Постанова

від 31.01.2023 по справі 420/9807/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/9807/22

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 23.09.2022р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Бородіно-А» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

18.07.2022р. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Виробничо-комерційна фірма Бородіно-А» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021р. в розмірі 71354,84грн. та пені за порушення термінів їх сплати у розмірі 3824,36грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ Виробничо-комерційна фірма Бородіно-А» подало звіт за формою №10-ПІ за 2021р., відповідно до якого в товаристві працевлаштовано 31 осіба, з яких відсутні особи з інвалідністю, тоді як повинна бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю, тобто відповідач не працевлаштував особу з інвалідністю та не сплатив самостійно адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021р. у розмірі 71354,84грн. та пеню у розмірі 3824,36грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022р. відмовлено у задоволенні позову, оскільки відповідачем вчинено залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт наголошує, що відповідачем не виконано обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому підприємство має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2022р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Бородіно-А» подано до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021р., в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (рядок 1) у 2021р. - 31 особа, з них середньооблікова кількість працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників у 2021р. - 2212 тис. грн. /а.с.11/

Згідно розрахунку позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, які відповідач мав працевлаштувати (1 особа з інвалідністю), відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підлягають застосуванню адміністративно-господарські санкції у розмірі 71354,84грн. та пеня станом на 21.06.2022р. у розмірі 3824,36грн. /а.с.6, 12/

З метою стягнення з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Бородіно-А» адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII (надалі Закон України №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст.20 Закону України №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону (ч. 2, 4 ст. 20 Закону України №875-XII).

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч.1, 3 ст.18 Закону України №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.18-1 цього ж закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Також, відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості. Однак, Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі №811/693/17, від 02.05.2018р. у справі №804/8007/16, від 13.06.2018р. у справі №819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіти форми №3-ПН. /а.с.34-58/

Так, відповідач подавав кожного місяця протягом 2021р. до центру зайнятості форми №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

В свою чергу, позивач не надав доказів того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні будь-якій особі з інвалідністю.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Бородіно-А» вчинено залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому в порядку ст.316 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.