Рішення

від 31.01.2023 по справі 380/13387/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13387/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства Львіввугілля до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства Львіввугілля до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, з вимогами:

- визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо відмови в списанні штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 18.08.2021р. протиправною;

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків списати нараховані пеню за період з 01.03.2020 по 18.08.2021р. та застосований штраф в період з 01.03.2020 по 18.08.2021р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків безпідставно нарахувало пеню та застосувало штраф за несплату (неперерахування) єдиного внеску за період 01.03.2020 по 18.08.2021, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України на загальну суму 2992810,75, що є порушенням вимог пунктів 9-11.1 та 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про списання штрафних санкцій та пені, у задоволенні якої листом було відмовлено. Стверджує, що нарахована відповідачем пеня та застосований штраф за період з 01.03.2020 по 18.08.2021, які є різними видами фінансової відповідальності, підлягають списанню. Вважає, поведінку відповідача щодо несписання пені та штрафу протиправною, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. ДП «Львіввугілля» належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме не сплачувався єдиний внесок за липень - грудень 2018 року, січень - вересень 2019 року, листопад - грудень 2019, січень-лютий 2020 року тобто до періоду, визначеного п. 911розд. VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. За порушення термінів сплати Західним МУ ДПС по роботі з ВПП винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.06.2021 № 15733000401 та рішення від 18.08.2021 №2333300040. Розмір пені, штрафних санкцій яку просить списати позивач, відображена у рішенні від 08.06.2021 № 15733000401 та рішенні від 18.08.2021 №2333300040, які станом на сьогоднішній день є чинними. Відповідач вважає, що штрафна (фінансова) санкція та пеня в даному випадку була нарахована за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з Єдиного соціального внеску, що не поширюється на звільнення від відповідальності щодо застосування штрафних санкцій, передбачених Законом №2464. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якій наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві. Зазначив, що нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску не здійснюється у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, а нарахована пеня підлягає списанню. Позивач вважає, що підстава відмови в списанні пені, а саме посилання, що пункти 9-11 Розділу VIII «Прикінцеві та Перехідні Положення» Закону України N° 2464-VI не застосовуються до спірних правовідносин оскільки порушення позивачем чинного законодавства в частині граничного терміну сплати єдиного внеску відбулося до 01 березня 2020 року є безпідставними. Оскільки в даному випадку існує дві різні норми законодавства 9-11.2 і 9- 11.1, що регулюють порядок нарахування та застосування пені і штрафних санкцій. В даному випадку пеня та штрафні санкції є різними видами Фінансової відповідальності. Обидві вони вважаються фінансовою відповідальністю, але кожна з них виступає окремим її різновидом, незалежним від іншої. Крім цього податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати єдиного внеску є триваючим і припиняється в день його фактичної сплати. Тобто період вчинення правопорушення має значення для визначення розміру нарахування штрафних санкцій та пені, тоді як вищенаведені норми Перехідних положень Закону 2464-VI містять чітку вказівку на темпоральні обмеження застосування штрафних санкцій та нарахування пені з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Норма п. 9-11.2 розділу VIІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI не містить такої умови для нарахування пені, як вчинення порушення до 01.03.2020 року, а містить імперативну вказівку, що: "протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за пі періоди підлягає списанню ". Так, з інтегрованої картки ДП «Львіввугілля» слідує несвоєчасна сплата ЄСВ за період з липня 2018 і по даний час, що стало підставою нарахування пені. За період з 01.03.2020р. по 08.06.2021р. податковим органом нараховано пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ в розмірі 2 950 961,41грн., що підтверджується даними з електронного кабінету платника податків. Враховуючи норми чинного законодавства, пеня нарахована за період з 01.03.2020р. по 08.06.2021р. підлягає списанню. Просив позов задовольнити.

Ухвалою від 03.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 31.01.2023 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою від 31.01.2023 у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ДП Львіввугілля зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.01.2003, номер запису 14081200000000005

04.08.2022р. ДП «Львіввугілля» звернулось із заявою про списання штрафних санкцій та пені за №7/1237 на підставі пп. 9-11.1 та п. 9-11.2розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно даних електронного кабінету платника податків, а саме Інтегрованої картки платника ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256) по платежу єдиний соціальний внесок (70 71010000 00) податковим органом - Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за період з 01.03.2020 по 18.08.2021р. нараховано пеню в розмірі 2 950 961,41грн. та застосовано штраф в розмірі 38022,34грн.

ГУ ДПС у Львівській області листом від 09.09.2022 №1913/6/33-00-04-01-01 відмовило позивачу у задоволенні заяві.

Вважаючи бездіяльність податкового органу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Заходи впливу та стягнення передбаченні статтею 25 Закону України №2464-VI.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (абзац перший частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Згідно з частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною тринадцятої статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановами Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2022 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 19.08.2022 №928, від 23.12.2022 №1423 строк дії карантину продовжено з 19.12.2020 до 28.02.2021; до 30.04.2021; до 30.06.2021; до 31.08.2021; до 01.10.2021; до 31.12.2021; до 31.05.2022 до 31.12.2022; до 30.04.2023.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 №533-IX Розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування доповнено пунктами 9-10-9-12, в які вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 № 540-IX та від 13.05.2022 № 591-IX.

Згідно із пунктом 9-11.1 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Наведені вище норми унеможливлювали прийняття податковим органом 08.06.2021 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №15733000401 та від 18.08.2021 №2333300040.

Судом встановлено, що податковим органом нарахована пеня та застосовано штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 2018,2019,2020 по 18.08.2021, що суперечить вимогам пункту 9-11.1 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Відсутність правових підстав для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску спростовує доводи відповідача про неможливість списання пені та застосованого штрафу у зв`язку із наявністю у позивача не оскаржених рішень від 08.06.2021 № 15733000401 та від 18.08.2021 № 2333300040.

Враховуючи викладене в сукупності, нарахування пені за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI підлягає списанню податковим органом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності нарахування пені та застосування штрафу у періоду дії карантину (в даному випадку з 01.03.2020 по 18.08.2021), встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у списанні нарахованої пені та застосованого штрафу за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 суперечить вимогам пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Оскільки друга позовна вимога є похідною від першої, то підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача списати нараховану суму пені та застосованого штрафу позивачу за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню порівно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного підприємства Львіввугілля (80001, м. Сокаль, вул.Б. Хмельницького, 26, ЄДРПОУ 31313256) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 44045187) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо відмови в списанні штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI.

Зобов`язати Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків списати нараховані пеню за період з 01.03.2020 по 18.08.2021р. та застосований штраф в період з 01.03.2020 по 18.08.2021 відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань в користь Державного підприємства Львіввугілля 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.