Постанова

від 31.01.2023 по справі 160/11525/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11525/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року (головуючий суддя Бухтіярова М.М.)

у справі №160/11525/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклея»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маклея» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 5125/6/04-36-18-11-29 від 21.01.22;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ ДПС України зареєструвати податкову декларацію ТОВ «Маклея» з податку на додану вартість за грудень 2021 р. датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не визнав подану 20.01.2021 засобами електронного зв`язку податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року податковою декларацією. Листом №5125/6-04-36-18-11-29 від 21.01.2022 відповідач повідомив, що податкова декларація складена з порушенням вимог ст.48 Податкового кодексу України, однак не вказав вичерпної інформації, якою керувався при прийнятті такого рішення. Відповідачем не зазначено, який саме реквізит або реквізити, вказані у п.48.3, 48.4 ст.48 ПК України, відсутні у поданій декларації. Також позивач посилаються на те, що спірне рішення повідомлення від 21.01.2022 направлено відповідачем засобами поштового зв`язку 28.01.2022, тобто з запізненням, оскільки останній день відмови закінчився 27.01.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що перелік підстав для відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Судом встановлено, що відповідач, зазначивши у листі від 21.01.2022 № 5125/6/04-36-18-11-29, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2021 року від 20.01.2022 за №9422445175 подана з порушенням вимог статті 48 ПК України, не обґрунтував підстав невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року податковою звітністю, не уточнив причини та не конкретизував обставини, які слугували підставою для висновку про оформлення вказаної податкової декларації з порушенням вимог ст.48 ПК України, не зазначив, в чому полягає порушення вимог ст.48 ПК України при її оформленні.

Загальне посилання відповідача у листі від 21.01.2022 № 5125/6/04-36-18-11-29 на положення статті 48 ПК України із зазначенням, що декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у визнанні поданої податкової декларації податковою звітністю, що є неприпустимим.

Окрім того, суд дослідив та надав оцінку наведеним відповідачем у відзиві на позов обставинам щодо порушення товариством вимог ст. 48 ПК України: зазначення неповної податкової адреси (відсутня назва країни), неправильної дати подання податкової декларації, не зазначення в декларації ініціалів, прізвища посадових осіб платника податків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник наполягає на правомірності прийнятого ним рішення, зазначає, що подана позивачем 20.01.2022 податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2021 року №9422445175 заповнена з порушенням вимог статті 48 цього Кодексу та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, а саме: вказано неповну податкову адресу (відсутня назва країни), невірна дата подання податкової декларації, (в податковій декларації вказана дата подання 17.01.2022, відправлено 20.01.2022) та зазначено в декларації прізвище та ім`я, при тому, що нормами ПК України передбачено ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків. У зв`язку з викладеними порушеннями відповідач вважає, що податкова декларація з податку на додану від 20.01.2022 №9422445175 не вважається податковою звітність.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

За правилами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20.01.2022 позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Маклея» подано засобом електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період грудень 2021 року з додатками 1, 2 (а.с.7-12).

Відповідно до квитанції №1 (а.с.13) податкову декларацію доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 20.01.2022 в 11:22:31.

Внаслідок обробки та прийняття податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за грудень 2021 року Державною податковою службою України надіслано ТОВ «Маклея» квитанцію №2 від 20.01.2022.

Відповідно до квитанції №2 доставлено до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (м. Павлоград) та «пакет прийнято» 20.01.2022 об 11:30:05, документу привласнено реєстраційний номер 9422445175.

Листом від 21.01.2022 №5125/6/04-36-18-11-29 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача з посиланням на п.48.1, 48.2 ст.48 та п.49.8 ст.49 ПК України, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2021 року від 20.01.2022 за №9422445175 вважається не поданою у зв`язку з порушенням вимог статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.49.12 ст.49 ПК України контролюючим органом запропоновано повторно подати податкову декларацію у відповідності до вимог діючого законодавства.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Вимоги до складання податкової декларації визначені статтею 48 ПК України.

Відповідно до п.48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п.48.2 ст.48 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За правилами п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп. 48.5.1 п.48.5 ст.48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Відповідно до п.48.7 ст.48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів врегулюваний статтею 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

За змістом пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

пп.49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

пп.49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п.49.10 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

пп.49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

пп.49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п.49.12 ст.49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

пп.49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

пп.49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.13 ст.49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За приписами п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

Аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку про наявність у контролюючого органу обов`язку під час прийняття податкової декларації перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і у разі подання податкової декларації, складеної з порушенням вказаних приписів ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В спірному випадку підставою для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року є її складання з порушенням норм статті 48 ПК України, про що податковим органом зазначено у повідомленні від 21.01.2022 №5125/6/04-36-18-11-29.

Враховуючи встановлені пунктом 49.11 статті 49 ПК України варіанти правомірної поведінки платника податків, зокрема, право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, оскаржувана відмова у прийнятті податкової декларації має розглядатися як рішення суб`єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що повідомлення від 21.01.2022 №5125/6/04-36-18-11-29 не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності (відсутність та/або недостовірність окремих обов`язкових реквізитів, визначених статтею 48 ПК України), що суперечить вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК України щодо зазначення причин відмови у прийнятті звітності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що загальне посилання відповідача у листі від 21.01.2022 № 5125/6/04-36-18-11-29 на положення статті 48 ПК України із зазначенням, що декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, внаслідок чого воно не відповідає критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.2 КАС України).

Поряд з цим, у відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що подана декларація не містить повної адреси (відсутня назва країни), не вірна дата подання податкової декларації, а саме: в податковій декларації вказана дата подання 17.01.2022, відправлено 20.01.2022; в частині заповнення обов`язкових реквізитів, а саме: в декларації зазначено прізвище та ім`я, при тому, що нормами ПК України передбачено ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абз.7 цього пункту, посадових осіб платника податків.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначені підстави не були покладені в основу рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової декларації і позивачу про них не було відомо.

Поряд з цим, вказаним зауваженням відповідача суд першої інстанції надав юридичну оцінку, визнавши їх безпідставними, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо неповної податкової адреси, відповідно до п.45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом проаналізовано направлену на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року і встановлено, що в графі 05 «Податкова адреса» податкової декларації позивачем зазначено: вулиця Соборна, буд.99, м. Павлоград. Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51400.

Відповідно до п.45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклея» є: вулиця Соборна, буд.99, м. Павлоград. Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51400.

При співставленні інформації про зареєстровану адресу позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначеної в поданій податковій декларації з ПДВ за грудень 2021 року, судом не встановлено помилок, описок або неповноти зазначення податкової адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклея».

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що не зазначення в податковій декларації в полі «податкова адреса» назви країни не робить вказану в податковій декларації податкову адресу неправильною, не свідчить про невідповідність та помилки при її складенні, оскільки ніяким чином не впливає та не змінює місцезнаходження підприємства, тому не є порушенням п.48.3 ст.48 ПК України.

Щодо посилання відповідача на невірне заповнення графи «ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків», що вимагається пунктом 48.3 статті 48 ПК України, суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких доводів, зазначає таке.

В даному випадку податкова декларація подана засобами електронного зв`язку відповідно до абзацу другого пункту 49.4 статті 49 ПК України, згідно із яким податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, у спірних правовідносинах має бути застосована умова абзацу п`ятого пункту 49.3 статті 49 ПК України, згідно якому єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Крім того, відповідно до наведених вище правових норм перевірці контролюючим органом підлягають реквізити податкової декларації на їх достовірність.

З наданого примірника податкової декларації з ПДВ за грудень 2021 року вбачається, що декларація підписана та подана засобами електронного зв`язку із зазначенням у графах:

- «Керівник (уповноважена особа)/фізична особа (законний представник)», «власне ім`я прізвище» зазначено: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

- «Головний бухгалтер (особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку)», «власне ім`я прізвище» зазначено: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, сторонами не заперечується, що станом на день подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року згідно даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Леонова Юлія Ігорівна є керівником ТОВ «Маклея», код 43337102.

Доводи відповідача про недостовірність зазначеної в декларації інформації зводяться до того, що уповноважена особа зазначила власне ім`я та прізвище, тоді як правильним є зазначення виключно ініціалів та прізвища.

Наведений довід є помилковим та формальним, не є свідченням порушення позивачем п.48.3 ст.48 ПК України під час заповнення та подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2021 року та зазначення недостовірних відомостей.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2021 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, у редакції наказу від 01.03.2021 № 131, та містить достовірні данні уповноваженої особи платника податків.

При цьому, у затвердженій формі декларації відповідні графи заповнюються із зазначенням власного імені та прізвища, а не із зазначенням ініціалів та прізвища.

Фактично згідно із затвердженою формою податкової декларації в реквізиті «підпис» вказуються не ініціали та прізвище, а власне ім`я маленькими літерами та прізвище великими літерами, що обумовлено набранням чинності з 01.09.2021 ДСТУ 4163:2020.

Щодо посилань відповідача на невірну дату подання податкової декларації, суд зазначає, що в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року вказана дата подання 17.01.2022. Відповідно до квитанції №2 декларація доставлена та прийнята ГУ ДПС у Дніпропетровській області 20.01.2022.

Згідно пункту 48.3 статті 48 ПК України одним із обов`язкових реквізитів податкової декларація є дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми).

З огляду на викладене, в діях позивача відсутні порушення ст. 48 ПК України під час заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, про що зазначено у листі-повідомленні від 21.01.2022 №5125/6/04-36-18-11-29.

Підстави, які вказані відповідачем у відзиві на позов, апеляційній скарзі, необґрунтовані.

За таких обставин, відмовляючи у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року податковою звітністю, відповідач діяв протиправно.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про недотримання відповідачем законодавство встановленого строку надання платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до наведеної вище норми пп. 49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

При цьому пп. 49.9.2 п.49.9 ст.49 ПК України визначено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Матеріали справи містять копії квитанцій №1 та №2, з яких вбачається, що податкова декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2021 року №9422445175 доставлена та прийнята контролюючим органом 20.01.2022.

Згідно копії поштового конверту про направлення відповідачем листа-повідомлення від 21.01.2022 №5125/6/04-36-18-11-29 (а.с.16), вказаний лист про відмову у визнанні податкової декларації податковою звітністю направлено за поштовим штрих кодом №5141303433148. Згідно з трекінгу відправлення поштових повідомлень, розміщеного на сайті АТ «Укрпошта», вказане поштове відправлення направлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області 28.01.2022, тоді як останнім днем направлення такого повідомлення в даному випадку є 27.01.2022.

Таким чином, в силу пп. 49.9.2 п.49.9 ст.49 ПКУ податкова декларація з ПДВ за грудень 2021 року вважається прийнятою, що в сукупності з викладеними обставинами дає підстави для висновку про протиправність відмови у визнанні вказаної податкової декларації податковою звітністю.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції правильно визнав, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформленого листом № 5125/6/04-36-18-11-29 від 21.01.2022.

Щодо зобов`язання відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року (реєстраційний номер документа: 9422445175) поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Маклея» у день її фактичного отримання контролюючим органом 20.01.2022, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з приписів п. 49.13 ст. 49 ПК України, відповідно до якого у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому передбачені п. 49.13 ст. 49 ПК України наслідки встановлення факту неправомірної відмови у прийнятті податкової декларації як то визнання такої декларації прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом, не гарантують поновлення прав платники податку та не виключають подальшої необхідності звернення до суду платника податків для захисту таких прав та.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року у справі №160/11525/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко