Рожнятівський районний суд івано-франківської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяСправа № 350/1519/22
Номер провадження 2/350/90/2023
Р ІШ ЕН НЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2023 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Маєвської С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 3 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 22 грудня 2022 року звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів. Факт укладення договору позики та отримання відповідачем грошових коштів підтверджується договором позики від 13 квітня 2021 року. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_2 отримала у позику кошти в розмірі 27000 грн, які зобов`язалася повернути у строк до 1 жовтня 2021 року. Однак у визначений термін ОСОБА_2 грошові кошти не повернула. Просив стягнути з відповідачки на його користь борг у розмірі 57 000 грн, в рахунок покриття інфляційних втрат на невиконання умов договору позики в період з 1 жовтня 2021 року по 8 грудня 2022 року 15813 грн 25 коп., в рахунок 3% річних з простроченої суми 2033 грн 26 коп., 15000 грн моральної шкоди та судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із отриманням правової допомоги.
28 грудня 2022 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Позивач у судове засідання не прибув, однак спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав; не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку, розгляд справи просив проводити без його участі. Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила; заяв чи клопотань до суду не спрямовувала; відзив на позов та/або заперечення проти позову не подавала. За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку положеньстатті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи зі слідуючого. Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що 13 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського нотаріального округу Івано-Франківської області Кренців В.З. та зареєстровано в реєстрі за № 34.
За умовами цього договору ОСОБА_1 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (позичальнику) грошові кошти у розмірі 57000 грн, а остання зобов`язалася повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів у строк до 1 жовтня 2021 року. Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Суд установив, що відповідачка не виконала умов укладеного із ОСОБА_1 договору позики, оскільки у визначений сторонами у договорі строк кошти не повернула, а отже зобов`язана сплатити позивачу суму основного боргу з урахуванням сум, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу Украни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування 3 % річних має компенсаційний характер, так як виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12. Також та інфляційні втрати за невиконання умов договору позики в період з 1 жовтня 2021 року по 8 грудня 2022 року в розмірі 15813 грн 25 коп. Суд погоджується із розрахунком суми боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, наданим позивачем (а.с. 6), де сума осново боргу становить 57000 грн, інфляційні втрати за період з 1 жовтня 2021 року по 8 грудня 2022 року 15813 грн 25 коп. та 3 % річних за період з 1 жовтня 2021 року по 8 грудня 2022 року в розмірі 2033 грн 26 коп. (57000 х 3 % х 434:365:100). Факт укладення між сторонами договору позики, передачі позивачем відповідачці обумовлених у ньому коштів, підтверджено належними доказами, а саме договором позики від 13 квітня 2021 року (а.с. 7). Відповідачкою порушено зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу, а тому позовні вимоги є доведеними та такими що підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди в розмірі 15000 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)'' від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш. заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи/або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і в Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди: завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім`ї; завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади; завданої безпідставним засудженням громадян; завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституційним Судом неконституційними. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. Виходячи з аналізу статті 1167 Цивільного кодексу України, зобов`язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди; причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;вини заподіювана шкоди. Як зазначено у пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести заявник. У позовній заяві позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачкою умов договору позики, йому була заподіяна моральна шкода, яка проявилася в понесенні ним сильних психічних та душевних страждань, переживань через неповернення належних йому коштів, якими відповідачка користується протягом тривалого часу і використовує його кошти для власних потреб та для задоволення своїх інтересів.
Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000 грн є завищеними та вважає, що до стягнення підлягає 5000 грн, так як такий розмір буде розумним та справедливим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку. Відповідно допункту 1частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно частиною другою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статі 12, 46, 56 Цивільного процесуального кодексу України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Відповідно до частин четверто-шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 2 грудня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ошустом С.Є., який діє на підставі свідоцтва № 345 виданого КДК Івано-Франківської обласної колегії адвокатів 6 червня 2000 року було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами у справі про стягнення боргу за договором позики.
Відповідно до умов вказаного договору, гонорар погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється відповідним розрахунком.
Відповідно до квитанції № 01-02/12-22 від 2 грудня 2022 року вартість наданих адвокатом послуг (гонорару) складає 10 000 грн
Враховуючи наведене вище та долучені до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 2 грудня 2022року (а.с. 10), додатковий договір від 8 грудня 2022 року (а.с. 11) та квитанцію № 01-02/12-22 від 2 грудня 2022 року (а.с. 9), відповідно до частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України є належними доказами, які підтверджуєють надання адвокатом Ошустом С.Є. позивачу послуг з надання правничої допомоги.
За наведеного, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково і відповідач не підлягає до категорії осіб звільнених від сплати судового збору передбаченого Законом України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача лише 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 10000 грн, хоча і відповідачкою клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката і не заявлено. При цьому суд виходить з того, що умовами договору про надання правової допомоги від 2 грудня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ошустом С.Є. (а.с. 10) та додатковим договором щодо розрахунку виконаних робіт та наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 2 грудня 2022 року (а.с. 11) сторонами обумовлено, що у вартість правової допомоги входить ознайомлення з матеріалами і надання юридичних консультацій (вартість 1000 грн), підготовка і написання позовної заяви про стягнення боргу за договором позики, здійснення розрахунку суми інфляційних втрат, 3 % річних, моральної шкоди та витрат на правову допомогу (вартість 2000 грн) та за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції (вартість 7000 грн), однак представник позивача участі у судових засіданнях не приймав, то стягненню підлягають 3000 грн, тобто ті витрати, про які домовилися сторони під час укладення договору та які реально мали місце. Таке зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката не буде порушувати право позивача на оплату тих витрат, які фактично були понесені. Керуючись статтями 11, 15, 16, 192, 202, 524-527, 533 599, 611, 625, 626, 1046-1050 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 56-57, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-289, 354, 355Цивільного Процесуального кодексу України,
ух ва л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) в рахунок повернення боргу 57000 (п`ятдесят сім тисяч) грн, в рахунок покриття інфляційних втрат на невиконання умов договору позики в період з 1 жовтня 2021 року по 8 грудня 2022 року 15813 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 25 коп., в рахунок 3% річних з простроченої суми 2033 (дві тисячі тридцять три) грн 26 коп та 5 (п`ять тисяч) грн моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання повного судового рішення - 30 січня 2023 року.
Суддя:Сокирко Л.М.
Суд | Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 18.01.2023 |
Оприлюднено | 06.02.2023 |
Номер документу | 108752720 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них споживчого кредиту |
Цивільне
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
Сокирко Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні