Постанова

від 19.04.2023 по справі 274/4132/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/4132/21 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/4132/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради, про визнання недійсним контракту, визнання укладеного контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального закладу «Бердичівський педагогічний фаховий коледж» Житомирської обласної ради (далі КЗ «Бердичівський педагогічний фаховий коледж»), в якому просила визнати недійсним контракт, укладений між нею та відповідачем 01 вересня 2009 року у частині строку дії контракту з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2012 року; визнати вказаний контракт безстроковим трудовим договором; визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 23 серпня 2018 року №58 по КЗ «Бердичівський педагогічний коледж»; поновити її на посаді викладача фортепіано КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2018 року по день винесення судом рішення.

Позов мотивувала тим, що з 15 серпня 1987 року працювала на посаді викладача у Бердичівському педагогічному училищі, а з 16 вересня 1992 року - на посаді викладача по класу фортепіано. 06 листопада 2003 року Бердичівське педагогічне училище було реорганізовано у Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради, а з 18 січня 2017 року - у КЗ «Бердичівський педагогічний коледж». 14 січня 2004 року під тиском директора вона подала заяву, в якій просила у зв`язку з реорганізацією навчального закладу перевести її на посаду викладача фортепіано на умовах контракту, що і було зроблено 20 січня 2004 року. У подальшому дія контракту неодноразово продовжувалася. Наказом КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» від 23 серпня 2018 року №58 її звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2018 року.

Вважає звільнення незаконним, оскільки аналіз строкових трудових договорів від 26 січня 2004 року, від 01 вересня 2009 року, від 31 серпня 2012 року, від 31 серпня 2015 року, від 31 серпня 2017 року, від 31 серпня 2017 року свідчить, що між нею та відповідачем були укладені трудові договори, які лише мали назву строкових, хоча фактично були безстроковими. У договорах не вказано, що стало підставою для їх укладання. Протягом усього часу її трудові обов`язки не змінювалися. Укладення нових строкових трудових договорів проводилося без розірвання попередніх, що вказує на те, що строкові трудові договори перейшли у безстрокові. Ні статут, ні колективна угода коледжу не має обґрунтувань необхідності укладання строкових трудових договорів. У строкових трудових договорах не розписані детально умови праці, що не відрізняє їх від безстрокових трудових договорів. У своїх заявах до контрактів вона просила саме продовжити строк попередніх контрактів, а не укласти новий строковий трудовий договір. Жоден із контрактів не закріплений наказом про прийняття її на роботу та у її трудовій книжці не внесені відповідні записи про її звільнення із роботи та про прийняття на роботу, що свідчить про те, що її звільнили з роботи не за контрактом, укладеним у 2017 році, а за контрактом від 2004 року. Посилаючись на норми частини другої статті 39-1 КЗпП України, вважає, що строковий трудовий договір від 26 січня 2004 року слід вважати таким, що укладений на невизначений строк. Крім того, чинним законодавством, на час виникнення спірних правовідносин не передбачено обов`язкового укладення контрактів із педагогічними працівниками, зокрема викладача фортепіано, окрім директорів закладів.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначила, що суд неповно з`ясував обставин справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї під час розгляду справи, а також висновки за результатами розгляду справи з посиланням на норми права, якими він керувався. Зокрема, останній запис в трудовій книжці про прийом на роботу датований 20.01.2004, який укладений на 5 років, а з 2009 року трудові відносини фактично тривали, оскільки жодна із сторін не заявила про їх припинення. Таким чином, дія контракту від 2004 року повинна вважатися продовженою на невизначений строк. Позивач вважає, що до неї як до педагогічного працівника незаконно застосовано контрактну форму трудових відносин, замість безстрокового трудового договору, оскільки вона не була науково-педагогічним працівником, не обіймала керівні посади та відповідно до порядку посад працівників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, не належить до категорії осіб, з якими обов`язково укладається контрактна форма трудового договору. Тому, застосування директором коледжу контрактної системи серед педагогічних працівників суперечать діючому законодавству у цій сфері. Крім того, форма і зміст контракту суперечить положенням ч.3 ст.21 КЗпП України.

Також судом не надано належної правової оцінки що вона є потерпілою у кримінальному провадженні №12019060050000857, в рамках якого було проведено судово-технічну експертизу документів, де встановлено факт підробки посадовими особами КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» наказів про прийняття та звільнення її з роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Зайцева М.О. підтримали доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав.

Представник КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» Сліпчук П.П. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги позивачки, мотивувавши це доводами, що викладені у відзиві на скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 15 серпня 1987 року її було призначено на посаду викладача Бердичівського педагогічного училища, а з 16 вересня 1992 року - на посаду викладача по класу фортепіано.

06 листопада 2003 року Бердичівське педагогічне училище реорганізовано у Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради, а з 18 січня 2017 року - у Комунальний заклад «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради.

20 січня 2004 року ОСОБА_1 згідно із поданою нею заявою було переведено до Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради викладачем фортепіано на умовах контракту у зв`язку з реорганізацію навчального закладу (т.1 а.с.7,46-48).

26 січня 2004 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладено контракт на строк з 26 січня 2004 року по 31 серпня 2009 року (т.1 а.с.8-9).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 01.09.2009 про продовження з нею контракту з 01.09.2009 по 31.08.2012, наказом Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради № 92 від 01.09.2009 у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) ухвалено вважати звільненими з роботи згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України з 31.08.2009 педагогічних працівників коледжу, в тому числі і ОСОБА_1 та з 01.09.2009 поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами та концертмейстерами коледжу терміном на три роки (з 01.09.2009 по 31.08.2012) в тому числі і з ОСОБА_1 викладачем по класу фортепіано (т.2 а.с.179).

Відповідно до витягу з Наказу №90 від 03.09.2012 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно п.2 ст. 36 КЗпП України з 31.08.2012 педагогічних працівників коледжу, в тому числі і ОСОБА_1 та з 01.09.2012 вважати поновленим строковий трудовий договір (контракт) з викладачами, коледжу, терміном на три роки (з 01.09.2012 по 31.08.2015), в тому числі із ОСОБА_1 викладачем по класу фортепіано (т.2 а.с.183).

Аналогічним чином поновлено (переукладено) строкові трудові договори (контракти) з позивачем з :

-01.09.2015 по 31.08.2016 наказом Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради № 86 від 01.09.2015;

-01.09.2016 по 31.08.2017 наказом Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради № 68 від 01.09.2017;

-01.09.2017 по 312.08.2018 наказом Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради № 57 від 31.08.2017.

Наказом від 23 серпня 2018 року №58 КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради ОСОБА_1 - викладача по класу фортепіано, звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України з 31 серпня 2018 року (т.1 а.с.49).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 06.06.2019 у справі №274/6853/18, залишеним без змін судом апеляційної інстанції та постановою Верховного Суду від 15.04.2021, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову до КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» Житомирської обласної ради про визнання наказу № 58 від 31.08.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 » за п. 2 ст. 36 КЗпП України з посади викладача фортепіано у зв`язку з закінченням трудового контракту незаконним та його скасування, поновлення її на роботі на вказаній посаді, стягнення з середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення 31.08.2018 по день винесення рішення судом.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення у Бердичівському РВП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 01.08.2019 № 12019060050000857 за фактом підробки невідомими особами наказів про прийняття та звільнення ОСОБА_1 із КЗ «Бердичівський педагогічний коледж» (т.1 а.с.125).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переукладання (поновлення) строкового трудового договору чи продовження його чинності у випадках, що підпадають під ч.2 ст. 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. Укладення контракту на певний строк, з урахуванням ч.3 ст.21 КЗпП України, регулюється ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч.2 ст.39-1 КЗпП України. Крім того переведення на роботу на умовах контракту відбулось на підставі її ж заяви, як і наступні строкові контракти. Підписи позивача на контрактах свідчать про погодження нею усіх істотних умов трудового договору. Також суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ від 23.08.2018 р. № 58 прийнято відповідно до вимог законодавства про працю, тому підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні, а відтак не підлягають до задоволення похідні позовні вимоги про поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи наступним.

Частиною першоюстаттею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьоїстатті 21 КЗпП Україниособливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Отже, на сьогодні контракт визначено як особливу форму трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у т.ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в т.ч. дострокового, можуть встановлюватися за угодою сторін.

Системний аналіз законодавства про працю дозволяє визначити особливості трудового контракту, серед яких: 1) виключно строковий характер; 2) наявність додаткових підстав для припинення контракту, передбачених у самому контракті; 3) можливість передбачити умови, що збільшують обсяг відповідальності працівника за невиконання трудових обов`язків; 4) обмежена сфера застосування, яка визначається законами України.

Відповідно до частини третьоїстатті 54 Закону України «Про освіту»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників»посада викладача відноситься до посад педагогічних працівників.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормамиКЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Доводи позивача про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другоїстатті 39-1 КЗпП Україниє необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьоїстатті 21 КЗпП України, регулюється частиною другоюстатті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другоїстатті 39-1 КЗпП України.

Таким чином, якщо умови, передбачені ч. 2 ст. 23 КЗпП України, продовжують існувати, і навіть багаторазове переукладення контракту не надає трудовим відносинам безстрокового характеру.

Подібні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду Українивід 06 серпня 2008 року у справі № 6-15914св07.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду та вважає, що переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другустатті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки діями відповідача її трудових прав порушено не було.

Наявність кримінального провадження №12019060050000857, на яке посилається позивач, як доказ підробки посадовими особами коледжу наказів про прийняття та її звільнення із КЗ «Бердичівський педагогічний коледж», не спростовує висновків суду, оскільки волевиявлення позивачки на укладення контрактів із відповідачем та її обізнаність що такої форми трудових відносин, підтверджуються її особистими заявами, які були предметом дослідження суду.

Крім того, в рамках цивільної справи №274/6853/18 за позовом ОСОБА_1 , встановлено, що шляхом подання заяв про переведення на роботу на умовах контракту, позивач добровільно, на умовах, запропонованих відповідачем, укладала контракти, починаючи з 2004 року і переукладала їх до 2018 року, що засвідчено її підписом.

Європейський суд з прав людини констатував, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд першої інстанції ухвалив законне рішення, що відповідає вимогамстатті 263 ЦПК України, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 21 квітня 2023 року.