Постанова

від 31.01.2023 по справі 640/34424/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/34424/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Пащенко К.С.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника позивача: Воєводи І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Ріелті Сервіс») в якому просило стягнути кошти платника податків з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 11 372 627,88 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 прийнято до розгляду заяву Головного управління ДПС у м. Києві від 01.09.2022 про зменшення позовних вимог, відповідно, предметом спору в даній справі є 5 695 225,10 грн. податку на прибуток.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який прибув у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 11 372 627,88 грн., а саме:

- з податку на прибуток у розмірі 5 695 225,10 грн., в тому числі, пеня в сумі 2 188 249,34 грн.;

- з податку на додану вартість у розмірі 5 677 402,78 грн.

Заборгованість виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, що виникли на підставі:

1) податкових повідомлень-рішень винесених контролюючим органом:

№ 0000212201 від 13.04.2014;

№ 0173260411 від 18.02.2020;

№ 0290390411 від 17.03.2020;

№ 0648370411 від 06.07.2020;

№ 0882370411 від 13.10.2020;

2) самостійно поданої податкової звітності, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість:

№ 9331444460 від 17.01.2020 (термін сплати 30.01.2020);

№ 9030456567 від 20.02.2020 (термін сплати 01.03.2020);

№ 9056593904 від 18.03.2020 (термін сплати 30.03.2020);

№ 9085581806 від 21.04.2020 (термін сплати 30.04.2020);

№ 9111155429 від 20.05.2020 (термін сплати 01.06.2020);

№ 9141916069 від 22.06.2020 (термін сплати 30.06.2020);

№ 9171730357 від 20.07.2020 (термін сплати 30.07.2020);

№ 9206591452 від 20.08.2020 (термін сплати 31.08.2020);

№ 9238083313 від 21.09.2020 (термін сплати 30.09.2020);

№ 9271382513 від 20.10.2020 (термін сплати 30.10.2020).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на адресу відповідача направлялась податкова вимога від 26.03.2019 року №104022-17 про сплату податкового боргу у розмірі 9 661 791,96 грн., у тому числі з податку на додану вартість 3 966 566,86 грн., з податку на прибуток 5 695 225,10 грн.

Так, податкову вимогу вручено відповідачу 15.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01033 24205938 (а.с.11).

Із заяви про зменшення позовних вимог та наданого витягу інтегрованої картки платника податків встановлено, що ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» сплачено заборгованість з податку на додану вартість, а відтак стягненню підлягає борг з податку на прибуток у розмірі 5 695 225,10 грн.

Враховуючи наявність у відповідача податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві просить звернулося до суду з даним позовом, в інтересах Держави.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» не надано належних доказів сплати податкового боргу з податку на прибуток, у розмірі 5 695 225,10 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 15.1-15.2 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно 14.1.156 пункту 14 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Так, статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці четвертому пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи та детального розрахунку податкового боргу з податку на прибуток, що заборгованість у ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» виникла внаслідок узгодження податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням № 000212201 від 13.01.2014 року.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням № 000212201 від 13.01.2014 нараховано ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» з податку на прибуток зобов`язання у розмірі 3 706 111,00 грн., з яких: за основним платежем 3 221 471,00 грн., за штрафними санкціями 484 640,00 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» зверталось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212201 від 13.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 3706 111 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

У свою чергу, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 апеляційні скарги ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Прокуратури м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2016 скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2016 залишено в силі.

26.06.2018 року постановою Верховного Суду заяву ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління ДФС у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі № 826/2556/14 з підстав, передбачених пунктом 1 та 5 ч. 1 ст. 237 КАС України задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України 23.11.2016 скасовано, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 залишено в силі.

22.11.2018 року ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016, однак ухвалою від 23.01.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд повернув вказану без розгляду, у зв`язку з пропуском строку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 363 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що грошове зобов`язання, визначене податковим органом у податковому повідомленні-рішенні № 000212201 від 13.01.2014 року є узгодженим.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент подання позову ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» визначені контролюючим органом та узгоджені грошових зобов`язань сплачено тільки в частині податку на додану вартість у розмірі 5 677 402,78 грн., а тому податковий борг в частині податку на прибуток у розмірі 5 695 225,10 грн., в тому числі, пеня в сумі 2 188 249,34 грн., підлягає стягненню з платника податків.

Згідно п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пунктом 129.3 ст. 129 ПК України встановлено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Статтею 131 ПК України встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 000212201 від 13.01.2014, в частині податку на прибуток підприємств, контролюючим органом правомірно нараховано товариству пеню у розмірі 2 188 249,34 грн.

Таким чином, зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Як вже вище зазначалося судом апеляційної інстанції, податкову вимогу відповідач отримав 15.04.2019, проте останнім податкова вимога не оскаржувалась, а податковий борг, визначений у вказаній вимозі з податку на прибуток у розмірі 5 695 225,10 грн. сплачено не було.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статтею 95 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що контролюючим органом було доведено та надано належні докази про наявність у ТОВ «Ріелті Сервіс», який є платником податків, податкового боргу у розмірі 5 695 225,10 грн. з податку на прибуток.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 02.02.2023 року