Постанова

від 26.01.2023 по справі 274/4132/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня2023року

м. Київ

справа № 274/4132/21

провадження № 61-12570св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О.(суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року у складі судді Хуторної І. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради (далі - КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж») про визнання недійсним контракту, визнання укладеного контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 15 серпня 1987 року позивача призначено на посаду викладача Бердичівського педагогічного училища.

16 вересня 1992 року її призначено на посаду викладача по класу фортепіано до Бердичівського педагогічного училища.

06 листопада 2003 року Бердичівське педагогічне училище реорганізовано у Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради, а з 18 січня 2017 року - у КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради.

14 січня 2004 року під тиском директора позивач подала на його ім`я заяву, в якій просила у зв`язку з реорганізацією навчального закладу перевести її на посаду викладача фортепіано на умовах контракту.

20 січня 2004 року позивача переведено викладачем фортепіано на умовах контракту у зв`язку з реорганізацію навчального закладу. В подальшому дія контракту неодноразово продовжувалася.

Наказом КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» від 23 серпня 2018 року № 58 позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2018 року.

Позивач вважає, що її звільнено незаконно, оскільки аналіз строкових трудових договорів від 26 січня 2004 року, від 01 вересня 2009 року, від 31 серпня 2012 року, від 31 серпня 2015 року, від 31 серпня 2017 року, від 31 серпня 2017 року свідчить, що між позивачем та відповідачем були укладені трудові договори, які лише мали назву строкових, хоча фактично були безстроковими.

У договорах не вказано, що стало підставою для їх укладання. Протягом усього часу її трудові обов`язки не змінювалися. Укладення нових строкових трудових договорів проводилося без розірвання попередніх, що вказує на те, що строкові трудові договори перейшли у безстрокові. Ні статут, ні колективна угода коледжу не має обґрунтувань необхідності укладання строкових трудових договорів. У строкових трудових договорах не розписані детально умови праці, що не відрізняє їх від строкових трудових договорів.

У своїх заявах до контрактів позивач просила саме продовжити строк попередніх контрактів, а не укласти новий строковий трудовий договір. Жоден із контрактів не закріплений наказом про прийняття її на роботу та у її трудовій книжці не внесені відповідні записи про її звільнення із роботи та про прийняття на роботу, що свідчить про те, що її звільнили з роботи не за контрактом, укладеним у 2017 році, а за контрактом від 2004 року.

У відповідності до частини другої статті 39-1 КЗпП України, оскільки строкові трудові договори, що переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, строковий трудовий договір від 26 січня 2004 року слід вважати таким, що укладений на невизначений строк.

Умови контракту, які погіршують становище працівників, порівняно із чинним законодавством, угодами і колективним договором вважаються недійсними.

Чинним законодавством, на час виникнення спірних правовідносин не передбачено обов`язкового укладення контрактів із педагогічними працівниками, зокрема викладача фортепіано, окрім директорів закладів.

Позивач просила:

визнати недійсним контракт, укладений між ОСОБА_1 та КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» від 01 вересня 2009 року у частині строку дії контракту з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2012 року;

визнати укладений між ОСОБА_1 та КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» контракт від 01 вересня 2009 року безстроковим трудовим договором;

визнати незаконним та скасувати наказ від 23 серпня 2018 року № 58 КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» «Про звільнення ОСОБА_1 , викладача по класу фортепіано, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2018 року;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача фортепіано КЗ «Бердичівський педагогічний коледж»;

стягнути з КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2018 року по день винесення судом рішення.

Короткий зміст судових рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» про визнання недійсним контракту, визнання укладеного контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переукладання (поновлення) строкового трудового договору чи продовження його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. Укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України. Позивач шляхом подання заяви погодилась на переведення її на роботу на умовах контракту, при цьому строкові контракти укладались за заявами позивача. Її підписи на контрактах свідчать про погодження нею усіх істотних умов. Суд першої інстанції зробив висновок, що дії директора КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» щодо укладення контракту із позивачем від 01 вересня 2009 року суперечать закону. Укладення такого договору є дискреційними повноваженнями керівника закладу освіти. Відсутність записів у трудовій книжці позивача про звільнення її з робити та прийняття на роботу за контрактами, зокрема, від 01 вересня 2009 року та від 01 вересня 2012 року не свідчить, що трудові відносини позивача із відповідачем носили безстроковий характер. Також суд першої інстанції зробив висновок, що наказ відповідача від 23 серпня 2018 року № 58 прийнято відповідно до вимог законодавства про працю, підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що справа, яка переглядається, безпосередньо та нерозривно пов`язана з кримінальним провадженням № 12019060050000857, внесеним до ЄРДР 01 серпня 2019 року за частиною третьою статті 358 КК України за фактом підробки посадовими особами КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» наказів про прийняття та звільнення позивача з роботи, в якому ОСОБА_1 визнана потерпілою, розслідування якого здійснюється слідчим відділом Бердичівського РВП. Висновками експертизи підтверджено факт підробки посадовими особами КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж», а саме, директором ОСОБА_2 та її заступником ОСОБА_3 , наказів про прийняття та звільнення позивача з роботи. На цю обставину суди увагу не звернули та взагалі не надали правової оцінки даному факту. Хоча копія експертизи є в матеріалах справи і була предметом дослідження в судовому засіданні. Оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Відповідачем порушено процедуру укладення контрактів, що є визначальним для правильного вирішення цієї справи. Позивач не належить до категорії працівників, з якими обов`язково повинен укладатися контракт. Колективні угоди, статути КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» щодо проведення конкурсного відбору перед укладанням строкових трудових договорів не відповідають вимогам закону та нормативно-правовим актам. Апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового засідання.

Позиція інших учасників справи

У січні 2023 року КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року; клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі № 274/4132/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа № 274/4132/21 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 25 жовтня 2022 року у справі № 510/280/21 та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року № 725/2974/16, від 04 березня 2021 року № 640/15491/19, від 03 лютого 2021 року № 703/2695/19, від 27 квітня 2021 року № 536/232/19, від 27 березня 2019 року № 725/2974/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала(частина шоста статті 223 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи(частина шоста статті 128 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи(стаття 372 ЦПК України).

У справі, що переглядається,

ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження (т. 3 а.с.20);

ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2022 року з повідомлення учасників справ (т. 3 а. с. 21);

відомості про те, що ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи 24 жовтня 2022 року в матеріалах справи відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року скасувати.

Справу № 274/4132/21 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук