Ухвала від 27.07.2023 по справі 350/1519/22

Справа № 350/1519/22

Провадження № 6/345/41/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2023 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі :

головуючого - судді Онушканича В.В.

за участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Надії Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

Головний державний виконавець звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Подання мотивує тим, що на виконанні Калуського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження №71746590 з виконання виконавчого листа №350/1519/22, виданого 03.03.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 57000,00 грн. боргу, 15813,25 грн. інфляційних втрат, 2033,26 грн. 3% річних та 5000,00 грн. моральної шкоди.

За вказаним виконавчим документом державним виконавцем 08.05.2023 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яким боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно. Виконавцем 04.07.2023 року на адресу боржника надсилалися виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень про причини невиконання рішення суду, проте ОСОБА_1 не виклики не з`явилася, про причини неявки не повідомила виконавця.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності квартира за адресою АДРЕСА_1 , проте ОСОБА_1 рішення суду не виконує. На запит виконавця Державною прикордонною службою повідомлено, що ОСОБА_1 перетинала державний кордон України. Враховуючи, що боржник ухиляється від виконання покладеного рішення, не вживає заходів щодо належного його виконання за рахунок належного їй майна і доходів, державний виконавець просить обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон на строк до виконання покладених на неї зобов`язань.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилася з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно і належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що дане подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Калуського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження №71746590 з виконання виконавчого листа №350/1519/22, виданого 03.03.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 57000,00 грн. боргу, 15813,25 грн. інфляційних втрат, 2033,26 грн. 3% річних та 5000,00 грн. моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що в ході примусового виконання рішення суду, для встановлення джерел доходів та майна ОСОБА_1 державний виконавець направляв запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної фіскальної служби.

Постановою державного виконавця від 09.05.2023 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику. Зокрема, накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Також постановою державного виконавця від 09.05.2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Згідно із п. 19 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Нормою ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Такі обмеження прав громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 441ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно роз`яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Відповідно до положенняст. 12 ЦПК Українинаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Статтею 33 Конституції Українигарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Статтею 313 ЦК Українипередбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи копії документів, не вказують на ухилення ОСОБА_1 від виконання боргових зобов`язань. Зокрема, наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця без доказів їх отримання боржником, не можуть підтверджувати хоча б обізнаність останньої про відкрите провадження.

Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні державного виконавця йдеться лише про наявність боргових зобов`язань та що вони не погашені, але ні доводів, ні доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні, так і в матеріалах справи немає. Надані докази свідчать про проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №71746590, що не є безумовною підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в поданні державного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. ст.12, 441 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні подання головного державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Надії Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя