 грн.), за мінусом виплаченої суми страхового відшкодування (99000,00 грн.), а саме сума в розмірі 144941,07 грн., а також із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати, пов`язані із оцінкою збитків в сумі 2500,00 грн., а також витрати, понесені у зв`язку із евакуацією транспортного засобу в сумі 5500,00 грн.

Однак, в ході розгляду справи стороною позивача не було доведено, що відповідач ОСОБА_2 на час аварії перебував в трудових відносинах із ТОВ «Південь Грейн», не здобуто таких доказів і судом.

Перевіряючи обгрунтованість та доведеність позовних вимог до відповідача ТОВ «Південь Грейн», суд приймає до уваги те, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду за ст. 1166 ЦК України визначають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із положенням ст. 1187 ЦК України, відповідальність покладається на власника (працівника) джерела підвищеної небезпеки та відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених чинним цивільним законодавством.

Відповідно до зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За загальним правилом, установленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Сторона позивача в ході розгляду справи вказувала, що відповідач ОСОБА_2 на момент вчинення аварії перебував у трудових відносинах із відповідачем ТОВ «Південь Грейн», а відтак наявні підстави для стягнення суми невідшкодованих збитків із відповідачів, завданих внаслідок порушення ПДР України ОСОБА_2 , як працівником ТОВ «Південь Грейн» під час виконання своїх обов`язків.

Однак, стороною позивача не надано суду переконливих доказів перебування відповідача ОСОБА_2 в трудових відносинах із ТОВ «Південь Грейн» та вчинення аварії в ході виконання трудових обов`язків, а інших доказів, які б беззаперечно свідчили про перебування винної особи в трудових відносинах із зазначеним товариством матеріали справи не містять, а відтак доводи позивача про необхідність стягнення шкоди із роботодавця винуватця ДТП, - є безпідставними та недоведеними.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено те, що винуватець ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем ТОВ «Південь Грейн» в розумінні трудового законодавства, а тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди зазначеним товариством є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди слід зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Норми ст. ст. 1166, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК).

Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Стороною відповідача зазначена вище презумпція не спростована, що дає підстави суду для висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_2 , як заподіювача шкоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За умовами ст. 30.1 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 99000,00 грн.

З огляду на те, що наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , - є фізично знищеним, так як витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, предметом даного спору є відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Крім того, варто зазначити про те, що обставин визнання автомобіля фізично знищеним відповідач не заперечив, та доказів на спростоування наведеному суду не надав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі ст. 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 362/3680/17, провадження № 61-40490св18 у подібних правовідносинах, де позивач, так само як і у цій справі, просив відповідно до 1194 ЦК України стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та його автомобіль в розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним, касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 30.2 ст. 30 того ж Закону зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Наведенні вимоги закону, а також наявних наявні у справі докази свідчать про те, що автомобіль позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості.

Таким чином, позивачу, як власнику транспортного засобу, на підставі п. 30.2 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Судом встановлено та позивачем підтверджено, що страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування за вказаним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на користь позивача у розмірі 99000,00 грн. без врахування суми франшизи в розмірі 1000,00 грн.

Як вже зазначалось вище, відповідно до звіту СОД « ОСОБА_3 від 02.09.2019 року № 14295/2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 склала суму в розмірі 547311,34 грн., а вартість матеріального збитку - 287291,00 грн.

Поруч із цим, із розрахунку страхового відшкодування, здійсненого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» вбачається, що ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складає суму в розмірі 283355,00 грн., вартість відновлювального ремонту - 547311,34 грн., розмір матеріального збитку - 283355,00 грн., вартість залишків ЗНТ - 43349,93 грн.

Надані стороною позивача докази на підтвердження вартості автомобіля до ДТП в сумі 283355,00 грн. та вартості автомобіля в сумі 43349,93 грн., суд не вбачає підстав для не прийняття до уваги, окрім того, останні, відповідачем будь-якими доказами, в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, - не спростовані.

Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди складає суму в розмірі 240005,07 грн. (283355,00 грн. (ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП) - 43349,93 грн. (вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди)).

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в сумі 100000,00 грн., розмір франшизи 1000,00 грн.

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» виплатило страхове відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності у розмірі 99000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц), вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що між ним та потерпілим було врегульовано відшкодування майнової шкоди в позасудовому порядку достатніми доказами не доведено, як і не доведено безпідставність позовних вимог та відсутність обставин, з якими закон пов`язує неможливість стягнення завданої шкоди із особи, яка була визнана судом винуватою у вчиненні дорожньо-трансопртної пригоди.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 99000,00 грн., а тому різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 240005,07 грн. за мінусом страхової виплати в розмірі 99000,00 грн., - буде дорівнювати 141005,07 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на зазначену судом суму.

Крім того, суд вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача документально підтверджені витрати, понесені в зв`язку зі складенням звіту про оцінку вартості матеріального збитку в сумі 2500,00 грн., а також витрати, пов`язані із евакуацією транспортного засобу в сумі 5500,00 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в сумі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.23 ЦК України).

Виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно із ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (ст. 28 Закону № 1961-IV).

Потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю).

Особа, яка спричинила настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілогоу разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілого.

Як встановлено судом, через дії відповідача автомобіль позивача є фізично знищеним, що звичайно вплинуло на якість його повсякденного життя через позбавлення можливості використання такого транспортного засобу у власних (особистих) цілях, що викликало суттєві незручності і вимушені зміни у житті та безумовно спричиняло душевні страждання.

Позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки, не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з ст. 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з ст. 28 Закону № 1961-IV), а тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована, останнім.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який пред`явлений позивачем в сумі 20000,00 грн., є завищеним.

При вирішенні позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги глибину емоційних та моральних страждань, незручності і обмеження, у зв`язку з порушенням звичайного способу життя, життєвих зв`язків, суд вважає обґрунтованим відшкодування позивачу за рахунок винної особи моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) слід стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 141005 (сто сорок одна тисяча п`ять) грн. 07 коп., витрати, понесені, в зв`язку зі складенням звіту про оцінку вартості матеріального збитку в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., а також витрати, пов`язані із евакуацією транспортного засобу в сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн. 05 коп., а також витрати, пов`язані із отриманням правової допомоги в сумі 7124 (сім тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Грейн», ЄДРПОУ 42802963, адреса: Одеська область, м. Одеса, вул. Князівська, 32.

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Головуючий Н.П. Чередніченко