Постанова

від 27.04.2023 по справі 640/34424/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/34424/21

адміністративне провадження № К/990/5388/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року (суддя: Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (судді: Кобаль М.І., Костюк Л.О., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» (далі - відповідач, ТОВ «Ріелті Сервіс»), в якому просило стягнути кошти платника податків з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 11 372 627,88 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що в силу приписів податкового законодавства контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків лише протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Однак, під час ухвалення оскаржуваних рішень суди жодним чином наведеного вище не врахували та проігнорували факт того, що в даному випадку податковий орган звернувся із позовом про стягнення податкового боргу поза межами строку 1095 днів з дня виникнення такого боргу.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст 328 КАС України, неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 11 лютого 2020 року у справі №210/3268/15-а, від 20 грудня 2019 року у справі №820/3914/17, від 29 листопада 2019 року у справі №359/7194/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №806/1243/17, від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18 та від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Ріелті Сервіс» перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ТОВ «Ріелті Сервіс» на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 11 372 627,88 грн, а саме:

- з податку на прибуток у розмірі 5 695 225,10 грн, в тому числі, пеня в сумі 2 188 249,34 грн.;

- з податку на додану вартість у розмірі 5 677 402,78 грн.

Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, що виникли на підставі:

1) податкових повідомлень-рішень: від 13.04.2014 №0000212201; від 18.02.2020 №0173260411; від 17.03.2020 №0290390411; від 06.07.2020 №0648370411; від 13.10.2020 №0882370411;

2) самостійно поданої податкової звітності (податкових декларацій з податку на додану вартість): від 17.01.2020 №9331444460 (термін сплати 30.01.2020); від 20.02.2020 №9030456567 (термін сплати 01.03.2020); від 18.03.2020 №9056593904 (термін сплати 30.03.2020); від 21.04.2020 №9085581806 (термін сплати 30.04.2020); від 20.05.2020 №9111155429 (термін сплати 01.06.2020); від 22.06.2020 №9141916069 (термін сплати 30.06.2020); від 20.07.2020 №9171730357 (термін сплати 30.07.2020); від 20.08.2020 №9206591452 (термін сплати 31.08.2020); від 21.09.2020 №9238083313 (термін сплати 30.09.2020); від 20.10.2020 №9271382513 (термін сплати 30.10.2020).

На адресу відповідача податковим органом направлялась податкова вимога від 26.03.2019 року №104022-17 про сплату податкового боргу у розмірі 9 661 791,96 грн, у тому числі з податку на додану вартість - 3 966 566,86 грн, з податку на прибуток - 5 695 225,10 грн, яку було вручено відповідачу 15.04.2019 року.

В подальшому ТОВ «Ріелті Сервіс» було частково сплачено заборгованість з податку на додану вартість, однак борг з податку на прибуток у розмірі 5 695 225,10 грн відповідно до інтегрованої картки платника податків залишився непогашеним, що і стало підставою для звернення ГУ ДПС у м. Києві до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки спірні грошові зобов`язання не були сплачені відповідачем у встановлений строк, такі суми, відповідно, набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню у судовому порядку.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Загальні строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом другим пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України - у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми права в постанові від 25 лютого 2020 року по справі №1340/5767/18 (адміністративне провадження №К/9901/25029/19), висловив думку, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.

Водночас, абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (зі змінами, внесеними згідно Законом №591-ІХ) передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

При задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що контролюючим органом було доведено та надано належні докази наявності у ТОВ «Ріелті Сервіс» узгодженого та неоплаченого податкового боргу у розмірі 5 695 225,10 грн з податку на прибуток.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач як в першій, так і в апеляційній інстанції наголошував на порушенні податковим органом строку у 1095 днів, протягом якого позивач як суб`єкт владних повноважень може звернутися з позовом про стягнення боргу з Товариства.

Так, зокрема, відповідачем акцентовано увагу на тому, що зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3 706 111,00 грн, з яких: за основним платежем 3 221 471,00 грн, за штрафними санкціями 484 640,00 грн, нараховано ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» податковим повідомленням-рішенням №000212201 від 13 січня 2014 року.

У ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» зверталось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212201 від 13 січня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 3 706 111 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року апеляційні скарги ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Прокуратури міста Києва задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року - залишено в силі.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року заяву ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління ДФС у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року в справі №826/2556/14 задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України 23 листопада 2016 року скасовано, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - залишено в силі.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду в справі №826/2556/14 набрало законної сили 26 червня 2018 року.

Відтак, датою узгодження суми податкового боргу в розмірі 3 706 111,00 грн з податку на прибуток, який виник за податковим повідомленням-рішенням №000212201 від 13 січня 2014 року, та суми нарахованої контролюючим органом на його підставі пені у розмірі 2 188 249,34 грн, є день набрання рішенням суду законної сили, а саме - 26 червня 2018 року.

Своєю чергою, податковий орган звернувся до суду лише у листопаді 2021 року, тобто, за позицією відповідача, з порушенням строку в 1095 днів, передбачених для стягнення податкової заборгованості.

Проте, суди першої та апеляційної інстанції наведеним вище доводам відповідача належної правової оцінки не надали, обмежившись висновком про те, що податкова вимога від 26 березня 2019 року №104022-17 була сформована та надіслана податковим органом у порядку та строки, визначені статтею 56 ПК України.

В контексті наведеного, колегія суддів також звертає увагу на те, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язане з фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує на підставі закону (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 240/9395/20).

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не враховані і не перевірені доводи Товариства, не установлено факти узгодження грошового зобов`язання, набуття ним статусу боргу, та наявності правових підстав до застосування норми пункту 102.4 статті 102 ПК України в контексті спірних правовідносин.

З`ясування вказаних обставин є обов`язковим, оскільки для того, щоб вирішити питання щодо строків звернення до суду, необхідним у цій справі є встановлення дати виникнення податкового боргу про стягнення якого звернувся позивач у цій справі.

За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки невстановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та ненадання оцінки доказам, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська